Рішення

від 27.07.2022 по справі 910/21563/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2022Справа № 910/21563/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В.,

розглянувши справу за позовом Керівника Волочиської окружної прокуратури (31200, м. Волочиськ, вул. Слави, 8) в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради (29005, Хмельницька обл., місто Хмельницький, Майдан Незалежності, будинок 2) та Лонковецького психоневрологічного інтернату (31212, Хмельницька обл., Волочиський р-н, село Лонки(з), вул. Андрієвського, будинок 47) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА" (03169, місто Київ, Провулок Московський, будинок 2-Б) про визнання недійсним додаткових угод та стягнення 26 602,00 грн.

За участю представників:

від прокуратури, Горелик Р.М.;

від позивача-1, не з`явився;

від позивача-2, не з`явився;

від відповідача в особі директора, Ілляш Д.В.

В С Т А Н О В И В:

28.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради та Лонковецького психоневрологічного інтернату до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА" про визнання недійсним додаткових угод та стягнення 26 602,00 грн та 29.12.2021 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Волочиською окружною прокуратурою встановлено, що у листопаді 2020 року Лонковецьким психоневрологічним інтернатом (надалі - Замовник) на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення за UA-2020-11-20-010338-с про закупівлю Газового палива (код ДК 021:2015:09120000-6) в кількості 65 000 куб. м. та очікуваною вартістю 507 000 грн.

31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА" (постачальник) та Лонковецьким психоневрологічним інтернатом (споживач) укладено договір на постачання природного газу № 20/155 (надалі - Договір), предметом якого визначено природний газ у кількості 65 000 куб. м. на загальну суму 434 850 грн.

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 Договору Постачальник зобов`язується упродовж 2021 року поставляти Споживачу, а Споживач - прийняти і оплатити природний газ в кількості 65 000 куб. м.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна за 1000 кубічних метрів природного газу з ПДВ складає - 6 690 грн.

Разом з тим, Сторонами упродовж лютого-липня 2021 року укладено 4 додаткові угоди до Договору, якими збільшено вартість за 1000 куб. м. газу., а також в серпні 2021 укладено додаткову угоду, якою розірвано Договір в частині постачання газу.

Так, 23.02.2021 Сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. газу до 7359 грн. (збільшено на 10 %), а обсяг поставленого газу зменшився на 5 034,5 куб. м., тобто до 59 965,5 куб. м.

16.04.2021 Сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. газу до 7902 грн. (збільшено на 7,37 %), а обсяг поставленого газу зменшився ще на 2 239,5 куб. м., тобто до 57 726 куб. м.

29.06.2021 Сторонами укладено додаткову угоду № 3, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. газу до 8691 грн. (збільшено на 9,98%), а обсяг поставленого газу зменшився ще на 2 222,469 куб. м., тобто до 55 503,531 куб. м.

20.07.2021 Сторонами укладено додаткову угоду № 4, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. газу до 9559 грн. (збільшено на 9,98%), а обсяг поставленого газу зменшився ще на 1 939,093 куб. м., тобто до 53 564,438 куб. м.

Вказані додаткові угоди за № 1 від 23.02.2021, № 2 від 16.04.2021, № 3 від 29.06.2021 та № 4 від 20.07.2021, якими збільшено ціну за 1 тис. куб. м. з 6 690 грн. до 9 559 грн., тобто на 2 869 грн., та зменшено кількість природного газу на 11 435,62 куб. м. укладено з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі - Закон) та підлягають визнанню недійсними.

Крім того, згідно актів приймання-передачі ТОВ «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА» поставив природний газ загальним обсягом 36 170,95 куб. м. на загальну суму 268 585,65 грн., які повністю сплачені Лонковецьким психоневрологічним інтернатом.

Згідно з п. 3.1 Договору від 26.10.2020 ціна 1 тис. куб. метрів газу становить 6 690 грн з ПДВ. Лонковецький психоневрологічний інтернат повинен був сплатити за поставлений природний газ загальним обсягом 36 170,95 куб. м кошти у розмірі 241 983,58 грн (36 170,95 * 6 690 грн = 241 983,65 грн), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 26 602 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2022 позовну заяву Керівника Волочиської окружної прокуратури залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем на виконання ухвали суду від 11.01.2022, усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 відкрито провадження у справі №910/21563/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24.02.2022.

11.02.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що жодним нормативним актом не передбачено обовязкове зазначення у довідках ТПП чинної ринкової ціни на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, зважаючи на те, що сааме поняття «коливання ціни» законодавчо не визначено. Також законом не передбачено вичерпний перелік документів, якими має бути підтверджено коливання цін на товари. Вважає, що діяв відповідно до чинного законодавства у сфері публічних закупівель та мав всі законні підстави для збільшення ціни.

21.02.2022 через загальний відділ діловодства суду від Керівника Волочиської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Демидова В.О. у відпустці підготовче засідання у справі №910/21563/21 призначено на 10.03.22 о 11:00 год. та продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/21563/21 на 30 днів.

Водночас, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з указом Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

За наведених обставин призначене на 10.03.22 о 11:00 год судове засідання з розгляду справи № 910/21563/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2022 було призначено підготовче засідання у справі №910/21563/21 на 02.06.22 о 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 07.07.2022.

У судовому засіданні 07.07.2022 оголошено перерву до 28.07.2022.

У судове засідання 28.07.2022 з`явився прокурор, надав пояснення по справі та представник відповідача, надав пояснення по справі.

Представники позивачів 1, 2 у судове засідання 28.07.2022 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 28.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Лонковецьким психоневрологічним інтернатом на веб-порталі Уповноваженого органу розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-20-010338-с щодо закупівлі Газового палива (код ДК 021:2015:09120000-6) в кількості 65 000 куб.м. та очікуваною вартістю 507 000,00 грн.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій учасником процедури закупівлі було, з-поміж інших ТОВ «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА».

14.12.2020 рішенням тендерного комітету замовника прийнято пропозицію, як найбільш вигідну і таку, що відповідає вимогам тендерної документації, та визнано переможцем відкритих торгів ТОВ «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА».

31.12.2020 між ТОВ «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА» (постачальник) та Лонковецьким психоневрологічним інтернатом (споживач) укладено договір на постачання природного газу №20/155 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2021 році узгоджені обсяги товару "Код ДК 021:2015 - 09120000-6: Газове паливо", а споживач зобов`язується прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний обсяг відбору/споживання газу - до 65 000 куб.м. (п. п. 1.1, 1.2 договору).

У п. 3.1 договору встановлено, що загальна сума договору становить 434 850,00 грн, у т.ч. ПДВ - 20%. На момент підписання договору ціна за 1000 кубічних метрів природного газу з ПДВ складає - 6690,00 грн.

У п. 3.2 договору сторони передбачили, що узгоджена сторонами ціна може змінюватися виключно за погодженням сторін.

При цьому згідно п. 3.3 договору ціна не може змінюватися на протязі першого місяця постачання природного газу, у якому укладено договір.

Споживач зобов`язаний сплатити вартість фактично спожитого обсягу газу на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання-передачі природного газу, але в будь-якому випадку до 28 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу (пп. 4.2.1 договору).

Підпунктами 6.2.1, 6.2.8 договору на постачальника покладено обов`язок забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання; повідомити споживачу про намір внесення змін до договору в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними.

Відповідно до п. 11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У п. 11.4 договору сторони узгодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю - не частіше ніж один рах на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизильного пального, газу та електричної енергії (Зміна ціни за одиницю газу здійснюється шляхом надання документального підтвердження (довідки) з ТПП. Пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» може застосовуватися сторонами не частіше, ніж 1 раз на календарний місяць; 3) Покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобовязань щодо передачі товару; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарв, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у звязку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у звязку із застосуванням положень частини 6 ст. 41 Закону, відповідно до якої дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Згідно п. 11.6 договору зміна істотних умов може здійснюватися за згодою сторін у випадках, що передбачені ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", про що укладається додаткова угода із подальшим оприлюдненням таких змін відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі".

23.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 7359 грн (збільшено на 10%), а обсяг поставленого газу зменшився на 5 034,5 куб.м., тобто до 59 965,5 куб.м.

16.04.2021 сторонами укладено додаткову угоду №2, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 7902 грн (збільшено на 7,37%), а обсяг поставленого газу зменшився ще на 2 239,5 куб.м, тобто до 57 726 куб.м.

29.06.2021 сторонами укладено додаткову угоду №3, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 8691 грн (збільшено на 9,98%), а обсяг поставленого газу зменшився ще на 2 222,469 куб.м, тобто до 55 503,531 куб.м.

20.07.2021 сторонами укладено додаткову угоду №4, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 9559 грн (збільшено на 9,98%), а обсяг поставленого газу зменшився ще на 1 939,093 куб.м, тобто до 53 564,438 куб.м.

31.08.2021 сторонами укладено додаткову угоду №5, якою розірвано договір на постачання природного газу №20/155 від 31.12.2020.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу №1 від 19.02.2021, №2 від 19.03.2021, №3 від 15.04.2021, №4 від 17.05.2021, №5 від 18.06.2021, №6 від 16.07.2021, №7 від 12.08.2021, №8 від 06.09.2021 відповідач поставив природний газ загальним обсягом 36 170,95 куб.м. на загальну суму 268 585,65 грн, які повністю оплачені Лонковецьким психоневрологічним інтернатом.

Матеріали справи містять повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю, а також інформаційно - цінові довідки.

Відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати (від 04.02.2021), наданій ТОВ «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА», середньозважена ціна газу місячного ресурсу розраховується шляхом ділення загальної вартості укладених на ТБ «Українська енергетична біржа» угод з урахуванням ПДВ щодо купівлі-продажу даного ресурсу на суму обсягів купівлі-продажу даного ресурсу за результатами укладених угод протягом усього періоду його продажу та становить: грудень 2020 - 6285,03 грн/1000 куб.м., січень 2021 - 7573,23 грн/1000 куб.м, лютий 2021 - 8215,49 грн/1000 куб.м.

Також матеріали справи містять інформаційно-цінові довідки, видані Хмельницькою торгово-промисловою палатою від 08.04.2021, від 07.06.2021, від 08.07.2021, в яких відображено аналіз коливання ціни природного газу на ринку за результатами торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» відносно середньозваженої ціни.

Прокурор звернувся до Директора Лонковецького психоневрологічного інтернату з листом №51-2338вих21 від 11.08.2021, в якому, зазначаючи про порушення вимог законодавства при укладенні додаткових угод №1 від 23.02.2021, №2 від 16.04.2021, №3 від 29.06.2021, №4 від 20.07.2021 до договору на постачання природного газу №20/155 від 31.12.2020, з метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просив надати, зокрема документи, що стали підставою для укладення додаткових угод, та інформацію щодо виконання договору.

Також матеріали справи містять лист Керівника Волочиської окружної прокуратури до Хмельницької обласної ради №51-3053вих21 від 30.09.2021 з проханням надати інформацію про вжиті Хмельницькою обласною радою заходи, спрямовані на припинення (визнання недійсними) вказаних додаткових угод до договору на постачання природного газу №20/155 від 31.12.2020 та стягнення надмірно сплачених коштів, а також чи будуть вживатись такі заходи в подальшому.

У відповідь Хмельницька обласна рада повідомила, що заходи правового характеру по зазначеному договору постачання природного газу не вживались. Також зазначила, що у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, а також те, що згідно із статутом закладу останній є юридичною особою і відповідає самостійно за своїми зобов`язаннями, обласна рада позбавлена можливості для вжиття таких заходів в подальшому (лист від 11.10.2021).

У повідомленні про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (від 15.12.2021), прокурор, враховуючи те, що шляхом укладення додаткових угод до договору на постачання природного газу №20/155 від 31.12.2020 фактично зменшено кількість предмету постачання, а ціну одиниці товару збільшено, повідомив Хмельницьку обласну раду про пред`явлення до суду позовної заяви про визнання недійсними вказаних додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 26 602,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органа, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави; 2) необхідність їх захисту; 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає; 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18).

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор визначив органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, Хмельницьку обласну раду та Лонковецький психоневрологічний інтернат.

Так, місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Згідно зі ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком (ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" у свою чергу, унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені у цьому Законі. Дотримуватися цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, є юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Відповідно, правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Хмельницької обласної ради. Рада як орган місцевого самоврядування наділена повноваженнями розпоряджатися комунальною власністю, в тому числі коштами від імені територіальної громади в межах закону та в інтересах такої громади, і також є компетентним органом, уповноваженим здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, відображена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №926/1392/20, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням між позивачем та відповідачем оспорюваних додаткових угод всупереч вимогам чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки, що планувалась при укладенні договору.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Судом враховується, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №924/187/18, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави.

Прокурор у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до Хмельницької обласної ради з листом, в якому зазначив про порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод до договору на постачання природного газу №20/155 від 31.12.2020 та у відповідь на який Хмельницька обласна рада, зокрема повідомила, що заходи правового характеру по зазначеному договору постачання природного газу нею не вживались та не вживатимуться у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

У подальшому, враховуючи те, що шляхом укладення додаткових угод до договору на постачання природного газу №20/155 від 31.12.2020 фактично зменшено кількість предмету закупівлі, а ціну одиниці товару збільшено, а Хмельницька обласна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету, прокурор повідомив останню про пред`явлення до суду позовної заяви про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених коштів (повідомлення від 15.12.2021).

Таким чином, на виконання вимог ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України і ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Хмельницькою міською радою, яка з моменту обізнаності про порушення законодавства самостійно не вжила заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача щодо захисту порушених інтересів держави.

Враховуючи наведене, прокурор навів достатні підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Хмельницька обласна рада.

Разом з тим, прокурор також звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Лонковецького психоневрологічного інтернату.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Лонковецького психоневрологічного інтернату, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Як убачається з матеріалів справи, 31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА" (постачальник) та Лонковецьким психоневрологічним інтернатом (споживач) укладено договір на постачання природного газу № 20/155 (надалі - Договір), предметом якого визначено природний газ у кількості 65 000 куб. м. на загальну суму 434 850 грн. На момент підписання договору ціна за 1000 кубічних метрів природного газу з ПДВ складає - 6690,00 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Виходячи з наведених положень законодавства та обставин справи, станом на момент підписання договору про закупівлю сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, кількість, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з тим, у подальшому сторони договору уклали до нього додаткові угоди: 23.02.2021 додаткову угоду №1, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 7359 грн (збільшено на 10%), а обсяг поставленого газу зменшився на 5 034,5 куб.м., тобто до 59 965,5 куб.м.

16.04.2021 додаткову угоду №2, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 7902 грн (збільшено на 7,37%), а обсяг поставленого газу зменшився ще на 2 239,5 куб.м, тобто до 57 726 куб.м.

29.06.2021 додаткову угоду №3, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 8691 грн (збільшено на 9,98%), а обсяг поставленого газу зменшився ще на 2 222,469 куб.м, тобто до 55 503,531 куб.м.

20.07.2021 додаткову угоду №4, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 9559 грн (збільшено на 9,98%), а обсяг поставленого газу зменшився ще на 1 939,093 куб.м, тобто до 53 564,438 куб.м.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Предметом позову є, зокрема визнання недійсними додаткових угод №1 від 23.02.2021, №2 від 16.04.2021, №3 від 29.06.2021, №4 від 20.07.2021 до договору на постачання природного газу №20/155 від 31.12.2020 на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України як таких, що укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За положеннями п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідні умови також погоджено сторонами у п. 11.4 договору.

В абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі 924/674/21).

При цьому метою закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, ст. 652 ЦК передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

У п. 11.4 договору сторони узгодили, що внесення таких змін можливе за наявності пред`явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання зміни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка) з Торгово - промислової палати України.

Так, у підтвердження підстав укладення оспорених додаткових угод та коливання ціни товару на ринку відповідачем надано позивачу цінову довідку Харківської торгово-промислової палати (від 04.02.2021), відповідно до якої середньозважена ціна газу місячного ресурсу розраховується шляхом ділення загальної вартості укладених на ТБ «Українська енергетична біржа» угод з урахуванням ПДВ щодо купівлі-продажу даного ресурсу на суму обсягів купівлі-продажу даного ресурсу за результатами укладених угод протягом усього періоду його продажу та становить: грудень 2020 - 6285,03 грн/1000 куб.м., січень 2021 - 7573,23 грн/1000 куб.м, лютий 2021 - 8215,49 грн/1000 куб.м.

Також матеріали справи містять інформаційно-цінові довідки, видані Хмельницькою торгово-промисловою палатою від 08.04.2021, від 07.06.2021, від 08.07.2021, в яких відображено аналіз коливання ціни природного газу на ринку за результатами торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» відносно середньозваженої ціни.

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Висновки ТПП можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, але вказані довідки не відповідають вищезазначеним вимогам та не містять інформацію щодо ринкової вартості природного газу станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору до дати укладення оспорюваних додаткових угод.

Доводи відповідача про відсутність законодавчого визначення поняття "коливання ціни" не спростовують необхідності доведення визначеної п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" підстави для збільшення ціни за одиницю товару, а саме: коливання ціни такого товару на ринку.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20).

Так, позивач, який мав беззаперечне право на отримання природного газу за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорену додаткову угоду, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

Крім того, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни природного газу у додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Зокрема, з аналізу додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила упродовж грудня 2020 року - лютого 2021 року + 30,71%, а динаміка зміни ціни у відсотковому значенні становила упродовж січня-лютого 2021 року + 8,48%.

При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку природного газу; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на природний газ, постачання якого він мав намір здійснювати, та гарантував його поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд доходить висновку про наявність підстав для визнання оспорених додаткових угод недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 26 602,00 грн безпідставно сплачених коштів.

При розгляді цієї позовної вимоги судом враховується, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Зокрема, положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

З матеріалів справи убачається, що згідно з актами приймання-передачі природного газу №1 від 19.02.2021, №2 від 19.03.2021, №3 від 15.04.2021, №4 від 17.05.2021, №5 від 18.06.2021, №6 від 16.07.2021, №7 від 12.08.2021, №8 від 06.09.2021 відповідач поставив природний газ загальним обсягом 36 170,95 куб.м. на загальну суму 268 585,65 грн, які повністю оплачені Лонковецьким психоневрологічним інтернатом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З висновку суду про недійсність додаткових угод та вищенаведених положень законодавства слідує, що зобов`язання сторін регулювалися умовами основного договору.

Зокрема п. 3.1 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 6690,00 гривень.

Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи наведене, загальна вартість отриманого позивачем природного газу в кількості 36 170,95 куб.м становить 241 983,58 грн. Відтак решта коштів в сумі 26 602,00 грн (268 585,65 грн - 241 983,58 грн) позивачем сплачена за товар, поставка якого відповідачем не здійснена.

Доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.

Виходячи із зазначеного, кошти у сумі 26 602,00 грн заявлені прокурором до стягнення у можливих межах та підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лонковецького психоневрологічного інтернату - залишити без розгляду.

2. Позов Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради задовольнити.

3. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 23.02.2021 до договору за № 20/155 від 31.12.2020, укладеного між Лонковецьким психоневрологічним інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА».

4. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 16.04.2021 до договору за № 20/155 від 31.12.2020, укладеного між Лонковецьким психоневрологічним інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА».

5. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 29.06.2021 до договору за № 20/155 від 31.12.2020, укладеного між Лонковецьким психоневрологічним інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА».

6. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 20.07.2021 до договору за № 20/155 від 31.12.2020, укладеного між Лонковецьким психоневрологічним інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА» (03169, місто Київ, провулок Московський, будтнок 2-Б, код ЄДРПОУ 42907209) на користь Лонковецького психоневрологічного інтернату (31212, Хмельницька область, Волочиський р-н, село Лонки(з), вул. Андрієвського, будинок 47, код ЄДРПОУ 22772447) грошові кошти в сумі 26 602 (двадцять шість тисяч шістсот дві) грн. 00 коп. на р/р UA728201720344220001000041160, МФО: 820172.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ ЕНЕРГО ПОСТАВКА» (03169, місто Київ, провулок Московський, будтнок 2-Б, код ЄДРПОУ 42907209) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, провулок Військоматський, будинок 3, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста пятдесят) грн 00 коп.

9. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

10. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2022

Суддя Владислав ДЕМИДОВ