Ухвала

від 04.08.2022 по справі 443/848/22

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/848/22

Провадження №2/443/577/22

УХВАЛА

про забезпечення позову

05 серпня 2022 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась досуду ізпозовом до ОСОБА_2 в якомупросить впорядку поділу майнаподружжя визнатиза нею право власності на: 1/2 частини земельної ділянки, що розташована на території Жирівської сільської ради, мета призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5 га; 1/2 добудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 гаражу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно із позовом, позивачка ОСОБА_1 , подала заяву про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на земельну ділянку що розташована на території Жирівської сільської ради, мета призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5 га; добудову, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та банківські рахунки, що належать ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовної заяви позивачкою ОСОБА_1 зазначено, що 17 травня 1986 року між сторонами по справі було укладено шлюб. Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, сторони по справі набули право спільної сумісної власності на наступне майно: 06 червня 2001 року на земельну ділянку, що розташована на території Жирівської сільської ради, мета призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5 гектарів, кадастровий номер: 4621582700:01:000:0106 21.02.2015 вказану земельну ділянку отримав у власність Відповідач, добудову, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 вартість якої становить 150 000 грн та гараж, що також розташований за адресою: АДРЕСА_1 вартість якого становить 50 000 грн.

В заяві про забезпечення позову позивачка зазначає, що необхідність забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно обґрунтовується тим фактом, що відповідач як єдиний власник майна дізнавшись про те, що до нього подали позов може його відчужити шляхом укладання договору дарування або договору купівлі-продажу.

Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченістаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії;

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 02.12.2006).

До видів забезпечення позову законом віднесено зокрема накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК).

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ№015372 від 06.06.2001, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жирівської сільської ради, площею 2,1805 га (земельна ділянка 1,6805 га та 0,5000 га) на праві приватної власності належить ОСОБА_1 /а.с.6-7/

Відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 21.06.2022, земельна ділянка кадастровий номер 4621582700:01:000:0106, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5 га на праві приватної власності з 26.02.2021 належить ОСОБА_2 /а.с. 9/.

Враховуючи, що між сторонами існує реальний майновий спір, пов`язаний з поділом майна подружжя до складу якого входить майно, зокрема земельна ділянка кадастровий номер 4621582700:01:000:0106, площею 0,5000 га вказана в заяві про забезпечення позову, яке належить ОСОБА_2 та отримана в період шлюбу сторін, що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 21.06.2022, суд вважає заява про забезпечення позову в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку на території Жирівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5 га підлягає до часткового задоволення, а саме на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки, оскільки в позовній заяві позивачка просить визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки, а також наявний зв`язок між вказаним позивачкою заходом забезпечення позову і предметом позову, спосіб забезпечення є співмірним позовним вимогам, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 200 6рокузі змінами, внесеними постановою Верховного суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу. Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями ч.1ст.151 ЦПК Українипередбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відтак, частині накладення арешту на добудову, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 суддя прийшов до переконання про відмову в забезпеченні позову в цій частині, оскільки позивачкою, не надано доказів на підтвердження права власності на вказане майно та чи було воно придбано за час шлюбу.

Стосовно накладення арешту на банківські рахунки відповідача, то така вимога також до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки, банківську скриньку боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18).

Банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (пункт 9 частина першастатті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки на ім`я відповідача, позивачка не надає доказів, які б підтверджували відомості про номери рахунків, суму грошових коштів.

Відсутність відомостей про рахунки не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Разом з тим, відповідно до ч.4ст.150 ЦПК Українине допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність"(крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Заявниця просить суд накласти арешт на банківські рахунки, однак суддя приходить до висновку, що накладення арешту на не конкретизовані рахунки у банківських установах, носить загальний характер і має широке тлумачення. Позивачкою не надано доказів, які б підтверджували відомості про рахунки, суму грошових коштів та місце їх розміщення у зазначених банківських установах, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині слід відмовити.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності,обґрунтованостіі адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпеченнязбалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги,в тому числі, спроможності заходів, які заявниця просили вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову у цій справі підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на:

- Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 4621582700:01:000:0106, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5 га на території Жирівської сільської ради, Жидачівський район, Львівська область.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Виконання даної ухвали доручити Жидачівському районному відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Ухвала може бути оскарження до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Р.Г. Равлінко