Рішення

від 08.08.2022 по справі 260/2423/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 серпня 2022 рокум. Ужгород№ 260/2423/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (88000, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 13592841) до Споживчого товариства "Джерело" (89033, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Люта, буд. 172, код ЄДРПОУ 34789220) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Споживчого товариства "Джерело", в якому просить суд стягнути з останнього адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню в сумі 37958,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю, а також накладено пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Зазначену ухвалу направлено на адресу відповідача та вручено 16 липня 2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15).

Відтак, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, правом на подачу відзиву не скористався, про наслідки не подання відзиву був попереджений.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідачем подано до відділення Фонду звіт за формою № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" за 2021 рік, з якого випливає, що відповідач вимогу Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон) не виконав. Згідно рядка 03 звіту, кількість осіб з інвалідністю які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст.19 Закону становить 1 особа, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2021 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб (а.с. 5).

У відповідності до вимог статті 20 Закону підприємства, у яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Отже, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. У відповідності до п.3.7. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" "У рядку 06 відображається сума коштів адміністративно - господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу", що і зроблено відповідачем.

Оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2021 році становила 72392 грн., то за не працевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості, а отже невиконання нормативу відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету 72392:2 = 36196,00 грн. Однак, відповідач до 15.04.2022 року, строк встановлений законом, адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатив.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон № 875-XII).

Статтею 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону № 875-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб і інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст. 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Також частинами 9, 10 статті 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на викладені норми, відповідач зобов`язаний реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки у відповідача у 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становила 13 осіб, то середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів у 2021 році повинна була складати 1 особа, водночас згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік форми №10-ПОІ середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів у 2021 році на підприємстві становила 0 осіб.

Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів, що протягом 2021 року відповідачем було подано до центру зайнятості чи до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів інформацію про вакансії, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, або інших доказів на підтвердження вжиття заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною 1 ст. 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Отже, з урахуванням викладеного, загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів, складає 36196,00 грн. У зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачеві нарахована пеня, сума якої на день подачі позову становить 1766,56 грн.(36196*0,08%=28,96 грн., кількість днів існування боргу у період з 16.04.2021 року по 15.06.2022 року включно становить 61 день, відтак 28,96 грн. *61 день =1766,56 грн.)

Відповідач у повному обсязі в добровільному порядку адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2021 році та пеню не сплатив.

Частиною 9 ст. 20 Закону №875-XII передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач у поданому ним розрахунку адміністративно-господарських санкцій вказує середньорічну заробітну плату штатного працівника у сумі 72384,62 грн., проте згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік форми №10-ПОІ середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 72392,00 грн.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає повному частково.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (88000, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 13592841) до Споживчого товариства «Джерело» (89033, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Люта, буд. 172, код ЄДРПОУ 34789220) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити частково.

Стягнути зі Споживчого товариства "Джерело" (89033, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Люта, буд. 172, код ЄДРПОУ 34789220) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 13592841) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 36196,00 (тридцять шість тисяч сто дев`яносто шість гривень 00 коп.) грн. та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в розмірі 1766,56 (одна тисяча сімсот шістдесят шість гривень 56 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич