Постанова

від 17.01.2022 по справі 910/24315/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. Справа№ 910/24315/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.01.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу

Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.07.2021 (повний текст складено 02.08.2021)

у справі № 910/24315/16 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської області (Київської міської державної адміністрації)

до 1. Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7",

2. Організації орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7"

про виселення з приміщення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської області (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" про виселення із займаних приміщень цілісного майнового комплексу Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління №7, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Палладіна, 9, загальною площею 1 578,00 кв.м. та м. Київ, вул. Якіра, 16/18, загальною площею 290,10 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.10.1993 між позивачем і Організацією орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" (далі - ОО "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7") укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7 розташованого за наведеною адресою. Строк дії зазначеного договору неодноразово продовжувався. Оскільки строк дії цього договору закінчився 13.10.2014 і відповідача у встановленому порядку було повідомлено про необхідність повернути об`єкт оренди, то невиконання відповідачем обов`язку з повернення майна стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про його виселення.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, позовні вимоги задоволено. Постановлено виселити ОП "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" із займаних приміщень цілісного майнового комплексу Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7, розташованих за адресою: м. Київ, просп. Палладіна, 9, загальною площею 1 578,00 кв. м та м. Київ, вул. Якіра (нині Деревлянська), 16/18, загальною площею 290,10 кв.м.

Постановою Верховного Суду від 02.12.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/24315/16 скасовано. Справу № 910/24315/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою суду від 29.12.2020 суддею Борисенко І.І. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.04.2017 з власної ініціативи залучив до участі у справі як іншого відповідача Організацію орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7", оскільки договір оренди від 20.10.1993 щодо цілісного майнового комплексу було укладено саме з організацією орендарів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/24315/16 у позові Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виселення з приміщення, відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факту перебування спірних приміщень у власності територіальної громади міста Києва як до дати укладення договору оренди державного майна від 20.10.1993 так і після його укладення. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що термін договору оренди не закінчився 13.10.2014, оскільки умовами договору встановлено, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж 5 років, якщо орендар не пропонує менший термін. Доказів надання Організацією орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" пропозиції про зменшення терміну договору оренди суду не надано. Оскільки до 21.11.2008, часу коли Організація орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" та/або Департамент комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), як сторони вищевказаного договору, мали можливість заявити про зміну чи розірвання договору, жодна зі сторін не висунула відповідні умови, то договір від 20.10.1993 було пролонговано до 20.10.2013 і з тих же підстав його пролонговано до 20.10.2018. За висновком суду першої інстанції твердження позивача, що строк дії договір від 20.10.1993 закінчився 13.10.2014 є безпідставними, а вимога позивача про виселення Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" (відповідача-1) із займаних нежитлових приміщень визнається судом не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою згідно ст. 227 ГПК України для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем акту прийняття - передачі з державної до комунальної власності спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: проспект Академіка Палладіна, 9 та вул. Якіра, 16/18 в м. Києві, є помилковим, виходячи з наступного.

Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів «Про формування комунального майна міста та районів» від 13.01.1992 № 26, прийнято на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», а також постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» (далі - Постанова № 311), якою було затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови № 311, розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови № 311 передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно, у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 «Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд», з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Пунктом 5 постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 (в редакції від 01.01.1988, яка діяла на час прийняття рішення від 13.01.1992) встановлено, що передача будинків і споруд провадиться міністерствами, державними комітетами і відомствами УРСР міністерствам, державним комітетам і відомствам СРСР та виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів - за рішенням цих міністерств, державних комітетів, відомств УРСР, попередньо погодженим, відповідно, з міністерством, державним комітетом і відомством СРСР, виконавчим комітетом обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

Міністерства, державні комітети і відомства УРСР, виконавчі комітети обласних, Київської, Севастопольської міських Рад народних депутатів приймають будинки і споруди, які передають їм міністерства, державні комітети і відомства СРСР за попередньо погодженими рішеннями.

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів передають і приймають будинки і споруди з дозволу виконавчого комітету обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

27.12.2001 Київською міською радою було прийнято рішення № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва», яким було затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва. Згідно додатку № 1 будинок за адресою: м. Київ, пр. Палладіна, 9, є комунальною власністю територіальної громади м. Києва. Вказане рішення на сьогодні є чинне та не оспорюване.

В подальшому з метою збереження та відновлення нежилого фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, рішенням Київської міської ради м. Києва від 24.06.2004 № 322/1532 «Про затвердження переліку об`єктів реконструкції, реставрації, незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва» будинок за адресою: м. Київ, вул. Якіра, 16/18 був включений до переліку об`єктів, що підлягають відновленню шляхом реконструкції (при тому зазначено, що балансоутримувачем є «ОП СРНУ № 7»). Вказане рішення на сьогодні є чинне та не оспорюване.

Апелянт переконаний, що на підставі вищевказаних рішень приміщення за адресою: м. Київ, просп. Палладіна, 9 та м. Київ, вул. Якіра, 16/18 є комунальною власністю.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що на момент укладення договору оренди діяли положення Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», відповідно до якого орендарями за цим Законом можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів, громадяни та юридичні особи України, іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону у разі прийняття членами трудового колективу рішення про укладення договору оренди особи, які бажають стати орендарями, створюють організацію орендарів.

Згідно зі статтею 15 орендар самостійно обирає організаційну форму підприємницької діяльності на основі орендованого майна, затверджує її статут і призначає (обирає) керівника. Статут не може суперечити договору оренди.

Згідно зі статтею 17 якщо об`єктом оренди є цілісний майновий комплекс структурного підрозділу, створене орендарем підприємство, господарське товариство тощо стає правонаступником прав та обов`язків державного підприємства, організації, пов`язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

Згідно зі статтею 25 передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Згідно зі статтею 27 створене орендарем підприємство, товариство тощо наділяється правом повного господарського відання щодо орендованого майна (в межах, встановлених статутом підприємства, товариства), виробленої продукції, іншого майна, набутого внаслідок господарської діяльності та на інших підставах, не заборонених законом.

Висновок суду першої інстанції про те, що у рішенні Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 вказана невірна адреса є помилковим, оскільки відповідно до абз. 15 частини 5 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України 24.05.2001 № 127, на плані земельної ділянки кожен будинок та господарська будівля, починаючи з основної, літерується великими буквами алфавіту. Якщо літерується велика кількість будинків та господарських будівель, розміщених на земельній ділянці, то після закінчення алфавіту застосовуються літери з штрихом. Господарські будівлі літеруються слідом за основними. Паркани та огорожі нумеруються арабськими цифрами, тротуари та замощення - римськими. Тобто, «літ. А» є технічною літерою, яка позначає основну будівлю, і відношення до поштової адреси вона не має.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що з моменту укладення договору оренди відповідачі жодного разу не заперечували проти того, що вказаний цілісно - майновий комплекс належить до комунальної власності м. Києва та те, що Департамент не має права вимагати будь-які звіти, довідки для виконання договору оренди. Відповідачі подавали до Департаменту звіти про фінансові результати, розрахунки щодо орендної плати, що свідчить про те, що відповідачі визнавали дію договору оренди.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач-1 через відділ документального забезпечення суду 11.10.2021 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, такою, що не підлягає задоволенню, оскільки апелянтом не вказано підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а апеляційна скарга фактично зведена до повторення доводів, які наводив позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, у позивача відсутній акт приймання - передачі приміщень, що знаходяться за адресами: м. Київ, просп. Палладіна, 9 , м.Київ, вул. Якіра 16/18, а також відсутні будь-які інші документи, що відповідно до закону повинні підтверджувати передачу будівель за вищевказаними адресами з державної до комунальної власності. Крім того, згідно інформації регіонального Фонду державного майна України по місту Києву наданої листом від 05.04.2019 № 30-03/2984 відсутні жодні документи, які підтверджують передачу до комунальної власності міста Києва цілісного майнового комплексу за адресами: м. Київ, просп. Палладіна, 9 , м. Київ, вул. Якіра 16/18. Крім того, згідно інформації наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 05.04.2019 лист № 062/14-5359 відсутній факт реєстрації права власності будь-якої особи на об`єкт нерухомого майна за адресою м. Київ, просп. Палладіна, 9.

На переконання відповідача-1 позивачем не доведено перебування спірного майна у власності територіальної громади міста Києва. А отже, наявності матеріально-правових підстав заявляти позов.

Також відповідач-1 заперечує щодо доводів позивача про закінчення терміну дії договору оренди 13.10.2014 та зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність цього твердження, оскільки відповідно до умов договору термін оренди не може бути меншим ніж 5 років, якщо орендар не пропонує менший термін. Пропозицій від сторін договору щодо зменшення терміну договору не було, оскільки до 21.11.2008, часу коли сторони договору могли заявити про зміну чи розірвання договору, жодна із сторін не висунула відповідні умови, отже на переконання відповідача-1 договір пролонговано до 20.10.2013 і з тих же підстав його пролонговано до 20.10.2018.

Відповідач-2 письмових відзивів на апеляційні скарги не подав, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, представники відповідача-1 та відповідача-2 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача-1 через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з раптовою хворобою повноважного представника - адвоката Єленіна С.М., доказів хвороби до клопотання не надано.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції вислухавши думку представника позивача, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 26 від 13.01.1992 року „Про формування комунального майна міста та районів", пунктами 1-3 якого затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток № 1). Пунктом 2 зазначеного рішення ГоловПЕУ разом з управлінням, об`єднаннями міськвиконкому здійснити до 25 лютого 1992 року приймання державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, органів уповноважених управляти державним майном, до комунальної власності міста згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 переліком. (п. 2.). Головним управлінням, управлінням, об`єднанням, фірмам міськвиконкому здійснити до 15 лютого 1992 року передачу комунального майна, за станом на 1 січня 1992 року, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності районів згідно із затвердженим цим рішенням переліком. (п. 4.).

Додатком №1 до вказаного рішення №26 від 13.01.1992 року встановлено перелік нежилих будинків та споруд, які передаються до комунальної власності міста, зокрема, двоповерховий госпблок, 940 кв.м., СРНУ-7 ВЖРО міськвиконкому по вул. Палладіна, буд. 9.

20.10.1993 року між Управлінням комунального майна у м. Києві Київської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської області (Київської міської державної адміністрації)) (орендодавець) та Організацією орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" (орендар) укладено Договір оренди державного майна (наділ - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління №7 у складі: основних засобів виробництва по відновній вартості на суму 3 718 700 крб., в т.ч. будівлі та споруди на суму 2 808 000 крб., згідно Додатку № 2, 3. Обігові кошти на суму 5 195 500 крб., в т.ч. запаси та витрати на суму 5 165 400 крб.

Відповідно до п.1.2. укладеного договору за господарське використання майна та обігових коштів, наданих в оренду, орендар сплачує орендодавцю орендну плату згідно розрахунку орендної плати. Орендна плата с фіксованою платою і сплачується щомісячно в розмірі 1/12 частини річної суми не пізніше 20 числа наступного місяця (згідно розрахунку орендної плати).

Згідно п.2 договору передача майна в оренду не припиняє права власності на нього. Створене орендарем підприємство стає правонаступником прав та обов`язків, пов`язаних з діяльністю державного підприємства, на базі якого створена організація орендарів. Орендарю переходять права та зобов`язання цього підприємства по участі в соціально-економічному розвитку відповідного району. (п. 2.1., п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору він припиняється внаслідок: закінчення строку дії договору, викупу об`єкту оренди, загибелі об`єкту оренди.

При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни Договору до закінчення строку він вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. (п. 6.5. Договору).

Згідно з п. 7.1. Договору він вступає в дію з часу його підписання і діє на протязі 3-х років.

Додатком №2 до Договору сторонами погоджено об`єкти які передаються в оренду, а саме: 1. Будова по вул. Якіра, буд. 16/18, 2. Будова по вул. Палладіна, буд. 9.

Відповідно до умов договору орендар створив Орендне підприємство"Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7", яке здійснює господарську діяльність, використовуючи орендоване майно. Орендне підприємство підзвітне організації орендарів, названі юридичні особи є пов`язанами.

Відповідно до п.1.6. Статуту Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" умови договору оренди є обов`язковими для Орендного підприємства, Статут орендного підприємства не може суперечити умовам договору оренди.

Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" відповідно до п.3.3 Статуту здійснює користування та оперативне управління орендованим майном.

Рішенням Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 року "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з Додатком №1", зокрема, до таких об`єктів належить нежилий будинок по просп. Академіка Палладіна, 9, літ. А площею 1 790,50 кв.м.

Рішенням Київської міської ради №322/1532 від 24.06.2004 року "Про затвердження переліку об`єктів реконструкції, реставрації, незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об`єктів реконструкції, реставрації, незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, згідно з додатком, за яким, зокрема, до об`єктів реконструкції, реставрації, незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва належить об`єкт по вул. Якіра, 16/18, площею об`єкта 240,0 кв.м., балансоутримувачем об`єкта є Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7".

Рішенням Київської міської ради №565/3026 від 08.12.2005 року "Про продовження орендному підприємству "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" дії Договору оренди цілісного майнового комплексу "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" на вул. Палладіна, 9", а саме п. 1, встановлено продовжити орендному підприємству "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" дію договору оренди цілісного майнового комплексу "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" на вулиці Палладіна, 9 на 3 роки і встановити річну плату за користування у розмірі 3% від ринкової вартості цілісного майнового комплексу, визначеної актом оцінки майна, проведеної у встановленому законодавством порядку.

Рішенням Київської міської ради №860/860 від 18.12.2008 року "Про питання оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва" вирішено:

- дозволити або відмовити укласти (переукласти) договори оренди (суборенди) встановити пільгові орендні ставки згідно з переліками, визначеними у додатках 1, 2, 3, 4, 5, 6 до цього рішення (п. 1);

- доручити підприємствам (установам), за якими закріплене майно на праві господарського відання (оперативного управління), в термін до двох місяців укласти (переукласти) договори оренди (суборенди) з фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 1 цього рішення, яким надано дозвіл, в установленому порядку (п. 2);

- договори оренди будинків або приміщень об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, крім істотних умов, визначених у додатках до цього рішення, мають містити додаткові умови, визначені Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 3).

Додатком до вказаного рішення визначено, що Орендному підприємству "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" погоджено оренду цілісного майнового комплексу площею 1 790,50 кв.м. в м. Києві по вул. Академіка Палладіна, 9 строком на 2 роки 364 дні з орендною ставкою в 5%.

Листом №042/11/13-614 від 18.01.2012 року позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про приведення договірних відносин цілісного майнового комплексу СНР-7 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та орендним підприємством "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" у відповідність до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250, і про те, що орендному підприємству відповідно до Постанови КМУ від 10.05.1995 № 629 необхідно надати до Головного управління комунальної власності м. Києва кандидатуру до складу комісії з оцінки майна, крім того, необхідно скласти Звіт про оцінку цілісного майнового комплексу СРН-7, уклавши договір на проведення незалежної оцінки майна з суб`єктом оціночної діяльності ( а.с.51 том1).

Позивач листом №062/7/17-4998 від 20.06.2014 звернувся до відповідача-1 на виконання рішення Київської міської ради №860/860 від 18.12.2008 повідомив відповідача-1 про те, що оскільки станом на 17.06.2014 договірні відносини між орендним підприємством та Департаментом комунальної власності міста Києва не приведені у відповідність до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням № Київради від 22.09.2011 № 34/6250. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» а.6.2. договору оренди, договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Після закінчення терміну дії договору, а саме 13.10.2014 дія договору оренди продовжуватись не буде і орендарю необхідно повернути об`єкт оренди за актом приймання-передавання. Крім того, вказаним листом позивач повідомив про те, що представнику орендного підприємства строк в 10 днів з дня отримання даного листа необхідно прибути до Департаменту для здійснення звірки нарахованої та сплаченої орендної плати. Зазначений лист отримано відповідачем-1 26.06.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том1 а.с. 49 ).

У відповідь листом №125/01 від 01.07.2014 року відповідач-2 повідомив позивача про те, що на момент прийняття рішення №860/860 від 18.12.2008 року Київради була чинною ст. 115 ГК України, за якою орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності. Орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об`єктом оренди. Тому, орендне підприємство не могло бути орендарем ЦМК "СРНУ-7", ним на підставі чинного договору була і є організація орендарів. Щодо терміну договору оренди, відповідач-2 зазначив, що відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 року термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. Організація орендарів, як орендар, не пропонувала зменшення терміну договору оренди. Відповідач-2 вважає, що оскільки до 21.11.2008 року, часу коли сторони мали можливість заявити про зміну чи розірвання договору, жодна зі сторін не висунула умови про зміну договору, то договір від 20.10.1993 року пролонгувався до 20.10.2013 року і з тих же підстав та умови він пролонгувався до 20.10.2018 року.

Листом №062/7/17-5976 від 24.07.2014 року позивач розглянув звернення відповідача-2 щодо терміну дії договору оренди цілісного майнового комплексу «СРНУ-7» та повідомив, що договір оренди укладений 20.10.1993 між Управлінням комунального майна у м. Києві (на сьогодні Департамент комунальної власності м. Києва) та Організацією орендарів «Спеціалізоване ремонтно - налагоджувальне управління № 7» (відпвоідачем-2) було укладено терміном на 3 роки. Відповідно до ст. 764 ЦК України договір після закінчення його строку поновлювався на строк, який був встановлений договором. Оскільки зміни до договору не вносились, він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах і діє до 13.10.2014. Разом з тим рішенням Київської міської ради від 18.12.2008 № 860/860 «Про питання оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва» Депаратаменту комунальної власності було надано дозвіл на переукладення договору оренди цілісного майнового комплексу на просп.. Палладіна 9 з Орендним підприємством «Спеціалізоване ремонтно - налагоджувальне управління №7» (відповідач-1). Однак станом на 23.07.2014 договір оренди цілісного майнового комплексу не укладено, орендар не виконав вимоги Департаменту та не забезпечив приведення договірних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства,незважаючи на звернення Департаменту. Відповідач-2 був повідомлений, відповідно до ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна та пункту 6.2 договору оренди договір припиняється у разі закінчення строку, на який він був укладений, а також повідомлений про те, що після закінчення терміну дії договору оренди, а саме 13.10.2014 його термін продовжуватись не буде. Орендарю необхідно повернути об`єкт оренди за актом приймання - передавання. Зазначений лист отриманий 28.07.2014 відповідачем-2, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( том 1 а.с. 31).

Листом №062/7/17-8804 від 17.10.2014 року позивач вдруге звернувся до відповідача-2 з вимогою про повернення об`єкту оренди після закінчення терміну дії Договору, а саме 13.10.2014 року, оскільки оренда продовжуватись не буде у зв`язку з невиконанням орендарем вимог Департаменту комунальної власності м. Києва в частині забезпечення приведення договірних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства. Зазначений лист отримано відповідачем-2 23.10.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1 а.с. 25).

Листом №062/7/17-9668 від 12.11.2014 року позивач знову звернувся до відповідача-2 з вимогою про повернення об`єкту оренди у зв`язку із закінченням терміну дії Договору, а саме 13.10.2014 року, з огляду на невиконанням орендарем вимог Департаменту комунальної власності м. Києва в частині забезпечення приведення договірних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства. Зазначений лист направлений 12.11.2014 на адресу відповідача-2 (том1 а. с. 28).

Оскільки термін дії договору оренди закінчився, орендовані приміщення не були звільнені та не передані за актом приймання - передачі, позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що незважаючи на закінчення 13.10.2014 строку дії договору оренди, відповідачем-1 не повернуто позивачу цілісний майновий комплекс Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління №7, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Палладіна, 9, загальною площею 1 578,00 кв. м, та м. Київ, вул. Якіра (нині - Деревлянська), 16/18, загальною площею 290,10 кв.м, а отже своїми діями орендне підприємство порушує право власності територіальної громади міста Києва, створюючи перешкоди у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що переданий за договором об`єкт оренди перебуває у власності територіальної громади міста Києва. Крім того, відповідач-1 зазначає, що договір оренди державного майна від 20.10.1993 укладено між Управлінням комунального майна у м. Києві Київської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Департамент комунальної власності) та Організацією орендарів «Спеціалізоване ремонтно - налагоджувальне управління № 7» і саме останньому спірні приміщення передані в оренду. Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно - налагоджувальне управління № 7» з моменту свого створення, а саме 18.03.2005 користується як будівлею по проспекту Палладіна, 9 так і виробничою базою, розміщеною у будівлі по вул. Древлянській (Якіра), 16/18, як правонаступник ліквідованого Спеціалізованого ремонтно - налагоджувального управління № 7, без укладення жодних договорів з позивачем. Відповідач-1 вважає, що вимоги позивача про виселення саме відповідача-1 як до особи, яка відповідно до умов договору оренди від 20.10.1993 не виконує своїх зобов`язань щодо звільнення об`єкта оренди у зв`язку із закінченням строку дії договору є безпідставним.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про те, що позивачем не доведено суду перебування спірного майна у його власності, а отже за таких обставин права позивача відповідачами не порушені, а тому вимога позивача про виселення Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" (відповідача-1) із займаних нежитлових приміщень є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

На виконання Постанови Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 року „Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" та Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 року „Про введення в дію Закону України „Про власність", відповідно до ст. 7 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і районне самоврядування", Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" визначено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю і зобов`язано міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 01.01.1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно з переліком.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 26 від 13.01.1992 року „Про формування комунального майна міста та районів" пунктами 1-3 якого затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток № 1). Пунктом 2 зазначеного рішення ГоловПЕУ разом з управлінням, об`єднаннями міськвиконкому здійснити до 25 лютого 1992 року приймання державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, органів уповноважених управляти державним майном, до комунальної власності міста згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 переліком. (п. 2.). Головним управлінням, управлінням, об`єднанням, фірмам міськвиконкому здійснити до 15 лютого 1992 року передачу комунального майна, за станом на 1 січня 1992 року, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності районів згідно із затвердженим цим рішенням переліком. (п. 4.).

Додатком №1 до вказаного рішення №26 від 13.01.1992 року встановлено перелік нежилих будинків та споруд, які передаються до комунальної власності міста, зокрема, двоповерховий госпблок, 940 кв.м., СРНУ-7 ВЖРО міськвиконкому по вул. Палладіна, буд. 9.

Законом України «Про власність» № 697-ХІІ від 07 лютого 1991 року, а саме ст.ст.31, 32 було передбачено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб`єкти права державної власності є держава в особі Верховної Ради Української РСР. Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Законом України «Про власність» (в редакції станом на 23.03.1992) в ст. 37 було встановлено, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством Української РСР.

Отже, з вказаної статті вбачається, що для виникнення права повного господарського відання необхідна розпорядча дія суб`єкту права власності того майна, яке передається до господарського відання.

Таким чином на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 та рішення Виконавчого комітету Київської міської ради № 26 від 13 січня 1992 року правовий режим щодо будинку по вул. Палладіна, 9 був визначений, його віднесено до комунальної власності м. Києва.

Крім того, Рішенням Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 року "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з Додатком №1", зокрема, до таких об`єктів належить нежилий будинок по просп. Академіка Палладіна, 9, літ. А площею 1 790,50 кв.м.

Рішенням Київської міської ради №322/1532 від 24.06.2004 року "Про затвердження переліку об`єктів реконструкції, реставрації, незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об`єктів реконструкції, реставрації, незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, згідно з додатком, за яким, зокрема, до об`єктів реконструкції, реставрації, незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва належить об`єкт по вул. Якіра, 16/18, площею об`єкта 240,0 кв.м., балансоутримувачем об`єкта є Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7".

Таким чином, доводи відповідача-1 про недоведеність позивачем перебування спірного майна у комунальній власності є не обґрунтованим, оскільки на момент укладення договору оренди 20.10.1993 майно, що передавалось в оренду Організації орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" перебувало та перебуває у комунальній власності.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли у 1993 році.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного Кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, Цивільний кодекс України (далі ЦК України) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Також, згідно п.4 Прикінцевих положень ГК України, що набрав чинності 01.01.2004 р. Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання чинності його положеннями.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов`язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст.ст.13, 525, 526 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку. (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, ст. 285 ГК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Особливості регулювання відносин, пов`язаних з орендою державного і комунального майна, наведено, зокрема у Законі України "Про оренду державного і комунального майна" (у редакції, чинній на час спірних правовідносин), який визначає умови укладення, особливості зміни, припинення і поновлення договору оренди державного і комунального майна.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно з положеннями ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.

Як вбачається зі статуту відповідача-1, Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" (підприємство, скорочено - ОП "СРНУ-7") створено Організацією орендарів "Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7" (засновник) на основі оренди майна цілісного майнового комплексу державного підприємства "Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7" для викупу майна орендованого підприємства, діє відповідно до приписів Цивільного і Господарського кодексів України, Законів України "Про власність", "Про оренду державного та комунального майна".

Зі змісту пунктів 1.6, 3.1, 3.3, 3.4 статуту умови договору оренди є обов`язковими для орендного підприємства, статут не може суперечити умовам договору оренди. Майно підприємства складають основні та оборотні кошти, зароблені засновником - організацією орендарів СРНУ № 7 за час своєї діяльності і передані підприємству на баланс, а також майно, орендоване засновником у Фонду комунального майна. Підприємство здійснює користування і оперативне управління орендованим майном відповідно до договорів оренди. Орендована нерухомість та інше орендоване і індивідуально визначене майно, залишається на балансі підприємства з вказівкою, що це майно передано йому в оренду.

Таким чином, відповідачу-1 на баланс було передано орендований цілісний майновий комплекс державного підприємства "Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7", а отже відповідач-1 здійснює фактичне користування орендованими приміщеннями та їх оперативне управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що кореспондується з п. 2.1 договору, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у редакції, чинній на момент укладення договору, договір вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. (ч. 2 .ст. 26 вказаного Закону України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами отримувались від позивача листи №062/7/17-5976 від 24.07.2014, №062/7/17-8804 від 17.10.2014 та №062/7/17-9668 від 12.11.2014 року, якими вони були попереджені про припинення дії договору у зв`язку з не продовженням його дії (пролонгації) через невиконання вимог Департаменту щодо приведення договірних відносин у відповідність до чинного законодавства. Таким чином, з огляду на відсутність погодження позивача на пролонгацію дії договору, термін його дії закінчився 13.10.2014 року.

Таким чином, орендодавець повідомив орендаря ( відповідача-2) у строк, визначений ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» про припинення договору оренди внаслідок закінчення строку його дії.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що кореспондується з п. 2.1. договору, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Відповідно до частини першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Апеляційним судом встановлено, що договір оренди був укладений з відповідачем-2. До даного договору не вносилися зміни щодо орендаря. Відповідач-2 і відповідач-1 є діючими юридичними особами не ліквідовані і не виключені з ЄДРПОУ. Два відповідачі займають спірне приміщення: відповідач-2 на підставі договору, який закінчив дію, відповідач-1 безпідставно (без договору).

Незважаючи на закінчення строку дії договору оренди відповідачем-2 не повернуто позивачу цілісний майновий комплекс Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління №7, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Палладіна, 9, загальною площею 1 578,00 кв. м, та м. Київ, вул. Якіра (нині - Деревлянська), 16/18, загальною площею 290,10 кв.м, а отже своїми діями орендне підприємство порушує право власності територіальної громади міста Києва, створюючи перешкоди у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, судом встановлено, що відповідач-1 також перебуває у спірному цілісному майновому комплексі, орендну плату будь-кому не сплачує, про що сам відповідач -1 зазначає (том1 а.с.192), а отже своїми діями також порушує право власності територіальної громади міста Києва, створюючи перешкоди у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном та підлягає виселенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про наявність обов`язку відповідачів звільнити об`єкт оренди та передати його за актом приймання-передачі позивачу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та про наявність підстав для скасування рішення, оскільки, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи у зв`язку із чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задовлення позову.

Керуючись статтями 126, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/24315/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/24315/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Виселити Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" (просп. Академіка Паллладіна, 9, м. Київ, 03179, код 33306062) та Організацію орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" (просп. Академіка Паллладіна, 9, м. Київ, 03179, код 19477727) із займаних приміщень цілісного майнового комплексу Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління №7, розташованого за адресою: м. Київ, просп.. Палладіна,9, загальною площею 1578,00 кв.м. та м. Київ, вул. Деревлянська (Якіра), 16/18, загальною площею, 290,10 кв.м., (яку відповідно до розпорядження Київського міського голови №125/1 від 19.02.2016 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві» було перейменовано на вулицю Деревлянська).

Стягнути з Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" (просп. Академіка Паллладіна, 9, м. Київ, 03179, код 33306062) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, код 19020407) 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Організації орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" (просп. Академіка Паллладіна, 9, м. Київ, 03179, код 19477727) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, код 19020407) 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" (просп. Академіка Паллладіна, 9, м. Київ, 03179, код 33306062) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, код 19020407) 1033 (одну тисячу тридцять три) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Організації орендарів "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" (просп. Академіка Паллладіна, 9, м. Київ, 03179, код 19477727) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, код 19020407) 1033 (одну тисячу тридцять три) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/21039/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 09.08.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська