Постанова

від 08.08.2022 по справі 814/1517/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 814/1517/17

адміністративне провадження № К/9901/7914/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №814/1517/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК Південний Степ» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 (суддя Князєв В.С.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (головуючий суддя Скрипченко О.В., судді: Єщенко О.В., Осіпов Ю.В.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІК Південний Степ» (на підставі протоколу загальних зборів №26-12-17 змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальностю "Ягоди Галіївки") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2017 року №000065, яким до позивача застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 3036,00грн. за порушення порядку реалізації підакцизних товарів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №814/1517/17.

На адресу суду надійшло клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.

Ухвалою суду від 08.08.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 09.08.2022.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі положень статті 345 КАС України.

Враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК Південний Степ» з питань дотримання законодавства в частині обігу підакцизних товарів за період з 01.03.2016 по 27.04.2017

Актом перевірки від 27.04.2017 №55/14-29-40-12/39776221 встановлено реалізацію Товариством на користь громадянина ОСОБА_1 талонів на дизельне пальне в кількості 180 літрів та дизельне пальне у споживчій тарі в кількості 2 літри, без реєстрації позивача платником акцизного податку.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2017 №000065, яким до позивача застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 3036,00грн. за порушення порядку реалізації підакцизних товарів.

Вважаючи рішення податкового органу протиправним, Товариство з вернулося до суду з позовом про його скасування. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ТОВ "АІК Південний Степ" не здійснює операції з реалізації пального в розумінні абзацу другого підпункту14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що під час проведення перевірки ТОВ «ВКЗ» встановлено порушення в частині обігу підакцизних товарів, тому рішення про застосування фінансових санкцій прийнято обґрунтовано.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення щодо позивача є неправомірним, оскільки положення підпункту 14.1.212 статті 14 Податкового кодексу України щодо порядку реалізації підакцизних товарів, не розповсюджуються на відносини продажу талонів на пальне. Посилаючись на роз`яснення, надані платникам податків у листі ДФС, суди дійшли висновку, що при передачі від однієї особи до іншої талонів на отримання пального, відбувається не передача права власності на пальне, а передача права на отримання такого пального. За таких обставин, штрафні (фінансові) санкції за порушення статті 212 Податкового кодексу були застосовані до позивача неправомірно, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідач з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився, подав касаційну скаргу. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до умов договору купівлі-продажу постачальник - Товариство зобов`язується поставити покупцю - ОСОБА_1 дизельне паливо код УКТ ЗЕД 2710194300. Відповідно до видаткової накладної Покупець отримав від Постачальника дизельне паливо. Як вважає відповідач, судами не здійснено повного та всебічного розгляду справи, не взято до уваги докази, на які посилається податковий орган, що не відповідає вимогам, встановленим статтею 242 КАС України. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався своїм правом та заперечив проти доводів касаційної скарги. Товариство вказує, що придбало дизельне паливо у талонах, що підтверджується видатковою накладною та актом прийому-передачі. Талони на 120 л були використані на АЗС, решта талонів 180 л Товариство продало ОСОБА_1 . Позивач відзначає, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження наявності у Товариства на праві власності або оренди діючих АЗС, колонок для здійснення фактичного заправлення паливом. Як наголошує позивач, Товариство передало на користь ОСОБА_1 саме талони на дизельне паливо, не здійснювало фактичного відпуску кінцевому споживачу палива, що не може вважатися реалізацією пального у розумінні підпункту 14.1.212 статті 14 Податкового кодексу України. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі - Закон № 1791-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни до Податкового кодексу України у частині акцизного податку.

Зокрема, підпунктом 2 пункту 1 розділу І Закону № 1791-VIII у підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України із визначенням терміну «реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» вилучено положення щодо реалізації пального, як фізичного відпуску з автозаправної станції (АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (АГЗС) незалежно від форми розрахунків.

Відтак, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України (з урахуванням внесених змін станом на час виникнення спірних правовідносин) реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Тому, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпунктом 14.1.212 пунктом 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього ж Кодексу є платником акцизного податку.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (підпункт 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України).

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, встановлена статтею 117 ПК України.

Відповідно до статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо здійснення Товариством реалізації палива.

В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що як вбачається з приходних документів позивачем від постачальника отримувалися не безпосередньо паливно-мастильні матеріали, а талони на них, про що свідчить акт прийому-передачі від 25.02.2015 (а.с. 31).

Згідно акту-прийому передачі №1 від 17.01.2017 (а.с. 34) позивач передав на користь громадянина ОСОБА_1 талони на дизельне пальне в кількості 180 літрів та дизельне пальне у споживчій тарі в кількості 2 літри.

Судами правильно вказано, що передача пального у споживчій тарі в кількості до 2-х літрів не вважається продажем підакцизних товарів, про що зазначено у підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції приймає до уваги доводи скаржника про те, що відповідно до умов договору купівлі-продажу від 17.01.2017 №ПС-1КП постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "АІК Південний Степ" зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити покупцю - ОСОБА_1 дизельне паливо код УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 182 л, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його. Договором визначено ціну товару та порядок розрахунків. Відповідно до видаткової накладної від 17.01.2017 №1 Покупець отримав від Постачальника дизельне паливо у визначеному асортименті, кількості та ціні. Згідно складених за результатом виконання умов зазначеного первинних документів, що наявні в матеріалах справи, позивач фактично здійснював реалізацію дизельного палива у вказаних у накладній об`ємах.

Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки вищевикладеним доводам податкового органу, натомість лише зазначено про те, що фактично Товариство здійснювало реалізацію талонів, не досліджено при цьому належним чином характеру укладеного договору купівлі - продажу від 17.01.2017 №ПС-1КП. Судами не з`ясовано, в зв`язку з чим та за яких обставин Товариством було видано накладну з відображенням у ній реквізитів, чи відповідають вони такому товару.

Разом з тим, необхідно враховувати, що реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, є не тотожними в розумінні Податкового кодексу України, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що штрафні (фінансові) санкції за порушення статті 212 Податкового кодексу були застосовані до позивача неправомірно, оскільки ним не здійснено фактичного (фізичного) відпуску пального кінцевим споживачам, тобто не відбувся фактичний руху пального через цього суб`єкта господарювання.

Метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов`язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб`єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.

Вищенаведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.03.2018 у справі №815/2461/17, постанові від 25.06.2016 у справі №816/1054/18.

Таким чином, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи висновок про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача та безпідставність доводів контролюючого органу, не забезпечено повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі та ретельно дослідити зміст укладеного договору, в залежності від встановленого, застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 52, 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 у справі №814/1517/17 скасувати. Справу №814/1517/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду