Постанова

від 01.08.2022 по справі 307/3157/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3157/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 серпня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Готри Т.Ю., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Жганич К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області, ухваленого 05 березня 2020 року головуючим суддею Ніточко В.В. за позовом Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області та ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

встановив:

Державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство» (далі по тексту ДП «Брустурянське ЛМГ») звернулося до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області та ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1351-сг від 03 липня 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124484400:09:001:0029), площею 1,1000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. На виконання вказаного наказу ОСОБА_1 оформив право власності на земельну ділянку. Вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1351-сг та дії щодо оформлення права власності на земельну ділянку суперечать нормам законодавства, оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010 року, знаходиться в кварталі 11 виділу 29 Плайського лісництва державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство».

Вказувало, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. А порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною. Землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність. Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням. Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин. А вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029 вибула з користування ДП "Брустурянське ЛМГ" в супереч наведеним вище нормам та без погоджень на її вилучення державним підприємством.

Посилаючись на викладене, ДП "Брустурянське ЛМГ" просило суд визнати недійсним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 03 липня 2019 №1351-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки", витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1000 га, що розташована за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.03.2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 03 липня 2019 №1351-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки".

Витребувано земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1000 га, що розташована за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в користь державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» 1 440 грн 75 коп сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» 1 440 грн 75 коп сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає помилковим висновок суду про те, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні позивача. Зокрема в матеріалах справи відсутній документ, на підставі якого земельна ділянка передана позивачу у постійне користування.

Також дане рішення оскаржено в апеляційному порядку ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, яке в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що відповідно до річного звіту 6-ЗЕМ спірна земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських угідь сіножать. Вказує, що представник позивача погодив межі земельної ділянки, чому суд не дав оцінки. Також проект землеустрою ОСОБА_1 погоджений експертом державної експертизи. Отже проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 розроблений та погоджений відповідно до вимог земельного законодавства, а тому, підстав для відмови в його затвердженні у апелянта не було.

Посилається на те, що не передбачено такої підстави для припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було видано правовстановлюючий документ. Крім того таке рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово та яке вичерпує свою дію фактом його виконання, а тому, скасування такого рішення не породжує наслідків для власника земельної ділянки та не може бути скасоване.

При цьому посилається на статтю 1 Першого протоколу Конвенції. Вказує, що витребувати майно з чужого незаконного володіння може лише власник, і лише якщо доведе факт незаконного вибуття майна з його володіння, чого встановлено не було. Крім того вважає, що надані позивачем матеріали лісовпорядкування не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки такі не затверджені у встановленому законодавством порядку. Також з наданих позивачем матеріалів не можливо однозначно встановити, що спірна земельна ділянка входить до складу земель лісогосподарського призначення, зокрема відсутні схематичні зображення накладок, дані про площу накладки, її місцезнаходження тощо.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що такі підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначено в статтях 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № 894-сг від 24 квітня 2019 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель 01.03), що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та рекомендовано подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Том 1, а.с.7).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № 1351-сг від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель 01.03), що розташована за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (Том 1, а.с.8).

Згідно інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, власником земельної ділянки за кадастровим номером 2124484400:09:001:0029 є ОСОБА_1 (Том 1, а.с.14-15).

Із проекту організації та розвитку лісового господарства Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області, плану лісонасаджень Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області, викопіювання з планшету лісокористування та довідки комісії щодо натурної перевірки земельних ділянок Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0029, площею 1,1000 га, належить Плайському лісництву ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області та знаходиться в кварталі 11, виділ 29 (Том 1, а.с.16-29).

Так, ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду наведеним в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19).

Отож, надані позивачем викопіювання з проекту організації та розвитку лісового господарства Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області, плану лісонасаджень Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області та з планшету лісокористування є належними доказами, що підтверджують його право користування спірною земельною ділянкою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні позивача, є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, цільове призначення даної земельної ділянки не змінювалося, а отже передача її у власність ОСОБА_1 відбулося з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки та без її вилучення у попереднього землекористувача, а тому, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги ДП «Брустурянське ЛМГ» у частині визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про передачу у власність земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Та разом з цим, позовні вимоги підприємства про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині 3 статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно визначившись з характером спірних правовідносин, встановивши всі фактичні обставини справи, помилково виходив із того, що задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб шляхом витребування спірної земельної ділянки.

У даній категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини 2 статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Указане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21); від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18 (провадження № 61-666св21), які прийняті у зв`язку з обов`язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, а також правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Отже, у цій частині позовної вимоги слід відмовити ДП «Брустурянське ЛМГ» саме з указаних підстав.

Зважуючи на вищенаведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині позовної вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та постановити у цій частині вимоги постанову про відмову Державному підприємству «Брустурянське лісомисливське господарство» у позові. За цих обставин, вимоги апеляційний скарг підлягають частковому задоволенню.

Виходячи знаведеного такеруючись нормами статей 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05березня 2020 року скасувати в частині позовної вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та постановити у цій частині вимоги постанову про відмову Державному підприємству «Брустурянське лісомисливське господарство» у позові.

У решті позовних вимог, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 09 серпня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: