Рішення

від 08.08.2022 по справі 520/349/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

09.08.2022 р. справа №520/349/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - позивач, заявник)до Курилівська сільська рада Куп`янського району Харківської області Виконавчий комітет Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації), Виконавчий комітет Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, третя особа - КП "Військове містечко" Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської областіпростягнення 48.551,44грн. коштів за податковим боргом Комунального підприємства "Військове містечко" (ідентифікаційний код - 04399170) з розрахункових рахунків Виконавчого комітету Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської област та коштів місцевого бюджету, -

встановив:

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, позивач, контролюючий орган, адміністративний орган, Управління), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення 48.551,44грн. коштів Курилівської сільської ради Купянського району Харківської області за податковим боргом Комунального підприємства «Військове містечко» Курилівської сільської ради Купянського району Харківської області та з коштів місцевого бюджету.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, а також з оплати податкових повідомлень-рішень. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Курилівська сільська рада Куп`янського району Харківської області, відповідач - Виконавчий комітет Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, третя особа - КП "Військове містечко" Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області про розгляд справи були сповіщені належним чином, але покладеного законом і судом обов`язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування доводів позивача не виконали.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Обставини реєстрації відповідача та третьої особи у якості юридичних осіб, належності органу місцевого самоврядування прав власності на підприємство, реальності існування податкового боргу у заявленому до стягнення розмірі учасники спору не заперечують, а тому ці обставини суд визнає такими, що не підлягають додатковому доказуванню у порядку ч.1 ст.78 КАС України.

Податковою адресою боржника - третьої особи є Харківська область, Купянський район, с.Курилівка, Курилівка-1, б.6.

02.11.2016р. контролюючим органом відносно третьої особи було складено податкову вимогу №3362-17.

За викладеним у позові твердженням субєкта владних повноважень податковий борг третьої особи з моменту надсилання означеної вище податкової вимоги існував постійно та безперервно, не переривався.

Текст позову заявника містить посилання на судове рішення у справі №520/214/20 за позовом контролюючого органу до третьої особи про стягнення 158.691,40грн. коштів за податковим боргом.

Між тим, текст позову заявника не містить посилань на складання податковим керуючим актів опису майна третьої особи у податкову заставу.

Також, текст позову заявника не містить посилань на судові рішення у справах за позовами контролюючого органу до третьої особи про надання дозволу на продаж майна платника податків, описаного у податкову заставу

Копій згаданих рішень заявником до матеріалів позову не приєднано.

Доказів проведення податковим керуючим перевірки відносно майна третьої особи у порядку п.91.3 ст.91 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять і доказів прийняття ГУ ДФС у Харківській області рішень у порядку п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України.

На аркушах справи 59-68 міститься низка подань, спрямованих контролюючим органом до Курилівського сільського голови обєднаної територіальної громади.

Проте, доказів звернення контролюючого органу із поданням про розгляд відносно третьої особи питань у порядку п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України до органу місцевого самоврядування Курилівської сільської ради Купянського району Харківської області матеріали справи не містять.

Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку замість боржника у примусовому порядку органом місцевого самоврядування та виконавчим органом органу місцевого самоврядування, контролюючий орган ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов`язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб`єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов`язаної особи факту виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов`язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Обставини існування податкового боргу третьої особи (а відтак, і обставини узгодження грошових зобовязань, спливу строків добровільної оплати узгоджених грошових зобовязань, трансформації узгоджених грошових зобовязань у податковий борг) визнаються судом доведеними у порядку ч.1 ст.78 Податкового кодексу України, а тому суд не вбачає необхідності у додатковому доказуванні цих обставин.

Механізм примусового виконання контролюючим органом податкового обовязку платника податків - юридичної особи із статусом комунального підприємства визначений приписами ст.ст.95 і 96 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, законом чітко передбачена послідовність реалізації контролюючим органом владних повноважень з приводу примусового виконання податкового обовязку платника податків - боржника, дотримання якої є обовязковим і яка не містить жодних винятків, а саме: здійснення заходів шляхом стягнення коштів (абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України), а у разі недостатності коштів - здійснення заходів шляхом продажу майна платника податків - предмету податкової застави (абз.2 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України).

Суд відмічає, що у межах даної справи позивачем не подано доказів звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Стосовно вчинених контролюючим органом із з приводу опису у податкову заставу майна третьої особи суд зауважує, що згідно з п.91.3 ст.91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Між тим, матеріали справи не містять ані доказів звернення податкового керуючого до третьої особи - боржника із вимогою про надання переліку активів, котрі можуть бути легально і безперешкодно використані у якості джерел погашення податкового боргу (зокрема, легкових автомобілів, офісних меблів тощо), ані доказів проведення податковим керуючим перевірки стану усього майна, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абз.2 п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Доказів перманентної реалізації контролюючим органом владної управлінської функції у порядку абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України матеріали справи не містять, адже останнє у часі інкасове доручення (розпорядження) датовано 25.08.2021р.

Пунктом 95.22 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Доказів реалізації контролюючим органом владної управлінської функції у порядку п.95.22 ст.95 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

За правилом п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Звідси слідує, що контролюючий орган набуває привід для реалізації владної управлінської функції у порядку п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України виключно після реалізації владної управлінської функції у порядку абз.1 п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України (тобто звернення до суду із позовом про стягнення коштів за податковим боргом і набрання законної сили винесеним судом рішенням про задоволення цього позову) та після реалізації владної управлінської функції у порядку абз.2 п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України (тобто звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі і набрання законної сили винесеним судом рішенням про задоволення цього позову) і виключно у межах тієї суми податкового боргу боржника - платника податків, відносно якої були здійснені заходи із примусового виконання податкового обов`язку платника податків.

У межах даного спору субєкт владних повноважень заявив вимогу про стягнення 48.551,44грн. податкового боргу, але попередньо не здійснив визначених абз.2 п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України заходів на цю ж саму суму податкового боргу.

Окрім того, контролюючий орган не подав ані доказів здійснення заходів у порядку п.95.22 ст.95 Податкового кодексу України, ані доказів відсутності правових підстав для здійснення таких заходів.

У силу приписів п.96.3 ст.96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

З положень наведеної норми кодексу чітко і безумовно витікає, що контролюючий орган наділений законодавцем повноваженнями на звернення до суду із вимогою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування.

Суд відмічає, що у розумінні ст.140 Конституції України, ст.ст.1, 5, 10, 11, 12, 50, 51, 54, 541 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені органів місцевого самоврядування як учасники суспільних відносин можуть діяти: 1) сільська, селищна, міська рада; 2) сільський, селищний, міський голова; 3) виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради; 4) секретар сільської, селищної, міської ради; 5) відділи, управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; 6) староста.

При цьому, за визначенням ст.ст.1 і 10 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" органом місцевого самоврядування у спірних правовідносинах є лише Курилівська сільська рада Купянського району Харківської області.

Однак, доказів спрямування подання до органу місцевого самоврядування складеного відносно третьої особи подання у порядку п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

Направлення контролюючим органом подань та листів на адресу Курилівського сільського голови Купянського району Харківської області з огляду на приписи ст.ст.1 і 10 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" не може бути кваліфіковано судом у якості належного виконання субєктом владних повноважень положень п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки у спірних правовідносинах позивачем - суб`єктом владних повноважень не була безперервно і перманентно дотримана передбачена ст. 95 Податкового кодексу України черговість та повнота реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків третьої особи у сфері виконання податкового обовязку та не було складено на направлено у порядку п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України подання на адресу органу місцевого самоврядування, то позов належить залишити без задоовлення.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко