Ухвала

від 07.08.2022 по справі 911/1240/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" серпня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/1240/22

Суддя Господарського суду Київської області А.Р. Ейвазова, розглянувши матеріали за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради, Комунального некомерційного підприємства «Володимирецька багатопрофільна лікарня» Володимирецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІСІЕМ ГРУП» про стягнення 19000грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вараської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради (далі - Володимирецька селищна рада), Комунального некомерційного підприємства «Володимирецька багатопрофільна лікарня» Володимирецької селищної ради (далі КНП «Володимирецька БЛ») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІСІЕМ ГРУП» (далі ТОВ «ДЖІСІЕМ ГРУП») про стягнення 19 000 грн в рахунок повернення частини коштів, сплачених з товар.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на безпідставність включення та сплати суми податку на додану вартість у розмірі 19 000грн у складі ціни товару, поставленого за договором поставки № 408 від 04.11.2021, що укладений між КНП «Володимирецька БЛ» та ТОВ «ДЖІСІЕМ ГРУП», оскільки відповідно до Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідна операція не підлягала оподаткуванню. Мотивуючи звернення з відповідним позовом в інтересах держави прокурор стверджує, що КНП «Володимирецька БЛ» підлягає визнанню органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки за її рахунок відповідачем безпідставно набуто стягувані грошові кошти, а засновником відповідного підприємства та органом, який управляє його майном від імені відповідної територіальної громади, є Володимирецька селищна рада.

Дослідивши позовну заяву, суд вважає, що така заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, в силу ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Як унормовано ч.5 такої статі, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 ГПК України.

Відповідні положення є втіленням вимог ч.1 ст.1311 Конституції України, в силу якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, нормами Закону України «Про прокуратуру», які є спеціальними, визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Як передбачено чч.1, 3, 4 ст. 23 відповідного закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 зазначеної норми; наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Аналіз положень чч.3-5 ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу (також відповідний висновок викладений у п.п.27,28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

При цьому, "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Проте, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор, при цьому, не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 ).

Як визначено ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

У постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 ч.3 ст.23Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 ч.3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (п.8.10).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як визначено п.п.1.5, 3.1, 5.1 статуту КНП «Володимирецька БЛ», що затверджено рішенням Володимирецької селищної ради від 05.02.2021 №133, на які посилається прокурор, обгрунтовуючи звернення до суду з даним позовом в інтересах держави: лікарня є юридичною особою публічного права; засновником, власником та органом управління майном відповідного підприємства є Володимирецька селищна територіальна громада в особі Володимирецької селищної ради і підприємство підпорядковано, підзвітно та підконтрольно власнику; власник є вищим органом управління відповідним підприємством (лікарнею). Згідно п.п.4.1,4.6 вказаного статуту, майно лікарні є комунальною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління, а джерелами формування майна підприємства є комунальне майно, передане лікарні власником, у т.ч. кошти державного та місцевого бюджетів. Також, п.п.5.4.6, 7.2 статуту визначено, що: до компетенції власника як органу управління належить здійснення контролю за ефективністю використання майном, що є спільною власністю Володимирецької селищної територіальної громади та закріплене за лікарнею на праві оперативного управління; власник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності лікарні.

Однак, КНП «Володимирецька БЛ» є самостійною юридичною особою, наділене відокремленим майном, набуло правосуб`єктності, здійснює, як визначено п.3.3 статуту некомерційну господарську діяльність та відповідно до п.3.4 статуту має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в органах казначейської служби, установах банків, печатку тощо. Відповідно до п.3.5 статуту за своїм правовим статусом лікарня є комунальним некомерційним підприємством і діє на принципах повного господарського розрахунку та самофінансування в поєднанні з бюджетним фінансуванням. Така особа, як передбачено п.3.6 статуту, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном та коштами відповідно до чинного законодавства України, крім основних фондів.

Із відповідних положень статуту вбачається, що позивач - КНП «Володимирецька БЛ» є самостійним суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність та не відноситься до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Однак, Верховний Суд у постановах від 08.11.2021 у справі №917/561/21, 07.12.2021 у справі №903/865/20 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Разом з тим, з матеріалів поданої позовної заяви не вбачається наявності у НКП «Володимирецька БЛ» делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

Отже, прокурор не може звертатись з позовом в інтересах держави в особі позивача НКП «Володимирецька БЛ», що не позбавляє таку особу звернутись з самостійним позовом для захисту свої порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Поряд з цим, у поданій позовній заяві прокурор також вказує позивачем орган місцевого самоврядування - Володимирецьку селищну раду, яка представляє інтереси відповідної територіальної громади, що є власником майна, переданого позивачу КНП «Володимирецька БЛ» і засновником відповідного підприємства. Однак, хоча прокурор вказує такий орган позивачем, разом з тим, у позовній заяві заявлено вимоги щодо стягнення грошових коштів саме на користь КНП «Володимирецька БЛ», а не на користь відповідного органу місцевого самоврядування. Отже, фактично позов спрямований на захист саме прав КНП «Володимирецька БЛ», що уклало договір, на підставі якого здійснило перерахування коштів, щодо повернення частини яких заявлено відповідні вимоги.

Відповідно до п.3,6, 3.7 статуту КНП «Володимирецька БЛ»: лікарня самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном та коштами; лікарня не відповідає за зобов`язаннями власника, а власник не відповідає за зобов`язаннями лікарні.

З урахуванням зазначеного, судом не встановлено наявності у органу, який зазначив прокурор в якості позивача, Володимирецької селищної ради повноважень на здійснення управління у спірних відносинах, що виникли між позивачем КНП «Володимирецька БЛ» та відповідачем ТОВ «ДЖІСІЕМ ГРУП».

Між тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 визначено, що владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.

За висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.11.2021 у справі №917/269/21, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20, оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, то звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Оскільки підстави для представництва прокурором інтересів держави у даному випадку відсутні, подана позовна підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.5 ст.174, ст.ст.232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

повернути позовну заяву і додані до неї документи керівнику Вараської окружної прокуратури.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова