Рішення

від 27.07.2022 по справі 902/408/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2022 р. Cправа № 902/408/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Романа Валерійовича, при секретарі Шейкіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Валентина", вул. Героїв України, буд. 15, м. Бершадь, Вінницька область, 24400, код - 30072467

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", вул. Метрологічна, буд. 42, прим. 42/1, м. Київ, 03143, код - 35917124

про стягнення 14 236 204,99 грн збитків

за участю представників:

позивача: Рижавський Сергій Сергійович, ордер АВ № 1013801 від 11.05.2021 відповідача: Парчевський Владислав Юрійович, ордер ВВ № 1010739 від 17.03.2021

В С Т А Н О В И В:

01.03.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 01.03.2021 року) Приватного підприємства "Валентина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" про стягнення 1 797 479,41 грн заборгованості з яких 637 284,29 грн інфляційних втрат, 928 156,10 грн пені, 232 039,02 грн 3% річних за договором поставки № АІ-00128 від 21.01.2020 року.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року відкрито провадження у справі № 902/186/21 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 25.03.2021 року.

24.03.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н про збільшення розміру позовних вимог. В якості додатків до заяви додано нову редакцію позовної заяви, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 16 033 684,40 грн заборгованості, з яких 637 284,29 грн інфляційних втрат, 928 156,10 грн пені, 232 039,02 грн 3% річних та 14 236 204,99 грн збитків за Договором поставки № АІ-00128 від 21.01.2020 року.

25.03.2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява № 19/03/21-1 від 19.03.2021 року, в якій останній спросить суд залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою суду від 26.03.2021 року заяву Приватного підприємства "Валентина" про збільшення розміру позовних вимог (б/н від 24.03.2021 року) залишено без руху. Відмовлено у задоволені заяви Приватного підприємства "Валентина" про відстрочення сплати судового збору (б/н від 24.03.2021 року).

01.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими документами, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

06.04.2021 до суду надійшли заперечення відповідача проти заяви представника позивача ПП "Валентина" про збільшення позовних вимог від 24.03.2021. Згідно змісту поданих заперечень відповідач просить суд відмовити у прийнятті заяви представника позивача адвоката Олійника Р.О. про збільшення позовних вимог від 24.03.2021.

07.04.2021 на виконання вимог ухвали суду від 26.03.2021 від представника позивача адвоката Олійника Р.О. до суду надійшло платіжне доручення про сплату 213 542,08 грн судового збору.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" №19/03/21/1-1 від 19.03.2021 року (вх. №01-34/2796/21 від 25.03.2021 року) про залишення позову без розгляду. Прийнято до розгляду у справі №902/186/21 заяву Приватного підприємства "Валентина" про збільшення позовних вимог від 24.03.2021 року (вх. №01-34/2772/21).

Також, даною ухвалою роз`єднано в окреме самостійне позовне провадження матеріали справи № 902/186/21 в частині заявлених позовних вимог Приватного підприємства "Валентина" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" 14 236 204,99 грн збитків (заява про збільшення позовних вимог з додатками (а.с. 68-123) та передано матеріали роз`єднаної справи до канцелярії Господарського суду Вінницької області з метою їх реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

На підставі автоматизованого розподілу матеріалам справи в частині позовних вимог Приватного підприємства "Валентина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" про стягнення 14 236 204,99 грн збитків присвоєно єдиний унікальний номер судової справи: № 902/408/21.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі № 902/408/21 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні 12.05.2021 року.

24.05.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 19.05.2021 року), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. В якості додатків до відзиву додано ряд документів.

14.06.2021 року до суду надійшло клопотання (б/н від 11.06.2021 року), в якому останній просить суд призначити у справі № 902/408/21 судову товарознавчу експертизу. Проведення судової експертизи доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року задоволено клопотання позивача (б/н від 11.06.2021 року) та призначено у справі № 902/408/21 судову товарознавчу експертизу. Проведення судової експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

27.09.2021 року на адресу суду від Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. надійшов лист № 4133/21-21 від 10.09.2021 року. Додатком до листа додано висновок експерта №4133/21-21 від 10.09.2021 року та матеріали справи № 902/408/21.

Ухвалою суду від 07.10.2021 року поновлено провадження у справі № 902/408/21 та призначено підготовче судове засідання на 21.10.2021 року.

16.11.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 16.11.2021 року) (вх.канц. № 01-34/10187/21), в якій останній просить суд викликати у наступне судове засідання Брояк Наталію Олегівну - головного судового експерта Вінницького відділення Київського НДІСЕ, для надання пояснень щодо висновку судового експерта № 4133/21-21 від 10.09.2021 року та надати відповіді ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання "АЗОТ" № 01/ПП-268 від 11.08.2021 року (в.. № 3266-1-21 від 19.08.2021 року) та АТ "ДНІПРОАЗОТ" № 1818/01-6 від 02.08.2021 року (вх. № 3102-1-21 від 10.08.2021 року).

13.12.2021 року до суду від представника відповідача надійшло ряд клопотань, зокрема:

- клопотання (б/н від 10.12.2021 року) (вх.канц. № 01-34/11061/21 від 13.12.2021 року) про призначення у справі № 902/408/21 повторної судової товарознавчої експертизи. Проведення експертизи доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз;

- клопотання (б/н від13.12.2021 року) (вх.канц. № 01-34/11062/21 від 13.12.2021 року) про призначення судово-економічної експертизи. Проведення експертизи доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

14.12.2021 року від представника позивача до суду надійшло клопотання (б/н від 14.12.2021 року) (вх.канц. № 01-34/11117/21 від 14.12.2021 року), в якому останній просить суд призначити у справі № 902/408/21 додаткову судову товарознавчу експертизу, за питаннями поставленими ухвалою суду від 15.06.2021 року. Проведення експертизи доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Також, 14.12.2021 року до суду представником відповідача подано клопотання (б/н від 14.12.2021 року) (вх. канц. № 01-34/11147/21 від 14.12.2021 року) про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотань представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (вх. №01-34/11061/21 від 13.12.2021 року); (вх. №01-34/11062/21 від 13.12.2021 року); (вх.канц. № 01-34/11147/21 від 14.12.2021 року).

Даною ухвалою зупинено провадження у справі № 902/408/21, в зв`язку з призначенням додаткової судової товарознавчої експертизи.

23.05.2022 року на адресу суду від В.о. завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз А. Лозінської надійшов лист № 316/22-21 від 02.05.2022 року. Додатком до листа додано висновок експерта № 316/22-21 від 02.05.2022 року та матеріали справи № 902/408/21.

Ухвалою суду від 24.05.2022 року поновлено провадження у справі № 902/408/21 та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 07.06.2022 року.

У судовому засіданні 07.06.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/408/21 для судового розгляду по суті на 14.06.2022 року.

Також, судом здійснено виклик у наступне судове засідання з метою надання пояснень головного судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Н. Брояк та судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Н. Адамчук.

14.06.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 14.06.2022 року) про проведення у справі повторної товарознавчої експертизи, проведення якої слід доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У судовому засіданні 14.06.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.06.2022 року.

Окрім того, суд дійшов висновку про повторний виклик в наступне судове засідання з метою надання пояснень головного судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Н. Брояк та судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Н. Адамчук.

17.06.2022 року до суду від В.о. завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз А. Лозінської надійшов лист № 471/21-12-22 від 14.06.2022 року про неможливість забезпечення участі судових експертів, оскільки головний судовий експерт Н.М. Адамчук перебуває у відпустці, а головний судовий експерт Н.О. Брояк звільнена з Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 01.06.2022 року.

У судовому засіданні 27.06.2022 року постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи до 27.07.2022 року.

Окрім того, суд дійшов висновку про повторний виклик в наступне судове засідання з метою надання пояснень головного судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Н. Адамчук.

У судовому засіданні 27.07.2022 року прийняли участь представники позивача та відповідача, судовим експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Н. Адамчук надано пояснення щодо складеного висновку.

Ухвалою суду від 27.07.2022 року відмовлено повністю у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", адвоката Парчевського В.Ю. про призначення повторної експертизи у справі №902/408/21 від 14.06.2022 року (вх. №01-34/4710/22).

При винесенні зазначеної ухвали судом враховано, що відповідач намагається перекласти тягар доказування на боржника шляхом проведення повторної експертизи, що суперечить нормам матеріального права та вимогам ст. ст. 73-80 ГПК України.

Матеріали справи містять два висновки експертного дослідження відносно одних і тих самих питань, висновки експертів не мають для суду наперед встановленої сили та будуть оцінені у сукупності з іншими доказами.

У судовому засіданні 27.07.2022 року представники сторін підтримади раніше висловлені позиції у процесуальних заявах по суті справи, представник позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача обгрунтовував відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи перебування суду у нарадчій кімнаті, проголошення судового рішення відбулося 28.07.2022 року.

Дослідивши позиції сторін судом встановлено наступне.

Позивач в якості підстави позовних вимог вказує на укладення між Приватним підприємством "Валентина" (Покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (Постачальник) укладено договір поставки № АІ-00128 від 21.01.2020 року.

24.03.2021 року у межах справи №902/186/21 на адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н від 24.03.2021 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій додатково заявлено вимог про стягнення з відповідача 14 236 204,99 грн збитків за Договором поставки № АІ-00128 від 21.01.2020 року.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року роз`єднано в окреме самостійне позовне провадження матеріали справи № 902/186/21 в частині заявлених позовних вимог Приватного підприємства "Валентина" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" 14 236 204,99 грн.

Підставою для звернення з відповідним позовом щодо стягнення збитків стало неналежне виконанням ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" договору поставки № АІ-00128 від 21.01.2020 року.

Позивач зазначає, що внаслідок прострочення поставки товару в кількості 1 889,25 тон він змушений понести витрати на придбання відповідного товару за завищеними цінами, ніж передбачено у підписаному сторонами договорі.

Зокрема, позивачем укладено Договір №05/03/20-EXW від 05.03.2021 року з ТОВ «ПОРТ ФОРМАТ» на поставку аналогічного товару.

Позивач вважає, що ринкова ціна товару, який він змушений придбати, складала 13 800,00 грн, що підтверджується Ціновою довідкою Вінницької торгово-промислової палати №В-87 від 25.02.2021 року.

Тому, позивачем визначено суму збитків у розмірі 13 035 355,00 грн, яка полягає у різниці вартості непоставленого відповідачем товару, порівняно з ринковими цінами.

Крім того, позивач зазначає, що протягом семи місяців відповідач протиправно користувався його коштами у розмірі 13 036 295,00 грн, що змусило отримати кредит у АТ «Райффайзен Банк Аваль» та сплачувати відсотки у розмірі 1 200 849,99 грн за двома Кредитними договорами.

Позивач зазначає, що наведені суми сплачених відсотків є збитками, спричиненими не поставкою товару згідно умов Договору поставки № АІ-00128 від 21.01.2020 року (т. 1 а.с. 1-56).

У відзиві на позовну заяву від 24.05.2021року (вх. №01-34/4654/21) відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, зазначаючи про наступне.

На виконання умов укладеного договору між сторонами було підписано ряд Специфікацій.

На підставі рахунків № АІ-00004886 від 12.06.2020 року та № АІ-00005061 від 22.06.2020 року позивачем здійснено оплату згідно платіжних доручень № 12047 від 16.06.2020 року на суму 10 350 000,00 грн та № 12149 від 23.06.2020 року на суму 3 450 000,00 грн.

Згідно умов договору Позивач отримав частину товару у кількості 110,75 т на суму 764 175,00 грн.

Залишок непоставленого товару становить 1889,25 т на суму 13 035 825,00 грн.

Разом з тим, відповідно п. 5.8 Договору Постачальник у разі неможливості, з об`єктивних причин, поставити (відвантажити) товар у строки, передбачені п. 5.2 Договору, повинен повідомити Покупця за допомогою факсу та (або) електронної пошти. Після цього сторони мають письмово узгодити новий строк поставки товару. У випадку недосягнення згоди Постачальник зобов`язується, протягом 2 (двох) банківських днів, повернути Покупцю сплачені за товар, кошти.

10.07.2020 року, керуючись п. 5.8 Договору, відповідач за допомогою факсу, вказаного в п. 16.1 Договору, повідомив позивача про неможливість, з об`єктивних причин, поставити у строки, передбачені п. 5.2 Договору, залишок товару, та запропонував письмово узгодити новий строк поставки Товару або погодити повернення позивачу у повному обсязі сплаченої суми попередньої оплати у встановлений п. 5.8 Договору строк на банківські реквізити вказані у п. 16.1 Договору.

Після направлення повідомлення від 10.07.2020 року № 10/07/20-1, позивач і відповідач, керуючись умовами договору, розпочали переговори по узгодженню нового строку поставки товару, які тривали до 19.01.2021 року.

За твердженнями відповідача, дані обставини беззаперечно свідчать про обізнаність позивача щодо неможливості поставки залишку товару у встановлений договором строк.

22.01.2021 року відповідачем перераховано на поточний рахунок позивача попередню оплату (за вирахуванням вартості поставленого товару) в сумі 13 036 295,00 грн.

При цьому, як зазначає відповідач позивач звернувся з претензією про поставку залишку товару лише тільки після недосягнення сторонами згоди щодо нового строку поставки та отримання на власний рахунок суми попередньої оплати. На підтвердження даного факту свідчить те, що в претензії зазначена сума заборгованості у розмірі 13 036 295,00 грн., що не відповідає дійсності, оскільки Відповідач помилково повернув передплату у більшому розмірі - 13 036 295,00 грн., ніж повинен був - 13 035 825,00 грн.

Отже, позивач, отримавши у відповідності до умов договору суму попередньої оплати, вирішив діяти недобросовісно, приховавши факт повідомлення відповідачем про неможливість поставки залишку товару, всупереч умовам договору намагається безпідставно покласти відповідальність на відповідача у вигляді стягнення неіснуючих збитків.

Також відповідач стверджує, що надані позивачем докази не надають можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між заявленими збитками, понесення яких не доведено, та їх розміром, докази позивача є неналежними.

З метою підтвердження обставин придбання товару за більшими цінами позивачем не надано первинних документів; в обґрунтування обставин сплати відсотків позивачем не надано кредитних договорів, що унеможливлює встановлення факту їх укладення саме з метою придбання відповідного товару.

При вирішенні даного спору саме на позивача покладається обов`язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, факт порушення відповідачем свого обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням i збитками.

Позивачем не доведено належним чином факт порушення зобов`язання за договором поставки.

Оскільки, відповідачем своєчасно повернуто суму попередньої оплати, тому відсутні підстави для покладення інших видів відповідальності та стягнення збитків в сумі 14 236 204,99 грн (т. 1 а.с. 81-119).

Представником відповідача також неодноразово висловлювались заперечення з приводу наявних у справі висновків товарознавчих експертиз, якими визначено оптові ринкові ціни 1 тони мінерального добрива - карбаміду типу Б на внутрішньому ринку України (т. 1 а.с. 168-171; 196-199; 202-208; т. 2 а.с. 60, 61).

Зокрема, представник відповідача посилався на ті обставини, що висновок експерта №316/22-21 від 02.05.2022 року суперечить нормам Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), тому об`єктивно викликають сумніви результати додаткової експертизи проведеної головним судовим експертом Адамчук Н.М.

Висновок експерта містить посилання лише на одну цінову пропозицію та сайти оголошень, експерт не звертався із запитами до виробників продукції.

За твердженнями заявника, є незрозумілим методичні підходи експерта при встановлені ринкової ціни на встановлені дати за відсутністю об`єктивних цінових пропозицій і сумнівних розрахунків коефіцієнтів, експерт не звертався із запитами до виробників товару, визначення ринкових цін на конкретну дату викликає сумніви.

Тому, представник відповідача вважав наявні у справі висновки експертів неналежними доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.01.2020 року між Приватним підприємством "Валентина" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (Постачальник) укладено Договір поставки № АІ-00128.

Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві мінеральні добрива (товар), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник поставляє товар Покупцю за цінами, визначеними у Специфікації до договору.

Сторони домовились, що поставка товару може здійснюватись на умовах EXW, FCA, CPT, відповідно до Інкотермс 2010. Конкретні умови поставки сторони щоразу визначатимуть у специфікації до договору на відповідну партію товару (п. 5.1 Договору).

Товар, що є предметом поставки за цим договором, поставляється протягом 30 календарних днів з моменту повної попередньої оплати Покупцем його вартості, якщо інші строки поставки не передбачені специфікацією до договору (п. 5.2 Договору).

Уразі, якщо після отримання від Покупця попередньої оплати за товар Постачальник в силу обставин, що не залежить від нього, не має можливості виконати свої зобов`язання з постачання товару Покупцеві у строки передбачені п. 5.2 Договору, повинен повідомити Покупця за допомогою факсу та (або) електронної пошти. Після цього сторони мають письмово узгодити новий строк поставки товару. У випадку недосягнення згоди Постачальник зобов`язується протягом 2-х банківських днів, повернути Покупцю сплачені за товар кошти. Повернення Постачальником попередньої оплати Покупцеві не є порушенням зобов`язань Постачальника за умовами даного договору (п. 5.8 Договору).

При порушенні своїх зобов`язань сторона несе відповідальність, визначену договором та/або чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених договором (п. 8.1 Договору).

За прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф, визначений у Специфікації. (п. 8.4.1. Договору).

На виконання умов укладеного договору 12.06.2020 року відповідачем на адресу позивача надіслано рахунок-фактуру № АІ-00004886 та Специфікацію № СГІ-АІ- 00128/74 віл 12.06.2020 року щодо поставки товару в кількості 1500 тон на загальну суму 10 350 000, 00 грн разом з ПДВ.

Кінцевим строком оплати було встановлено 17.06.2020 року.

16.06.2020 року позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 10 350 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12047 від 16.06.2020 року.

Відповідачем (Постачальником) було частково поставлено товар в розмірі 110,75 тон на суму 764 175.00 грн, що заперечувалось сторонами та підтверджено товарно-транспортними накладними №№698, 699, 700 від 12.06.2020 року та №701 від 15.06.2020 року (вх. №01-34/6566/21 від 21.07.2021 року).

Сума коштів за недопоставлений товар становить - 9 585 825. 00 грн.

22.06.2020 року відповідачем на адресу позивача було надіслано рахунок- фактуру № АІ-00005060 від 22.06.2020 року та Специфікацію № СГ1-А1- 00128/76 від 22.06.2020 року щодо поставки товару в кількості 500 тон на загальну суму 3 450 000, 00 грн разом з ПДВ.

Кінцевим строком оплати було встановлено 24.06.2020 року

На виконання умов договору позивачем 16.06.2020 року здійснено попередню оплату в розмірі 3 450 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12149 від 23.06.2020 року.

У зазначених специфікаціях сторонами узгоджено ціну однієї тони карбаміду в сумі 6 900,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Однак, відповідачем не було поставлено товар на суму 3 450 000,00 грн.

Судом встановлено, що з обумовлених 2000 тон товару (мінерального добрива - карбамід типу Б) відповідачем поставлено 110,75 тонн.

Загальна кількість не поставленого відповідачем товару становить 1889,25 тон.

З приводу підтвердження розміру збитків позивачем надано укладений з ТОВ «ПОРТ ФОРМАТ» Договір №05/03/20-EXW від 05.03.2020 року, предметом якого є поставка Карбаміду (марки Б), що підтверджується Специфікацією на товар (Додаток №09/03 від 09.03.2021 року)

Згідно рахунків на оплату № 89 від 09.03.2021 року позивачем перераховано на користь контрагента 396 000,00 грн та 5 280,00 грн (т. 1 а.с. 23-29).

Позивач також посилався на Цінову довідку Вінницької торгово-промислової палати №В-87 від 25.02.2021 року, згідно якої максимальна оптово-ринкова вартість мінерального добрива - «КАРБАМІД» станом на 23.02.2021 року складає 13 800,00 грн за тону; комерційні пропозиції ТОВ «РОК ТРЕЙД» щодо ціни на карбамід в сумі 13 100,00 грн та ТОВ «Торговий дім «Поліхім», згідно якої вартість тони карбаміду коливається у діапазоні від 12 700,00 до 13 200,00 грн.

З приводу понесення збитків шляхом перерахування відсотків на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитними договорами позивачем надано платіжні доручення (т. 1 34-51).

Крім того, ухвалами суду від 15.06.2021 року та 14.12.2021 року призначено по справі судову товарознавчу експертизу та додаткову судову товарознавчу експертизу відповідно.

На вирішення експертів поставлено питання стосовно визначення оптової ринкової вартості (ціни) однієї тони мінерального добрива - "КАРБАМІД" на внутрішньому ринку України, станом на 22.01.2021 року (дату повернення передплати), 17.07.2020 року (початку прострочення поставки товару), 10.03.2021 року (період звернення до суду) або станом на відповідний календарний місяць (липень 2020 року, січень 2021 року, березень 2021 року), чи період найбільш наближений до відповідних календарних дат?

Згідно висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4133/21-21 від 10.09.2021 року визначено ймовірну оптову ринкову вартість мінерального добрива "КАРБАМІД" марки Б станом на липень 2020, січень 2021 та березень 2021 рр в сумі 7 575,00 грн, 10 452,00 грн, 11 004,00 грн відповідно (т. 1 а.с. 143-147).

При цьому, висновки ґрунтувались на інформації АТ "ДНІПРОАЗОТ" № 1818/01-6 від 02.08.2021 року (вх. № 3102-1-21 від 10.08.2021 року).

Згідно висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №316/22-21 від 02.05.2022 року визначено ринкову вартість 1 тони мінерального добрива - "карбамід" марки Б на внутрішньому ринку України, при умові оптової торгівлі, станом на 22.01.2021 року: 9 526,08 грн; станом на 17.07.2020 року: 7 537,40 грн; станом на 10.03.2021 року: 9 564,11 грн (т. 2 а.с. 17-25).

Надаючи правову оцінку предмету спірних правовідносин, суд виходив з наступного.

Згідно з приписами частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу вимог ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стандарт доказування обставин понесення збитків має особливий зміст, з огляду на правову природу збитків та упущеної вигоди, як їх форми, а також правові висновки Верховного Суду з приводу вирішення цього питання.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України).

Частиною третьою статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Для стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками, розмір завданих збитків.

Позивачу в цій категорії справ також слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 21.04.2021 року у справі № 913/335/20.

З приводу протиправної поведінки відповідача, як підстави та елементу відшкодування збитків, суд виходить з наступного.

10.07.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" направлено на адресу ПП "Валентина" Лист № 10/07/20-1, згідно якого визнано обсяг (1 889,25 т) та вартість недопоставленого товару (13 035 825,00 грн), а також зазначено з посиланням на п. 5.8. Договору про неможливість поставки товару з об`єктивних причин.

Зазначений лист було направлено засобами факсового зв`язку на телефонний номер ПП "Валентина", вказаний у Договорі поставки № АІ-00128 від 21.01.2020 року.

19.01.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" повторно направлено лист аналогічного змісту.

Згідно платіжних доручень №№ 1318, 1319, 2371, 132, 17 від 22.01.2021 року відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 13 036 295. 00 грн, з призначенням платежу: "повернення коштів за непоставлений товар, згідно Договору №АІ-00128 від 21.01.2020 року".

Тобто, у платіжних дорученнях відповідачем підтверджено факт не поставки товару у повному обсязі.

25.01.2021 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію щодо невиконання умов договору поставки № А1-00128 від 21.01.2020 року.

29.01.2021 року відповідачем надано відповідь на претензію, у якій зазначено про належне виконання умов договору, направлення 19.01.2021 року лише одного Листа №19/01/21-1 щодо неможливості поставки товару, за змістом якого останній повідомив, що в силу обставин, які не залежать від Постачальника, він не має можливості виконати свої зобов`язання з постачання товару у строки передбачені п. 5.2. Договору.

п. 5.8. Договору передбачено можливість направлення відповідачем повідомлення про неможливість виконати зобов`язання з поставки товару у строк, визначений п. 5.2. Договору, з об`єктивних причин.

На підтвердження використання наданого п. 5.8. Договору права, відповідачем надано два Листи від 10.07.2021 року (направлено факсом) та від 19.01.2021 року, у яких зазначено про неможливість поставки товару з об`єктивних причин.

Однак, зазначені листи не містять переліку таких причин, які призвели до неможливості поставки товару, не зазначено також опису та терміну дії обставин, котрі перешкодили своєчасно поставити товар ПП "Валентина".

Такі повідомлення мали бути направлені у період строку поставки, а не після виникнення прострочення, однак починаючи з 17.07.2021 року зобов`язання з поставки товару на суму 9 585 825,00 грн набуло статусу простроченого.

Вищенаведені фактичні обставини щодо: обсягу замовленого та не поставленого товару, суми перерахованої передплати, її повернення, порушення відповідачем договірних зобов`язань із своєчасної поставки товару в кількості 1 889,25 тон, обчислення періоду прострочення зобов`язань з поставки товару, починаючи з 17.07.2020 року, наявності підстав для нарахування заходів цивільної відповідальності внаслідок прострочення виконання договірних зобов`язань, встановлено при розгляді справи №902/186/21, матеріали якої на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України оглянуто судом, та підтверджено висновками Постанови КГС ВС від 26 травня 2022 року у cправі № 902/186/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому, суд вважає встановленими наведені обставини та враховує їх при вирішенні даної справи на підставі приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Крім того, огляд матеріалів справи за ініціативою суду обумовлений положеннями ч. 4 ст. 74 ГПК України, згідно якої суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Зокрема, сторони зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Незважаючи на набрання остаточної сили судовим рішенням з приводу вирішення спору щодо виконання умов Договору поставки №АІ-00128 від 21.01.2020 року, сторонами не повідомлено суд про існування такого судового рішення.

Крім того, матеріали справи №902/408/21 сформовано шляхом копіювання документів з матеріалів справи №902/186/21 на підставі ст. 173 ГПК України у зв'язку з роз'єднанням частини позовних вимог в окреме судове провадження, вчинення зазначених віднесено саме до повноважень суду.

Тому, не долучення окремих документів з матеріалів іншої судової справи, які були долучені до заяви від 24.03.2021 року та перебували у матеріалах справи 902/186/21, не обмежує їх дослідження на стадії дослідження письмових доказів судом, на стадії повного з'ясування усіх обставин справи.

Підсумовуючи суд виходить з того, що дійсно відповідачем, починаючи з 17.07.2020 року, прострочено виконання зобов'язань з поставки мінеральних добрив згідно умов договору поставки обсягом 1 889,25 тон.

Тобто, позивачем доведено наявність першого елементу складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки зі сторони відповідача.

Однак, для задоволення позову по даній справі доведення самого факту протиправної поведінки є недостатнім, визначальним є встановлення обставин наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між понесеними позивачем збитками та упущеною вигодою та протиправними діями.

З приводу доведення позивачем наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між заявленим розміром збитків та протиправною поведінкою позивача, суд виходить з наступного.

Позивач мав правомірні очікування щодо отримання товару погодженої якості та кількості згідно умов Договору поставки №АІ-00128 від 21.01.2020 року.

Зміст порушеного права позивача становить не отримання відповідного товару за погодженою ціною.

З метою відновлення порушеного права позивач мав змогу вимагати передачі товару погодженої кількості згідно договірної ціни, вчинити дії щодо поставки товару відповідної кількості від іншого контрагента, у випадку збільшення ціни вимагати відшкодування різниці вартості.

У направленій претензії позивач, зокрема, вимагав поставити товар у повному обсязі за погодженою сторонами договору ціною.

Договір укладено 21.01.2020 року, набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, але не довше, ніж до 31.12.2020 року (п. 12.1. Договору).

На підставі п. 12.2. Договору, строк договору буде продовжуватись на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за 1 місяць до його закінчення не виявить бажання у письмовій форм і припинити дію Договору.

Відомості про розірвання договору або його припинення сторонами не надано.

Тому, термін дії договору продовжено до 31.12.2021 року.

Суд виходить з того, що добровільне повернення попередньої оплати не свідчить про автоматичне припинення дії договору, даний факт може лише враховуватись при визначенні суми збитків, яка підлягає відшкодуванню.

Однак, відповідачем не надано доказів поставки відповідного товару як на момент звернення до суду, так і до моменту винесення судового рішення.

Згідно п. 8.8. укладеного сторонами Договору поставки, сплата штрафних санкцій не звільняє сторону відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі.

Отже, сторонами узгоджено повне відшкодування збитків, незалежно від форми їх виникнення, наявність судового рішення у справі №902/186/21 не звільняє відповідача від обов`язку повного відшкодування збитків.

Згідно усталених висновків Великої Палати Верховного Суду, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (Постанови ПВ ВС від 04.12.2019 справа № 917/1739/17, від 26.06.2019 справа № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 справа № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 справа № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 справа № 265/6582/16-ц).

Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

В розумінні ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також

2) витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або

3) витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

4) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, конструкція п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України відносить до окремого виду збитків: витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, виникнення потреби у приданні певних товарів та тягар понесення витрат на вчинення таких дій, у розумінні положень п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, є достатнім для кваліфікації збитків та визнання їх обґрунтованого розміру.

Також, розмежування підстав кваліфікації збитків, визначених ст. 22 ЦК України, дозволяє визначити збитки з матеріальним складом правопорушення (понесення реальних втрат; безпосереднє здійснення витрат потерпілою стороною).

А також збитків з формальним складом правопорушення, до якого слід віднести:

- виникнення примусового обов'язку понесення витрат для відновлення порушеного права (реальні збитки);

- можливість одержання доходів за звичайних обставин (упущена вигода).

Тому, для встановлення складу збитків, які полягають у змушених витратах для відновлення порушеного права, достатнім є встановлення факту порушення зобов`язання та обставин виникнення у позивача об`єктивної потреби придбання аналогічного товару.

З огляду на зміст договірних відносин сторін, судом встановлено, що Договір поставки №АІ-00128 від 21.01.2020 року не містив особливої мети використання придбаного позивачем товару, зокрема з метою перепродажу або поставки третім особам.

Тому, суд вважає вірогідними доводи представника позивача з приводу використання відповідного товару у власній господарській діяльності з метою обробітку посівних площ.

Отже, суд вважає цілком обґрунтованими та виправданими доводи позивача щодо необхідності придбати аналогічний товар у інших контрагентів, враховуючи порушення строків поставки зі сторони відповідача та внаслідок неповернення передплати протягом шести місяців.

Суд враховує, що потреба у придбанні аналогічного товару, за умови його не поставки контрагентом, переслідує легітимну мету щодо безперешкодного, безперервного здійснення господарської діяльності.

На підтвердження обставин вчинення дій щодо придбання відповідного товару позивачем надано укладений з ТОВ «ПОРТ ФОРМАТ» Договір №05/03/20-EXW від 05.03.2020 року, предметом якого є поставка аналогічного Карбаміду (марки Б), що підтверджується Специфікацією на товар (Додаток №09/03 від 09.03.2021 року), відомості про часткове перерахування коштів за аналогічний товар (Карбамід марки Б) згідно платіжного доручення № 15016 від 09.03.2021 року в сумі 396 000,00 грн та платіжного доручення № 15020 від 10.03.2021 року про перерахунок 5 280,00 грн (т. 1 а.с. 26, 28).

Власне факт укладення відповідного договору та здійснення витрат підтверджує потребу позивача у придбанні відповідного товару, яка виникла внаслідок прострочення виконання зобов`язання зі сторони ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», оскільки товар не було поставлено також незважаючи на чинність станом січень - березень 2021 року та дату звернення до суду Договору поставки №АІ-00128 від 21.01.2020 року.

В контексті підстав заявленого позову та вимог позивача щодо компенсації витрат, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України), відсутність доказів щодо оплати на користь третьої особи всього обсягу не поставленого товару, не обмежує позивача у праві подачі відповідного позову.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача підтверджується положеннями договору поставки та не поставкою товару, а також відсутністю об`єктивної можливості у позивача отримати потрібний товар з будь-яких інших джерел, за ціною, що склалася у січні 2020 року, яка б дозволяла понести витрати від відповідних господарських операцій в очікуваному розмірі, без здійснення понаднормових витрат.

Отже, збитки позивача виникли у формі втрати в майні позивача та полягали у необхідності додаткового придбання товару у третіх осіб за ринковими цінами, які склалися у період з липня 2020 принаймні по березень 2021 року, замість використання закупленого у відповідача товару за цінами січня 2020 року (враховуючи дату укладення Договору поставки №АІ-00128 від 21.01.2020 року).

Аналогічні висновки, щодо можливості стягнення збитків, які виникли внаслідок не поставки товару, у випадку виникнення у потерпілої особи обов'язку придбавати аналогічний товар за вищими ринковими цінами, алгоритму обчислення збитків шляхом співставлення ринкових цін, порівняно з ціною укладеного з відповідачем договору, наведені у Постановах КГС ВС від 12 березня 2019 року у справі № 916/3211/16, від 30 вересня 2021 року у справі № 913/92/21 та 28 жовтня 2021 року у справі № 913/717/20.

Зокрема, КГС ВС підтверджено правомірність висновків судів апеляційної інстанції відносно кваліфікації причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача шляхом тлумачення умов договору поставки, протиправною не поставкою товару, а також відсутністю об`єктивної можливості у позивача отримати потрібний товар з будь-яких інших джерел, за ціною, яка б дозволяла понести витрати від відповідних господарських операцій в очікуваному розмірі.

Тому, суд вважає за можливе застосувати наведенні висновки при вирішенні справи №902/408/21.

Враховуючи підстави заявленого позову, які мотивовані посиланням на ст. 22 ЦК України та обумовлені тим, що у позивача виникла об'єктивна потреба у понесенні понаднормових витрат, предмет договору поставки, погоджений сторонами термін передачі товару, невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару протягом тривалого періоду часу, критичну оцінку судом наведених у листах відповідача підстав неможливості поставити відповідну продукцію, узгодження сторонами повного відшкодування збитків незалежно від сплати штрафних санкцій, суд доходить висновку про об'єктивне доведення позивачем наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача щодо порушення договірних зобов'язань та необхідності відповідача придбавати відповідний товар за іншими ринковими цінами.

Водночас, суд вважає за доцільне надати окрему правову оцінку підставам заявленого позову з приводу стягнення відсотків, які були сплачені позивачем з метою погашення кредитних зобов`язань у розмірі 1 200 849,99 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, з метою обґрунтування підстав стягнення з відповідача за користування кредитними коштами відсотків позивач невірно розуміє правову природу стягнення збитків.

Збитками є, зокрема, втрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Тобто, з метою стягнення збитків слід доводити не лише розмір фактичних витрат, а також враховувати зміст та обсяг порушеного права

Зміст порушеного права позивача становить не отримання відповідного товару за погодженою ціною.

В силу положень ч. 1 ст. 665, ч. 1 ст. 670 ЦК України, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідач не є стороною кредитних договорів, позивачем не надано примірників відповідних договорів з метою оцінки їх змісту, дати укладення, що унеможливлює аналіз пов`язаності виникнення кредитних зобов`язань із самим фактом не поставки товару.

Тобто, стягнення збитків у формі сплачених відсотків на п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, виходить за межі допустимого обсягу відновлення порушених прав позивача та суперечить нормам матеріального права.

Суд враховує, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (п. 23 Постанови КГС ВС від 21.04.2021 року у справі № 913/335/20).

Предметом договорів кредиту є саме грошові зобов`язання іншої правової природи (а не з поставки товару), позивачем не надано належних доказів на підтвердження строку, мети та підстав їх виникнення, які можливо було б співставити з терміном прострочення поставок товару.

Тому, у даному випадку не доведено існування причинно-наслідкового зв`язку між порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки та погашенням позивачем відсотків за користування кредитними коштами.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 200 849,99 грн.

Встановивши наявність протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та виникненням у позивача необхідної потреби у придбанні відповідного товару, судом проаналізовано наявні у справі докази щодо розміру збитків, динаміку зміни цін та наявності підстав для компенсації збитків у заявленому позивачем розмірі.

За приписами ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін.

Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При оцінці наданих сторонами доказів суд враховує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

З огляду на предмет спору висновок проведеної у справі судової експертизи має стосуватися питань, які входять до предмету доказування, а отже може вважатись належним та допустимим засобом доказування у справі (правовий висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.03.2019 року у справі № 916/3211/16).

Таким чином, як положення ЦК України, так і правові висновки Верховного Суду визначають обов'язковість визначення суми збитків саме з урахуванням ринкових цін та висновку експерта.

Згідно Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 03.11.1998 року №705/3145, основними завданнями товарознавчої експертизи є визначення: визначення вартості товарної продукції; визначення змін показників якості товарної продукції (п. 1.2.).

До орієнтовного переліку вирішуваних питань, зокрема входить: яка вартість об`єктів дослідження на території України (із зазначенням дати, на яку необхідно провести оцінку)?

Тобто, у межах експертного дослідження можливе вирішення експертом питань відносно ринкової вартості продукції на конкретну дату.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/16505/19, у якій досліджував питання застосування стандарту доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Суд критично оцінює надані позивачем: довідку Вінницької Торгово-промислової палати щодо оптової ціни на карбамід типу Б в сумі 13 800,00 грн, комерційні пропозиції контрагентів, якими визначено ринкові ціни вище 13 000,00 грн, оскільки позивачем не надано відомостей про наявність статусу спеціалістів або експертів з товарознавства у осіб, якими складено відповідні документи.

Також відсутні відомості щодо врахування істотних умов укладеного стронами договору при формуванні відповідних цін, не відповідність періоду цінової пропоиції вимогам ст. 623 ЦК України щодо періоду станом на який повинні визначатися відповідні ціни.

Згідно ст. 76 ГПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом оцінено первісний висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4133/21-21 від 10.09.2021 року (т. 1 а.с. 143-147), згідно якого визначено ймовірну оптову ринкову вартість мінерального добрива "КАРБАМІД" марки Б станом на липень 2020, січень 2021 та березень 2021 рр.

Судом встановлено, що висновок ґрунтувався включно на інформації з одного джерела - відповіді АТ "ДНІПРОАЗОТ" № 1818/01-6 від 02.08.2021 року (вх. № 3102-1-21 від 10.08.2021 року), а також визначає ймовірну ринкову ціну.

У судовому засіданні 02.12.2021 року експертом Брояк Н.О. надано пояснення щодо наданого висновку, зроблено посилання на нормативні акти, які регулюють діяльність експерта та зазначено, що внаслідок отримання лише однієї відповіді відносно ціни товару, у висновку надано відповідь щодо можливої ціни товару.

При цьому, у висновку наведено мотиви відносно неможливості надати відповідь на перші три запитання.

Суд враховує, що згідно п. 16 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

Тому, визначення ринкової ціни товару має ґрунтуватися на аналізі та співставленні декількох цін відповідного товару, а не однієї ціни.

Згідно зі ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 86 ГПК України.

Таким чином, окремо первісний висновок товарознавчої експертизи не може визначати ринкову оптову ціни товару.

Тому, судом оцінено зазначений висновок з урахуванням інших доказів по справі, а також висновку додаткової судової експертизи.

Згідно висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №316/22-21 від 02.05.2022 року (т. 2 а.с. 17-26) визначено ринкову вартість 1 тони мінерального добрива - "карбамід" марки Б на внутрішньому ринку України, при умові оптової торгівлі, станом на 22.01.2021 року: 9 526,08 грн; станом на 17.07.2020 року: 7 537,40 грн; станом на 10.03.2021 року: 9 564,11 грн.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на ті обставини, що при проведенні експертизи повторно виконано нове дослідження, не дотримано вимог ухвали суду щодо проведення саме додаткової експертизи.

Суд виходить не з назви висновку експерта, а його змісту.

При виконанні експертного дослідження та визначенні ринкової ціни товару експертом враховано відповідь АТ "ДНІПРОАЗОТ" № 1818/01-6 від 02.08.2021 року (вх. № 3102-1-21 від 10.08.2021 року), визначено оптову ринкову ціну товару у зазначених судом періодах, тому виконано вимоги ухвали суду від 14.12.2021 року.

Крім того, у разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки (п. 16 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав").

Судовим експертом у судовому засіданні пояснено, що відомості відносно проаналізованих цінових пропозицій містяться в експертній установі у матеріалах наглядового провадження, експертом враховано як умови укладеного сторонами договору, так і динаміку змін ринкових цін.

Посилаючись на невірне застосування коефіцієнтів при розрахунках, представник відповідача не надав жодних доказів в обґрунтування своєї позиції, не спростував пояснення експерта, котрі були надані у судовому засіданні відносно застосованої методики розрахунків та відповідних коригуючих коефіцієнтів.

Суд також критично оцінює посилання представника відповідача на необхідність визначення оптової ціни товару на основі виключно відомостей виробників, оскільки сторони по справи не є виробниками відповідної продукції, тому врахування саме оптових ринкових цін, а не пропозицій лише виробників, враховує предмет спірних правовідносин, спосіб доставки товару та інші істотні умови переходу права власності на нього.

Експертом при складенні висновку враховано відповідь АТ "ДНІПРОАЗОТ" № 1818/01-6 від 02.08.2021 року, одночасно проаналізовано 34 цінові пропозиції з метою визначення оптової ринкової ціни товару.

Тому, суд вважає, що експертом виконано вимоги Ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.12.2021 року, дії експерта відповідали вимогам ст. 20 Закону України "Про судову експертизу", приписам ГПК України та учинялись добросовісно.

Зміст складеного висновку та наведені мотиви визначення оптових цін не викликали у суду сумнівів щодо кваліфікації експерта.

Отже, суд вважає належним та допустимим доказом висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №316/22-21 від 02.05.2022 року щодо визначення оптової ринкової ціни карбаміду типу Б.

З урахуванням встановлених судом обставин, з метою дотримання балансу інтересів сторін та уникнення невиправданих витрат відповідача, застосовуючи засади справедливості та пропорційності (ст. ст. 2, 7, 11, 15 ГПК України), на суд покладено тягар визначення об'єктивної оптової ціни та відповідний товар.

При оцінці визначеної позивачем суми збитків та доводам про збільшення ринкових цін на товар, який позивач змушений придбати для власних потреб, суд також враховує, що посилаючись на відсутність підстав для стягнення збитків, окрім усних заперечень, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів.

Всупереч положенням ст. ст. 98, ст. 101 ГПК України відповідач не скористався правом самостійного звернення до експертної установи та долучення до матеріалів справи висновку іншого змісту, складеного на основі усіх доводів та заперечень, інформації від виробників аналогічного товару, запропонованих представником відповідача коефіцієнтів, якими б визначалося зниження ринкових цін на карбамід типу Б, порівняно з умовами договору поставки.

Матеріали справи не містять жодного доказу, наданого відповідачем, який би визначав іншу ціну товару або створював обґрунтовані сумніви у висновках експертиз.

Водночас, матеріали справи містять два висновки експертного дослідження, укладений позивачем договір поставки аналогічного товару, які у сукупності підтверджують власне обставини підвищення оптових ринкових ціна на мінеральне добриво - Карбамід типу Б.

Тому, суд надає перевагу доказам позивача щодо підвищення ринкових оптових цін, порівняно з узгодженою сторонами ціною однієї тони товару в сумі 6 900,00 грн.

Отже, суд вважає більш вірогідними та достатніми надані позивачем докази в обґрунтування розміру збитків, які виразились у формі необхідних витрат, що змушений понести позивач, з метою придбання аналогічного товару.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності, суд доходить висновку про доведення позивачем усіх елементів складу реальних збитків, які підстави для їх стягнення з відповідача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача є порушеними та підлягають судовому захисту.

При визначенні суми збитків, яка підлягає стягненню з відповідача суд додатково враховує фактичні обставини спірних правовідносин та норми матеріального права.

Згідно ч. 3 ст. 623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували:

- на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане,

- у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом, якщо вимога не була задоволена добровільно.

Позивачем направлено відповідачу претензію щодо невиконання умов договору поставки № А1-00128 від 21.01.2020 року, у якій заявлено вимоги щодо повернення коштів або поставки товару узгодженої кількості.

Згідно платіжних доручень №№ 1318, 1319, 2371, 132, 17 від 22.01.2021 року відповідачем повернуто на рахунок позивача кошти в сумі 13 036 295,00 грн.

Тобто, відповідачем (боржником) добровільно задоволено вимогу позивача (кредитора), що відповідає вимогам ч. 3 ст. 623 ЦК України щодо моменту застосування ринкових цін, з метою визначення суми збитків, на день такого добровільного задоволення вимог.

Відтак, керуючись приписами ч. 3 ст. 623 ЦК України, суд при визначенні суми збитків приймає до уваги висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №316/22-21 від 02.05.2022 року в частині визначення ринкової вартості 1 тони мінерального добрива - "карбамід" марки Б на внутрішньому ринку України, при умові оптової торгівлі, станом на 22.01.2021 року в сумі 9 526,08 грн.

Враховуючи визначену експертом ціну станом на 22.01.2021 року, встановлений судом обсяг не поставленого товару на рівні 1 889,25 тон, узгоджену сторонами ціну товару в сумі 6 900,00 грн та повернення відповідачем передплати в сумі 13 036 295,00 грн, суд вважає належним чином обґрунтованою суму збитків у наступному розмірі:

1 889,25 (тон) х 9 526,08 (грн за 1 тону) - 13 036 295,00 (грн) = 4 960 851,64 грн.

Отже, суд вважає необґрунтованою суму збитків у розмірі: 8 074 503,36 грн.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 9 275 353,35 грн (з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 200 849,99 грн - сплачених відсотків за користування кредитними коштами).

Підсумовуючи суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат, суд вважає за доцільне призначити окреме судове засідання згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, враховуючи клопотання представника представників сторін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232-238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (вул. Метрологічна, буд. 42, прим. 42/1, м. Київ, 03143, код - 35917124) на користь Приватного підприємства "Валентина" (вул. Героїв України, буд. 15, м. Бершадь, Вінницька область, 24400, код - 30072467) 4 960 851,64 грн збитків, завданих простроченням поставки товару за Договором поставки №АІ-00128 від 21.01.2020 року.

3. Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Валентина" (вул. Героїв України, буд. 15, м. Бершадь, Вінницька область, 24400, код - 30072467) в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (вул. Метрологічна, буд. 42, прим. 42/1, м. Київ, 03143, код - 35917124) збитків в сумі 9 275 353,35 грн.

4. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 10.08.2022 року о 11:00 год.

5. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 01.08.2022 року включно.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Копію рішення направити учасникам справи рекомендованим листом, а також засобами електронного зв`язку за наступними адресами: sale@agroimport-ltd.com, pood@meta.ua; boglok2105@gmail.com.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08 серпня 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Героїв України, буд. 15, м. Бершадь, Вінницька область, 24400)

3 - відповідачу ( вул. Метрологічна, буд. 42, прим. 42/1, м. Київ, 03143)