Ухвала

від 07.10.2010 по справі 2а-3673/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року справа №2а-3673/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Арабей Т.Г.

суддів: Геращенка І.В., Нікуліна О.А.

при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю.

представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю №114 від 21.06.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3673/10/1270 за позовом Комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 2 міста Первомайська до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора № 2 міста Первомайська звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Первомайську про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 23.03.2010 № 0000751500/0, № 0000781500/0, № 0000791500/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2а-3673/10/1270 позов задоволено, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Первомайську № 0000751500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 55568,86 грн., № 0000781500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 3838,29 грн. та № 0000791500/0 від 23.03.2010 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 94,22 грн.

Не погодившись з зазначеним рішення податковий орган подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська, якою встановлено, що позивач під час сплати узгоджених податкових зобов'язань постійно порушував граничні строки їх сплати. Вважає, що на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань положення ст. 15 Закону № 2181щодо обмежень по строку нарахування штрафних санкцій- не розповсюджуються. .

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради 27.05.2002, є юридичною особою. Ідентифікаційний код 03339785 (арк. справи 34-37).

Комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Первомайську та є платником податку на прибуток. (арк. справи 38).

Державною податковою інспекцією у м. Первомайську 16.03.2010 проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати Комунальним підприємством житлово-експлуатаційною конторою № 2 м. Первомайська податку на прибуток та земельного податку до бюджету, результати якої викладено в акті № 91/15-03339785 від 16.03.2010.

Перевіркою встановлено, що платник податку прострочив сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток починаючи з травня 2001 року по лютий 2007 року на 2150 дні. Зазначеним актом перевірки визначено, що орієнтовна сума штрафних санкцій за порушення строку сплати податкових зобов'язань на строк більш ніж 90 днів від дня граничного строку сплати становить 59407,15 грн., за прострочення сплати узгоджених зобов'язань на 1 день - 94,22 грн. (арк. справи 9 - 16).

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Первомайську 23.03.2010, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі - Закон № 2181), прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000751500/0 від 23.03.2010, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 55568,86 грн., що становить 50 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток (арк. справи 23), податкове повідомлення-рішення № 0000781500/0 від 23.03.2010, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 3838,29 грн., що становить 20 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток (арк. справи 26), податкове повідомлення-рішення № 0000791500/0 від 23.03.2010, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 94,22 грн., що становить 10 % від суми простроченого узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток (арк. справи 27).

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги , вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні В» , статтею 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-XII «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому відповідальність за вказаним підпунктом настає для платника податків незалежно від причин несплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Преамбулою Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІП визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закот початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, з врахуванням положень частини " статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пропущення податковим органом строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 щодо можливості застосування штрафних санкцій до позивача за пропущення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2а-3673/10/1270 -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2а-3673/10/1270 за позовом Комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 2 міста Первомайська до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 жовтня 2010р. Ухвалу у повному обсязі складено 11 жовтня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Т.Г. Арабей

Судді І.В. Геращенко

ОСОБА_3