Постанова

від 22.07.2010 по справі 2а-3673/10/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2010 року

Справа № 2а-3673/10/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:                                            Смішливої Т.В.

при секретарі:                            Лембі А.В.,

за участю представників сторін

від  позивача:                                             Галета О.М.

від відповідача:                                Кривошеєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська до Державної податкової інспекції у м.Первомайську про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2010 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська до Державної податкової інспекції у м.Первомайську про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 23.03.2010 № 0000751500/0, № 0000761500/0, № 0000771500/0, № 0000781500/0,  № 0000791500/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним отримано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Первомайську від 23.03.2010 № 0000751500/0, № 0000761500/0, № 0000771500/0, № 0000781500/0, № 0000791500/0, які мотивовані тим, що під час перевірки, результати якої оформлено актами № 91/15-03339785 та № 92/15-03339785 від 16.03.2010, встановлено несвоєчасність сплати податкових зобов’язань з податку на прибуток за період з травня 2001 року по лютий 2007 року та за період з травня 2007 року по серпень 2009 року. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивача зобов’язано сплатити штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток у розмірі від 10 до 50 відстотків від суми простроченого податкового зобов’язання. Позивач вважав, що відповідач не мав права приймати зазначене податкове повідомлення-рішення так як статтею 15 Закону України № 2181 строк визначення податкових зобов’язань обмежено 1095 днями. Крім того, відповідачем не прийнято до уваги те, що сплачуючи податкові зобов’язання позивач у платіжних документах зазначав призначення платежу, чітко визначивши за який період здійснено проплату. Ігноруючи призначення платежу відповідач здійснював зарахування сплачених сум на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості.

Просив визнати незаконними надані Державною податковою інспекцією у м.Первомайську податкові повідомлення-рішення від 23.03.2010 № 0000751500/0, № 0000761500/0, № 0000771500/0, № 0000781500/0,   № 0000791500/0.

У подальшому позивачем подано заяву, у якій позивач просив суд залишити без розгляду позовні вимоги Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 23.03.2010            № 0000761500/0 та № 0000771500/0 у зв’язку з необхідністю до оформлення та направлення до суду окремого позову. У судовому засіданні представник позивача уточнив, що просить суд розглядати вказану заяву як відкликання частини позовних вимог. (а.с. 102)

За результатами розгляду зазначеної заяви представника позивача ухвалою суду від 22.07.2010 позовні вимоги Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська до Державної податкової інспекції у м.Первомайську в частині визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2010   № 0000761500/0 та № 0000771500/0 залишено без розгляду у зв’язку з відкликанням позовних вимог.(а.с. 136)

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні зазначеним у позові. Наполягав на тому, що відповідачем пропущено строк застосування штрафних санкцій. Передбачений ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ.

Представник відповідача  позовні вимоги не визнав повністю, пояснив, що податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська, якою встановлено, що позивач під час сплати узгоджених податкових зобов’язань постійно порушував граничні строки їх сплати. Вважав, що на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань положення ст. 15 Закону № 2181 не розповсюджуються. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з таких підстав.

Комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради 27.05.2002, є юридичною особою. Ідентифікаційний код 03339785. (а.с. 34-37).

Комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Первомайську та є платником податку на прибуток. (а.с. 38)

Державною податковою інспекцією у м.Первомайську 16.03.2010 проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток та земельного податку до бюджету Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська, результати якої викладено в акті № 91/15-03339785 від 16.03.2010, зокрема, зазначено, що платник податку прострочив сплату узгоджених податкових зобов’язань з податку на прибуток починаючи з травня 2001 року по лютий 2007 року на 2150 днів. Зазначеним актом перевірки визначено, що орієнтовна сума штрафних санкцій за порушення строку сплати податкових зобов’язань на строк більш ніж 90 днів від дня граничного строку сплати становить 59407,15 грн., за прострочення сплати узгоджених зобов’язань на 1 день – 94,22 грн. (а.с. 9 – 16)

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Первомайську 23.03.2010, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі – Закон № 2181), прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000751500/0 від 23.03.2010, яким зобов’язано позивача сплатити штраф у сумі 55568,86 грн., що становить 50 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток (а.с. 23), податкове повідомлення-рішення № 0000781500/0 від 23.03.2010, яким зобов’язано позивача сплатити штраф у сумі 3838,29 грн., що становить 20 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток (а.с. 26), податкове повідомлення-рішення № 0000791500/0 від 23.03.2010, яким зобов’язано позивача сплатити штраф у сумі 94,22 грн., що становить 10 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток (а.с. 27).

Сторонами не оскаржується, що в акті перевірки № 91/15-03339785 вірно зазначено суми узгоджених податкових зобов’язань, відображених у податкових деклараціях з податку на прибуток І квартал 2001 року – 2007 рік, а також дані про сплату податку на прибуток. Крім того, вказані показники підтверджено копіями податкових декларацій з податку на прибуток (а.с. 84 – 90) та реєстром платіжних доручень. (а.с. 93 – 97)

Проблемою даного спору є правомірність застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань без застосування строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому відповідальність за вказаним підпунктом настає для платника податків незалежно від причин несплати узгоджених сум податкового зобов‘язання.

Преамбулою Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання –зобов’язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Пунктом 1.5  статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ є складовою податкового зобов’язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов’язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000751500/0 прийнято відповідачем 23.03.2010 на підставі акту перевірки № 91/15-03339785 від 16.03.2010, однак, у вказаному акті перевірки визначено, що строк сплати узгоджених податкових зобов’язань визначено у період часу з 22.05.2001 по 19.02.2007,  тобто, з урахуванням положень п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181, відповідач не мав право застосовувати штрафні санкції, так як прострочені податкові зобов’язання знаходяться поза межами 1095 днів від дня узгодження податкових зобов’язань.

З аналогічних підстав суд вважає незаконним податкове повідомлення-рішення            № 0000791500/0 від 23.03.2010, так як згідно акту перевірки № 91/15-03339785 штрафні санкції нараховано за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань, визначених податковим повідомленням-рішенням форми «Н»  № 0001282301 від 01.09.2003 та податковим повідомленням-рішенням форми «Р» № 0001272301 від 01.09.2003, граничний строк сплати яких настав 11.09.2003, тобто, на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000791500/0 від 23.03.2010 минув строк, в межах якого відповідач мав право застосовувати штрафні санкції.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000781500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій у сумі 3838,29 грн., розрахованих у розмірі 20% від несвоєчасно сплачених податкових зобов’язань у сумі 19191,45 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

У податковому повідомленні-рішенні № 0000781500/0 від 23.03.2010 зазначено, що Комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська допущено затримку сплати узгоджених податкових зобов’язань на 1 календарний день від граничного строку, тобто, визначення штрафних санкцій у розмірі 20 % є незаконним.

Крім того, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000781500/0 від 23.03.2010 також зазначено акт перевірки № 91/15-03339785  від 16.03.2010, однак, у вказаному акті перевірки відсутні посилання на порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання на строк від 31 до 60 днів.

Посилання представника відповідача на те, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2008 у справі за позовом Дочірнього підприємства «Первомайський завод по ремонту і виготовленню спеціалізованого пересувного складу» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» до Державної податкової інспекції у м.Первомайську в Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень  встановлено право податкового органу на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань без врахування положень ст. 15 Закону № 2181 (а.с. 54-56) суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

По перше, відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням  в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У даному випадку спір виник між іншими сторонами, а тому вищевказане судове рішення не може мати для них приюдиційного значення.

По-друге, ухвалою Вищого адміністративного суду від 03 червня 2010 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2008 у справі за позовом Дочірнього підприємства «Первомайський завод по ремонту і виготовленню спеціалізованого пересувного складу» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» до Державної податкової інспекції у м.Первомайську в Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень скасовано у зв’язку з порушенням норм матеріального права (а.с. 128-129).

Згідно  до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішеннь відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень  № 0000751500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 55568,86 грн., № 0000781500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 3838,29 грн. та  № 0000791500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 94,22 грн. підлягають задоволенню.  

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Первомайську  № 0000751500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 55568,86 грн., № 0000781500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 3838,29 грн. та  № 0000791500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 94,22 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська   судові витрати у сумі 3,40 грн.

          Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі  складено 23 липня  2010 року.

           Суддя

Смішлива Т.В.