Постанова

від 09.08.2022 по справі 300/924/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/924/21 пров. № А/857/4618/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,

розглянувши у в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року (суддя Чуприна О.В., ухвалене в м. Івано-Франківську ) у справі № 300/924/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення від 24.09.2020 за №2164 та від 09.11.2020 за №2689 про відмову у призначенні пенсії (надалі по тексту також - оскаржувані рішення) та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 15.06.2020 з урахуванням періодів роботи з 22.08.1992 по 30.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 23.01.2004 по 31.01.2004, з 21.02.2004 по 30.09.2004 до стажу роботи за списком №2, а періоди з 01.01.2004 по 22.01.2004, з 01.01.2004 по 20.02.2004, з 01.10.2004 по 31.12.2010, з 15.01.2011 по 10.09.2015 - одночасно до страхового стажу і стажу роботи за Списком №2.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.09.2020 за №2164 та від 09.11.2020 за №2689 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пунку "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 період роботи: з 22.08.1992 по 31.12.1994 у Калуському комбінаті допоміжних підприємств тресту "Хімметалургбуд"; з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 у Закритому акціонерному товаристві "Виробничо-будівельна фірма "АБО" (Общество с ограниченой ответственостью "Производственно-строительноя фирма "АБО"). Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 15.06.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке в апеляційній скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що період пільгового стажу після 21.08.1992 окрім уточнюючої довідки підтверджується матеріалами проведеної атестації робочого місця. Відтак вважає, що оскільки відповідні записи у трудовій книжці позивача відсутні, а інших доказів щодо наявності наказів про результати атестації робочого місця позивачем не було надано, отже висновки суду про можливість зарахування до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 періоду з 22.08.1992 по 31.12.1994 не гуртуються на повному та об`єктивному дослідженні доказів по справі. Також апелянт вважає, що суд не може втручатися в дискреційні повноваження відповідача та вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов`язання Головного управління повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а не зобов`язання призначити таку пенсію.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та доводи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 01.09.1980 по 18.07.1983 навчався у Калуському професійно-технічному училищі №7, що підтверджується записами №1 у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 12.09.1983. З 17.08.1983 по 06.11.1984 позивач працював на посаді електрозварника ручного зварювання у формувально-арматурному цеху тресту "Хімметалургбуд". Згідно запису №4 у трудовій книжці, у період з 22.11.1984 по 04.12.1986 позивач проходив військову службу в Радянській Армії. В подальшому, ОСОБА_1 10.02.1987 прийнятий на роботу у Калуський комбінат допоміжних підприємств тресту "Хімметалургбуд" електрозварником ручного зварювання у цех металоконструкцій, а 01.04.2002 звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штатів. Відповідно до записів №№ 11, 12, 13, 14 у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 01.04.2002 прийнятий на роботу у ТзОВ "Мітра" електрозварником ручного зварювання, з 30.12.2002 звільнений по переводу у ТзОВ "Ківре", а 30.09.2004 звільнений з роботи за власним бажанням. В період з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 позивач працював вахтовим методом у ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО" електрозварником ручної зварки, що підтверджується записами №15-18 у трудовій книжці. З 21.03.2019 по даний час ОСОБА_1 працює газорізальником на ремонтно-налагоджувальній дільниці у ТзОВ "Укрцемремонт плюс".

Вищезазначені періоди роботи ОСОБА_1 за даними професіями на вказаних підприємствах, підтверджуються також архівною довідкою від 21.01.2019 за №02/18, виданою Вищим професійним училищем №7 м. Калуша; довідкою Калуського об`єднаного міського військового комісаріату НОМЕР_4 від 31.01.2019; дозволами на роботу, виданими Федеральною міграційною службою Росії серії 86 №080011116 від 27.03.2008, серії 89 №109035096 від 01.09.2010, серії 89 №119018729 від 10.11.2011, серії 89 №139055727 від 18.03.2013, серії 89 №13005068 від 10.12.2013, серії 89 №14031280 від 30.10.2014; довідками про роботу від 31.10.2010 за №674 і від 10.09.2015 за №126, виданими ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО"; трудовими договорами №37 від 12.04.2008, №109 від 25.10.2010, №250 від 31.10.2011, №311 від 07.03.2013, довідками про заробітну плату, виданими ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО", уточнюючою довідкою про характер роботи та умови праці від 12.06.2020 за №34/вк і довідкою про фактично відпрацьований час у шкідливих умовах по списку №2 від 12.06.2020 за №35/вк, виданими ТзОВ "Укрцемремонт плюс"; архівними довідками від 28.01.2019 за №01.7-01/41, №01.7-01/42, №01.7-01/45, №01.7-01/46, №01.7-01/47, №01.7-01/48, виданими архівним відділом Калуської міської ради (а.с.20-28, 71-73, 77-85, 95-109, 112).

ОСОБА_1 після досягнення 55-річного віку, 18.09.2020 звернувся до Калуського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (сервісний центр №7) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та з змісту розписки-повідомлення від 18.09.2020 слідує, що ОСОБА_1 на підтвердження наявності загального та пільгового стажу подав відповідні документи для призначення пенсії, зокрема, військовий квиток НОМЕР_4; диплом про навчання № НОМЕР_2 ; копію трудової книжки НОМЕР_1 ; архівні довідки від 28.01.2019 за №01.7-01/41, №01.7-01/42, №01.7-01/43, №01.7-01/44, №01.7-01/45, №01.7-01/46, №01.7-01/47, №01.7-01/48, виданими архівним відділом Калуської міської ради

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 24.09.2020 за №2164 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу, вказавши на не подання останнім довідок про зайнятість особи за посадою, що передбачена у відповідному списку, протягом повного робочого дня (не менше ніж 80%), а також не представлення матеріалів про результати атестації робочих місць за стаж після 21.08.1992 року, зокрема, наказ підприємства, яким затверджено результати атестації робочих місць, проатестованість структурних підрозділів та посад працівників (перелік робочих місць), а також не підтвердження сплати страхових внесків починаючи з 01.01.2004 (а.с.44-46).

В подальшому 03.11.2020 позивач повторно звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 (а.с.53), до якої долучив довідки про заробітну плату за 2004-2008 роки, 2009-2010 роки, 2011-2015 роки, наказ наймодавця про результати атестації робочих місць за умовами праці ТзОВ "Укрцемремонт плюс" від 01.02.2019 за №13, довідку про фактично відпрацьований час у шкідливих умовах по Списку №2 від 12.06.2020 за №35/вк, виданою ТзОВ "Укрцемремонт плюс", запити №0900-0207-9/10505 від 16.06.2020, №0900-0207-10/20664 від 04.11.2020, лист РФ №7374/10-11 від 14.09.2020, лист №2600-1003-9/89742 від 06.07.2020, довідки про роботу від 31.10.2010 за №674 і від 10.09.2015 за №126, виданими ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО"; трудові договори №37 від 12.04.2008, №109 від 25.10.2010, №250 від 31.10.2011, №311 від 07.03.2013, свідченням чого є наявна в матеріалах справи розписка-повідомлення від 03.11.2020.

Як вбачається з матеріалів справи до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано наступні періоди роботи: з 01.09.1980 по 18.07.1983 - період навчання у Калуському професійно-технічному училищі №7; з 17.08.1983 по 06.11.1984 - робота у формувально-арматурному цеху тресту "Хімметалургбуд" на посаді електрозварника ручного зварювання; з 22.11.1984 по 04.12.1986 - період проходження військової служби в Радянській Армії; з 10.02.1987 по 21.08.1992, з 22.08.1992 по 01.04.2002 - робота електрозварником ручного зварювання у цеху металоконструкцій тресту "Хімметалургбуд"; 02.04.2002 по 30.12.2002 - робота електрозварником ручного зварювання у ТзОВ "Мітра"; з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 23.01.2004 по 31.01.2004, з 21.02.2004 по 30.09.2004 - робота електрозварником ручного зварювання у ТзОВ "Ківре"; з 21.03.2019 по 30.04.2020, з 01.07.2020 по 30.09.2020 - робота газорізальником на ремонтно-налагоджувальній дільниці у ТзОВ "Укрцемремонт плюс".

Періоди роботи позивача з 01.09.1980 по 18.07.1983, з 17.08.1983 по 06.11.1984, з 22.11.1984 по 04.12.1986, з 10.02.1987 по 21.08.1992, з 21.03.2019 по 30.04.2020 зараховані відповідачем до стажу роботи по Списку №2, що становить 12 років 9 місяців, страховий стаж - 25 років.

Вказана обставина підтверджується випискою про стаж позивача, рішенням від 09.11.2020 за №2689 про відмову у призначенні пенсії та поясненнями відповідача від 09.04.2021 за №0900-0803-7/12625.

Разом з тим відповідачем, за результатом розгляду поданих позивачем документів, повторно прийнято рішення від 09.11.2020 за №2689 про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за Списком №2 з підстав відсутності у позивача загального страхового стажу і з посиланням на дію положень статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

ОСОБА_1 не погоджуючись із рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.09.2020 за №2164 і від 09.11.2020 за №2689 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, звернувся в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637), пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Як передбачено пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вбачається з рішення Головного управління ПФУ в області від 09.11.2020 за №2689, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах по списку №2, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, є, відсутність у ОСОБА_1 загального страхового стажу 28 років для призначення пенсії по Списку №2 у зв`язку з неналежним його підтвердженням відповідними доказами, при цьому відповідач послався на вимоги статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування". Також в даному рішенні пенсійний орган зазначає про не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 уЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО", оскільки відсутня довідка про підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виходячи із змісту оскаржуваного рішення, орган пенсійного забезпечення підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 25 років, в тому числі стаж роботи за списком №2 - 12 років 9 місяців (а.с.33).

Водночас, пенсійний орган вказує на необхідність застосування у спірних правовідносинах статтю 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", частина 2 якої передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах у чоловіків, після досягнення 55-ти років і при стажі роботи, зокрема, в період звернення з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Разом з тим, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Абзацом 3 пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Відтак, в силу приписів пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності: зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; атестація робочих місць; досягнення 55 років для чоловіків і при стажі роботи у період звернення з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 (далі також Рішення № 1-р/2020 ) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27.02.2018 № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У першому пункті резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції Закону № 213-VIII.

У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23.01.2020).

У пункті третьому резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин: "Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV".

Дана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду яка викладена у постанові від 04.05.2022 у справі № 440/2850/20.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на пільгових умовах чоловіки мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах.

Як вбачається з рішення відповідача від 09.11.2020 за №2689 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2, проаналізувавши подані ним необхідні документи, відповідач фактично погодився з наявністю в позивача: 25 років загального страхового стажу (що є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах); 12 років 9 місяців стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (що є більше обов`язкових 12 років 6 місяців), з чим погоджується також і суд.

Щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 22.08.1992 по 30.12.2002 у тресті "Хімметалургбуд", з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 23.01.2004 по 31.01.2004 і з 21.02.2004 по 30.09.2004 у ТзОВ "Ківре" та до загального страхового і пільгового стажу позивача періодів роботи 01.01.2004 по 22.01.2004 і з 01.02.2004 по 20.02.2004 у ТзОВ "Ківре", з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 у ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО" слід заначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для неврахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періодів з 22.08.1992 по 30.12.2002 у тресті "Хімметалургбуд" є неподання уточнюючих довідок про характер та умови праці, а також відсутність даних про результати атестації робочих місць, а з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 23.01.2004 по 31.01.2004 і з 21.02.2004 по 30.09.2004 у ТзОВ "Ківре" - неподання пільговою довідки.

Колегія суддів зазначає, що 21.08.1992 вступив в дію Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 (надалі по тексту також - Порядок №442), яким встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 за № 41 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, атестація робочих місць за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (пункти 8, 9 Порядку №442).

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на період роботи ОСОБА_1 з 22.08.1992 по 30.09.2004, чинними були Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження" від 22.08.1956 за №1173 (надалі по тексту - Постанова №1173), Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 (надалі по тексту також - Постанова №162) та Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 за №36.

Згідно розділу XXXII "Общие профессии" Постанови №1173, розділу XXXIII "Загальні професії" (код 23200000-19906) Постанови №162 і розділу XXXIII "Загальні професії" (у всіх галузях господарства (код 33) Постанови №36 посада "електрозварники ручного зварювання" віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У відповідності до пунктів 4.2 , 4.3, 4.4, 4.5 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442, яким передбачено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Абзацом 2 пункту 4 вказаного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списків №№1, 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не надано суду належного доказу, який би засвідчував обставину не проведення атестації робочого місця за посадою, яку обіймав ОСОБА_1 в період з 22.08.1992 по 30.12.2002 у тресті "Хімметалургбуд".

Як наслідок, відповідальність за проведення атестації робочих місць і збереження відомостей про її результати покладається виключно на роботодавця, а тому, відсутність у органу пенсійного фонду відомостей щодо наявності документів про підтвердження проведеної атестації, за умови підтвердження трудової діяльності записами у трудовій книжці, не може слугувати достатньою підставою для зарахування до пільгового стажу позивача по Списку №2 коментованого періоду роботи.

Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, а саме з долучених відповідачем до матеріалів справи архівних довідок від 28.01.2019 за №01.7-01/46, №01.7-01/47, №01.7-01/48, виданими архівним відділом Калуської міської ради, судом встановлено, що позивач починаючи з січня 1995 року по червень 2001 року відпрацював не повну кількість робочих днів кожного місяця, а з липня 2001 року по 2002 рік взагалі відсутні відомості про відпрацьовані робочі дні позивача і нарахування заробітної плати.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач у період з січня 1995 року по грудень 2002 року був зайнятий протягом повного робочого дня за посадою, що передбачена у Списку №2, тому наявні правові підстави для врахування відповідачем до пільгового стажу по Списку №2 період роботи ОСОБА_1 у Калуському комбінаті допоміжних підприємств тресту "Хімметалургбуд" з 22.08.1992 по 31.12.1994, що становить (2 роки 4 місяці 10 днів).

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 по списку №2 період роботи у ТзОВ "Ківре" з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 22.01.2004, з 23.01.2004 по 31.01.2004, з 01.02.2004 по 20.02.2004 і з 21.02.2004 по 30.09.2004, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази підтвердження такого стажу як пільгового, окрім записів у трудовій книжці позивача.

Щодо не врахування відповідачем до загального страхового стажу періоду роботи позивача у ТзОВ "Ківре" з 01.01.2004 по 22.01.2004 і з 01.02.2004 по 20.02.2004 з посиланням на сплату підприємством за даний період страхових внесків не у повному розмірі, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до частин 2, 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону №1058 передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, пунктом 1 якого передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Пунктами 5, 7 Положення №794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган). Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб. Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2003 по 30.09.2004 ОСОБА_1 працював на посаді електрозварника ручної зварки у ТзОВ "Ківре", про що свідчать записи №№13, 14 у трудовій книжці позивача. Разом з тим відповідач врахував до страхового стажу позивача період роботи на вказаному підприємстві з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 23.01.2004 по 31.01.2004 та з 21.02.2004 по 30.09.2004 у ТзОВ "Ківре" за виключенням 22 днів у січні 2004 року та 20 днів у лютому 2004 року, виходячи із відомостей щодо позивача в реєстрі застрахованих осіб.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в період з 01.01.2004 по 29.02.2004 наявна сплата коштів у розмірі, меншому ніж мінімальний страховий внесок, що унеможливлює зарахування такого періоду повністю.

Відтак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтвердили право позивача на зарахування до його страхового стажу вищевказаного періоду, а навпаки відомості із таких документів свідчать про сплату у відношенні до позивача страхових внесків за спірний період у меншому розмірі.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, несплата відповідних страхових внесків роботодавцем в неповному розмірі можлива з різних причин, однак, позивач не роз`яснив ні відповідачу, ні суду про характер, зміст і обсяг його трудових відносин із ТзОВ "Ківре" за січень і лютий 2004 року, для того щоб суд міг надати належну і об`єктивну правову оцінку таким спірним правовідносинам, в тому числі з урахуванням того, що вказане товариство за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є діючим суб`єктом господарської діяльності, в якого позивач може отримати відповідні пояснення і докази.

Щодо зарахування до страхового і пільгового стажу позивача період роботи в ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО" з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 (10 років 10 місяців 27 днів), судом першої інстанції вірно зазначено, що частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтями 1, 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Враховуючи наведені вище норми, судом першої інстанції вірно зазначено, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону №1058-ІV.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).

Статтею 20 Закону №1058-ІV зокрема передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 16 статті 106 Закону №1058-ІV передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для неврахування до страхового і пільгового стажу позивача період роботи з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 у ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО" слугувала обставина не підтвердження такого періоду роботи позивача компетентними органами Російської Федерації, в тому числі щодо сплати страхових внесків.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, трудова книжка від 12.09.1983 містить записи про роботу ОСОБА_1 в період з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 вахтовим методом у ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО" електрозварником ручної зварки, що підтверджується записами №15-18 у трудовій книжці. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості чи об`єктивності.

Окрім цього, спірний період роботи позивача з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 у ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО", серед іншого, засвідчується дозволами на роботу, виданими Федеральною міграційною службою Росії серії 86 №080011116 від 27.03.2008, серії 89 №109035096 від 01.09.2010, серії 89 №119018729 від 10.11.2011, серії 89 №139055727 від 18.03.2013, серії 89 №13005068 від 10.12.2013, серії 89 №14031280 від 30.10.2014, довідками про роботу від 31.10.2010 за №674 і від 10.09.2015 за №126, виданими ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО"; трудовими договорами №37 від 12.04.2008, №109 від 25.10.2010, №250 від 31.10.2011, №311 від 07.03.2013, довідками про заробітну плату, виданими ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО".

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах відсутні та апелянтом не надано доказів, які б ставив під сумнів відомості занесені до коментованих письмових документів та спростовував доводи ОСОБА_1 .

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже, несплата ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО" страхувальником страховим внесків за правилами законодавства Російської Федерації (яка відповідачем так і не доведена) не може бути самостійною і достатньою підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Відтак, відмова у зарахуванні стажу роботи позивача у ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО" з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 є необґрунтованою.

Враховуючи викладене вище, Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посада "електрозварники ручного зварювання" (код 33), на якій працював позивач у спірний період згідно розділу XXXIII "Загальні професії" (у всіх галузях господарства Постанови №36 віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, то період роботи ОСОБА_1 у ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО" з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 підлягає також зарахуванню до пільгового стажу по Списку №2.

Щодо позовної вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 з 15.06.2020 (наступного дня після досягнення позивачем 55-річного віку) слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи а саме з копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 27.12.1996, останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявами від 18.09.2020 і від 03.11.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 досягнув 55 років, та із заявою про призначення пенсії за віком позивач вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 18.09.2020.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджено звернення позивача із заявою про призначення пенсії із пропуском трьох місячного терміну з дня досягнення пенсійного віку (на три дні), що виключає можливість для призначення пенсії за віком саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Разом з тим, поважність такого пропуску строку звернення із заявою про призначення пенсії позивач обґрунтовує запровадженням на території України карантину.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України встановлено карантин.

В подальшому постановами Кабінету Міністрів України карантинні обмеження продовжувались на відповідний термін.

Так, згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року за №641 установлено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Як засвідчує ретроспектива подій 2020 року такі встановлені Урядом України вперше застереження хоч напряму і не стосувалися усіх без винятку громадян держави, втім загально визначені спеціальні правила і обов`язки поведінки для безумовної фізичних осіб, господарської діяльності суб`єктів приватного права та управлінської функції суб`єктів публічного права вплинули на загальні обмеження в цілому.

З врахуванням викладено та оскільки позивачем пропущено тримісячний термін звернення за призначенням пенсії тільки на три дні, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про можливість констатувати недотримання ОСОБА_1 положень пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV непропорційним втручанням, наслідком чого є позбавлення позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 15.05.2020.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що оскільки позивач досягнув 55 років, має загальний страховий стаж більше 25 років, в тому числі стаж роботи за Списком №2 більше 12 років 9 місяців, з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до стажу роботи деяких періодів роботи, тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 відтак позов підставно частково задоволено судом першої інстанції шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.09.2020 за №2164 і від 09.11.2020 за №2689 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22.08.1992 по 31.12.1994 у Калуському комбінаті допоміжних підприємств тресту "Хімметалургбуд", та з 01.10.2004 по 31.12.2010 і з 15.01.2011 по 10.09.2015 у ЗАТ "Виробничо-будівельна фірма "АБО"; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 15.06.2020.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року у справі № 300/924/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга