Рішення

від 07.08.2022 по справі 543/258/22

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/258/22

2/543/119/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2022 року смт Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Грузман Т.В., за участі секретаря судового засідання Степаненко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Оржиця у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ "Полтаваобленерго" в особі Оржицької філії АТ "Полтаваобленерго", третя особа - Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ "Полтаваобленерго" в особі Оржицької філії АТ "Полтаваобленерго", третя особа - Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна, а саме: визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на Ѕ частку нежилого приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487147) та зняти арешт із Ѕ частки даного нежилого приміщення (магазин «ПРОДМАГ № 2») накладений згідно постанови про арешт майна боржника б/н від 16.11.2021 року у виконавчому провадженні № 67452012 приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяною Юріївною. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вона на праві приватної спільної сумісної власності є власником Ѕ частки нежилого приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487147). Також власником вказаного об`єкта нерухомості у рівній частці (1/2) є її чоловік ОСОБА_2 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 22.11.1997 року у Лазірківській сільській раді Оржицького району Полтавської області. Право власності на вказаний магазин набуте на підставі договору купівлі-продажу ВВС 565103 від 22.04.2004 року. Зазначений договір укладений чоловіком позивача під час перебування з нею у шлюбних відносинах. Позивачу стало відомо, що на нежиле приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт відповідно до постанови про арешт майна боржника від 16.11.2021 року у виконавчому провадженні № 67452012, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяною Юріївною. Вважає, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, однак зареєстровано за ОСОБА_2 і на нього накладено арешт. Отже, позивач позбавлена можливості розпоряджатися своєю часткою у спільному з ОСОБА_2 майні, що є грубим порушенням її права власності. При цьому, у випадку якщо магазин буде реалізовано через прилюдні торги, це призведе до грубого порушення права позивача на належну їй частку у спільній сумісній власності.

Представник позивача до судового засідання подала письмову заяву, в якій позов підтримала, просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав.

Відповідач АТ "Полтаваобленерго" в особі Оржицької філії АТ "Полтаваобленерго" надав суду відзив, у відповідності до якого прохає розглянути справу без участі його представника, зазначив, що на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 13.04.2021р. у справі №917/1883/21 18.05.2021р. було видано наказ, яким з ФОП ОСОБА_2 на користь АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» в особі Оржицької філії було стягнуто 549 070,92 грн. вартості необлікованої електричної енергії та судовий збір в сумі 8236,07 грн. При винесенні постанови про арешт майна (коштів) боржника приватний виконавець Лукмасло Т.Ю. крім вимог Закону України «Про виконавче провадження» керувалась також даними з отриманими на свій запит відповіді реєструючих органів про наявність майна на праві власності, яке рахується за боржником. Тобто, при винесені самої постанови про арешт майна (коштів) боржника приватний виконавець Лукмасло Т.Ю. не вчиняла протиправних або неправомірних дій з виконання зазначеного наказу суду. Також, приватний виконавець не володів інформацією про наявність шлюбу у боржника, та дати договору купівлі-продажу майна - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зауважив, що самостійно боржник - ОСОБА_2 , на виконання зазначеного наказу суду не провів навіть часткового погашення існуючої заборгованості.

Третя особа в судове засідання не з`явилася з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подала.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що у відповідності до постанови про арешт майна боржника від 16.11.2021 ВП №67452012, винесеної приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяною Юріївною на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1883/20 виданого 18.05.2021 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» в особі Оржицької філії вартість необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРЕЕ в сумі 549070,92 грн., судовий збір в сумі 8236,07 грн. та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, зокрема на нежиле приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487147 (а.с.23-25).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Лазірківською сільською радою Оржицького району Полтавської області, актовий запис №19, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 22.11.1997 року, прізвище дружини після реєстрації змінено на ОСОБА_1 (а.с.16).

Відповідно до договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого серії ВВС 565103 від 22.04.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №1105, ОСОБА_2 придбав нежиле приміщення - магазин, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-19) та є власником вказаного приміщення, що підтверджено наявними документами в матеріалах справи, а саме: витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.04.2004 за №3470941 (а.с.20), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.02.2022 (а.с.24-25).

Згідно розпорядження Виконавчого комітету Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області №3 від 16.02.2016 року вулицю Леніна перейменовано на вулицю Центральна з відповідними номерами домогосподарств (а.с.65).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу наявності підстав для визнання права власності на 1/2 частину нежилого приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: АДРЕСА_1 , та зняття арешту з вказаної частини квартири.

Оцінка суду:

вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 5ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У всіх інших випадках (крім підстав для зняття арешту державним виконавцем) арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 3 червня 2016 року N5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 5 цієї ж постанови, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Отже, з позовом до суду про визнання права власності та зняття арешту з майна може звернутися власник / володілець майна, якщо він вважає, що майно чи його частина, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України, ч. 1 ст. 60 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

В пунктах 14, 15 Постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 Пленум Верховного Суду України роз`яснив наступне: вирішуючи питання про належність описаного та арештованого майна, суди повинні керуватися нормами цивільного та сімейного законодавства, які діяли на час придбання майна, що регулюють право власності та його захист.

У справах про зняття арешту з майна, що становить спільну сумісну власність членів сім`ї, частка боржника визначається відповідно до правил статті 357 ЦК, яка передбачає рівність часток у праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За правилами ч. 3 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року N 6-2333цс15).

Згідно роз`яснень Верховного Суду України наданих в п. 30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч. 1 ст.65 СК.

Отже, законом встановлено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу і за кошти спільні подружжя. Судом під час розгляду даної справи встановлено, і визнається стороною відповідача ОСОБА_2 , що вищевказане майно, яке є предметом даного спору нежиле приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487147, яке зареєстроване на ім`я відповідача ОСОБА_2 , є їхнім спільним майном подружжя на праві сумісної власності.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Водночас, як вже зазначено вище, за наказом Господарського суду Полтавської області №917/1883/20 виданого 18.05.2021 стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» в особі Оржицької філії вартість необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРЕЕ в сумі 549070,92 грн., судовий збір в сумі 8236,07 грн. Отже, рішення суду стосувалось стягнення вартості необлікованої електричної енергії тільки щодо боржника ОСОБА_2 , а не солідарного стягнення боргу з подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Дійсно, норма ч. 2 ст. 73 СК України передбачає, що стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Але дана норма застосовується у випадку прийняття судом рішення про звернення стягнення на майно, а не стягнення заборгованості, і передбачає встановлення при цьому судом при розгляду саме такої позовної вимоги та прийняття рішення певного факту укладення кредитного договору в інтересах сім`ї, а не одного з подружжя, а тому зважаючи на відсутність рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і як наслідок встановлення судом певних обставин щодо використання кредитних коштів.

Разом з тим, за ч. 1 ст. 73 СК України, за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Як слідує з ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Отже, при арешті майна приватним виконавцем за наказом суду про стягнення заборгованості, слід першочергово було встановити частку нерухомого майна, належного боржнику.

Судом встановлено, що нежиле приміщення, на яке накладено арешт, придбане сторонами за час перебування у шлюбі, а тому позивач є за законом фактичним власником спірного майна у рівній з відповідачем частці - 1/2, не зважаючи на те, що все приміщення зареєстроване на відповідача ОСОБА_2 . При цьому судом враховується, що у разі, якщо позивач доводить своє право власності на майно чи частку майна, яке виникло, наприклад, із договору чи закону про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється, а в даному випадку позивач є спільним володільцем майна подружжя у відповідності до вищевказаного, проте таке право за нею не було зареєстроване, то відповідно до заявлених вимог суд повинен вирішити, як вимогу про визнання права власності на це майно, так і про зняття арешту з майна.

Таким чином, суду надано достатньо доказів, які не спростовані відповідачами, для висновку про те, що нежиле приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487147, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позовна вимога про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину цього нежилого приміщення підлягає до задоволення.

Законодавець у частині першій статті 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За вимогами ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, чим підтвердила, що арешт на нежиле приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487147, яке належить ОСОБА_2 , значиться в вказаному реєстрі, отже, вимога про зняття арешту з 1/2 частки даного нежилого приміщення, який накладений відповідно до постанови про арешт майна боржника від 16.11.2021 року в рамках виконавчого провадження ВП №67452012, та яка є похідною від вимоги про визнання права власності на частку майна за позивачем, також підлягає до задоволення.

Зважаючи на оцінення всіх доказів в сукупності, суд прийшов до переконання щодо позовні вимоги підлягають до задоволення. Позивач належним чином обґрунтував та довів перед судом порушене право та існування підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ "Полтаваобленерго" в особі Оржицької філії АТ "Полтаваобленерго", третя особа - Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна - задовольнити.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на Ѕ частку нежилого приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487147).

Зняти арешт із Ѕ частки нежилого приміщення (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487147), накладений згідно постанови про арешт майна боржника від 16.11.2021 року у виконавчому провадженні № 67452012 приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяною Юріївною.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач АТ "Полтаваобленерго" в особі Оржицької філії АТ "Полтаваобленерго", ЄДРПОУ 25717271, адреса місцезнаходження: 37700, Полтавська область, Лубенський район, смт Оржиця, вул. Онбиша, 17.

Третя особа Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, адреса місцезнаходження: 36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Шведська, 2, офіс 415.

Повний текст рішення виготовлено 08.08.2022 року.

Суддя Т.В. Грузман