Рішення

від 07.08.2022 по справі 500/2385/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2385/22

08 серпня 2022 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю " Медичний центр "ВІАСАН" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 72513,64 грн та пені в розмірі 1798,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ відповідач у 2021 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості 1 особи (при середньообліковій чисельності штатних працівників 22 особи), у зв`язку з чим зобов`язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати на даному Товаристві за 2021 рік у сумі 72513,64 грн за не працевлаштування 1 особи з інвалідністю. Через те, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій йому нараховано пеню в розмірі 1798,13 грн. Вказані суми санкцій відповідачем в добровільному порядку сплачено не було, що і стало причиною звернення до суду з позовом про їх стягнення.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

04.07.2022 відповідач подав до Тернопільського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав. Вказує, що з метою виконання вимог законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році та недопущення господарського правопорушення відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів. Відповідачем 15.02.2021 видано наказ про внесення змін до штатного розпису у зв`язку із розширенням діяльності №7, згідно якого передбачено створення нових робочих місць та на посади лікаря-лаборанта/біолога, лікаря-дерматовенеролога, сестри медичної планувалося працевлаштувати осіб з інвалідністю. 18.02.2021 відповідачем подано до центру зайнятості звіт - Інформація про попит на робочу силу (вакансії) встановленої форми №3-ПН, у якій подано інформацію про наявність 8-ми вакантних посад, а також у розділі ІІ вказаної звітності зазначено вимоги до кандидатів, режим роботи, завдання та обов`язки та визначено осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема зазначено таку категорію громадян як інваліди, які не досягли пенсійного віку. Крім цього відповідачем розміщувалась інформація про наявність вакансій на сайті Work.ua.

Центром зайнятості направлялися відповідачу особи з інвалідністю на посаду лікаря з ультразвукової діагностики та на посаду сестра медична операційна, однак відповідачем відмовлено у працевлаштуванні вказаних осіб у зв`язку із невідповідністю осіб кваліфікаційним вимогам. Протиправної відмови відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не було.

Відповідач вказує, що оскільки ним виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, то це виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, з огляду на вказане відповідач просить в задоволенні позові відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.07.2022 у задоволенні клопотання від 04.07.2022 представника відповідача про розгляд справи №500/2385/22 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товаристваа з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

На підставі статті 262 КАС України судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" (код ЄДРПОУ 40897236) зареєстроване як суб`єкт господарювання та перебуває на обліку в Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, як підприємець, який в своїй діяльності використовує найману працю.

Відповідно до наданого відповідачем звіту за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (зареєстрованого позивачем 06.04.2022), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2021 році становила 22 особи (графа 01), середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, (графа 02) становить 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", (графа 03) 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників (графа 04) 1595,30 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника (графа 05) 72513,64 грн.

На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 12.04.2022 №246/04-106 Тернопільським обласним центром зайнятості 04.05.2022 надано інформацію про те, що у 2021 відповідачем подано електронною поштою звіт згідно форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу" із зазначенням усіх категорій осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані, в тому числі інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Тому на дане товариство Тернопільським міськрайонним центром зайнятості направлялися особи, в тому числі й особи з інвалідністю, а саме ОСОБА_1 на посаду лікар з ультразвукової діагностики, ОСОБА_2 на посаду сестра медична операційна.

Згідно розрахунку заборгованості до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві за 2021 рік становила 22 особи, з них середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали на підприємстві - 0 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника 72513,64 грн, відповідно сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 72513,64 грн, а пеня, нарахована за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2022 по 02.06.20221 тривалістю 48 днів складає 1044,00 грн., а за період з 03.06.2022 по 15.06.2022 тривалістю 13 днів складає 754,13 грн, загальна сума пені складає 1798,13 грн.

11.04.2022 позивач сформував в адресу відповідача повідомлення №242/04-104 про сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого законом нормативу робочих місць на підставі поданого звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у сумі 72513,64 грн; одночасно роз`яснено порядок нарахування пені за порушення термінів сплати.

04.05.2022 позивачем отримано відповідь від відповідача від 03.05.2022 за №123 про те, що на виконання вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідачем 15.02.2021 видано Наказ про внесення змін до штатного розпису зв`язку із розширенням діяльності №7, згідно якого передбачено створення нових робочих місць та на посади лікаря-лаборанта/біолога, лікаря-дерматовенеролога, сестри медичної планується працевлаштувати осіб з інвалідністю. В подальшому, 18.02.2021 відповідачем повідомлено центр зайнятості про наявність вакансій шляхом подання Звітності Інформації про попит на робочу силу (вакансії) згідно Форми №3-ПН, затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 №316. Також, додатково розміщувалася інформація про наявність вакансій на сайтах: work.ua та rabota.ua.

З огляду на що, вказані санкції відповідачем на момент звернення позивача до суду в добровільному порядку не сплачено.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Положенням про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 (зі змінами і доповненнями) передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо:

реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю;

організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;

обліку підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю;

збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;

обліку сум адміністративно-господарських санкцій і пені та використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, …;

обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю;

ведення претензійно-позовної роботи в судах різних інстанцій;

здійснення в межах компетенції внутрішнього контролю за цільовим та ефективним використанням коштів розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, а також коштів, наданих підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю, у вигляді фінансової допомоги, цільової позики та дотації на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХII (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Звідси слідує, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; у звітуванні перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Частинами першою та другої статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Згідно з пунктами 8, 9 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27.08.2020 №591, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 за №1007/35290, у рядку 03 відображається кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем.

Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4%; для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1.

Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення.

Відповідно до звітності, поданої відповідачем до позивача та зареєстрованої 06.04.2022, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2021 році становила 22 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 1 особа.

З матеріалів справи та пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов вбачається, що відповідач створив робочі місця для осіб з інвалідністю та інформував базовий центр зайнятості про наявність вакантних посад. Перевіряючи ці доводи відповідача суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VІ (далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520; далі Порядок №316).

Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця (пункт 3 Порядку №316).

Відповідно до пункту 2 Порядку №316 у цьому Порядку термін "базові центри зайнятості" розуміється у значенні, наведеному в Положенні про державну службу зайнятості.

Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 16.12.2020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 за №1305/35588, Служба складається, зокрема, з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), у разі їх створення. Пунктом 2 розділу ІІІ цього Положення визначено, що Державний центр зайнятості виконує повноваження безпосередньо та через регіональні центри зайнятості та їхні філії, базові центри зайнятості (у разі їх створення).

Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості (незалежно від його місцезнаходження як роботодавця) відповідну інформацію. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам.

В контексті положень Закону №5067-VI та Порядку №316 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Такі ж висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, а також у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 19.02.2020 у справі № 520/3907/19 та відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

Наведеними вище нормами законодавства чітко визначено, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для їх працевлаштування та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що відповідач створив робочі місця для осіб з інвалідністю та відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI 18.02.2021 подав до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (базового центру зайнятості) звіт форми 3-ПН про інформацію про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вільного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю. При цьому відповідачем у звіті зазначено відомості про вакансії: лікар-акушер-гінеколог, лікар-анестезіолог, лікар-дерматовенеролог, лікар-лаборант/біолог, лікар-невролог дитячий, лікар з ультразвукової діагностики, сестра медична (анестезист), сестра медична (операційна), а в коментарях до даних вакансій проставлено відмітку у відповідній графі, яка стосується додаткових гарантій щодо сприяння працевлаштування - інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого законом. Тернопільським міськрайонним центром зайнятості було направлено до відповідача протягом звітного 2021 двох осіб ОСОБА_2 на посаду сестра медична операційна та ОСОБА_1 на посаду лікар з ультразвукової діагностики.

Відповідно до корінця направлення на працевлаштування від 26.02.2021 на вільне робоче місце (вакансію): Сестра медична операційна призначене для працевлаштування особи з інвалідністю направлялася ОСОБА_2 , якій було відмовлено у працевлаштуванні у зв`язку із невідповідністю кваліфікаційним вимогам, що не спростовано позивачем.

Відповідно до корінця направлення на працевлаштування від 12.05.2021 на вільне робоче місце (вакансію): лікар з ультразвукової діагностики призначене для працевлаштування особи з інвалідністю направлявся ОСОБА_1 , якому було відмовлено у працевлаштуванні у зв`язку з працевлаштуванням на вказану посаду 04.05.2021 іншої особи. Крім цього, ОСОБА_1 не відповідав кваліфікаційним вимогам до запропонованої посади, що не спростовано позивачем.

Відповідач в обох випадках не відмовляв від працевлаштування особам з інвалідністю, такі особи не відповідали кваліфікаційним вимогам відповідно до запропонованих посад.

Щодо наявності підстав для застосування санкцій до відповідача у вигляді штрафу, то суд зауважує, що визначені статтею 20 Закон №875-ХІІ санкції є адміністративно-господарськими санкціями, застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Проте у розглядуваному випадку матеріалами справи підтверджено, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності.

У 2021 році мав місце факт невиконання відповідачем нормативу з працевлаштування 1 особи з інвалідністю, однак суд вважає, що вини підприємства в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи зі створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю. Судом встановлено, що робочі місця для працевлаштування особи з інвалідністю було створено відповідачем, про що інформовано базовий центр зайнятості, проте всі особи, направлені центром зайнятості для працевлаштування не відповідали кваліфікаційним вимогам відповідно до запропонованих посад, тобто посади залишилися вакантними не з вини відповідача. Фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2021 рік не встановлено.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що виконання відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю виключає можливість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 72513,64 грн та нарахування пені на суму 1798,13 грн та їх стягнення у судовому порядку.

Отже, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 серпня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ: 14032334);

відповідач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" (місцезнаходження: вул. Медова, 20, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ: 40897236).

Головуючий суддяМартиць О.І.