Рішення

від 11.07.2022 по справі 910/2157/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2022Справа № 910/2157/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроаксіал»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

про стягнення 262.016,30 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участі представників сторін

від позивача Конюшко Д.Б., ордер серія ВН № 019427 від 17.12.2021

від відповідача Гедз Ю.В., адвокат за довіреністю № 0130-26 від 28.12.2021

Суть спору :

21.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроаксіал» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 262.016,30 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір добровільного страхування № 28-0107-14-01600 від 18.12.2014, відповідно до якого було застраховано автомобіль марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1 . Водій застрахованого автомобіля 29.11.2015 потрапив в ДТП. Відповідачем було розраховано страхове відшкодування спочатку згідно звіту № 1112/2 від 05.02.2016, а після проведення перевірки надано новий звіт № 1112/3 від 09.06.2016. Здійснення виплати страхового відшкодування на підставі звіту, складеного оцінювачем на думку позивача не відповідає умовам договору. Позивачем за власні кошти було замовлено експертизу, за результатами якої ринкова вартість автомобіля складає 257.964,79 грн, а вартість відновлюваного ремонту 152.680,58 грн, що є меншою ніж 60% ринкової вартості. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 262.016,30 грн, з яких: 152.680,58 грн недоплаченого страхового відшкодування, 74.507,84 грн пені, 28.703,95 грн інфляційних втрат та 6.123,93 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2157/19 від 28.02.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

11.03.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2157/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02.04.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що згідно звітів № 1112 та № 1112/2 транспортний засіб конструктивно загинув, тобто вартість відновлювального ремонту перевищувала 60% дійсної вартості застрахованого транспортного засобу на дату настання страхового випадку. Отже, відповідачем було прийнято рішення розрахувати суму страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб позивача за формулою відповідно до п. 12.4.2. договору страхування. Відповідач вказує, що відповідно до умов договору страхування, з урахуванням звіту № 1112/2 від 05.02.2016 та зобов`язуючої пропозиції у сумі 247.550,00 грн, відповідачем здійснено розрахунок страхового відшкодування у сумі 14.706,88 грн. Вказану суму страхового відшкодування було перераховано згідно заяви позивача. Також, відповідач заперечує проти посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки правовідносини, які виникли з договору добровільного страхування наземних транспортних засобів не регулюються зазначеним Законом. Відповідач стверджує, що розрахунок штрафних санкцій є необґрунтованим, з огляду на те, що висновок експерта, на підставі якого позивач просить виплатити страхове відшкодування, складено 07.03.2016, при цьому позивач здійснює нарахування штрафних санкцій з 25.12.2015. Також, відповідач звернув увагу на положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки.

02.04.2019 відповідачем подано до суду клопотання про призначення у справі № 910/2157/19 судової автотоварознавчої експертизи.

02.04.2019 відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у зв`язку з тим, що на думку відповідача дана справа є складною, оскільки в матеріалах справи міститься ряд звітів, які необхідно дослідити з метою вірного вирішення спору, а також враховуючи те, що відповідачем подано клопотання про призначення проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 справу № 910/2157/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.05.2019.

09.04.2019 відповідачем подано до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника, який має примати участь в іншому судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019, у зв`язку з не з`явленням в судове засідання представників сторін, підготовче засідання у справі № 910/2157/19 відкладено до 21.05.2019.

21.05.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає про складання звітів № 1112 та № 1112/2 з порушенням Методики автотоварознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у зв`язку з чим позивач звернувся до Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України» з проханням провести рецензію звітів № 1112 та № 1112/2. За результатами рецензування звіти № 1112 та № 1112/2 не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

21.05.2019 позивачем подано до суду клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме: оригіналів звіту № 1112 від 07.12.2015, № 1112/2 від 05.06.2016 та № 1112/3 від 09.06.2016 з кольоровими фотографіями та дозвільні документи на оцінювача.

21.05.2019 позивачем подано до суду клопотання про виклик експертів, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2

21.05.2019 позивачем подано до суду клопотання про виклик свідка, а саме ОСОБА_3 .

В підготовчому засіданні 21.05.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 позивача викликано у підготовче засідання призначене на 28.05.2019.

27.05.2019 відповідачем подано до суду заперечення проти клопотань позивача про виклик експертів, свідків та про витребування оригіналів документів.

Позивачем в підготовчому засіданні 28.05.2019 подано заяву про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/2157/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 зупинено провадження у справі № 910/2157/19 до вирішення питання про відвід судді Сівакової В.В.; заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроаксіал» про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/2157/19 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.05.2019 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Плотницьку Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2157/19 від 30.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроаксіал» про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 провадження у справі № 910/2157/19 поновлено, продовжено підготовче провадження на 30 днів; призначено підготовче засідання на 20.06.2019.

В підготовчому засіданні 20.06.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 02.07.2019, не відбудеться, та призначено судове засідання на 04.07.2019.

04.07.2019 позивачем подано до суду клопотання про виклик як свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

04.07.2019 позивачем подано до суду клопотання про виклик як свідка ОСОБА_6

04.07.2019 позивачем подано до суду заяву про розгляд справи без участі позивача.

В підготовчому засіданні 04.07.2019 відповідач просив призначити судову автотоварознавчу експертизу, зупинити провадження у справі та повідомив суд про можливість підприємства оплатити експертизу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 призначено по справі № 910/2157/19 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 провадження у справі № 910/2157/19 зупинено на час проведення експертизи. Справу № 910/2157/19 направлено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, для здійснення експертного дослідження з поставлених питань, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва № 910/2157/19 від 04.07.2019.

07.08.2019 на адресу суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України листом № 19/111/13-3/33516 від 30.07.2019 надійшло клопотання експерта щодо надання об`єкта на огляд або надання дозволу на проведення дослідження без огляду об`єкту за наданими матеріалами та здійснення попередньої оплати за проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 з огляду на необхідність розгляду клопотання експерта поновлено провадження у справі; зобов`язано сторін надати необхідні документи та об`єкт дослідження; зупинено провадження у справі № 910/2157/19 до надання висновку експерта.

23.09.2019 на адресу суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України листом № 19/111/13-3/41349 від 19.09.2019 надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи № 13-3/397 від 18.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 поновлено провадження у справі № 910/2157/19 та призначено підготовче засідання на 08.10.2019.

В підготовчому засіданні 08.10.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.10.2019.

08.10.2019 відповідачем до суду подано клопотання про проведення підготовчого засідання 10.10.2019 без участі представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 призначено по справі № 910/2157/19 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 провадження у справі № 910/2157/19 зупинено на час проведення експертизи. Справу № 910/2157/19 направлено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, для здійснення експертного дослідження з поставлених питань, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва № 910/2157/19 від 10.10.2019.

28.11.2019 на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз листом № 30178/19-54 від 27.11.2019 надійшло клопотання експерта щодо надання об`єкта на огляд. Зазначено про необхідність проведення попередньої оплати експертизи. Також зазначено про неможливість забезпечити виконання експертизи у передбачені п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень строки, тому просить згоди на виконання експертного дослідження понад визначений вказаною Інструкцією термін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 поновлено провадження у справі; зобов`язано відповідача в строк до 10.12.2019 подати оригінал квитанції про сплату на проведення судової експертизи, відповідно до рахунку, який був надісланий відповідачу експертною установою; погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення експертного дослідження у справі № 910/2157/19 понад передбачений п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень строки; надано згоду Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення експертного дослідження у справі № 910/2157/19 по матеріалам справи у випадку якщо об`єкт дослідження відремонтовано або з будь-яких обставин не може бути представлений на огляд; зобов`язано сторони надати для огляду об`єкт дослідження; зупинено провадження у справі № 910/2157/19 до надання висновку експерта.

23.01.2020 на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз листом № 30178/19-54 від 15.01.2020 повернуто матеріали справи № 910/2157/19 без проведення експертизи, у зв`язку з не проведенням попередньої оплати за проведення експертизи.

Листом Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 відповідачу встановлено строк до 07.02.2020 здійснити оплату проведення експертизи, подавши відповідні докази до суду.

Проте відповідач ані доказів сплати за проведення експертизи ані відповіді на лист суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 поновлено провадження у справі № 910/2157/19: підготовче засідання призначено на 17.03.2020.

17.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, в якому відповідач просить направити справу до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи та витрати з її проведення покласти на відповідача.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 призначено по справі № 910/2157/19 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі № 2157/19 на час проведення експертизи.

14.05.2020 на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз листом № 11540/20-54 від 30.04.2020 надійшло клопотання експерта щодо надання об`єкта на огляд. Зазначено про необхідність проведення попередньої оплати експертизи. Також зазначено про неможливість забезпечити виконання експертизи у передбачені п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень строки, тому просить згоди на виконання експертного дослідження понад визначений вказаною Інструкцією термін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 поновлено провадження у справі № 910/2157/19: зобов`язано відповідача здійснити оплату за проведення судової експертизи; погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення експертного дослідження у справі № 910/2157/19 понад передбачених строків; надано згоду Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення експертного дослідження у справі № 910/2157/19 по матеріалам справи у випадку якщо об`єкт дослідження відремонтовано або з будь-яких обставин не може бути представлений на огляд; зобов`язано сторони надати для огляду об`єкт дослідження; зупинено провадження у справі № 910/2157/19 до надання висновку експерта.

23.12.2021 на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів № 11540/20-54 від 14.12.2021 разом з матеріалами справи № 910/2157/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 поновлено провадження у справі № 910/2157/19; підготовче засідання призначено на 27.01.2022.

26.01.2022 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника відповідача, який хворіє.

27.01.2022 позивачем до суду подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника позивача, який має прийняти участь в іншому судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022, у зв`язку нез`явленням представників сторін, підготовче засідання у справі № 910/2157/19 відкладено до 10.02.2022.

04.02.2022 від відповідача до суду надійшли пояснення.

10.02.2022 на адресу електронної пошти суду від представника ТОВ «Агроаксіал» - адвоката Конюшко Д.Б. надійшло клопотання про виклик в судове засідання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Михайла Лень. Клопотання мотивоване тим, що у наданому експертом висновку останнім зменшено вартість автомобілю марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1 на 10% мотивуючи це тим, що вказаний автомобіль на 1,33 роки експлуатації відновлювався внасліок ДТП (попереднього) - три деталі і більше. У зв`язку з застосуванням мінусового коригуючого коефіцієнту експерт фактично визнав автомобіль тотально загиблим. Проте, позивач зазначає, що автомобіль марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1 не ремонтував (не відновлював) три деталі і більше. Також позивач має намір поставити експерту запитання щодо нарахування/не нарахування ПДВ.

10.02.2022 на адресу електронної пошти суду від представника ТОВ «Агроаксіал» - адвоката Конюшко Д.Б. надійшло клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступне питання:

1. Яка вартість залишків транспортного засобу «Тойота», д.н.з НОМЕР_1 (вартість транспортного засобу в пошкодженому стані) внаслідок його пошкодження в ДТП, що мало місце 29.11.2015, станом на дату ДТП - 29.11.2015?

10.02.2022 на адресу електронної пошти суду від представника ТОВ «Агроаксіал» - адвоката Конюшко Д.Б. надійшло клопотання про розгляд судового засідання за відсутності сторони позивача.

10.02.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвали на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 98 та ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання позивача про виклик експерта та про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи.

10.02.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви до 22.02.2022.

22.02.2022 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

У зв`язку із введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні судове засідання 10.03.2022 у справі № 910/2157/19 не відбулося.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

02.03.2022 на офіційній веб-сторінці Ради суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з пунктом 5 яких судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

Згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2157/19 від 02.06.2022 сторін повідомлено, що судове засідання для розгляду справи по суті відбудеться 05.07.2022.

05.07.2022 позивачем у судовому засіданні 05.07.2022 заявлено усне клопотання про призначення судової експертизи.

05.07.2022 відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи.

05.07.2022 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, про залишення без розгляду усного клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Позивач в судовому засіданні 05.07.2022 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 05.07.2022 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

05.07.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.07.2022.

У судовому засіданні 12.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.12.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроаксіал» (страхувальник, позивач) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобі, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0107-14-01600 (далі - договір страхування), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ та ДО - страхування наземного транспортного засобу (надалі - КАСКО).

У пункті 4 частини І договору страхування визначено, що застрахованими є транспортний засіб марки «Тойота Corolla», номер кузова - № НОМЕР_2 , рік випуску - 2014 рік.

Дійсна вартість ТЗ на дату укладання договору - 289.458,00 грн. Строк дії договору з 22.12.2014 по 21.12.2015 (п. 5, п. 8 ч. І договору страхування).

Відповідно до п. 9.2.5. договору страхування страхувальник зобов`язується сплатити страховику премію своєчасно та в повному обсязі відповідно до умов договору, а страховик бере на себе зобов`язання виплатити, у разі настання страхового випадку, страхове відшкодування згідно з умовами договору (п. 9.4.4. договору страхування).

30.11.2015 на виконання умов договору страхування позивач звернувся до страховика (відповідача) із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, якою повідомив про пошкодження транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 в наслідок ДТП, що сталась 29.11.2015, за адресою: м. Київ, а/д Р-32 (Б.Церква - Крименець) 128 км.+400м.

Відповідно до підпункту 9.3.5 пункту 9.3. розділу 9 частини ІІ договору страхування, страховик має право залучати до оцінки розміру збитків, завданих страхувальнику, незалежних експертів та визначати розмір страхового відшкодування виходячи з розміру збитків, визначених страховиком або актом/висновком незалежної експертизи, замовленого страховиком або, самостійно розрахувати розмір матеріального збитку на підставі довідкових матеріалів, у тому числі з використанням програмного забезпечення Audatex або Eurotax .

Для визначення вартості відновлюваного ремонту відповідач звернувся до ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги». За результатами проведення автотоварознавчого дослідження було складено звіт про оцінку автомобіля № 1112 вiд 07.12.2015, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 150.227,00 грн.

Після додаткового огляду транспортного засобу позивача, відповідач повторно звернувся до ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги», за результатами проведення автотоварознавчого дослідження було складено звіт про оцінку автомобіля № 1112/2 від 05.02.2016, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 162.498,99 грн.

В подальшому ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» повторно проведено автотоварознавче дослідження, за результатами якого складено звіт про оцінку автомобіля №1112/3 від 09.06.2016, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 179.835,24 грн.

Відповідач з метою отримання інформації з приводу ринкової вартості залишків транспортного засобу позивача розмістив інформацію про транспортний засіб позивача на Інтернет-порталі автоонлайн.

У відповідь відповідачем отримано зобов`язуючу пропозицію з приводу вартості придатних залишків, розмір яких складає 247.550,00 грн.

Оскільки застрахований транспортний засіб конструктивно загинув (вартість відновлювального ремонту перевищувала 60% дійсної вартості застрахованого ТЗ на дату настання страхового випадку), на підставі звітів № 112 від 07.12.2015, № 1112/2 від 05.02.2016 та зобов`язуючої пропозиції, відповідачем розраховано суму страхового відшкодування у розмірі 14.706,88 грн за пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача за формулою, що визначена в п.12.4.2 договору страхування.

Листом вих. № 03/0733 від 10.02.2016 відповідач повідомив позивача про необхідність в 3-денний термін надати письмову заяву про виплату страхового відшкодування із зазначенням розрахункового рахунку для сплати страхового відшкодування, в іншому разі, відповідно до заяви №148 від 29.01.2016 відшкодування буде здійснено ТОВ «Саміт Моторз Україна».

Відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «Саміт Моторз Україна» у розмірі 14.706,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3122 від 22.02.2016.

25.02.2016 позивач звернувся до Української автомобільної корпорації «УкрАвто» для проведення автотоварознавчого дослідження щодо встановлення розміру матеріальних збитків, спричинених власнику транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 613 від 07.03.2016, складеного експертом Української автомобільної корпорації «УкрАвто» Рябченком В.І., матеріальні збитки (з технічної точки зору), заподіяні власнику транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП складають 112.471,31 грн; вартість ремонту транспортного засобу становить 152.680,58 грн; ринкова вартість транспортного засобу становить 257.964,79 грн.

Після отримання висновку експертного дослідження № 613 від 07.03.2016, ТОВ «Агроаксіал» звернувся до позивача з претензією від 07.03.2016 про виплату страхового відшкодування згідно вимог договору страхування та висновку експертного дослідження № 613 від 07.03.2016 у розмірі 152.680,58 грн. До претензії також було додано копію висновку експертного дослідження № 613 від 07.03.2016.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача виплата страхового відшкодування на підставі звітів № 112 від 07.12.2015, № 1112/2 від 05.02.2016, № 1112/3 від 09.06.2016 не відповідає умовам договору, відповідач не сплатив страхового відшкодування в сумі 152.680,58 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 262.016,30 грн, з яких: 152.680,58 грн недоплаченого страхового відшкодування, 74.507,84 грн пені, 28.703,95 грн інфляційних втрат та 6.123,93 грн 3% річних.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що ним прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 14.706,88 грн за формулою, що визначена в п. 12.4.2 договору страхування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як передбачено ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Частиною 1 статті 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п. 1.1. договору страхування предметом цього договору є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язаних з:

1.1.1. володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ та ДО - страхування наземного транспортного засобу (надалі - КАСКО);

1.1.2. відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної майну третіх осіб застрахованим ТЗ - добровільне страхування цивільно-правової відповідальності водія (надалі - ДЦВ);

1.1.3. життям, здоров`ям та/або працездатністю застрахованих осіб - добровільне страхування від нещасного випадку з водієм та пасажирами (надалі - ДНВ).

Відповідно до договору страхування дано визначення: страховий випадок - це подія, передбачена договором, яка відбулась в період дії договору, і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу), застрахованим або третім особам.

За умовами п. 15.2. договору страхування страховик протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку при умові надання страхувальником застрахованого ТЗ для огляду здійснює огляд пошкодженого ТЗ та/або вживає заходів для проведення незалежної експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 07.12.2015 експертом (оцінювачем) проведено огляд та встановлено перелік пошкоджень транспортного засобу.

За умовами п. 12.1 договору страхування розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ та/або ДО, документів, зазначених у розділі 11 частини 2 договору. Розмір страхового відшкодування в будь-якому випадку не може перевищувати розмір страхової суми за відповідним видом страхування та відповідних лімітів, якщо такі встановлені.

За результатами проведення автотоварознавчого дослідження експертом-оцінювачем ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» Климчуком В.В. було складено звіт про оцінку автомобіля № 1112 вiд 07.12.2015, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 150.227,00 грн.

Після додаткового огляду транспортного засобу складено звіт про оцінку автомобіля № 1112/2 від 05.02.2016, який виконаний експертом-оцінювачем ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» Климчуком В.В., відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 складає 257.965,00 грн, вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 162.498,99 грн.

Відповідно до п. 12.4. договору страхування, у випадку конструктивної загибелі Т3 (якщо згідно з актом автотоварознавчоп експертизи вартість відновлювального ремонту перевищує 60% (шістдесят) дійсної вартості застрахованого Т3 на дату настання страхового випадку) розмір страхового відшкодування розраховується за вибором страховика по одному з наступних варіантів:

12.4.1. CB = (CC-C3)+ДДВ-Фрп-ВЗПО-НЧСП, де:

СЗ - часткова трата вартості застрахованого ТЗ та ДО, яка відбувається протягом строку дії договору. Застосовується при визначенні суми страхового відшкодування у випадку викрадення або конструктивної загибелі застрахованого ТЗ та розраховується за формулою: C3=CCxЗЕвт x (Дсв-Дпд+1)/365, де:

СС - страхова сума по КАСКО згідно з частиною 1 Договору;

ЗЕвт - відсоток експлуатаційного зносу застрахованого Т3, розмір якого визначається відповідно до частини 1 договору;

Дсв - дата настання страхового випадку;

Дпд - дата початку строку дії договору;

За цим варіантом між страховиком і страхувальником укладається угода, згідно з якою: страхувальник зобов`язаний зняти з обліку ТЗ та передати його страховику разом з свідоцтвом про реєстрацію Т3, сервісною книжкою, інструкцією по експлуатації автомобіля та додаткового обладнання, всіма комплектами ключів, брелоками сигналізації, набором інструментів, передбаченого комплектацією ТЗ, запасним колесом, про що по факту передачi мiж сторонами складається акт приймання - передачі ТЗ. В такому випадку угода про передачу ТЗ страховику та акт приймання - передачі ТЗ є документами, які необхідно надати страховику для виплати страхового відшкодування з вiдповiдними правовими наслідками.

12.4.2 CB = (CC-C3)-B3+ДДВ-Фрп-ВЗПО-НЧСП, де:

В3 - вартість залишків ТЗ після страхового випадку згідно з актом автотварознавчої експертизи або ринкова вартість залишків ТЗ визначена на підставі ринкового попиту, в тому числi за допомогою Інтернет - платформ з ринкової оцінки та продажу пошкоджених транспортних засобів. В останньому випадку страховик рекомендує особу, готову придбати залишки за такою ціною.

Оскільки сталася конструктивна загибель транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з тим, що розмір матеріального збитку транспортного засобу перевищує 60% дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку, відповідачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування у відповідності до формули, визначеної п. 12.4.2. договору страхування.

За розрахунком відповідача сума страхового відшкодування становить: 14.706,88 грн (289.458,00 грн (вартість ТЗ на дату укладання договору) - 247.550,00 грн. (залишкова вартість пошкодженого транспортного засобу) = 41.908,00 грн - 27.201,12 грн (зменшення розміру страхового відшкодування).

У пункті 15.1. договору страхування визначено, що виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється страховиком відповідно до умов цього договору, Правил страхування та законодавства України, на підставі страхового акту та всіх необхідних і належним чином оформлених документів, зазначених в розділі 11 частини 2 цього договору.

Протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати складання страхового акту страховик повинен здійснити виплату страхового відшкодування (страхової виплати) (п. 15.8. договору страхування).

На виконання умов договору страхування на підставі страхового акту № ДККА-48000 від 22.02.2016 відповідачем відшкодовано суму у розмірі 14.706,88 грн шляхом перерахування вищевказаної суми на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Україна» у розмірі 14.706,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3122 від 22.02.2016.

Позивач не погоджуючись з рішенням Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про виплату страхового відшкодування у розмірі 14.706,88 грн, звернувся до Української автомобільної корпорації «УкрАвто».

За результатами проведення автотоварознавчого дослідження щодо встановлення розміру матеріальних збитків, спричинених власнику транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП, складено висновок експертного дослідження № 613 від 07.03.2016, відповідно до якого матеріальні збитки (з технічної точки зору), заподіяні власнику транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП складають 112.471,31 грн; вартість ремонту транспортного засобу становить 152.680,58 грн; ринкова вартість транспортного засобу становить 257.964,79 грн.

У зв`язку з тим, що у звітах № 112 від 07.12.2015, № 112/2 від 05.02.2016, № 112/3 від 09.06.2016 та у висновку експертного дослідження № 613 від 07.03.2016, які були надані позивачем та відповідачем, визначено різні розміри ринкової вартості та вартості відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 , при цьому існувала потреба у спеціальних знаннях, ухвалою суду від 10.10.2019 призначено у справі № 910/2157/19 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та на вирішення експерта судом було поставлено наступні питання:

2.1. Яка ринкова вартість транспортного засобу «Toyota Corolla» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 станом на день настання страхового випадку, а саме 29 листопада 2015 року?

2.2. Яка вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу «Toyota Corolla» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 станом на день настання страхового випадку, а саме 29 листопада 2015 року?

Відповідно до висновку експерта № 11540/20-54 від 14.12.2021 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, судовий експерт встановив, що:

1. Ринкова вартість транспортного засобу «Toyota Corolla» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 станом на день настання страхового випадку, а саме 29 листопада 2015 року, складала 241.749,86 грн, з ПДВ;

2. Вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу «Toyota Corolla» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 станом на день настання страхового випадку, а саме 29 листопада 2015 року, складала 148.693,13 грн.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ч.ч. 1-7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Судом встановлено, що висновок експерта № 11540/20-54 від 14.12.2021 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, відповідає вищенаведеним вимогам і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

За таких обставин висновок експерта № 11540/20-54 від 14.12.2021 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи приймається судом в якості належного та допустимого доказу у справі, що підтверджує ринкову вартість у розмірі 241.749,86 грн транспортного засобу «Toyota Corolla» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 станом на день настання страхового випадку, а саме 29 листопада 2015 року.

Отже, у даному випадку при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком, суд виходить із ринкової вартості транспортного засобу «Toyota Corola» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на день настання страхового випадку, визначеного у висновку експерта № 11540/20-54 від 14.12.2021 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Таким чином, оскільки розмір матеріального збитку транспортного засобу марки «Тойота Corolla», державний номер НОМЕР_1 (148.693,13 грн.) перевищує 60% дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку (241.749,86 грн), враховуючи умови договору страхування, у даному випадку розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється у відповідності до формули, визначеної п. 12.4.2. договору страхування.

Отже, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу становить: 289.458,00 грн (вартість ТЗ на дату укладання договору) - 241.749,86 грн (вартість транспортного засобу на момент настання страхового випадку) = 47.708,14 грн - 27.201,12 грн (зменшення розміру страхового відшкодування) = 20.507,02 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 5.800,00 грн (20.507,02 грн - 14.706,88 грн. (сума, відшкодована відповідачем).

У зв`язку з тим, що висновком експерта № 11540/20-54 від 14.12.2021, який прийнято судом як належний доказ у справі, станом на день настання страхового випадку встановлено ринкову вартість транспортного засобу «Toyota Corola» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 241.749,86 грн та враховуючи часткову сплату відповідачем страхового відшкодування, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 5.800,00 грн.

Посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» суд відхиляє, оскільки вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, водночас у даній справі спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Закону України «Про страхування», який встановлює, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 74.507,84 грн пені, 28.703,95 грн інфляційних втрат та 6.123,93 грн 3% річних.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу.

Пунктом 19.1. договору страхування визначено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу (крім страхового платежу) за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

З огляду на викладене суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені з 25.12.2015 на 488 днів, оскільки позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нараховано пеню за порушення строків оплати за період, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то визначений позивачем період нарахування пені має бути обмежений шестимісячним строком.

Крім того, судом встановлено, що відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати його складання. Страховий акт № ДККА-48000 складений відповідачем 22.02.2016, а тому початком періоду прострочення слід вважати 16.03.2016.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).

Отже, пеня може бути розрахована та стягнена за рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано пеню за порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування з 25.12.2015.

Зі штампу поштового відділення зв`язку на конверті вбачається, що позовна заява відправлена до суду 20.02.2019.

Положенням статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач заперечуючи проти позову вказав про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред`явлення позивачем вимог про стягнення пені станом на день звернення з позовом до суду позивачем пропущено, в зв`язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що з моменту прострочення 25.12.2015 минуло 488 днів, а тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем з порушенням чинного законодавства України, а саме не визначено суму боргу з урахуванням часткової оплати, на яку здійснюються нарахування, не визначено період прострочення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Крім цього, як зазначено судом вище, пункт 15.1. договору страхування визначає про виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати складання. Страховий акт № ДККА-48000 складений відповідачем 22.02.2016. За таких обставин, позивачем не обґрунтовано правомірність визначення початком прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з 25.12.2015.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроаксіал» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на проведення експертизи у розмірі 1.000,00 грн та рецензування звітів.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Однак, враховуючи, що висновок експертного дослідження № 613 від 07.03.2016 не був прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу при прийнятті рішення у даній справі, суд дійшов висновку, що витрати позивача на проведення такого дослідження не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Крім того, на підтвердження витрат, пов`язаних з проведенням рецензування звітів, позивачем не надано належних доказів понесення таких витрат (рахунок-фактура, квитанція про оплату, т.д.), отже витрати позивача пов`язані з проведенням рецензування звітів також не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроаксіал» (03118, м. Київ, вул. Козацька, 116, оф. 108, код ЄДРПОУ 39080172) 5.800 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 14 коп. страхового відшкодування, 87 (вісімдесят сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26.07.2022.

СуддяВ.В.Сівакова