Рішення

від 25.07.2022 по справі 160/3258/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року Справа № 160/3258/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. при секретарі судового засіданняЛогвиненко В.М. за участі: представника позивача представника відповідача Кисельова А.В. Орел А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «ТЕХНОСНАБ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

11.02.2022 року Приватне підприємство «ТЕХНОСНАБ» (даліпозивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далівідповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.01.2022 року №0004690720, яким ПП «ТЕХНОСНАБ» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 162 705 грн.;

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про заміну підстав позову від 22.06.2022 року, позивач зазначає, що наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №5521-п від 16.11.2021 року було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТЕХНОСНАБ» щодо дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МАС ЗБУТ», ТОВ «ЛС ТОРГ», ТОВ «ТОРГСАЙД ГРУП». За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС було складено Акт №4316/04-36-07-20-07/30734398 від 01.12.2021 року, на підставі, якого відповідачем було сформовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2022 року №0004690720, яким ПП "ТЕХНОСНАБ" збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 162 705 грн.; Позивач, вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, яка таке, що є неправомірними та не відповідає законодавству, оскільки воно винесено податковим органом на підставі протиправних та необґрунтованих висновків, викладених у акті перевірки від 01.12.2021 року. Позивач зазначає, що в ході проведення перевірки первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивач, всі податкові накладні виписані контрагентами відображені в акті перевірки, зареєстровані в ЄРПН та відповідають ст.201 ПК України. Також позивач посилається на протиправність наказу №5521-п від 16.11.2021 року як такого, що суперечить нормам пункту 52-2 підрозділу 10 розділуXXПерехідні положення Податкового кодексу України. Вказують, що за приписами абзацу дев`ятого пункту 52-2 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України(в редакціїЗакону України від 13.05.2020 року №591-IX) документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. Таким чином, з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) встановлений мораторій на проведення документальних планових виїзних перевірок, що вказує на відсутність у податкового органу правових підстав для призначення перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 року призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2022 року о 10:00 год.

Ухвалою суду, постановленою у підготовчому судовому засіданні, від 26.07.2022 року закрито підготовче провадження за письмовою згодою представників сторін та призначено справу до розгляду по суті 26.07.2022 року.

06.04.2022 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просили відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлені взаємовідносини з контрагентами-постачальниками - ТОВ «МАС ЗБУТ», ТОВ «ЛС ТОРГ», ТОВ «ТОРГСАЙТ ГРУП». Однак, відповідно до аналізу ЄРПН та АІС «Податковий блок» встановлено обрив ланцюга постачання реалізованого товару, що свідчить про відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, недостовірність даних,що призвело до завищення суми податкового кредиту в деклараціях на додану вартість на загальну суму 930164,00 грн., У зв`язку з чим, позивачем порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки №4316/04-36-07-20-07/30734398 від 01.12.2021 року відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСНАБ» зареєстровано 30.08.2004 року як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою з останнього.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу №5521-п від 16 листопада 2021 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «ТЕХНОСНАБ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МАКС ЗБУД» за період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року, з ТОВ «ЛС ТОРГ» за період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року, з ТОВ «ТОРГСАЙТ ГРУП» за період з 01.09.2020 року по 30.09.2020 року, та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з вищезазначеними контрагентами.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 01.12.2021 року №4316//04-36-07-20-07/30734398.

Перевіркою встановлені порушення:

- пп. «а» п.198.1, п.198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року№2755-VI (зі змінами та доповненнями), та зниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2019 року та вересень 2020 року на суму 930164 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 01.12.2021 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.01.2022 року №0004690720, яким збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1162705 грн., з яких 930164 грн. за основним платежем, 232541 грн. за штрафними санкціями.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 11.01.2022 року №0004690720.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом14.1.181пункту14.1статті1розділу ІПК України,податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК Українидля обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 138.2 статті138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змістустатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в перевіряємому періоді ПП «ТЕХНОСНАБ» мало господарські відносини з ТОВ «МАС ЗБУТ», ТОВ «ЛС ТОРГ» та ТОВ «ТОРГСАЙД ГРУП».

Так, 14.06.2019 року між ПП «ТЕХНОСНАБ» та ТОВ «МАС ЗБУТ» укладено договір №14/06-19.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується у встановлений термін поставити та передати у власність покупцю продукцію виробничо- технічного призначення у кількості та асортименті відповідно до специфікацій, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість на умовах даного договору. На підтвердження виконання умов даного договору позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано копію рахунок на оплату №1212 від 25.06.2019 року, видаткову накладну №1212 від 25.06.2019 року, рахунок на оплату №1310 від 27.06.2019 року, видаткову накладну №1310 від 27.06.2019 року, рахунок на оплату №1256 від 26.06.2019 року, видаткову накладну №1256 від 26.06.2019 року. Оплата за поставлений ТОВ «МАС ЗБУТ» товар контрагенту здійснювалась в безготівковій формі шляхом на підставі платіжних доручень №456 від 19.07.2019 року, №35 від 25.10.2019 року, №33 від 18.10.2019 року, №24 від 01.10.2019 року, №17 від 09.10.2019 року. Подальше використання придбаного у ТОВ «МАС ЗБУТ» товару у власній господарській діяльності ПП «ТЕХНОСНАБ» підтверджується довідка про вартість виконаних будівельних робіт за період червень 2019 року (акт 224-008-06, акт приймання передачі виконаних робіт за формою КБ-2В за червень 2019 року №224-008-08, акт №224-008-06 на використанні під час ремонту матеріали в червні 2019 року.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з ТОВ «МАС ЗБУТ» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Разом з тим, висновок податкового органу про нереальність господарських операцій з даним контрагентом, ґрунтується на тому, що господарські операції між вказаними суб`єктами містять ознаки фіктивності, оскільки ТОВ "МАС ЗБУТ" зареєстроване 09.10.2018 року за №12741020000015868, стан «0» стан - платник податків за основним місцем обліку та є платником ГУ ДПС у Київській обл., вид діяльності 46.90- неспеціалізована оптова торгівля, свідоцтво ПДВ № 200441788 від 01.02.2019 року було анульовано з 19.07.2021, кількість працюючих на підприємстві ТОВ «МАС ЗБУТ» у червні 2019р. - за штатом 1 особа, за договорами цивільно-правового характеру 4 особи. Інформація про основні засоби відсутня: Звіт про фінансові результати, декларація з податку на прибуток не надано. Декларація з ПДВ за червень 2019 року подана з показниками: -червень 2020 року № 9169861977 від 05.08.2019 року: ряд. 9 - 4442517грн., ряд.17 4724748 грн., ряд. 18 - 282231грн., остання звітність з ПДВ подана за жовтень 2019 року, звіт за формою 20-ОПП «Відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» не надано. За даними ІС «Податковий блок» відносно ТОВ «МАС ЗБУТ» прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 № 8352. Зазначено що ТОВ "МАС ЗБУТ" не є виробником товару, на який зареєстровано податкові згідно проведеного аналізу по ланцюгах постачання товару від постачальників по схемі до МАС ЗБУТ» та до покупця ПП «ТЕХНОСНАБ», згідно з проведеного аналізу постачання товару від постачальників по схему до ТОВ «МАС ЗБУТ» та до покупця ПП «ТЕХНОСНАБ» встановлені факти підміни номенклатурних груп, не визначено умови поставки товару, яким чином буде здійснене транспортування, передача товару, не надано специфікації до договору, в яких конкретизується кількість та ціна товару, що підлягає постачанню. Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ «МАС ЗБУТ» те, що метою його функціонування є створення виключено документообігу по нереальних господарських операціях для отримання податкової вигоди.

Також, в ході перевірки контролюючим органом було проведено аналіз господарських взаємовідносин між ПП «ТЕХНОСНАБ» та контрагентами останнього, зокрема з ТОВ «ЛС ТОРГ» та ТОВ «ТОРГСАЙД ГРУП».

Також, між ПП «ТЕХНОСНАБ» та ТОВ «ЛС ТОРГ» було підписано договір поставки №19/04-19 від 10 квітня 2019 року, предмет поставки - суміш асфальтобетонна та бітум дорожній, умови поставки товару - протягом 4-х днів після отримання 100% передплати. Реальність виконання умов даного правочину підтверджують наступні первинні документи бухгалтерського обліку : рахунок на оплату №803 від 17.06.2019 року, видаткова накладна №803 від 17.06.2019 року, рахунок на оплату №1154 від 24.06.2019 року, видаткова накладна №1154 від 24.06.2019 року, рахунок на оплату №1232 від 25.06.2019 року, видаткова накладна №1232 від 25.06.2019 року, рахунок на оплату №1257 від 26.06.2019 року, видаткова накладна №1257 від 26.06.2019 року. Розрахунки між позивачем та ТОВ «ЛС ТОРГ» були здійснені безготівково, заборгованість відсутня, доказом чого виступають платіжне доручення №448 від 18.07.2019 року, платіжне доручення №455 від 19.07.2019 року, платіжне доручення №4 від 26.07.2019 року, та зокрема, не заперечується і самим актом перевірки №4316/04-36-07-20-07/30734398 від 1 грудня 2021 року. Списання отриманого від ТОВ «ЛС ТОРГ» бітуму та асфальтобетонної суміші в ремонтні роботи по відновленню дорожнього покриття території перед будівлею ГД ПрАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» підтверджено довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за період червень 2019 року (акт 224-006-06), акт приймання передачі виконаних робіт за формою КБ-2В за червень 2019 року №224-006-06 від 13.06.2019 року, акт №224-006-06 від 13.06.2019 року на використані під час ремонту матеріали в червні 2019 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, висновок податкового органу про нереальність господарських операцій з даним контрагентом, ґрунтується на тому, ТОВ «ЛС ТОРГ» перебуває на обліку - ГУ ДПС у Київській області, вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. ТОВ «ЛС ТОРГ» зареєстроване 09.10.2018 року №12741020000015871, свідоцтво ПДВ №200441788, яке 01.02.2019 року було анульовано. Кількість працюючих на підприємці у червні 2019р. за штатом 1 особа. Звіт про фінансові результати, декларація з податку на прибуток не надано. Декларація з ПДВ за червень 2019 року подана з наступними показниками: - червень 2020 року № 9169842913 від 05.08.2019 року: ряд. 9 - 5755469грн., ряд.17 6139680 грн., ряд.19 - 384211грн., ряд.21 - 384211грн., остання звітність з ПДВ подана за жовтень 2019 року, звіт за формою 20-ОПП «Відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з податкуванням або через які провадиться діяльність» підприємством не надавалось. За даними 1С «Податковий блок» відносно ТОВ «ЛС ТОРГ» прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 № 6105. Також не визначено умови поставки товару, яким чином буде здійснене транспортування, передача товару, не надано специфікації до договору, в яких конкретизується кількість та ціна товару, що підлягає постачанню.

Крім того, 7 вересня 2020 року між ТОВ «ТОРГСАЙД ГРУП» та ПП «ТЕХНОСНАБ» було складено договір поставки № 07/09-2020, положеннями якого передбачено з одного боку, обов`язок ТОВ «ТОРГСАЙД ГРУП» (Постачальника) в 2020 році відвантажити продукцію (товар), та з іншого боку - обов`язок ПП «ТЕХНОСНАБ» (Замовника) прийняти та оплатити поставлений товар. Пунктом 1.2. договору №07/09-2020 від 07.09.2020 року визначено номенклатуру (асортимент) товару, а саме: асфальтобетонні суміші (дрібнозерниста та крупнозерниста) та бітум дорожній. Ціна договору дорівнює загальній сумі вартостей усіх партій товару, що відвантажені за цим договором, ціна за тону визначається у Специфікації (Додаток 1 до Договору). Розрахунки за поставлений товар здійснюються за умовах відстрочки платежу до календарних 30 днів. В рамках виконання договору поставки № 07/09-2020 від 07.09.2020 року ТОВ «ТОРГАСЙД ГРУП» було реалізовано Позивачу суміш асфальтобетонну дрібнозернисту в кількості 175,2 т., суміш асфальтобетонну крупнозернисту в кількості 524,4 т. а також бітум дорожній вагою 3,5 т., за фатом чого Сторонами складено видаткову накладну №22 від 25.09.2020 року, рахунок на оплату №22 від 25.09.2020 року, видаткову накладну №20 від 22.09.2020 року, рахунок на оплату №20 від 22.09.2020 року, видаткову накладну №21 від 22.09.2020 року, рахунок на оплату №21 від 22.09.2020 року, видаткову накладну №19 від 22.09.2020 року, рахунок на оплату №19 від 22.09.2020 року, видаткову накладну №13 від 17.09.2020 року, рахунок на оплату №13 від 17.09.2020 року, видаткову накладну №14 від 17.09.2020 року, рахунок на оплату №14 від 17.09.2020 року, видаткову накладну №15 від 18.09.2020 року, рахунок на оплату №15 від 18.09.2020 року, видаткову накладну №16 від 18.09.2020 року, рахунок на оплату №16 від 18.09.2020 року, видаткову накладну №17 від 19.09.2020 року, рахунок на оплату №17 від 19.09.2020 року, видаткову накладну №18 від 19.09.2020 року, рахунок на оплату №18 від 19.09.2020 року.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надані первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак, висновок податкового органу про нереальність господарських операцій з даним контрагентом, ґрунтується на тому, що ТОВ «ТОРГСАЙД ГРУП» перебуває на обліку - ГУ ДПС у Черкаській області, вид діяльності - 41.20 будівництво житолих і нежитлових будівель. ТОВ «ТОРГСАЙД ГРУП» зареєстроване 01.07.2020 року №112741020000020142, свідоцтво ПДВ №200520008, яке 01.08.2010 року, має статус діюче. Кількість працюючих на підприємці у вересні 2020р. - 4 особи. Звіт про фінансові результати, декларація з податку на прибуток не надано. Декларація з ПДВ за вересень 2020 року: вересень 2020 року № 39238874 від 19.10.2020 року; ряд.9- 1966012 грн., ряд.17 -1966014 грн., ряд.19 - 2грн., ряд.21 - 2грн., остання звітність з ПДВ подана за червень 2021 року, звіт за формою 20-ОПП «Відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з податкуванням або через які провадиться діяльність» підприємство має на обліку склад.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на момент здійснення договорів позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податкупокупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанніцієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом встановлено, що складені податкові накладні за спірною операцією заповнені у відповідності до вимог п.201.1ст.201 Податкового кодексу Українита зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації слід зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно ізст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд звертає увагу, що у позивача на час розгляду справи наявні всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагентиТОВ «МАС ЗБУТ», ТОВ «ЛС ТОРГ», ТОВ «ТОРГСАЙД ГРУП», на час здійснення операції перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств». Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є підставою беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Щодо доводів податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), а саме:

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зауваження відповідача до змісту товарно-транспортних накладних стосуються відсутності інших даних, які не є обов`язковими. Також в даному випадку товарно-транспортні накладні обґрунтовують наявність товару, його придбання та продаж, а не для віднесення до витрат послуг з перевезення. В діяльності платника податків за перевірений період підставою для обліку товарно-матеріальних цінностей є видаткові накладні, що підтверджують здійснених операцій з придбання товару.

Наявні у справі докази, в тому числі надані позивачем до перевірки первинні документи бухгалтерського обліку не спростовують, що здійснені господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, мали дійсні установчі документи.

Суд зазначає, що позивач не повинен контролювати діяльність контрагентів і нести відповідальність за порушення, вчинені іншими особами. Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 21.05.2019 (справа №804/887/17), від 27.06.2019 (справа №814/1791/13-а).

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Отже, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Стосовно посилання позивача на процедурні порушення контролюючого органу під час призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Так, наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.11.2021 року №5521-п було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МАС ЗБУТ» за період 01.06.2019 по 30.06.2019, з ТОВ «ЛС ТОРГ» за період 01.06.2019 по 30.06.2019, з ТОВ «ТОРГСАЙД ГРУП» за період 01.09.2020 по 30.09.2020 та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цими контрагентами.

Підставою для проведення вказаної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ТЕХНОСНАБ», зазначено пункт19.1.1, ст.19.1., п.п.20.1.4, п.20.1, ст.20, п.п.75.1.2, п. 75.1, ст.75., п.78.1.1, п.п.78.1.4, п.78.1, ст.78, п.82.2, ст.82, п.52.2 Податкового кодексу України, Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.11.2021 року.

Так, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"внесені зміни доПодаткового кодексу України: підрозділ 10розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу Українидоповнено пунктом 52-2.

Пунктом 52-2 підрозділу 10розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України(із наступними змінами та в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено установлення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами78.1.7та 78.1.8 пункту78.1 статті 78цьогоКодексу;т фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами80.2.2,80.2.3та 80.2.5 пункту80.2 статті 80цьогоКодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін доПодаткового кодексу Українита інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбаченихстаттею 102 цього Кодексу.

Дію карантину введенопостановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 року №1336, внесено зміни, зокрема, до постанови від 09.12.2020 року №1236Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вказані зміни передбачають продовження терміну дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 із 30 грудня 2022 року до 31 березня 2022 року.

Тобто на час прийняття оскаржуваного наказу №5521-п від 16.11.2021 року термін дії карантину не закінчено.

У подальшомуКабінет Міністрів Українипостановою від 23.02.2022 року №229вніс зміни, зокрема, доПостанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказані зміни передбачають продовження терміну дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 із 31 березня до 31 травня 2022 р.р.

Таким чином, карантинні та обмежувальні протиепідемічні заходи в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 не було припинено на час прийняття спірного наказу.

Абзацом 1 п.52-2 підрозділу 10 розділуXXПерехідних положень ПК Українипередбачено встановлення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Під дію мораторію, передбаченою вказаною нормоюПК Українипопадають планові перевірки.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділуXXПерехідних положень ПК України(в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цьогоКодексуможе здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цьогоКодексу.

Тобто, зміна приписівПодаткового кодексу Україниздійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін доПодаткового кодексу України.

Норма п.52-2 підрозділу 10 розділуXXПерехідних положень ПК Українив частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та наразі не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось.

Отже, враховуючи наведені вище положення норм чинного законодавства, доводи позивачапро те, що на дату прийняття відповідачем наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки був встановлений карантин, а тому діяв мораторій на проведення перевірок платників податків, є обґрунтованими та доведеними.

Щодо посилання відповідача у додаткових поясненнях на позовну заяву у якості підстави для проведення перевірки на введення в діюПостанови КМУ №89 від 03.02.2021 року«Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», за якою йому дозволено здійснювати документальні перевірки, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу, суд зазначає наступне.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьоюстатті 7 КАС України, у разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до пункту5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цьогоКодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цьогоКодексу.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділуXXПерехідних положень ПК Україниє нормою вищої юридичної сили ніжПостанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 рокуі суперечить останній, тому, у відповідності доп.5.2 ПК України, саме нормиПК Українипідлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Змінити норми, встановленіПК України, в тому числі і щодо зміни строків та компетенції проведення документальної планової виїзної перевірки можливо лише шляхом внесення відповідних змін доПК України, як це передбачено п.2.1 ст. 2 ПК України

Беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділуXXПерехідних положень Податкового кодексу Україниє нормою вищої юридичної сили, ніжПостанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, тому суд вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме нормиПодаткового кодексу України.

Відтак, за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділуXXПерехідних положень ПК України, прийняття наказу, наслідком та реалізацією якого є безпосереднє проведення перевірки тривалістю 20 робочих днів, у період дії карантину, є протиправним та таким, що суперечить вимогам податкового законодавства.

Вказана правова позиція суду викладена у поставі Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №420/12859/21.

Отже, змінити норми, встановленіПК України, в тому числі і щодо зміни строків та компетенції проведення документальної планової виїзної перевірки можливолише шляхом внесення відповідних змін доПК України, як це передбачено п.2.1 ст. 2 ПК України.

Такої ж позиції дотримувався Окружний адміністративний суд м.Києва, якийзапозовом ТОВ«Проммесплав»доКабінету Міністрів України,визнавПостанову Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеженнявчастинідіїмораторіюнапроведеннядеякихвидівперевірок»протиправною та нечинною (справа №640/18314/21рішення суду від 26.01.2022 року).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 року по справі №160/18314/21 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 р.,залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України, про визнання протиправною та нечинною постанови від 03.02.2021 № 89, залишено без змін.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першійстатті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені устатті 2 КАС.

Пунктом 19 частини першоїстатті 4 КАСвизначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зпу справі N 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Вказана правова позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 11.01.2022 року №0004690720, у зв`язку з відсутністю підстав для призначення та проведення перевірки, та у зв`язку з недоведеністю податковим органом обставин, що фінансово-господарська операція між ПП «ТЕХНОСНАБ» та його контрагентами - ТОВ «МАС ЗБУТ», ТОВ «ЛС ТОРГ», ТОВ «ТОРГСАЙТ ГРУП» не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.01.2022 року №0004690720 прийняте відповідачем не обґрунтовано, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістомст.90 цього Кодексусуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні з урахуванням вищезазначених висновків.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 24 810,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №721 від 04.02.2022 року.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 24 810,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 4ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді 05.08.2022 року у відпустці, текст рішення суду складений першого робочого дня 08.08.2022 року.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «ТЕХНОСНАБ» (50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Коломійцевська, буд.15, код ЄДРПОУ 30734398) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.01.2022 року №0004690720, яким Приватному підприємству «ТЕХНОСНАБ» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 162 705 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) па користь Приватного підприємства «ТЕХНОСНАБ» (50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Коломійцевська, буд.15, код ЄДРПОУ 30734398) суму сплаченого судового збору у розмірі 24810,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 серпня 2022 року.

Суддя Н.Є. Сліпець