Рішення

від 31.07.2022 по справі 926/851/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/851/17

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, за участі секретаря судового засідання Голіней Я.І.

за участі представників:

прокурор: Балицька Р.С.

від позивача: Сімків Є., адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянув матеріали справи

за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Магальської сільської ради

до відповідача - Приватного підприємства "Лад Капітал"

про стягнення збитків - 562 146,29 грн.

І. Стислий виклад позовних вимог та відзиву на позов.

Керівник Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Магальської сільської ради (далі - Магальська сільрада, позивач) звернувся з позовом до приватного підприємства "Лад Капітал" (далі - ПП «Лад Капітал», відповідач) м. Чернівці про стягнення збитків (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в сумі 562 146,29 грн., завданих внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки площею 0,6753 га по АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовано посиланням на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 90, 92, 123, 125, 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач без оформлення права землекористування (у цьому випадку договору оренди землі) упродовж спірного періоду користувався земельною ділянкою, площею 0,6753 га по АДРЕСА_1, що належить до земель комунальної власності територіальної громади с. Остриці в особі Магальської сільради, та не сплачував коштів за користування цією ділянкою. Внаслідок наведеного, на думку прокурора, територіальній громаді завдано збитків у заявленій до стягнення сумі.

ПП "Лад Капітал" заперечило проти позовних вимог, просило відмовити в їх задоволенні, наголошуючи, зокрема, на недоведеності факту завдання позивачеві спірних збитків, їх розміру, наявності у відповідача наміру викупити спірну земельну ділянку, необґрунтованості відмови сільської ради у такому, акцентуючи, що будівлі та споруди, розміщені на спірній земельній ділянці, на законних підставах перебувають у власності ПП "Лад Капітал" і побудовані ОСОБА_1 - попереднім їх власником і землекористувачем у період користування цією особою земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 05.09.2006, укладеного між приватним підприємцем (далі - ПП) ОСОБА_1 і Магальською сільрадою строком на 10 років.

II. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2018 (суддя Проскурняк О. Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Лад Капітал" на користь Магальської сільради 168 699,40 грн збитків. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, Господарський суд Чернівецької області дійшов висновку про наявність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача та визнав обґрунтованим стягнення з нього збитків, завданих унаслідок користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у сумі 168 699,40 грн. При цьому суд визнав безпідставним застосування для розрахунку спірної суми збитків ставки орендної плати у розмірі 10 %, зазначивши, що у такому разі (без узгодження з орендарем ставки орендної плати у відповідному договорі оренди землі) Магальська сільрада могла розраховувати на дохід, обрахований із розрахунку із застосуванням мінімального розміру ставки орендної плати - 3 %, визначеної законодавством.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 (судді: Желік М. Б., Галушко Н. А., Орищин Г. В.) рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2018 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що місцевий господарський суд не визначив дійсної правової природи спірного грошового зобов`язання, помилково застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які регулюють відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, натомість відносини із фактичного користування земельною ділянкою за відсутності правової підстави - належних правовстановлюючих документів на землю та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати, що відбулося у цьому випадку, за своїм змістом є кондикційними. Суд наголосив, що у цьому спорі належним способом захисту є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) статті 1212 Цивільного кодексу України, і позивач не позбавлений права звернутися до суду із самостійним позовом про захист своїх прав, виходячи із правовідносин набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав (стаття 1212 зазначеного Кодексу), які виникли між сторонами.

Постановою Верховного суду від 13.01.2020 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Дроботової Т.Б.-головуючого, Бугай Н.О., Заєва В.А.) постанову Західного апляційного господарського суду від 09.01.2019 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2018 у справі 926/851/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Постанова Верховного суду обґрунтована тим, що вирішуючи цей спір, судами попередніх інстанцій не досліджено, зокрема, підстави набуття відповідачем у власність нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, правові підстави виникнення/переходу прав на спірну земельну ділянку до відповідача від попереднього власника нерухомості, тобто питання переходу відповідних прав на спірну земельну ділянку до відповідача, їх зміст та відповідні правові наслідки, оскільки за наявності у попереднього власника нерухомості відповідного права на землю користування такою земельною ділянкою новим власником нерухомості не можна вважати безпідставним. Крім того суд апеляційної інстанції не врахував, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору, у зв`язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка, як вважав суд, мала бути застосована.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020 справу № 926/851/17 передано до провадження судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 24.02.2020 (суддя Ніколаєв М.І.) справу прийнято до провадження, призначено судове засідання на 17.03.2020.

Ухвалою суду від 17.03.2020 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 13.04.2022 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 04.05.2022.

Ухвалою суду від 04.05.2022 замінено найменування учасника справи з Сторожинецької місцевої прокуратури на Чернівецьку окружну прокуратуру, розгляд справи відкладено на 19.05.2022.

Ухвалою суду від 19.05.2022 задоволено заяву прокурора про зменшення позовних вимог та продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 07.06.2022.

Ухвалою суду від 07.06.2022 року підготовче судове засідання відкладено на 21.06.2022.

Ухвалою суду від 21.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.07.2022.

Ухвалою суду від 11.07.2022 розгляд справи відкладено на 01.08.2022.

У судове засідання 01.08.2022 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з ч.1 ст. 202 статті Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки п.1 ч.3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, у встановлений законом строк не подав до суду відзив на позов, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі відповідача відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст.240 ГПК України у судовому засіданні 01.08.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІV. Фактичні обставини справи встановлені судом.

05.09.2006 між Магальською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6753 га. терміном на 10 років, під розміщення пилорами по АДРЕСА_1 (далі - договір оренди земельної ділянки від 05.09.2006).

Пунктом 2, 4 вищевказаного договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,6753 га. Договір укладено на 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

Відповідно до запису Новоселицького відділення сектору реєстрації Чернівецької регіональної філії «Центру Держкомзему України», договір оренди земельної ділянки від 05.09.2006 зареєстрований 20.09.2006.

Згідно пункту 33 вищевказаного договору дія договору припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, вилучення земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку передбаченому законом, розірвання договору землі згідно з п. 34, договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Актом встановлення і погодження меж земельної ділянки та передачі і прийому її в натурі від 24.03.2005 встановлено і погоджено межі земельної ділянки та передачу і прийом її в натурі (на місцевості) землевласникові (землекористувачу) ПП ОСОБА_1 У цьому акті зазначено, що земельна ділянка розташована в адміністративних межах с. Остриці Магальської сільради Новоселицького р-ну.

Згідно зі свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 27.08.2014 ОСОБА_1 була власником нежитлових будівель з обробки деревини, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

03.10.2014 ОСОБА_1 за актом приймання-передачі майна як засновник ПП "Лад Капітал" передала до статутного капіталу цього підприємства нежитлові будівлі з обробки деревини (згідно з переліком), розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,6753 га, цільове призначення - інша некомерційна діяльність (1.11.6), кадастровий номер земельної ділянки 7323083600:01:003:0041, що перебуває у користуванні засновника - ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі, укладеного 05.09.2006 між засновником і Магальською сільрадою.

13.10.2014 реєстраційна служба Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області зареєструвала право власності ПП "Лад Капітал" на нежитлові будівлі з обробки деревини на АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 13.10.2014 ПП "Лад Капітал" є власником нежитлових будівель з обробки деревини, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність 03.11.2014, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис № 20330060011006609.

Актом приймання-передачі майна земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 7323083600:01:003:0041) від 03.11.2014 ОСОБА_1, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності та припинення договору оренди землі від 05.09.2006, передала Магальській сільській раді Новоселицького району Чернівецької області земельну ділянку загальною площею 0,6753 га, кадастровий номер земельної ділянки 7323083600:01:003:0041. У вищевказаному акті також зазначено, що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі по обробці деревини, які належать ПП «Лад Капітал».

Рішенням Магальської сільради від 17.12.2014 № 10 за заявою ОСОБА_1 про припинення дії договору оренди землі від 05.09.2006 розірвано цей договір оренди земельної ділянки площею 0,6753 га для розміщення пилорами по ОСОБА_1, укладений між ПП ОСОБА_1 і Магальською сільрадою.

Рішенням 32 сесії VI скликання Магальської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області за № 11 від 17.12.2014 ПП "Лад Капітал" відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,6753 га. (шляхом викупу) для виробничих потреб - розміщення пилорами. Зазначене рішення визнане незаконним та скасоване Господарським судом Чернівецької області 17.07.2015 у справі № 926/914/15.

11.09.2015 рішенням 39 сесії VI скликання Магальської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області за № 06, Магальська сільська рада утрималася в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6753 га., для виробничих потреб - розміщення пилорами. Це рішення Господарським судом Чернівецької області у справі № 926/791/15 в цій частині визнане незаконним та скасовано.

Як вбачається з сформованого 18.02.2016 Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вищевказана ділянка за кадастровим номером 7323083600:01:003:0041, площею 0,6753 га перебуває в комунальній власності та належить на праві власності Магальській сільській раді. Цільове призначення земельної ділянки 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель -землі житлової та громадської забудови; вид використання -для розміщення пилорами. У витягу також зазначено, що за ОСОБА_1 20.09.2006 зареєстровано речове право на оренду вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років.

22.03.2016 рішенням 5 сесії VII скликання Магальської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області за № 54 Магальською сільською радою вирішено відмовити у наданні дозволу ПП "Лад Капітал" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6753 га., для виробничих потреб - розміщення пилорами, для викупу. Вказане рішення Магальської сільської ради Господарським судом Чернівецької області у справі № 926/2991/16 визнане незаконним та скасовано.

У зв`язку з тим, що до місцевого бюджету не надходили кошти у вигляді орендної плати за землю, а ПП "Лад Капітал" здійснювало свою діяльність, безоплатно використовуючи земельну ділянку, Магальська сільська рада звернулася до Новоселицької РДА з листом щодо нарахування збитків.

Актом з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді Магальської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області в особі Магальської сільської ради внаслідок порушення законодавства №7 від 11.08.2015 та відповідно до розрахунку суми втрат орендної плати за земельну ділянку за період з 01.12.2014 по 31.07.2015 визначено розмір збитків за користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на загальну суму 148 338,55 грн.

Актом з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді Магальської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області внаслідок порушення земельного законодавства №2 від 10.06.2016 та відповідно до розрахунку суми втрат орендної плати за земельну ділянку за період з 11.08.2015 по 10.05.2016 визначено розмір збитків за користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на загальну суму 204 925,47 грн.

20.09.2016 Магальська сільська рада звернулась із листом № 555 до директора ПП "Лад Капітал" з пропозицією невідкладно погасити суму збитків за період з 01.12.2014 по 10.05.2016 на загальну суму 353 264,02 грн.

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 13.10.2016, проведеного комісією у складі заступника голови, депутатів Магальської сільради та спеціаліста з земельних питань Магальської сільради, відповідач користується земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,6753 га, яка перебувала в орендному користуванні ОСОБА_1 , для виробничих потреб без оформлення відповідного договору оренди землі.

В акті з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді Магальської сільради внаслідок порушення земельного законодавства, від 23.01.2017 № 01 визначено загальну суму збитків, завданих у зв`язку із користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період із 11.05.2016 по 31.12.2016, - 209 067,30 грн.

Рішенням Магальської сільради від 07.07.2011 затверджено технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель в межах населеного пункту Остриця.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки сформованого 21.02.2022 земельна ділянка за кадастровим номером 7323083600:01:003:0041, площею 0,6753 га перебуває в комунальній власності, державна реєстрація вищевказаної ділянки здійснена 20.09.2006. Відомості про оренду чи інше право користування третіх осіб земельною ділянкою у витязі відсутні.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.05.2018 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 0,6753 га (кадастровий номер 7323083600:01:003:0041) за 2014 рік становить 1827017,40 грн.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 0,6753 га (кадастровий номер 7323083600:01:003:0041) станом на 2015 рік становить 2281944,73 грн

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 0,6753 га (кадастровий номер 7323083600:01:003:0041) станом на 2016 рік становить 3270026,80 грн.

Підчас розгляду справи прокурором, із застосуванням 3% - ставки орендної плати відповідно до Податкового кодексу України, враховуючи кількість днів фактичного користування земельною ділянкою та нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, зменшено позовні вимоги та здійснено перерахунок розміру безпідставно одержаних коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку площею 0,6753 га за період з 01.12.2014 по 04.10.2020 в сумі 562146,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату ухвалення рішення у матеріалах справи відсутні докази добровільної сплати відповідачем орендної плати чи земельного податку за період з 01.12.2014 по 04.10.2020 за користування спірною земельною ділянкою.

V. Позиція суду по суті спору

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважав суд апеляційної інстанції у цій справі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2020, суд застосовує до спірних правовідносин положення ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є, серед інших, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 та п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Судом встановлено, що 13.10.2014 зареєстровано право власності ПП "Лад Капітал" на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі по обробці деревини, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності із кадастровим номером 7323083600:01:003:0041.

Земельна ділянка за кадастровим номером 7323083600:01:003:004, площею 0,6753 га є сформованою як об`єкт цивільних прав, знаходиться у комунальній власності та використовується відповідачем для експлуатації й обслуговування належних йому на праві власності нежитлових будівель.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тож він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

За період з 21.09.2016 по 04.10.2020 відповідач не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою плату за землю у встановленому чинним законодавством розмірі, у зв`язку з чим позивач як власник земельної ділянки має право захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою за 2016 - 2020 роки, зокрема укладення відповідних договорів оренди з позивачем та державної реєстрації такого права, матеріали справи не містять.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Тривале, незважаючи на активні дії відповідача та незаконні рішення Магальської сільської ради (що підтверджено відповідними рішеннями судів), неукладення між сторонами договору оренди землі чи договору купівлі - продажу землі в контексті застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України не звільняє ПП "Лад Капітал" від обов`язку повернути власнику землі безпідставно утримані кошти у розмірі орендної плати за землю.

Щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону в редакції на час розгляду спору судом витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону в редакції на час розгляду спору судом витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

У той же час, пунктом 162. Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ПП «Лад Капітал» земельною ділянкою площею 0,6753 га здійснено позивачем на підставі відомостей з Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2014-2016 роки та даних про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки з урахуванням її зміни відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.01.2021 №22-28-0.222-171/2-21

Суд перевірив наявний в матеріалах справи розрахунок на відповідність нормативно-правовим актам і технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та дійшов висновку, що його (розрахунок) здійснено з урахуванням чинних коефіцієнтів, які були застосовані при визначенні нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,6753 га за період з 21.09.2016 по 04.10.2020 у сумі 418285,47 грн. на підставі здійсненого судом розрахунку, що додається до рішення.

В частині стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею в період з 01.12.2014 по 20.09.2016 суд зазначає наступне.

Скасовуючи рішення судів по даній справі Верховний суд вказав, що вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій повинні були достеменно дослідити, зокрема, підстави набуття відповідачем у власність нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, правові підстави виникнення/переходу прав на спірну земельну ділянку до відповідача від попереднього власника нерухомості, тобто питання переходу відповідних прав на спірну земельну ділянку до відповідача, їх зміст та відповідні правові наслідки, оскільки за наявності у попереднього власника нерухомості відповідного права на землю користування такою земельною ділянкою новим власником нерухомості не можна вважати безпідставним.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлових будівель з обробки деревини, розташованих на спірній земельній ділянці, кадастровий номер 7323083600:01:003:0041; дата державної реєстрації права власності на нерухомість - 13.10.2014.

ПП "Лад Капітал" набуло нерухоме майно у власність шляхом передачі йому такого майна у статутний капітал від ОСОБА_1 - засновника підприємства за актом приймання-передачі майна до статутного капіталу ПП "Лад Капітал" від 03.10.2014.

В даному акті зазначено, що нежитлові будівлі з обробки деревини, розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,6753 га, цільове призначення - інша некомерційна діяльність, кадастровий номер земельної ділянки 7323083600:01:003:0041, що перебуває в користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 05.09.2006.

05.09.2006 між Магальською сільрадою і ПП ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6753 га для розміщення пилорами по ОСОБА_1 Новоселицького району.

Відповідно до пункту 4 зазначеного договору його укладено на 10 років, починаючи із дати його реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 05.09.2006 зареєстрований 20.09.2006, тож строк його дії - до 20.09.2016 включно.

Станом на момент реєстрації за відповідачем права власності на нерухомість (13.10.2014) договір оренди земельної ділянки від 05.09.2006 був чинний.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Так, питання щодо переходу права оренди землі до нового власника нерухомого майна неодноразового було предметом розгляду Верховного Суду, за результатами якого виникла стала судова практика.

Зокрема постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі N 263/6022/16-ц викладена правова позиція, яка полягає в наступному:"...після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування."

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі N 904/5968/19 (пункт 21)).

Таким чином, особа, яка набула право власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі N 922/510/19 (пункт 5.15)).

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі N 920/675/17, від 26.11.2019 у справі N 917/92/19, від 18.02.2020 у справі N 907/132/19.

Суд вважає, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 05.09.2006 діяв станом на момент відчуження нерухомості, відповідач, як новий власник нерухомого майна, з 13.10.2014 став орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника (ПП ОСОБА_1).

Тобто, у відповідача виникло право користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 05.09.2006

В матеріалах справи відсутні докази поновлення строку дії договору оренди землі від 05.09.2006, тож суд дійшов висновку про припинення його дії 20.09.2016, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування положень договору оренди землі від 05.09.2006 до спірних правовідносин починаючи з 21.09.2016.

Таким чином, у період з 13.04.2014 до 20.09.2016 відповідач, як новий власник об`єкта нерухомості, був орендарем земельної ділянки, на якій розташовано належне йому на праві власності нерухоме майно, на підставі вищевказаного договору оренди землі.

Враховуючи, що договір оренди землі від 05.09.2006, укладений позивачем з попереднім власником, продовжив діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для відповідача, як нового власника майна, то відповідні обставини виключають застосування з 01.12.2014 до 20.09.2016 включно положень статті 1212 Цивільного кодексу України, позаяк у наведеному випадку не йдеться про набуття або збереження майна за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, що є однією з обов`язкових ознак кондикційних зобов`язань (наведене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19, від 17.05.2021 у справі №917/804/20).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі N 910/18560/16, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі N 263/6022/16-ц).

Виходячи з правової позиції Великої Палати Верховного Суду суд відхиляє посилання прокурора та позивача на розірвання договору оренди землі від 05.09.2006 на підставі акту приймання-передачі від 03.11.2014 та рішення Магальської сільради від 17.12.2014 №10, оскільки такі дії були вчинені без участі нового законного орендаря землі - ПП "Лад Капітал" та за заявою ОСОБА_1 , договір оренди землі щодо якої припинено з моменту відчуження нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене в частині стягнення 143860,82 грн. безпідставно збережених коштів за період з 01.12.2014 до 20.09.2016 слід відмовити.

VI. Позиція суду щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Так, підставою для звернення із даною позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив, що Магальською сільською радою неналежним чином здійснювався захист інтересів територіальної громади, оскільки заходи представницького характеру про стягнення нарахованих комісією Новоселицької РДА збитків в сумі 353264,02 грн. з ПП «Лад Капітал» не вживалися.

З матеріалів справи вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Магальською сільською радою (лист від 13.02.2017 №129) з якого вбачається, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом наявності заборгованості зі сплати нарахованих збитків за використання земельної ділянки площею 0,6753 га в загальній сумі 353264,02 грн, проте жодних дій зі стягнення з ПП «Лад Капітал» вищевказаних збитків не вчиняв. З`ясувавши відповідні обставини, прокурор повідомив Магальську сільську раду про звернення до суду з даним позовом (лист від 24.02.2017 № 102-105-17).

Згідно із вимогами частини 1 статті 13 та частини 1 статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади га органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду «інтересам держави» і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду щодо визнання недійсними договорів.

Таким чином, прокурором при зверненні з позовною заявою у справі № 926/851/17 доведено бездіяльність контролюючого органу та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

VIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір пропорційно задоволеним витратам у розмірі 6274,28 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 86, 123, 129, 210, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Лад Капітал" (58025, м. Чернівці, вул. Моріса Тореза, 192/б, код 39411499) на користь Магальської сільської ради (60300, с. Магала, Чернівецького району Чернівецької області, вул. Нандріша, 61, код 04417636, р/р НОМЕР_1 , в УДК в Чернівецькій області, МФО 856135, код 38038355851011) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 418285,47 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Лад Капітал" (58025, м. Чернівці, вул. Моріса Тереза, 192-Б, код 39411499) на користь Прокуратури Чернівецької області (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Кордуби, 21, код 02910120) 6274,28 грн. судового збору.

4. В частині стягнення 143860,82 грн. відмовити.

5. Після набранням рішенням суду законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв