Рішення

від 28.07.2022 по справі 926/1173/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

29 липня 2022 року Справа № 926/1173/22

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліса» (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Дослідне, вул. Яснополянська, 2, код 30004308)

до Приватного підприємства «Колос» (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Театральна, 6, код 14257808)

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 1 680 592,68 грн,

представники:

від позивача адвокат Костюк Я.В.;

від відповідача не з`явився.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліса» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «Колос» про стягнення 1 680 592,68 грн заборгованості за договором поставки товару № 16/05 від 21.05.2018, з яких 1 443 494,09 грн основного боргу, 98 766,99 грн - пеня, 68 410,45 грн - штраф, 15 398,00 грн 3% річних та 54 523,08 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зазначеного договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 1 443 494,09 грн, проте останній не сплатив їхню вартість.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу зазначені вище штрафні санкції та проценти річних.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2022 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 30.03.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліса» до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 04.05.2022 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив, водночас зобов`язано позивача надати завірені читаємі копії видаткових накладних та рахунків фактур. Судове засідання з участю представника позивача адвоката Костюк Я.В. вирішено провести у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 04.05.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 25.05.2022, судове засідання з участю представника позивача вирішено провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобі за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 25.05.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.06.2022.

Ухвалою від 09.06.2022 відкладено розгляд справи по суті на 26.07.2022.

25.07.2022 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій повідомляє про часткове погашення заборгованості за договором після пред`явлення позову в сумі 307 000,00 грн, в зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 373 592,68 грн, з яких 1 136 494,09 грн основного боргу, 98 766,99 грн - пеня, 68 410,45 грн - штраф, 15 398,00 грн 3% річних та 54 523,08 грн інфляційні втрати. До заяви додано оборотно-сальдову відомість за період 23.03.2022 25.07.2022.

Водночас, позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 25 208,89 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Крім того, позивачем подано клопотання про долучення доказів на підтвердження отримання позивачем платежів, зазначених у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 25.07.2022 банківської виписки по рахунку ТОВ «Меліса» від 25.07.2022.

До початку судового засідання 26.07.2022 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди. Представник відповідача в судовому засіданні підтримала дане клопотання.

В судовому засіданні 26.07.2022 оголошено перерву до 29.07.2022, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

28.07.2022 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів: оборотно-сальдову відомість по розрахунках з ПП «Колос» з поясненнями щодо здійснених відповідачем платежів. Окрім того, повідомлено, що позивач отримав 07.06.2022 від відповідача оплату в сумі 25 208,89 грн, у призначенні платежу до якої зазначено: «Відшкодування судового збору згідно листа від 03.06.2022», на підтвердження чого додано банківську виписку по операції, проведеній 07.06.2022.

У судове засідання 29.07.2022 відповідач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був під розписку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідач був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Судове засідання 29.07.2027 проводилось в режимі відеоконференції.

Представник позивача просила долучити до матеріалів справи подані докази: оборотно-сальдову відомість по розрахунках з ПП «Колос» та банківську виписку по операції, проведеній 07.06.2022 про сплату судового збору. Причини неподання цих доказів обґрунтовувала тим, що відповідні сплати суми боргу та судового збору відбулися після призначення справи до розгляду по суті.

Суд вирішив долучити подані представником позивача докази до матеріалів справи.

Щодо поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог від 05.07.2022 суд вирішив наступне.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 46 ГПК України позивач справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 207 Господарського процесуального кодексу України: «Головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.».

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог подана на стадії розгляду справи по суті (після закінчення підготовчого засідання), суд вирішив її залишити без розгляду на підставі статті 207 ГПК України.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, яка просила позов у частині стягнення 307 000,00 грн основної заборгованості провадження у справі закрити, в решті позовні вимоги підтримала повністю. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

21 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліса» (постачальник) та Приватним підприємством «Колос» (покупець) укладено договір поставки № 16/05, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар згідно погоджених заявок, а відповідач зобов`язався приймати товар та оплачувати його вартість на умовах цього Договору (п. 1.1 договору).

Згідно пункту 1.2 Договору найменування товару, який є предметом договору: функціональні добавки та смакоароматичні суміші фірми REGIS (Польща). Повне найменування товару, його кількість, характеристики, ціна за одиницю та вартість партії в цілому містяться в заявках покупця, рахунках, видаткових накладних та інших супровідних документах, підписаних обома сторонами, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Загальна кількість товару за цим Договором не обмежується і визначається за накладними після закінчення строку дії Договору як остаточна величина для проведення взаєморозрахунків (п. 1.3 Договору).

За приписами пунктів 3.1, 3.2 Договору ціна за кожну одиницю товару є договірною і встановлюється на кожну окрему партію у рахунку Ціна товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України. Оплата Товару здійснюється у національній валюті України гривні.

Згідно з пунктом 3.4 Договору покупець зобов`язаний здійсняти повну оплату вартості партії товару на підставі рахунку, виставленого постачальником, протягом 50 (п`ятдесяти) календарних днів з моменту поставки такої партії товару. Моментом здійснення оплати партії товару є момент зарахування коштів на поточний рахунок або внесення до каси постачальника.

Сторони у разі необхідності проводять звірку взаємних розрахунків і підписують акти звірки. Дані, підтверджені Сторонами, в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків (пункт 3.5 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору (в редакції, погодженій у Протоколі розбіжностей від 21.05.2018) у випадку прострочення покупцем оплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатитипостачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. У випадку прострочення покупцем оплати вартості товару більше, аніж на 10 (десять) днів, покупець також зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 5 % (п`яти відсотків) вартості партії товару, за який прострочено оплату.

Пунктами 6.1, 6.4 Договору передбачено, що він вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх виконання у повному обсязі. Якщо жодна із сторін за місяць до дати припинення дії Договору не заявить письмово про бажання припинити договірні відносини, то Договір вважається подовженим на один календарний рік. Кількість пролонгація Договору не обмежується.

Сторонами не надано доказів припинення договору поставки № 16/05 від 21.05.2018, а тому він є чинним станом на день подання позову та вирішення цієї справи, докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Не надано доказів укладення між сторонами інших договорів поставки.

На виконання договору поставки № 16/05 від 21.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліса» передало Приватному підприємству «Колос» з квітня по грудень 2021 товар, перелік якого вказано у видаткових накладних, рахунках-фактурах та рахунках на оплату, а саме:

1)видаткова накладна № РН-0000763 та рахунок-фактура №СФ-0000763 від 16.04.2021 на суму 89 235,00 грн з ПДВ;

2)видаткова накладна № РН-0000787 та рахунок-фактура №СФ-0000787 від 20.04.2021 на суму 14 103,46 грн з ПДВ;

3)видаткова накладна № РН-0000874 та рахунок-фактура №СФ-0000874 від 30.04.2021 на суму 73 023,36 грн з ПДВ;

4)видаткова накладна № РН-0000939 та рахунок-фактура №СФ-0000939 від 12.05.2021 на суму 74 699,58 грн з ПДВ;

5)видаткова накладна № РН-0001087 та рахунок-фактура №СФ-0001087 від 03.06.2021 на суму 105 484,50 грн з ПДВ;

6)видаткова накладна № РН-0001139 та рахунок-фактура №СФ-0001139 від 09.06.2021 на суму 43 000,80 грн з ПДВ;

7)видаткова накладна № РН-0001336 та рахунок-фактура №СФ-0001336 від 06.07.2021 на суму 87 344,28 грн з ПДВ;

8)видаткова накладна № РН-0001482 та рахунок-фактура №СФ-0001482 від 27.07.2021 на суму 133 235,75 грн з ПДВ;

9)видаткова накладна № РН-0001556 та рахунок-фактура №СФ-0001556 від 04.08.2021 на суму 25 971,37 грн з ПДВ;

10) видаткова накладна № РН-0001608 та рахунок-фактура №СФ-0001608 від 10.08.2021 на суму 13 437,90 грн з ПДВ;

11) видаткова накладна № РН-0001682 та рахунок-фактура №СФ-0001682 від 18.08.2021 на суму 4 465,13 грн з ПДВ;

12) видаткова накладна № РН-0001844 та рахунок-фактура №СФ-0001844 від 08.09.2021 на суму 56 188,55 грн з ПДВ;

13) видаткова накладна № РН-0002277 та рахунок-фактура №СФ-0002277 від 05.11.2021 на суму 71 102,83 грн з ПДВ;

14) видаткова накладна № РН-0002277 та рахунок-фактура №СФ-0002277 від 05.11.2021 на суму 71 102,83 грн з ПДВ;

15) видаткова накладна № РН-0002313 та рахунок-фактура №СФ-0002313 від 11.11.2021 на суму 100 837,51 грн з ПДВ;

16) видаткова накладна № РН-0002356 та рахунок-фактура №СФ-0002356 від 17.11.2021 на суму 929,84 грн з ПДВ;

17) видаткова накладна № РН-0002391 та рахунок-фактура №СФ-0002391 від 24.11.2021 на суму 60 619,84 грн з ПДВ;

18) видаткова накладна № 1480 та рахунок на оплату № 1480 від 02.12.2021 на суму 81 289,60 грн з ПДВ;

19) видаткова накладна № 1520 та рахунок на оплату № 621 від 08.12.2021 на суму 4 102,85 грн з ПДВ;

20) видаткова накладна № 1575 та рахунок на оплату № 1575 від 15.12.2021 на суму 114 886,22 грн з ПДВ;

21) видаткова накладна № 1610 та рахунок на оплату № 1610 від 22.12.2021 на суму 83 286,66 грн з ПДВ;

22) видаткова накладна № 1651 та рахунок на оплату № 1651 від 29.12.2021 на суму 77 236,32 грн з ПДВ;

23) видаткова накладна № 19 та рахунок на оплату № 19 від 06.01.2022 на суму 53 765,88 грн з ПДВ;

24) видаткова накладна № 79 та рахунок на оплату № 77 від 24.01.2022 на суму 89 939,99 грн з ПДВ.

Вказані видаткові накладні та рахунки-фактури підписані представником відповідача та містять відбиток печатки відповідача. Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.2022 року не заперечувала факту поставки товару.

Відповідно позивачем було поставлено ПП «Колос» товар за період з 16.04.2021 по 24.01.2022 на загальну суму 1 458 187,22 грн.

Однак відповідач виконав свій обов`язок по оплаті за поставлений товар по вищенаведених видаткових накладних та рахунках частково та оплатив 14693,13 грн, внаслідок чого заборгував позивачу кошти в сумі 1 443 494,09 грн основного боргу.

Разом з тим, 30.05.2022, 09.06.2022, 16.06.2022, 23.06.2022, 12.07.2022 та 15.07.2022, після пред`явлення позову (25.03.2022), відповідачем сплачено позивачу частину основної заборгованості за договором в сумі 307 000 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Меліса» за період з 30.05.2022 по 25.07.2022.

Оплата відповідачем товару свідчить про те, що останній не заперечує свою заборгованість перед позивачем за вказаним договором.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

А. Основна заборгованість.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України: "Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства."

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).

Зазначеними вище видатковими накладними, а також частковою оплатою відповідачем вартості товару підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару за договором поставки № 16/05 від 21.05.2018.

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У статті 530 ЦК України зазначено, що: "Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Як встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору поставки № 16/05 від 21.05.2018, згідно видаткових накладних поставив, а відповідач отримав товар на суму 1 458 187,22 грн.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що покупець зобов`язаний здійсняти повну оплату вартості партії товару на підставі рахунку, виставленого постачальником, протягом 50 (п`ятдесяти) календарних днів з моменту поставки такої партії товару.

Оскільки поставки товарів було здійснено в період 16.04.2021 по 24.01.2022, суд констатує, що з станом на момент пред`явлення позову у позивача виникло право вимоги сплати відповідачем вартості товару.

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 458 187,22 грн, однак відповідач виконав свій обов`язок по оплаті за поставлений товар по вищенаведених видаткових накладних та рахунках частково, внаслідок чого заборгував позивачу кошти в сумі 1 443 494,09 грн основного боргу, відповідно до умов п. 3.4 Договору.

Як установлено судом, відповідачем під час розгляду справи сплачено позивачу 307000,00 грн. Отже, не погашеною залишилась заборгованість у розмірі 1 136 494,09 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у частині стягнення 307 000,00 грн основної заборгованості провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Б. Пеня, штраф та 36% річних.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до пунктів 3, 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України та статті 230 Господарського кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 ГК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно змісту статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 5.1.1 договору сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Пунктом 4.1 Договору (в редакції, погодженій у Протоколі розбіжностей від 21.05.2018) сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. У випадку прострочення покупцем оплати вартості товару більше, аніж на 10 (десять) днів, покупець також зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 5 % (п`яти відсотків) вартості партії товару, за який прострочено оплату.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 98 766,99 грн та штраф у розмірі 5% від суми несплаченого боргу в сумі 68 410,45 грн.

Судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 21.05.2018 по справі №911/1967/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 09.07.2018 у справі №903/647/17.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд встановив, що за видатковими накладними: № РН-0000763 від 16.04.2021; № РН-0000787 від 20.04.2021; №РН-0000874 від 30.04.2021; № РН-0000939 від 12.05.2021; № РН-0001087 від 03.06.2021; № РН-0001139 від 09.06.2021; № РН-0001336 від 06.07.2021; № РН-0001482 від 27.07.2021 нарахування пені перевищує шість місяців з дня, коли зобов`язання мало бути виконане (відповідно до п. 4.1 Договору). За решта видатковими накладними нарахування пені не перевищує шість місяців.

Відтак суд самостійно розрахував пеню (розрахунок міститься в матеріалах справи), згідно із яким сума пені становить 80 925,86 грн, яку слід стягнути з відповідача, а у решті позовних вимог у цій частині (98 766,99 грн 80 925,86 грн = 17 841,13 грн) відмовити.

Розмір штрафу, нарахований на суму боргу, обчислено позивачем арифметично правильно.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 15 398,00 грн та інфляційні втрати у сумі 54523,08 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Висновок суду.

За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач передав відповідачу товар за договором поставки, проте останній неналежно виконав обов`язку щодо його оплати. Відповідач під час розгляду справи частково погасив заборгованість за товар, а тому в частині стягнення 307 000,00 грн основної заборгованості провадження у справі слід закрити, відтак стягненню підлягає 1 136 494,09 грн основного боргу. Натомість у зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплати вартості товару, з нього на користь позивача слід стягнути 80 925,86 грн пені, 68 410,45 грн штрафу, 15 398,00 грн 3% річних та 54523,08 грн інфляційних втрат. У решті позовних вимог про стягнення пені відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Як убачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 25 208,89 грн судового збору та при поданні позову подано попередній (орієнтовний) розрахунок, в якому зазначені витрати на професійну правничу допомогу 10 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд установив, що понесення позивачем витрат по сплаті судового збору підтверджуються платіжним дорученням № 367 від 23.03.2022.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Інтереси позивача в суді представляла адвокат Костюк Яна Вікторівна згідно з довіреністю від 20.01.2022 та на підставі договору № 1/0322 про надання правової допомоги від 19.03.2022, укладеного між ТОВ «Меліса» (клієнт) та адвокатом Костюк Я.В. Судом встановлено, що адвокат Костюк Я.В. міститься Єдиному реєстрі адвокатів України.

Предметом зазначеного договору визначено надання адвокатом правової допомоги з метою захисту прав та інтересів клієнта в справі про стягнення заборгованості з ПП «Колос» та зобов`язання клієнта виплатити адвокату винагороду (гонорар) у розмірі та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 Договору).

В пункті 3.1 договору № 1/0322 про надання правової допомоги від 19.03.2022 сторони узгодили, що загальна сума винагороди адвоката за виконання доручення клієнта становить 10 000 грн.

Клієнт здійснює оплату винагороди адвоката в порядку повної передоплати протягом 5 календарних днів з моменту підписання даного договору (п. 3.2 Договору).

Сума гонорару була в повному обсязі сплачена клієнтом, на підтвердження чого до позовної заяви додано квитанцію до прибуткового касового ордера № 1/0322 від 22.03.2022.

Положеннями частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України передбачено можливість віднесення до судових витрат сум, які сторона має сплатити на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи.

Суд зауважує, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не заперечував факт їх надання.

Своєю чергою суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу дійсними, необхідними та співмірними зі складністю цієї справи та наданим обсягом послуг у суді, а тому визнає їх обґрунтованими та розумними.

Таким чином, суд констатує, що позивач у зв`язку з розглядом цієї справи дійсно поніс судові витрати в сумі 25 208,89 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого надав відповідні докази.

Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.

Відповідності до статті 129 ГПК України зазначені витрати зі сплати судового збору та на правову допомогу слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує вимоги ч. 3 ст. 130 ЦПК України, згідно яких якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд констатує, що позов задоволено на 98%, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24 941,68 грн судового збору та 9894 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, позивачем до суду надано докази сплати відповідачем судового збору в сумі 25 208,89 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Меліса» за період з 07.06.2022 (що перевищує присуджену до стягнення суму на 267,21 грн).

У зв`язку з цим суд вирішив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Меліса» 9626,79 грн витрат на професійну правничу допомогу з вирахуванням зайво сплаченого судового збору (9894 - 267,21).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 130, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліса» про зменшення розміру позовних вимог у справі № 926/1173/22 від 25 липня 2022 залишити без розгляду.

2. У частині стягнення 307 000,00 грн основної заборгованості провадження у справі закрити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Колос» (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Театральна, 6, код 14257808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліса» (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Дослідне, вул. Яснополянська, 2, код 30004308) 1 136 494,09 грн заборгованість за договором поставки № 16/05 від 21.05.2018, 80 925,86 грн пені, 68 410,45 грн штрафу, 15 398,00 грн 3% річних, 54 523,08 грн інфляційних втрат, 9626,79 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. У решті позовних вимог відмовити.

6. З набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 08 серпня 2022 року.

Суддя І.В. Марущак