Постанова

від 28.09.2022 по справі 210/1855/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6687/22 Справа № 210/1855/22 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м.Кривий Ріг

справа № 210/1855/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Остапенко В.О.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2022 року, яке ухвалено суддею Сільченко В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він працював у КДГМК «Криворіжсталь», ГЗК, РУ з 12.06.1998 року по 28.05.2002 року електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар`єрі 5 розряду. 28 травня 2002 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням, відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України. 14.10.2004 року позивач прийнятий у ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ШУ, гірничий цех-електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 5 розряду. 23 серпня 2006 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійні захворювання, а саме: радикулопатія попереко-крижової з порушенням біомеханіки хребта 2-3 ст., помірно вираженого периферичним нейроваскулярним синдромом нижніх кінцівок та дистрофічними проявами у вигляді лівобічного кульшового періартрозу ПФС 1-2 ст., стабільним больовим синдромом; деформуючий артроз ліктьових суглобів з больовим компонентом ПФ 1 ст., які за результатами розслідування було визнано хронічним професійним захворюванням.

Відповідно до п. 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22 червня 2006 року причинами виникнення професійних захворюваннь є запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію; загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами (концентрація речовин та їх гранично допустима концентрація); підвищені та знижені температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони; рівень шуму; рівень загальної та локальної вібрації; рівень інфразвукового коливання, ультразвуку; рівень електромагнітного випромінювання; рівень барометричного тиску; рівень вологості та рухомості повітря; рівень іонізуючого випромінювання; контакт із джерелами інфекційних захворювань; рівень фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи) (маса ваги, що піднімається та переміщується 35-40 кг при СН до 30 кг; нахили тулубу 158-300 разів за зміну при СН 51-100 разів; інші виробничі фактори (згідно гігієнічною кваліфікацією) праці.

Згідно Акту розслідування № 26 від 22.06.2006 року хронічні професійні захворювання у позивача виникли внаслідок роботи протягом 27 років 8 місяців на вищезазначених посадах, виконання важкої роботи в незручній та вимушеній робочій позі через недосконалість робочих місць.

За результатами огляду МСЕК від 23.08.2006 року позивачу первино визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40% та встановлено 3-ю групу інвалідності з 21 серпня 2006 року по 01 вересня 2007 року при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні медикаментозного лікування, санаторно-курортного лікування.

Згідно довідки МСЕК від 08.10.2007 року позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40% та встановлено 3-ю групу інвалідності безстроково, у зв`язку з професійними захворюваннями, зазначено про потребу медикаментозного та санаторно-курортного лікування, ВМП, ЛФК, протипоказана важка праця, вимушена поза, переохолодження.

Позивач вважає, що внаслідок професійних захворювань йому завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв`язків позивача, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 150 000 грн., яку просив стягнути з відповідача не свою користь без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 90 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 992,40 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звертає увагу суду на те, що будь - яких порушень законодавства про працю стосовно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням професійного захворювання, відповідач не вчиняв.

Вважає, що судом не враховано, що позивачем не доведено жодним доказом спричинення йому моральної шкоди.

Матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу, а визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 12.06.1998 року по 28.05.2002 року працював на підприємстві відповідача електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар`єрі 5 розряду. З 14.10.2004 року по 23 серпня 2006 року позивач працював у ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ШУ, гірничий цех-електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 5 розряду.

23 серпня 2006 року позивач звільнений з підприємства відповідача за власним бажанням за ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію.

З акту № 26 розслідування хронічного професійного захворювання від 22.06.2006 року встановлено, що позивачу були встановлені професійні захворювання за діагнозом радикулопатія попереко-крижова з порушенням біомеханіки хребта 2-3 ст., помірно вираженим периферичним нейроваскулярним синдромом нижніх кінцівок та дистрофічними проявами у вигляді лівобічного кульшового періартрозу ПФС 1-2 ст., стабільним больовим синдромом М54.1; деформуючий артроз ліктьових суглобів з больовим компонентом ПФ 1 ст. М 17-М-19 (а.с.12-13).

Відповідно до п.16 Акту № 26 розслідування, професійні захворювання у позивача виникли за таких обставин, зокрема: КДГМК «Криворіжсталь», ГЗК, РУ з 06.1998 року по 05.2002 рік - електрослюсар черговий та з ремонту устаткування в кар`єрі 5 розряду; ВАТ «МітталСтіл Кривий Ріг», ШУ, гірничий цех з 10.2004 року по 06.2006 року -електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування 5 розряду.

Відповідно до п. 17 Акту № 26 розслідування хронічного професійного захворювання від 22 червня 2006 року причиною винесення професійних захворювань позивача є важка робота. Виробничі фактории, що призвели до захворювання: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію; загазованості повітря робочої зони шкідливими речовинами (концентрація речовин та їх гранично допустима концентрація); підвищеної та зниженої температур, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони; підвищеного рівня шуму; підвищеного рівня загальної та локальної вібрації; підвищеного рівня інфразвукового коливання, ультразвуку; рівня електромагнітного випромінювання; рівня барометричного тиску; рівня вологості та рухомості повітря; рівня іонізуючого випромінювання; контакт із джерелами інфекційних захворювань; рівня фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи) (маса ваги, що піднімається та переміщується 35-40 кг при СН до 30 кг; нахили тулубу 158-300 разів за зміну при СН 51-100 разів; інших виробничих факторів (згідно гігієнічною кваліфікацією) праці.

Згідно з актом винними особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи визнано в тому числі і адміністрацію ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг».

За результатами огляду МСЕК від 23.08.2006 року первинно позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40%, з яких 35% по радик. і 5% по деф. артр та 3-ю групу інвалідності.

За результатами повторного огляду МСЕК від 08.10.2007 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40%, з яких 35% по радик. і 5% по деф. артр та 3-ю групу інвалідності, безстроково. Зазначено про потребу медикаментозного та санаторно-курортного лікування, ВМП, ЛФК, протипоказана важка праця, вимушена поза, переохолодження.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не може погодитись із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п.16 Акту № 26 розслідування, професійні захворювання у позивача виникли за таких обставин, зокрема: КДГМК «Криворіжсталь», ГЗК, РУ з 06.1998 року по 05.2002 рік - електрослюсар черговий та з ремонту устаткування в кар`єрі 5 розряду; ВАТ «МітталСтіл Кривий Ріг», ШУ, гірничий цех з 10.2004 року по 06.2006 року -електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування 5 розряду.

Отже, відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача на своєму підприємстві, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що будь - яких порушень законодавства про працю стосовно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням професійного захворювання, відповідач не вчиняв, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.16 Акту № 26 розслідування, причиною виникнення професійних захворювань у позивача стала його робота з 06.1998 року по 05.2002 рік та з 10.2004 року по 06.2006 року на підприємстві відповідача (а.с.12-13).

Висновком МСЕК від 23.08.2006 року позивачу було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с.15).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким було допущено умови праці, що характеризувалися фізичними перевантаженнями.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, колегією суддів відхиляються, оскільки факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Крім того відповідно до частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача лише частину свого стажу у шкідливих умовах праці.

Виходячи з цих обставин та, враховуючи те, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 5 років 11 місяців, а загальний стаж праці в шкідливих умовах позивача складає 27 рік 08 місяці, що зазначено у Акті № 26 розслідування хронічного професійного захворювання від 22.06.2006 року, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у розмірі 40 % безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково, взагалі можливість такого відновлення.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманих позивачем професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, впродовж 05 років 11 місяців, з загального стажу в шкідливих умовах праці 27 років 08 місяці, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності у розмірі 40 %, встановленого також безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, враховуючи встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 90 000 грн. до 15 000 грн.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2022 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 90 000 грн. до 15 000 (п`ятнадцять тисяч гривень) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2022 року.

Головуючий:

Судді: