Постанова

від 02.08.2022 по справі 619/5321/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 619/5321/20-ц

провадження № 61-20008св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 березня 2021 року у складі судді Болибока Є. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Маминої О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» (далі - ТОВ «Енергосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Енергосервіс» є орендарем земельних ділянок кадастровий номер 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га та 6322083001:00:000:3471 площею 0,0399 га за договорами оренди землі б/н від 29 грудня 2006 року строком на 49 років. Після об`єднання зазначених земельних ділянок в одну земельну ділянку номер 6322083001:00:000:3854 площею 0,1 га, її без отримання згоди орендаря і всупереч законодавству передано у приватну власність ОСОБА_1 на підставі розпорядження від 30 жовтня 2020 року № 390, про що здійснено відповідний запис у реєстрі прав.

ТОВ «Енергосервіс» вважало, що передача земельної ділянки відбулася з порушенням положень статті 9 Закону України «Про оренду землі», тому розпорядження від 30 жовтня 2020 року № 390 має бути скасовано як незаконне та визнано право оренди на ділянку кадастровий номер 6322083001:00:000:3854 площею 0,1 га за ТОВ «Енергосервіс».

Ураховуючи наведене, ТОВ «Енергосервіс» просило суд:

визнати незаконними та скасувати розпорядження Дергачівської районної державної адміністрація Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 від 30 жовтня 2020 року № 390 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку 0,1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3854 (номер запису 39176578);

визнати право оренди ТОВ «Енергосервіс» за договором оренди землі від 29 грудня 2006 року, який 15 січня 2007 року зареєстровано за № 040769300007 та договором від 29 грудня 2006 року, який 15 січня 2007 року зареєстровано за № 040769300006 на земельну ділянку 0,1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3854, яка створена шляхом об`єднання ділянок кадастровий номер 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га та кадастровий номер 6322083001:00:000:3471 площею 0,0399 га.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 березня 2021 року закрито провадження у справі за позовом ТОВ «Енергосервіс» до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області у частині вимог про визнання права оренди на земельну ділянку; повідомлено позивача, що розгляд справи в цій частині віднесено до юрисдикції Господарського суду Харківської області.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 березня 2021 року позов ТОВ «Енергосервіс» задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Дергачівської районної державної адміністрація Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 » від 30 жовтня 2020 року № 390.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку 0,1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3854 (номер запису 39176578), проведену на підставі розпорядження Дергачівської районної державної адміністрація Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 » від 30 жовтня 2020 року № 390.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки кадастровий номер 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га та кадастровий номер 6322083001:00:000:3471 площею 0,0399 га, а також земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:3854 є однією і тією ж земельною ділянкою, орендарем якої є позивач на підставі договору оренди від 29 грудня 2006 року.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження припинення чи розірвання договорів оренди землі від 29 грудня 2006 року, тому спірна земельна ділянка знаходиться в оренді у позивача, договори оренди є чинними. У зв`язку із цим, на думку суду першої інстанції, набуття права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку здійснено усупереч вимог закону, а саме: з порушенням переважного права орендаря на набуття у приватну власність об`єкту оренди, а тому наявні підстави для скасування розпорядження Дергачівської районної державної адміністрація Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 » від 30 жовтня 2020 року № 390, а також скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 березня 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження припинення чи розірвання договорів оренди землі від 29 грудня 2006 року, тому укладені із TOB «Енергосервіс» договори оренди земельних ділянок кадастровий номер 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га та 6322083001:00:000:3471 площею 0,0399 га, які об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3854 площею 0,1 га, є чинними.

На думку суду апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження Дергачівської районної державної адміністрація Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 » від 30 жовтня 2020 року № 390 та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку 0,1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3854 (номер запису 39176578) проведену на підставі вказаного розпорядження, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 917/540/16, від 21 березня 2018 року у справі № 393/155/17-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 20 лютого 2019 року у справі № 904/792/18, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку доводам відповідача про відсутність порушення прав ТОВ «Енергосервіс» у зв`язку із відсутністю у останнього будь-яких прав на спірну земельну ділянку.

ОСОБА_1 вважає, що договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га та 6322083001:00:000:3471 площею 0,0399 га не існують як об`єкти цивільних прав, оскільки в їх межах шляхом об`єднання утворено іншу земельну ділянку з іншою площею (іншими межами) та іншим кадастровим номером.

Зазначені договори оренди формально припинили свою дію у зв`язку із припиненням існування земельної ділянки як об`єкта оренди.

Разом із цим вважає, що об`єднання земельних ділянок в одну земельну ділянку з присвоєнням їй іншого кадастрового номеру не є порушенням прав ТОВ «Енергосервіс» відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

При цьому зміна фактичних площ і меж земельних ділянок унеможливлює пролонгацію раніше укладених договорів на тих же умовах, зокрема щодо самого об`єкту оренди, оскільки такі зміни мають наслідком укладення договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, а не в порядку автоматичного поновлення права оренди.

На думку ОСОБА_1 , судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 78, 79-1, 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо правовідносин, які виникають під час формування, розпорядження, отримання та використання земельних ділянок.

Відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 619/5321/20-ц із Дергачівського районного суду Харківської області. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 березня 2021 року відмовлено.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

TOB «Енергосервіс» на підставі договорів оренди від 29 грудня 2006 року є орендарем земельних ділянок загальною площею 4,8288 на території Черкасько-Лозівської сільської ради Харківської області за межами населеного пункту; у тому числі земельних ділянок кадастровий номер 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га та 6322083001:00:000:3471 площею 0,0399 га, строком на 49 років (а. с. 170, т. 1).

Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрація Харківської області «Про надання згоди на об`єднання земельних ділянок, які перебувають у користуванні TOB «Енергосервіс» від 15 березня 2019 року № 134 TOB «Енергосервіс» надано згоду на об`єднання земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради харківської області, що перебували в його користуванні на умовах оренди на підставі договорів оренди землі. Зокрема, надано згоду на об`єднання земельних ділянок кадастровий номер 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га із земельною ділянкою кадастровий номер 6322083001:00:000:3471 площею 0,0399 га (а. с. 41, 42, т. 1).

Згідно даних, що містяться у Публічній кадастрові карті України, ділянки кадастровий номер 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га та кадастровий номер 6322083001:00:000:3471 площею 0,0399 га, які перебували в оренді TOB «Енергосервіс» на підставі договорів оренди від 29 грудня 2006 року, було об`єднано в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3854 площею 0,1 га.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:3854 площею 0,1 га передана у власність ОСОБА_1 а саме, розпорядженням від 30 жовтня 2020 року № 390 на підставі заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 року, керуючись статтями 3, 20, 118, 122 ЗК України та статтями 6, 21, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, змінила цільове призначення земельної ділянки площею 0.1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3854, яка розташована за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, із земель для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на ділянку для індивідуального дачного будівництва, передало у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3854, для індивідуального дачного будівництва із земель рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

ОСОБА_1 зобов`язано зареєструвати право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, забезпечити раціональне, ефективне та цільове використання земельної ділянки.

Відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області зобов`язано внести зміни в земельно - облікові дані. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55132866 від 13 листопада 2020 року державного реєстратора, а також розпорядження, було зареєстровано 09 листопада 2020 року право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3854, номер запису про інше речове право 39176578 за ОСОБА_1 (а. с. 11, 12, т. 1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11 лютого 2021 року № 243980162 земельні ділянки: кадастровий номер 6322083001:00:000:3471 площею 0,0399 га та кадастровий 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га відповідно до договорів оренди землі від 29 грудня 2006 року перебувають в оренді TOB «Енергосервіс» (а. с. 170, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Статтею 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частин шостої-дев`ятої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Згідно зі статтею 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 ЗК України, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, закріплене у статті 149 ЗК України.

Частинами першою та другою статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено умови, за яких договір оренди землі припиняється. Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про оренду землі» орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону. Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Крім того право оренди є майновим правом, що захищається на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження припинення чи розірвання договорів оренди від 29 грудня 2006 року, обґрунтовано вважав, що укладені із ТОВ «Енергосервіс» договори оренди земельних ділянок кадастровий номер 6322083001:00:000:3467 площею 0,0601 га та 6322083001:000:3471 площею 0,0399 га, які об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3854 площею 0,1 га, є чинними.

Ураховуючи те, що сторони, під час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, не заперечували того, що не отримували згоди орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3854 площею 0,1 га на передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 » від 30 жовтня 2020 року № 390 та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку 0,1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3854 (номер запису 39176578) проведену на підставі вказаного розпорядження, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 917/540/16, від 21 березня 2018 року у справі № 393/155/17-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 20 лютого 2019 року у справі № 904/792/18, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що договори оренди від 29 грудня 2006 року формально припинили свою дію у зв`язку із припиненням існування земельної ділянки як об`єкта оренди, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу. З урахуванням установлених у цій справі обставин не вбачається неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович