Рішення

від 07.08.2022 по справі 210/1855/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1855/22

Провадження № 2/210/1272/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 серпня 2022 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває вказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював у КДГМК «Криворіжсталь», ГЗК, РУ з 12.06.1998 року по 28.05.2002 електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар`єрі 5 розряду. 28 травня 2002 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України. 14.10.2004 позивач прийнятий у ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ШУ, гірничий цех-електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 5 розряду. 23 серпня 2006 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійні захворювання, а саме: радикулопатії попереко-крижової з порушенням біомеханіки хребта 2-3 ст., помірно вираженого периферичним нейроваскулярним синдромом нижніх кінцівок та дистрофічними проявами у вигляді лівобічного кульшового періартрозу ПФС 1-2 ст., стабільним больовим синдромом; деформуючого артрозу ліктьових суглобів з больовим компонентом ПФ 1 ст., яке за результатами розслідування було визнано хронічним професійним захворюванням.

Відповідно до п. 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22 червня 2006 року причинами виникнення професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію; загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами (концентрація речовин та їх гранично допустима концентрація); підвищені та знижені температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони; рівень шуму; рівень загальної та локальної вібрації; рівень інфразвукового коливання, ультразвуку; рівень електромагнітного випромінювання; рівень барометричного тиску; рівень вологості та рухомості повітря; рівень іонізуючого випромінювання; контакт із джерелами інфекційних захворювань; рівень фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи) (маса ваги, що піднімається та переміщується 35-40 кг при СН до 30 кг; нахили тулубу 158-300 разів за зміну при СН 51-100 разів; інші виробничі фактори (згідно гігієнічною кваліфікацією) праці.

Згідно Акту розслідування №26 від 22.06.2006 року хронічне професійне захворювання у позивача виникло внаслідок роботи протягом 27 років 8 місяців на вищезазначених посадах, виконання важкої роботи в незручній та вимушеній робочій позі через недосконалість робочих місць.

За результатами огляду МСЕК від 23.08.2006 року позивачу первісно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40% та встановлено 3-ю групу інвалідності з 21 серпня 2006 року по 01 вересня 2007 року при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні медикаментозного лікування, санаторно-курортного лікування.

Згідно довідки МСЕК від 08.10.2007 року позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40% та встановлено 3-ю групу інвалідності безстроково, у зв`язку з професійним захворюванням, зазначено про потребу медикаментозного та санаторно-курортного лікування, ВМП, ЛФК, протипоказана важка праця, вимушена поза, переохолодження.

Позивач вважає, що внаслідок професійних захворювань йому завдано моральної шкоди, яка полягає у наступному:

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути на його користь в рамках відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням з ПАТ "АрселелорМіттал Кривий Ріг" - 150 000,00 грн.

Сторони в судове засідання не викликались.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Так, у відзиві, поданому представником відповідача ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», зазначено, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не надано до суду жодних допустимих та належних доказів, які підтверджували факт спричинення шкоди саме відповідачем, доказів, що підтверджують протиправність дій відповідача і його вину, відсутність причинного зв`язку між протиправною дією та негативними наслідками з приводу завдання шкоди його здоров`ю. Позовні вимоги вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, а саме: з 12.06.1998 року по 28.05.2002 в КДГМК «Криворіжсталь», ГЗК, РУ електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар`єрі 5 розряду; з 14.10.2004 року по 23.08.2006 року у ВАТ «МітталСтіл Кривий Ріг», ШУ, гірничий цех-електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 5 розряду (а.с. 8-11).

З акту №26 розслідування хронічного професійного захворювання від 22.06.2006 року встановлено, що позивачу були встановлені професійні захворювання за діагнозом (а.с. 12-13):

- радикулопатія попереко-крижова з порушенням біомеханіки хребта 2-3 ст., помірно вираженим периферичним нейроваскулярним синдромом нижніх кінцівок та дистрофічними проявами у вигляді лівобічного кульшового періартрозу ПФС 1-2 ст., стабільним больовим синдромом М54.1;

- деформуючий артроз ліктьових суглобів з больовим компонентом ПФ 1 ст. М 17-М-19.

Відповідно до п.16 Акту №26 розслідування, професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин, зокрема: КДГМК «Криворіжсталь», ГЗК, РУ з 06.1998 року по 05.2002 рік - електрослюсар черговий та з ремонту устаткування в кар`єрі 5 розряду; ВАТ «МітталСтіл Кривий Ріг», ШУ, гірничий цех з 10.2004 року по 06.2006 року -електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування 5 розряду.

Відповідно до п. 17 Акту №26 розслідування хронічного професійного захворювання від 22 червня 2006 року причиною професійного захворювання є важка робота. Виробничі фактории, що призвели до захворювання: запиленості повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію; загазованості повітря робочої зони шкідливими речовинами (концентрація речовин та їх гранично допустима концентрація); підвищеної та зниженої температур, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони; підвищеного рівня шуму; підвищеного рівня загальної та локальної вібрації; підвищеного рівня інфразвукового коливання, ультразвуку; рівня електромагнітного випромінювання; рівня барометричного тиску; рівня вологості та рухомості повітря; рівня іонізуючого випромінювання; контакт із джерелами інфекційних захворювань; рівня фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи) (маса ваги, що піднімається та переміщується 35-40 кг при СН до 30 кг; нахили тулубу 158-300 разів за зміну при СН 51-100 разів; інших виробничих факторів (згідно гігієнічною кваліфікацією) праці.

Згідно з актом винними особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи визнано в тому числі і адміністрацію ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг».

Обставини, визначені в Акті, повністю підтверджують наявність вини підприємства відповідача щодо виникненні хронічного професійного захворювання через тривале перебування в шкідливих умовах праці та спростовують пояснення сторони відповідача щодо доведеності вини.

За результатами огляду МСЕК від 23.08.2006 року первинно позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40%, з яких 35% по радик. і 5% по деф. артр та 3-ю групу інвалідності.

За результатами повторного огляду МСЕК від 08.10.2007 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40%, з яких 35% по радик. і 5% по деф. артр та 3-ю групу інвалідності безстроково. Зазначено про потребу медикаментозного та санаторно-курортного лікування, ВМП, ЛФК, протипоказана важка праця, вимушена поза, переохолодження.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, Актом розслідування хронічного професійного захворювання Форми П-4 від 23.06.2006 року підтверджено, що факт отримання професійного захворювання позивачем відбулося при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються письмовими матеріалами справи (а.с. 16-21).

Виходячи з норм ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв`язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку. Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 90 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин суд доходить до висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) компенсацію за спричинену моральну шкоду, пов`язану із профзахворюванням на виробництві в розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судові витрати в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко