Постанова

від 01.08.2022 по справі 910/19972/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2022 р. Справа№ 910/19972/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 02.08.2022,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 (повний текст складено 04.05.2022)

у справі №910/19972/21 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа»

про спростування недостовірної інформації та стягнення 50 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватного акціонерне товариство «Айбокс Банк» (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа» (далі, відповідач або Товариство) про визнання недостовірної та такої, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації позивача, інформації, поширеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа» на веб-сайті MIND.UA в мережі Інтернет у публікації 17.03.2021 із назвою «Гра втемну: як в Україні процвітає чорний еквайринг. І чому відмивання грошей не цікавить НБУ та правоохоронні органи», спростування та видалення такої інформації, а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа» відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Банк вказує, що 17.03.2021 Товариство на веб-сайті MIND.UA розмістило публікацію, яка, за твердження позивача, містить недостовірну інформацію негативного характеру щодо Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк», чим було порушено його особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/19972/21 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа» про спростування недостовірної інформації та стягнення 50 000,00 грн відмовлено повністю.

Судові витрати позивача, пов`язані із розглядом справи в частині сплаченого судового збору та витрат на оплату професійної правничої допомоги, покладено на Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк».

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що поширена відповідачем інформація, вимоги про спростовування якої заявлено у даному позові, є недостовірною інформацією, а відповідачем доведено відсутність недостовірної інформації у публікації від 17.03.2021 під заголовком: «Гра втемну: як в Україні процвітає чорний еквайринг. І чому відмивання грошей не цікавить НБУ та правоохоронні органи». Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для визнання інформації недостовірною, то відсутні правові підстави для стягнення на користь Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, завданої внаслідок розповсюдження такої інформації.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 25.05.2022 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/19972/21 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За доводами скаржника зазначене рішення суду ухвалене в порушення норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконним та необґрунтованим, оскільки не відповідає обставинам справи та наявним у ній доказам, а отже підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції безпідставно зазначив, що матеріалами справи та наявними в ній доказами підтверджуються поширені відповідачем відомості про користування послугами еквайрингу Банку для проведення операцій поповнення коштів онлайн-казино, а в свою чергу, як робить висновок суд, начебто Товариство у спірній публікації не звинувачувало позивача в участі у протиправній діяльності з легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом. За твердженнями скаржника жодних належних та допустимих доказів того, що Банк приймав участь в операціях щодо поповнення коштів онлайн-казино у матеріалах справи немає, однак автор публікації на ґрунті вже маніпулятивно сформованої протягом всієї статті думки, прив`язуючи до вже викладеного фактажу, поєднуючи в єдину інформаційну конструкцію, стверджує (констатує факт), що Банк є учасником схем з легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом. Стверджувальна форма викладення інформації у згаданій публікації створює у читачів чіткі переконання у протиправності дій позивача та причетності до злочинної діяльності, викликає негативне, зневажливе ставлення до Банку потенційних та діючих клієнтів (фізичних та юридичних осіб), створює відносно позивача негативні судження у громадськості, а отже цією публікацією автор умисно створює негативне враження саме про позивача як банківську установу, яка проводить незаконні фінансові операції, чим дискредитує його в очах громадськості, завдає шкоди діловій репутації Банку, порушуючи його особисті немайнові права. При цьому, будь-яких даних, які б свідчили про перевірку достовірності викладених у статті фактів з приводу начебто причетності позивача до вчинення злочинів, пов`язаних з незаконною діяльністю з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, шахрайства тощо, автор статті не наводить;

- суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про достовірність поширеної відповідачем інформації про приналежність Банку терміналів самообслуговування «ibox», які причетні до протиправної діяльності з легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, посилаючись на те, що обставини справи та матеріали свідчать про те, що вказані термінали є власністю іншої юридичної особи. Однак, відповідно до наданих Банком доказів та згідно відкритих джерел, а саме Спеціальної інформаційної системи Укрпатенту, вбачається, що термінали самообслуговування «Ibox» (торгова марка «Ibox») є власністю ТОВ «Пейбокс»;

- суд зробив необґрунтований висновок із приводу правдивості поширеної відповідачем у спірній публікації інформації щодо ігнорування Банком інформаційного запиту веб-сайту «mind.ua», який належить Товариству. Так, позивач стверджує, що на офіційну електронну адресу AT «Айбокс Банк» надійшов лист, підписаний громадянкою Величко Л.М., а не офіційним представником інформаційного агентства Mind.ua (будь-яких доказів того, що вказана особа є офіційним представником інформаційного агентства Mind.ua ні банку, ні до суду не надано). Отже, АТ Банк не отримував запитів, листів саме від веб-сайту «mind.ua», який належить Товариству або від цього Товариства, що вже вказує на неправдивість інформації відповідача. Крім того, позивач наголошує, що вказаний лист направлявся в порядку доступу до публічної інформації. Водночас, у відповіді Банк зазначив, що він є недержавною комерційною банківською установою та не входить до визначеного статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» виключного переліку розпорядників інформації (публічної інформації), а отже, «Запит на інформацію» Величко Л.М. не підлягав розгляду у відповідності до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації». Негатив цієї інформації полягає в тому, що відповідач зазначає про ігнорування Банком начебто запиту журналістів, що, відповідно контексту всієї публікації, вказує на те, що Банк начебто намагається приховати свою протиправну діяльність з легалізації (відмивання) грошових коштів (таке враження намагається створити відповідач у: публікації).

У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Представник відповідача 07.07.2022 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву відповідача зводяться до наступного:

- відомості про користування послугами еквайрингу Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» для проведення операцій поповнення коштів онлайн-казино відповідає обставинам справи та підтверджується зібраними доказами. Зокрема, матеріали справи містять посилання на відео, а також на копії листів АТ «Таскомбанк», AT «Державний ощадний банк України», АТ «Альфа-Банк» та скріншоти повідомлень з чатів та месенджерів АТ КБ «Приватбанк» та AT «Універсал Банк», які підтверджують, що за деякими платежами банком-еквайром є безпосередньо AT «Айбокс Банк» та в яких відображаються відповідні коди категорії продавця (англ. Merchant category code, скорочено MCC);

- відповідачем надано докази розміщення AT «Айбокс Банк» на власному веб-сайті відомостей про термінали «Ibox» із зазначенням адрес таких терміналів. Будь-яких уточнень про належність цих терміналів іншій особі, відмінній від Банку, не повідомляється. Відтак, Банком до дати поширення відповідачем публікації розміщувалась інформація на власному веб-сайті, яка унеможливлювала розуміння відмінності між власними терміналами самообслуговування та терміналами самообслуговування, які мають правовий зв`язок із Банком, а також із такої інформації не вбачалось обставин неналежності терміналів самообслуговування «Ibox» позивачу. при цьому відомості Укрпатенту не підтверджують належність терміналу самообслуговування тій чи іншій особі (юридичній особі);

- в частині висвітленої інформації щодо ігнорування Банком інформаційного запиту веб-сайту «mind.ua», який належить Товариству, відповідач висвітлив власне розуміння інформації, яка викладена в листі Банку від 05.03.2021 №748/12-01, це є оціночним судженням відповідача та його журналістів, а відтак не може бути визнане недостовірною інформацією.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» у справі №910/19972/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І,. Скрипка І.М.

Апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19972/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/19972/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

08.06.2022 матеріали справи №910/19972/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 поновлено Приватному акціонерному товариству «Айбокс Банк» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/19972/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/19972/21, розгляд справи призначено на 12.07.2022.

11.07.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю уповноважених представників Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» у інших судових процесах.

У судове засідання, призначене на 12.07.2022, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 клопотання Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» про відкладення розгляду справи задоволено, у справі №910/19972/21 оголошено перерву до 02.08.2022.

26.07.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №15116912 від 26.05.2022 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в даній справі, яке було долучене судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.08.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 02.08.2022 з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 02.08.2022 від представника позивача адвоката С. Суходольського електронною поштою до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши у судому засіданні 02.08.2022 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначені права та обов`язки учасників справи, зокрема: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи на уповноваження певної особи на представництво та відображенні даної волі у проставленому на заяві представником власноручного підпису. Зазначене дає змогу суду виключити будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого волевиявлення на звернення до суду із відповідною заявою.

Так, згідно з частиною 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Таким чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України заява повинна містити підпис особи, яка відповідно до установчих документів правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка відповідно до вимог закону наділена правом підписання відповідних документів.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Стаття 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначає, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Судом встановлено, що клопотання про відкладення розгляду справи від імені Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк», яке надіслане на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду, не скріплено електронним цифровим підписом, водночас, представником позивача не надіслано суду оригінал заяви в паперовій формі, а тому подане клопотання не приймається судом до розгляду.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи без участі представника позивача.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на зазначене, а також те, що позивач був належним чином повідомлений про судове засідання 02.08.2022, розгляд справи за його клопотанням вже відкладався, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» у своєму позові просить суд визнати недостовірною та спростувати інформацію, розповсюджену Товариством з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа» на інформаційному ресурсі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа» (веб-сайті): mind.ua, у мережі Інтернет у публікації від 17.03.2021 під заголовком: «Гра втемну: як в Україні процвітає чорний еквайринг. І чому відмивання грошей не цікавить НБУ та правоохоронні органи», а саме інформацію наступного змісту:

1) «… що сайти… користуються послугами еквайрингу Айбокс банку…28 із 32 проведених операцій на сайтах нелегальних онлайн-казино обманювали банк… Тож виходить, що ані Айбокс банк, ані банк «Конкорд» цього не помітили, і передали банкам-емітентам та платіжним системам неправдиву інформацію з хибним МСС-кодом…»;

2) «…»Космолот» також активно закликає гравців поповнювати ігровий рахунок через термінали самообслуговування Ibox, які належать Айбокс банку…»;

3) «… Mind надіслав до АТ «Айбокс банк» та АКБ «Конкорд» інформаційні запити щодо використання міскодингу сайтами онлайн-казино…

Водночас, в.о. голови правління АТ «Айбокс банк» Світлана Голяк, проігнорувала питання, чому банк не реагує на факти міскодингу, які допускають сайти нелегальних онлайн-казино, витрактувала цей закон як шахрайські дії з боку Mind. І «пригрозила» кримінальною відповідальністю за публікацію інформації про банк. «Зміст зазначеного листа буде поширено в журналістських колах та висвітлено у професійних і незаангажованих засобах масової інформації для попередження у майбутньому вчинення аналогічних шахрайських дій від Вашого імені по відношенню до фізичних та юридичних осіб», - додала вона у листі.

У свою чергу, Mind трактує такі дії банку як тиск на журналіста та видання. Таку ж оцінку дають і медіаюристи: «Не вся інформація, якою володіє банк, є банківською таємницею. Запитувана інформація не належить до тієї, яка складає банківську таємницю. Такі заяви у відповіді на запит про доступ до публічної інформації є тиском на журналіста», - зазначила медіаюристка Інституту розвитку регіональної преси Оксана Максименюк…».

Позивач стверджує, що дана інформація є недостовірною, оскільки, на його думку, відповідач у публікації пов`язує його із схемами по легалізації (відмиванню) коштів, здобутих злочинним шляхом, а також із онлайн-шахраями для прямого обману споживачів. Також Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» вказує, що у наведених публікаціях міститься недостовірна (неправдива) інформація, що шкодить (дискредитує) діловій репутації позивача, у зв`язку з чим останній звернувся до суду із даним позовом.

Розмір дійсної моральної шкоди, яка була спричинена Банку, становить 50 000,00 грн та визначена, виходячи із того, що позивач є банківською установою і має високу конкуренцію на ринку банківських послуг, відтак поширення недостовірної інформації відповідачем принижує ділову репутацію позивача та його конкурентоспроможність на ринку банківських послуг. Позивач вимушений надати усім існуючим клієнтам відповідні роз`яснення щодо поширеної публікації, оскільки відповідачем самостійно недостовірна інформація не спростована.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав наступне:

1) відомості щодо проведення операцій по поповненню коштів підтверджуються фінансовим документами та листами банків;

2) твердження щодо заклику онлайн-казино поповнювати рахунки саме через позивача підтверджується відомостями сайту;

3) відповідачем процитовано лист відповідь Банку від 05.03.2021 №748/12-01.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (стаття 94 Цивільного кодексу України).

Статтею 299 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про її захист.

Згідно зі статтею 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до приписів частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 4 статті 32 Конституції України гарантовано кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Інформація, тобто документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі, є видом нематеріальних благ, щодо якого можуть виникати цивільні права і відносини. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Основні правила щодо ведення інформаційної діяльності, тобто одержання, використання, поширення та зберігання інформації і захисту прав суб`єктів інформаційних відносин містяться у статтях 32 і 34 Конституції України, а також у Цивільному кодексі України та Законі України «Про інформацію».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію», приписи якої кореспондуються з частиною 1 статті 200 Цивільного кодексу України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

При розгляді спорів про спростування недостовірної інформації слід мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Тобто, лише встановлення судом наявності всіх чотирьох елементів правопорушення в їх сукупності може мати наслідком притягнення відповідача до відповідальності за поширення недостовірної інформації, в той час як відсутність одного із елементів такого правопорушення свідчить про відсутність в діях відповідача складу такого правопорушення.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №439/1469/15-ц, від 28.02.218 у справі №347/1525/14-ц, від 01.02.2018 у справі №461/6366/15-ц.

Для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що у відповідності до чинного законодавства, позивач в силу приписів статей 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести факт не тільки поширення інформації відповідачем, а й факт її недостовірності, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як зазначив позивач, поширення спірної інформації необмеженому колу осіб відбулось на веб-сайті https://mind.ua в мережі Інтернет у публікації 17.03.2021 із назвою «Гра втемну: як в Україні процвітає чорний еквайринг. І чому відмивання грошей не цікавить НБУ та правоохоронні органи».

Належність веб-сайту «mind.ua» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа» та факти поширення спірної інформації Товариством з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа» на інформаційному ресурсі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьючер Медіа» (веб-сайті): mind.ua, у мережі Інтернет відповідачем не заперечувались.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що мало місце поширення відповідачем спірної Інформації необмеженому колу осіб.

Також відповідач не заперечує, що спірна інформація стосувалась, в тому числі, Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (позивача у даній справі), основним видом діяльності якого згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є « 64.19 Інші види грошового посередництва».

Отже, матеріалами справи підтверджується, що поширена відповідачем спірна інформація стосувалася позивача.

Здійснивши аналіз поширених тез в аспекті їх достовірності, колегія суддів, погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, зазначає наступне.

1. Щодо цитати: «… що сайти… користуються послугами еквайрингу Айбокс банку…28 із 32 проведених операцій на сайтах нелегальних онлайн-казино обманювали банк… Тож виходить, що ані Айбокс банк, ані банк «Конкорд» цього не помітили, і передали банкам-емітентам та платіжним системам неправдиву інформацію з хибним МСС-кодом…».

По-перше, як вірно наголосив суд першої інстанції, відомості про користування послугами еквайрингу Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» для проведення операцій поповнення коштів онлайн-казино відповідають обставинам справи та підтверджуються зібраними доказами, зокрема, долученими відповідачем до відзиву на позовну заяву листами АТ «Таскомбанк», AT «Державний ощадний банк України», АТ «Альфа-Банк» та скріншотами повідомлень з чатів та месенджерів АТ КБ «Приватбанк» та AT «Універсал Банк», які підтверджують, що за деякими платежами банком-еквайром є безпосередньо AT «Айбокс Банк» та в яких відображаються відповідні коди категорії продавця (англ. Merchant category code, скорочено MCC).

По-друге, як вбачається зі змісту публікації, її автор не звинувачує Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» у таких діях, а навпаки, зазначає про те, що онлайн-казино обманювали банк, шляхом передачі банкам-емітентам та платіжним системам неправдивої інформації з хибним МСС-кодом, що виключає твердження Банку про звинувачення відповідачем його у кримінально караних діяннях.

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи відомості, які не відповідають дійсності, є твердженнями про факти і події, які не мали місця у реальності у час, до якого відносяться оспорювані відомості.

На переконання колегії суддів, посилання відповідача на те, що онлайн-казино обманювали банк, шляхом передачі банкам-емітентам та платіжним системам неправдивої інформації з хибним МСС-кодом, створюють у стороннього спостерігача негативне враження саме щодо контрагентів Банку, а не самого Банку, а відтак не можуть вважатись негативною інформацією, яка шкодить діловій репутації саме позивача.

З огляду на наведене, вказана цитата не містить недостовірної інформації щодо Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк».

2. Другим, на переконання Банку, неправдивим, недостовірним та одночасно негативним по відношенню до позивача є цитата у публікації: «… «Космолот» також активно закликає гравців поповнювати ігровий рахунок через термінали самообслуговування Ibox, які належать Айбокс банку…».

Із цього приводу колегія суддів зазначає, що заклик Космолоту поповнювати ігровий рахунок через термінали самообслуговування Ibox, які належать Банку, відповідає відомостям сайту Космолот.

Висловлені позивачем в апеляційній скарзі заперечення стосовно того, що в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг наявна офіційна інформація про те, що торгова марка «Ibox» є власністю ТОВ «Пейбокс», який і є власником терміналів самообслуговування під брендом «Ibox», колегією суддів відхиляються, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до пункту 1.2. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 №10, Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації знаків для товарів і послуг, які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях.

Отже, відомості з вказаного Реєстру не підтверджують належність терміналу самообслуговування тій чи іншій особі (юридичній особі).

При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, використання в даному випадку у публікації слова «належать» не обов`язково має свідчити «знаходяться у власності», а достатнім є значення «мають правовий зв`язок» з Банком, адже споживачу фінансових послуг не важливим є правовий ланцюг укладених угод, які дозволяють Банку чи фінансовій компанії здійснювати необхідну споживачу операцію, адже асоціація такої послуги пов`язана саме з найменуванням банку/фінансової компанії.

Більш того, інформація про термінали «Ibox» розміщена на власному веб-сайті позивача за посиланням https://iboxbank.online/ua/terminaly, в розділі «Термінали» під заголовком «Термінали IBOX Bank карта адреси умови роботи». Тобто, позивач самостійно заявляє про належність йому терміналів . Будь-яких уточнень про належність цих терміналів іншій особі, відмінній від Банку, не повідомляється.

Відтак, Приватним акціонерним товариством «Айбокс Банк» до дати поширення відповідачем публікації розміщувалась інформація на власному веб-сайті, яка унеможливлювала розуміння відмінності між власними терміналами самообслуговування та терміналами самообслуговування, які мають правовий зв`язок із банком, а також із такої інформації не вбачалось обставин неналежності терміналів самообслуговування Ibox позивачу.

У свою чергу відповідач оперував тією інформацією, яка розповсюджувалась самим позивачем.

Отже, висловлювання «…через термінали самообслуговування Ibox, які належать Айбокс банку…» не можна віднести до таких, що порушують особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації, оскільки вони не містять недостовірну інформацію щодо позивача, з огляду на те, що позивачем самостійно заявлено про таке на власному веб-сайті.

Банком не доведено, а судом не встановлено, який чином така інформація порушує особисті немайнові права Банку.

3. Щодо цитати: «… Mind надіслав до АТ «Айбокс банк» та АКБ «Конкорд» інформаційні запити щодо використання міскодингу сайтами онлайн-казино…

Водночас, в.о. голови правління АТ «Айбокс банк» Світлана Голяк, проігнорувала питання, чому банк не реагує на факти міскодингу, які допускають сайти нелегальних онлайн-казино, витрактувала цей закон як шахрайські дії з боку Mind. І «пригрозила» кримінальною відповідальністю за публікацію інформації про банк. «Зміст зазначеного листа буде поширено в журналістських колах та висвітлено у професійних і незаангажованих засобах масової інформації для попередження у майбутньому вчинення аналогічних шахрайських дій від Вашого імені по відношенню до фізичних та юридичних осіб», - додала вона у листі.

У свою чергу, Mind трактує такі дії банку як тиск на журналіста та видання. Таку ж оцінку дають і медіаюристи: «Не вся інформація, якою володіє банк, є банківською таємницею. Запитувана інформація не належить до тієї, яка складає банківську таємницю. Такі заяви у відповіді на запит про доступ до публічної інформації є тиском на журналіста», - зазначила медіаюристка Інституту розвитку регіональної преси Оксана Максименюк…».

У контексті вказаних висловлювань колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що ним у частині процитовано, а в частині висвітлене власне розуміння інформації, яка викладена в листі Банку від 05.03.2021 №748/12-01.

При цьому, як вірно відзначив суд першої інстанції, наявна суперечливість позиції Банку щодо власного тлумачення змісту свого ж листа: з одного боку Банк відмовив у наданні відповіді, оскільки не надано доказів того, що запит підписано журналістом, а з іншого - повідомив про можливість поширення змісту запиту у журналістських колах.

Слово пригрозила міститься у статті у лапках, що означає непряме значення цього слова (а переносне), і підпадає під твердження відповідача про власне розуміння можливого переслідування.

Більш того, передостанній абзац листа про роз`яснення що «такі дії мають ознаки кримінального правопорушення ….,» на думку суду, можна кваліфікувати як попередження про можливе ініціювання кримінального провадження.

Колегія суддів наголошує, що судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Відтак, висловлення відповідачем власного розуміння та оцінки такого листа «як тиску» є оціночним судженням відповідача та його журналістів, а відтак не може бути визнане недостовірною інформацією.

З огляду на зазначене та враховуючи положення статті 200 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині захисту ділової репутації та спростування недостовірної інформації, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що відповідачем на веб-сайті «mind.ua», у мережі Інтернет розповсюджено саме інформацію, що є недостовірною.

При цьому колегією суддів також врахована відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що оспорювана Банком інформація безпосередньо вплинула на ділову репутацію позивача та підтверджували б порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення такої інформації та причинного зв`язку , зокрема, що саме у зв`язку з цим мало місце погіршення ділової репутації та громадськість або контрагенти перестали користуватися або відмовлялися користуватися послугами позивача, тощо, а відтак, така інформація не підлягає спростуванню у розумінні статті 277 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про стягнення з Товариства моральної (немайнової) шкоди в розмірі 50 000,00 грн, то оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для визнання інформації недостовірною, відсутні і правові підстави для стягнення на користь Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» моральної шкоди, завданої внаслідок розповсюдження такої інформації, у зв`язку з чим суд також відмовляє у задоволенні такої вимоги.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/19972/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/19972/21 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк».

Матеріали справи №910/19972/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.08.2022.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко