Рішення

від 21.02.2022 по справі 915/251/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Справа № 915/251/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ФІДЕЯ (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 1А, офіс 10, код ЄДРПОУ 41223117)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 72, код ЄДРПОУ 42020375)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Тиховліс В.Р., згідно ордера,

від відповідача: не з`явився,

встановив:

До Господарського суду Миколаївської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ФІДЕЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №040518-1 від 04.05.2018 в сумі 590376,53 грн, з яких: 342201,20 грн сума боргу, 124272,43 грн 36% річних, 22068,88 грн пеня, 85550,30 грн штраф та 16283,72 грн інфляційні втрати, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 80000,00 грн та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/251/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 02.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною та постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті.

11.03.2021 представником відповідача подано до суду клопотання від 11.03.2021, яким просить суд:

- поновити відповідачу строк подання заперечення проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні;

-постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15.03.2021 судом постановлено ухвалу розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження за стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначити на 05.04.2021 о 10:30 год.

02.04.2021 представником відповідача подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі, відмовити у стягненні з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 80000,00 грн, стягнути з позивача на користь відповідача витрати у розмірі 25000,00 грн, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Заперечення відповідача обґрунтовано наступним:

1) позивач намагається стягнути з відповідача заборгованість, пеню та інфляційні збитки за Договором, який припинив свою дію, що суперечить приписам ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України;

2) позовну заяву підписано ОСОБА_1 в той час як згідно доданої до позовної заяви виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ ФІРМА ФІДЕЯ є Соловей Олена Анатоліївна;

3) позивач на підтвердження наявності заборгованості надав копії Додаткових угод: №45 від 07.02.2020, №46 від 10.02.2020, №47 від 12.03.2020, №48 від 19.03.2020, №49 від 24.03.2020, №50 від 09.04.2020, №51 від 17.04.2020, №52 від 05.05.2020, які відсутні у додатках до позовної заяви. Позивач не обґрунтував та не зазначив у позові, що саме підтверджують зазначені докази. Відповідач вважає, що сума заборгованості є штучною та безпідставною, так як в зазначених Додатках, які надав позивач, передбачена 100% попередня оплата товару, що в свою чергу виключає заборгованість. В матеріалах справи міститься платіжне доручення №296 від 06.05.2020, відповідно до якого відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 360000,00 грн, платіжним дорученням №296 від 22.05.2020 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у сумі 70000,00 грн.

На думку відповідача, заборгованість згідно ВН №1720 від 08.05.2020 складає 8924,00 грн, а за ВН №2048 від 21.05.2020 є переплата на 34,00 грн;

4) посилаючись на норми ст. 530, 538, 693 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що у разі не виконання відповідачем свого зобов`язання щодо попередньої оплати товару, позивач мав би зупинити виконання свого зобов`язання, як це передбачено ЦК України;

5) позивач діє в супереч п. 7.8. Договору, яким передбачено, що у випадку здійснення покупцем розрахунків за товар на умовах попередньої оплати вартості товару штрафні санкції, передбачені даним Договором за невиконання грошових зобов`язань, постачальником не застосовуються;

6) із розрахунку заборгованості Додаток 1 до позову неможливо встановити та позивачем не підтверджено, яким чином позивач визначив розмір заборгованості в сумі 275235,20 грн, оскільки сума заборгованості зазначена у видатковій накладній та у Додатку №1 до позову різниться;

7) відповідач вважає, що позивач надмірно завищив суму витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню. Крім того, позивач не надав допустимих доказів підтвердження реального понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 05.04.2021 позовну заяву судом залишено без руху відповідно до приписів п.11 ст. 176 ГПК України з тих підстав, що позовна заява не відповідає положенням п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, а саме: до позовної заяви не додано доказів направлення відповідачеві копії позовної заяви з доданими документами листом з описом вкладення.

Судом встановлено позивачеві 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

21.04.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву від 19.04.2021 з доказами її надіслання відповідачеві.

Ухвалою від 23.04.2021 судом постановлено продовжити розгляд справи, підготовче засідання призначено на 24.05.2021 о 10:40 год.

Ухвалою від 21.05.2021 судом відмовлено у задоволені заяви ТОВ ФІРМА ФІДЕЯ про забезпечення позовну у справі.

24.05.2021 до господарського суду надійшло клопотання позивача, яким останній просить суд:

- поновити строк подання клопотання про витребування доказів у справі;

- витребувати у Головного управління ДПС у Миколаївській області та Центральної державної податкової інспекції у м. Миколаєві інформацію про суму податку на додану вартість, включену ТОВ БРЕНД ОИЛ до складу податкового кредиту дотриманням строку подання податкових декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ФІРМА ФІДЕЯ за січень-травень 2020 року.

Ухвалою від 24.05.2021 судом постановлено: поновити позивачеві строк на подання клопотання про витребування доказів; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ФІДЕЯ від 23.05.2021 про витребування доказів задовольнити; витребувати у Головного управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6) та Центральної державної податкової інспекції у м. Миколаєві ГУ ДПС у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24) наступну інформацію:

1) інформацію про суму податку на додану вартість, включену товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ (код ЄДРПОУ 42020375, ІПН 420203714036) до складу податкового кредиту у складі поданих з дотриманням строку подання податкових деклараціях з податку на додану вартість (Розділ ІІ Податковий кредит Додатку 5 до вказаної декларації) по взаємовідносинам з ТОВ ФІРМА ФІДЕЯ (Індивідуальний податковий номер: 412231104665) за наступні періоди: січень 2020 року; лютий 2020 року; березень 2020 року; квітень 2020 року; травень 2020 року;

2) інформацію про суму податку на додану вартість, включену товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ (код ЄДРПОУ 42020375, ІПН 420203714036) до складу податкового кредиту у складі поданих з дотриманням строку подання податкових деклараціях з податку на додану вартість (Розділ ІІ Податковий кредит Додатку 5 до вказаної декларації) по взаємовідносинам з ТОВ ФІРМА ФІДЕЯ (Індивідуальний податковий номер: 412231104665) в цілому за період з січня 2020р. по травень 2021р.

24.05.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення розгляду справи на 23.06.2021 о 11:00 год.

27.05.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач зазначає наступне:

1) відповідно до п. 10.13 Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Так як у відповідача є невиконані зобов`язання у вигляді неоплати отриманого товару, строк вказаного договору не скінчився;

2) твердження відповідача у відзиві на позов щодо закінчення строку дії договору №040518-1 ще 31.12.2018 суперечить попередній поведінці відповідача щодо взаємовідносин за вказаним договором протягом 2019 та 2020 років, що вбачається із документів, підписаних та створених відповідачем у періоді 2019-2020 років.

3) позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованості в розмірі 342201,20 грн, як різницю між вартістю поставленого товару та оплаченою відповідачем сумою на підставі всіх видаткових накладних, доданих до позовної заяви, а не лише видаткових накладних №1720 від 08.05.2020 та №2048 від 21.05.2020, як зазначає відповідач;

4) посилання на пункт 7.8 Договору не може бути прийнято до уваги, оскільки вказаний пункт Договору застосовується у випадку здійснення покупцем розрахунків за товар на умовах попередньої оплати. Відповідач отримав товар на суму 342201,20 грн без здійснення попередньої оплати за вказаний товар. Оплата за платіжним дорученням №296 від 22.05.2020 на суму 70000,00 грн була зарахована позивачем у відповідності до пп. 2 п. 7.7 Договору в погашення заборгованості за видатковою накладною №1720 від 08.05.2020, внаслідок чого заборгованість за видатковою накладною №1720 від 08.05.2020 зменшилась до суми 272235,20 грн, що відповідає розміру заборгованості відповідача за вказаною видатковою накладною, зазначеному у розрахунку ціни позову, поданому до позовної заяви.

У відповіді на відзив позивач також зазначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат позивач має намір надати детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а також про те, що відповідь на відзив подано з дотриманням строків, встановлених ухвалою суду від 15.03.2021.

02.06.2021 відповідачем подано до суду:

- клопотання про витребування доказів (оригіналів Додатків до Договору, видаткових накладних та товаро-транспортних накладних);

- клопотання про призначення у справі комплексної технічної експертизи документів та судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 23.06.2021 клопотання ТОВ БРЕНД ОИЛ від 02.06.2021 про витребування доказів задоволено.

23.06.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.07.2021 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 07.07.2021 частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Бренд Оил від 02.06.2021 про призначення експертизи, призначено у справі комплексну технічну експертизу документів та судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Успенська, 83/85, м. Одеса, 65011), провадження у справі зупинено.

На виконання вищевказаної ухвали матеріали справи були надіслані до експертної установи.

26.08.2021 судом направлено відповідачеві копію листа експертної установи за вих. №21-4153/вих від 09.08.2021 та рахунок №21-4153/41 від 09.08.2021 для здійснення оплати та надання суду відповідних доказів протягом 10-денного строку з дня отримання рахунку.

08.09.2021 судом направлено відповідачеві копію листа експертної установи за вих. №21-4154/4196 вих від 26.08.2021 та рахунок №21-4154/4196 (42) від 25.08.2021 для здійснення оплати та надання суду відповідних доказів протягом 10-денного строку з дня отримання рахунку.

14.09.2021 на адресу господарського суду супровідним листом №21-4154/4196 від 26.08.2021 надійшло клопотання судового експерта від 25.08.2021 про уточнення експертного завдання, зокрема уточнити дату складання видаткової накладної №971, що підлягає дослідженню (том 3 а.с.219).

Ухвалою від 20.09.2021 судом поновлено провадження у справі, матеріали справи не витребовувались.

Ухвалою суду від 20.09.2021 задоволено клопотання судового експерта від 25.08.2021 про уточнення експертного завдання, судом уточнено дату складання видаткової накладної шляхом внесення виправлення до тексту ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2021 у справі №915/251/21, а саме: постановлено дату складання видаткової накладної №971, що підлягає дослідженню (том 3 а.с. 219), замість 27.03.2020 читати 25.03.2020, провадження у справі №915/251/21 зупинено на час проведення судової експертизи.

01.11.2021 на адресу суду супровідним листом за вих. №21-4154/4196 від 25.10.2021 з експертної установи надійшли матеріали справи №915/251/21 з повідомленням, що до теперішнього часу оплата вартості робіт по проведенню судово-технічної експертизи документів №21-4154/4196 (42) до ОНДІСЕ не надійшла, тому питання ухвали залишаються без виконання.

Ухвалою суду від 29.11.2021 провадження у справі поновлено та підготовче засідання у справі призначено на 20 грудня 2021 року о 10:00 год. Зобов`язано відповідача не пізніше ніж за три дні до дати судового засідання надати суду письмові пояснення щодо несплати рахунків за виконання експертизи.

У судове засідання 20.12.2021 представник відповідача не з`явився, письмові пояснення щодо несплати рахунків за виконання експертизи не надав.

Як визначено ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частиною 9 ст. 81 ГПК України встановлено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи вищенаведені міркування, господарський суд констатує, що незабезпечення Відповідачем проведення експертизи має наслідком розгляд справи за наявними доказами з урахуванням положень ч. 9 ст. 81 ГПК України, в тому числі в частині його тверджень щодо підписів.

У судовому засіданні 20.12.2021 представник позивача, зазначив, що всі завдання підготовчого провадження виконано, наявні підстави для закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду 20.12.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 17 січня 2022 року о 11:00 год.

17.01.2021 судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

Ухвалою суду від 27.01.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.02.2022 о 10:00 год.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

04 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА ФІДЕЯ (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ (далі покупець, відповідач) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №040518-1 від 04.05.2018 (далі - Договір), за умовами якого постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (надалі Товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід`ємними частинами даного Договору (п.1.1.).

Відповідно до п. 2.1. Договору, кожен Додаток є окремим правочином, укладеним у рамках Договору. Кожен наступний Додаток не скасовує і не припиняє дію попередніх Додатків ні в цілому, ні в частині, якщо тільки в ньому не зазначене інше.

Згідно п. 3.2. Договору загальна сума Договору становить суму вартості Товару, поставленого протягом терміну дії даного Договору.

Рахунки за Товар (партію Товару) здійснюються покупцем на умовах, погоджених сторонами у відповідному Додатку до даного Договору (п. 5.2. Договору).

Розділом 7 Договору передбачено відповідальність сторін, зокрема:

- за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій стороні, в тому числі неотриманий прибуток, понад суму штрафних санкцій, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.7.1. Договору);

- за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань щодо оплати товару (партії Товару) на умовах даного Договору покупець сплачує постачальнику штрафні санкції згідно ст. 230, 231 Господарського кодексу України, а саме (п.7.2.):

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язань (п. 7.2.1. Договору);

- у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 25 (двадцять п`ять) % від суми заборгованості (п.7.2.2. Договору);

- за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно умов даного Договору покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми за кожен день прострочення, за весь час прострочення, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України (п.7.3.).

Відповідно до п. 10.13. договору, даний Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

07.02.2020 сторонами підписано Додаток №45 до Договору №040518-1 від 04.05.2018 про поставку дизельного пального на суму 194712,00 грн. Умови поставки само вивіз, умови оплати 100% передплата (т. 1, а.с.19).

12.02.2020 сторонами підписано Додаток №46 до Договору №040518-1 від 04.05.2018 про поставку дизельного пального на суму 1031320,10 грн. Умови поставки само вивіз, умови оплати 100% передплата (т. 1, а.с.18).

12.03.2020 сторонами підписано Додаток №47 до Договору №040518-1 від 04.05.2018 про поставку дизельного пального на суму 1519598,00 грн. Умови поставки само вивіз, умови оплати 100% передплата (т. 1, а.с.20).

19.03.2020 сторонами підписано Додаток №48 до Договору №040518-1 від 04.05.2018 про поставку дизельного пального на суму 640804,50 грн. Умови поставки само вивіз, умови оплати 100% передплата (т. 1, а.с.21).

24.03.2020 сторонами підписано Додаток №49 до Договору №040518-1 від 04.05.2018 про поставку дизельного пального на суму 2637666,00 грн. Умови поставки само вивіз, умови оплати 100% передплата (т. 1, а.с.22).

09.04.2020 сторонами підписано Додаток №50 до Договору №040518-1 від 04.05.2018 про поставку дизельного пального на суму 1407214,00 грн. Умови поставки само вивіз, умови оплати 100% передплата (т. 1, а.с.24).

17.04.2020 сторонами підписано Додаток №51 до Договору №040518-1 від 04.05.2018 про поставку дизельного пального на суму 1857269,80 грн. Умови поставки само вивіз, умови оплати 100% передплата (т. 1, а.с.25).

05.05.2020 сторонами підписано Додаток №52 до Договору №040518-1 від 04.05.2018 про поставку дизельного пального на суму 1614878,00 грн. Умови поставки само вивіз, умови оплати 100% передплата (т. 1, а.с.23).

На виконання умов Договору ТОВ ФІРМА ФІДЕЯ здійснило поставку товару на загальну суму 10824202,40 грн, що підтверджується видатковими накладними: видаткова накладна № 114 від 31.01.2020 на суму 355408,00 грн; видаткова накладна № 239 від 07.02.2020 на суму 194712,00 грн; видаткова накладна № 252 від 10.02.2020 на суму 115650,00 грн; видаткова накладна № 279 від 12.02.2020 на суму 192150,00 грн; видаткова накладна №392 від 21.02.2020 на суму 133420,90 грн; видаткова накладна №467 від 27.02.2020 на суму 148763,20 грн; видаткова накладна № 511 від 28.02.2020 на суму 183180,00 грн; видаткова накладна №523 від 28.02.2020 на суму 258156,00 грн; видаткова накладна №759 від 12.03.2020 на суму 394050,00 грн; видаткова накладна №806 від 13.03.2020 на суму 525426,00 грн; видаткова накладна № 811 від 13.03.2020 на суму 89870,00 грн; видаткова накладна № 853 від 17.03.2020 на суму 510252,00 грн; видаткова накладна №891 від 19.03.2020 на суму 382158,00 грн; видаткова накладна №899 від 19.03.2020 на суму 161784,00 грн; видаткова накладна № 939 від 21.03.2020 на суму 96862,50 грн; видаткова накладна № 951 від 24.03.2020 на суму 141918,00 грн; видаткова накладна № 970 від 25.03.2020 на суму 403248,00 грн; видаткова накладна № 971 від 27.03.2020 на суму 156984,00 грн; видаткова накладна № 989 від 26.03.2020 на суму 464628,00 грн; видаткова накладна № 1010 від 27.03.2020 на суму 434124,00 грн; видаткова накладна № 1014 від 27.03.2020 на суму 110484,00 грн; видаткова накладна № 1023 від 28.03.2020 на суму 463140,00 грн; видаткова накладна № 1058 від 31.03.2020 на суму 463140,00 грн; видаткова накладна № 1197 від 09.04.2020 на суму 428280,00 грн; видаткова накладна № 1263 від 13.04.2020 на суму 141622,00 грн; видаткова накладна № 1279 від 14.04.2020 на суму 421148,00 грн; видаткова накладна №1314 від 15.04.2020 на суму 416164,00 грн; видаткова накладна № 1377 від 17.04.2020 на суму 27786,00 грн; видаткова накладна №1404 від 22.04.2020 на суму 190960,00 грн; видаткова накладна № 1424 від 23.04.2020 на суму 368924,00 грн; видаткова накладна №1446 від 24.04.2020 на суму 367732,00 грн; видаткова накладна № 1453 від 25.04.2020 на суму 61417,80 грн; видаткова накладна № 1456 від 27.04.2020 на суму 120930,00 грн; видаткова накладна № 1464 від 27.04.2020 на суму 262740,00 грн; видаткова накладна №1505 від 30.04.2020 на суму 115368,00 грн; видаткова накладна № 1518 від 30.04.2020 на суму 341412,00 грн; видаткова накладна № 1577 від 05.05.2020 на суму 343052,00 грн; видаткова накладна № 1600 від 06.05.2020 на суму 48096,00 грн; видаткова накладна № 1608 від 06.05.2020 на суму 350172,00 грн; видаткова накладна № 1720 від 08.05.2020 на суму 368924,00 грн; видаткова накладна №2048 від 21.05.2020 на суму 69966,00 грн;

ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000052 від 31.01.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000166 від 07.02.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000180 від 10.02.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000206 від 12.02.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000301 від 21.02.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000350 від 27.02.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000379 від 28.02.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000397 від 28.02.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000640 від 13.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000652 від 13.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000682 від 17.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000717 від 19.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000730 від 19.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000769 від 21.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000784 від 24.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000803 від 25.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000804 від 25.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000815 від 26.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000835 від 27.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000839 від 27.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000847 від 28.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000876 від 31.03.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00000999 від 09.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001055 від 13.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001077 від 14.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001108 від 15.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001163 від 17.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001182 від 22.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001201 від 23.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001210 від 24.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001217 від 25.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001219 від 27.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001227 від 27.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001246 від 30.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001260 від 30.04.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001325 від 05.05.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001352 від 06.05.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001363 від 06.05.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001418 від 08.05.20р.; ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №: ФІД00001834 від 21.05.20р.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару частково в сумі 10487000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 40-83).

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 342201,20 грн, 36% річних в розмірі 124272,43 грн, пені в розмірі 22068,88 грн, штрафу в розмірі 25% в сумі 85550,30 грн та 16283,72 грн інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не попускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконанні сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав договірні зобов`язання, поставив відповідачеві товар на загальну суму 10824202,40 грн, відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 10487000,00 грн.(враховуючи заборгованість в розмірі 4998,80грн., яку позивачем не заявлено до стягнення)

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар в сумі 342201,20 грн суд вважає обґрунтованими, а отже вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 36% річних в сумі 124272,43 грн та інфляційних збитків в сумі 16283,72 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Як зазначено вище, п. 7.3. Договору сторонами погоджено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно умов даного Договору покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми за кожен день прострочення, за весь час прострочення, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 36% річних в сумі 99084,67 грн на суму боргу 275235,20 грн за видатковою накладною №1720 від 08.05.2020 та 25187,76 грн на суму боргу 69966,00 грн за видатковою накладною №2048 від 21.05.2020, а також інфляційні збитки в сумі 13156,24 грн від суми боргу 275235,20 грн за видатковою накладною №1720 від 08.05.2020 за період з травня 2020 року по січень 2021 року включно та 3127,48 грн від суми боргу 69966,00 грн за видатковою накладною №2048 від 21.05.2020 за період з червня 2020 року по січень 2021 року.

Судом перевірено розрахунок 36% річних та інфляційних збитків нарахованих позивачем та встановлено, що позивачем не вірно визначено суму заборгованості за видатковою накладною №1720 від 08.05.2020.

За розрахунком суду залишок заборгованості за видатковою накладною №1720 від 08.05.2020 становить 272235,20 грн (342201,20 грн - 69966,00 грн).

Отже, 36% річних від суми заборгованості за видатковою накладною №1720 від 08.05.2020 становить 98004,67 грн та відповідно інфляційні збитки за період травень 2020 року січень 2021 року становлять 13014,33 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 36% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача належить стягнути 36% річних в сумі 123192,43 грн (98004,67+25187,76) та 16141,81 грн інфляційних збитків (13014,33 + 3125,89). У задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 36% річних 1080,00 грн та інфляційних збитків в сумі 141,91 грн слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 22068,88 грн та штрафу у розмірі 25% від суми заборгованості в сумі 85550,30 грн, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст.549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, (частини 2, 3 ст.549 ЦК України).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст.548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За умовами Договору за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань щодо оплати товару (партії Товару) на умовах даного Договору покупець сплачує постачальнику штрафні санкції згідно ст. 230, 231 Господарського кодексу України, а саме (п.7.2.): пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язань (п. 7.2.1. Договору); у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 25 (двадцять п`ять) % від суми заборгованості (п.7.2.2. Договору).

Судом перевірено розрахунок нарахованих позивачем пені та штрафу у розмірі 25% від суми заборгованості та встановлено, що з урахуванням зазначеного вище позивачем не вірно визначено розмір пені за видатковою накладною №1720 від 08.05.2020.

За розрахунком суду пеня за видатковою накладною №1720 від 08.05.2020 за період з 09.05.2020 по 09.11.2020 становить 17524,21 грн за видатковою накладною №2048 від 21.05.2020 за період з 22.05.2020 по 22.11.2020 пеня становить 4381,48 грн.

Суму штрафу в розмірі 25% від суми заборгованості позивачем визначено правильно.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають задоволенню частково в сумі 21905,69 грн. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 25% від суми заборгованості в сумі 85550,30 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

У задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 163,19 грн слід відмовити.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 80000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2021 між Адвокатським Бюро Дар`ї Комлик (Адвокатське бюро) та Товариством з додатковою відповідальністю ФІРМА ФІДЕЯ (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №04/01/21, за умовами якого: Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, в тому числі, представництво інтересів Клієнта в якості сторони або будь-якої особи, яка бере участь у справі, у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій… (п. 1.1.); клієнт зобов`язаний сплатити гонорар адвокатському бюро в розмірі та в строк, що встановлений цим Договором (п. 2.3.); цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 (п.3.1); розмір гонорару та строк його оплати визначається в Додатку до цього Договору (п. 4.1.).

01.02.2021 до вищезазначеного договору було укладено додаткову угоду №1, умовами якої передбачено, зокрема, таке:

- предметом цієї додаткової угоди є захист прав Клієнта, пов`язаних із судовою справою за позовом ТОВ ФІРМА ФІДЕЯ та ТОВ Бренд Оил (п. 2.);

- гонорар за надання правової допомоги визначається у наступному розмірі (п.5.):

- складання адвокатського запиту 500 грн за 1 запит;

- складання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги 50000,00 грн;

- складання іншої заяви по суті справи, відзиву на апеляційну скаргу, відзиву на касаційну скаргу 30000,00 грн;

- складання клопотань, заяв, письмових пояснень, інших документів в судовому процесі 500,00 грн;

- гонорар за участь у справі в суді першої інстанції (враховуючи територіальну віддаленість можливого суду) 30000,00 грн( до трьох судових засідань або прибуття адвоката на призначене судове засідання, якщо воно не відбулося, або прибуття адвоката до суду з інших причин ( в тому числі ознайомлення з матеріалами справи)), додатково 5000,00 грн за кожне наступне судове засідання або прибуття до суду;

- гонорар за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає оплаті адвокатському бюро протягом 60 календарних днів з дати винесення судом першої інстанції рішення по суті справи (п.6)

Згідно із ч.ч.1,2,п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Згідно із ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем доведено факт понесення ним витрат на послуги адвоката у розмірі 80000 грн.

Відповідач розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу заперечує.

Відповідач зазначає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання позовної заяви та участь у суді першої інстанції є явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Суд зазначає, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. у справі № 910/9784/18.

Згідно із ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).

Відповідач не навів ґрунтовних заперечень щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, не довів неспівмірність визначених та понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 80000грн узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат та зазначає, що розмір судових витрат є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову (ч.4 ст.126 ГПК України).

Сторона не зобов`язана доводити, чому саме та чи інша кількість часу витрачена адвокатом на виконання робіт (надання послуг). Достатнім є підтвердження лише кількості часу, а не наведення обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена адвокатом на відповідні дії.

ГПК України не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Від сторони не вимагається наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 16.05.2019р. у справі №823/2638/18 і від 20.12.2018р. у справі №316/1923/16-а (2-а/316/41/17).

Наявність лише заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат, за відсутності переконливого обґрунтування неспівмірності заявлених стороною витрат на правову допомогу або завищення їх розміру, не може бути підставою для зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, стосовно недоліків ордеру адвоката не впливають на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує процедуру розподілу витрат на правничу допомогу, зокрема передбачених в ч. 2 ст. 126 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з урахуванням норм п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на правову допомогу підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача належить стягнути на користь позивача 79812,31 грн витрат на правничу допомогу, розподіливши ці витрати пропорційно між сторонами справи.

При поданні позову до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 8855,65 грн. за платіжним дорученням №9233 від 22.02.2021.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 8834,87 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 72, код ЄДРПОУ 42020375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ФІДЕЯ (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 1А, офіс 10, код ЄДРПОУ 41223117) заборгованість за Договором поставки нафтопродуктів №040518-1 від 04.05.2018:

- 342201,20 грн основного боргу,

- 123192,43 грн 36% річних;

- 16141,81 грн інфляційні збитки;

- 21905,69 грн пені;

- 85550,30 грн штрафу у розмірі 25% від суми заборгованості;

- 7551,65 грн витрат по сплаті судового збору;

- 68219,67 грн витрат на правничу допомогу.

3. В задоволені позовних вимог в частині стягнення 36% річних в сумі 1080,00 грн, пені в сумі 163,19 грн та інфляційних втрат в сумі 141,91 грн відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ФІДЕЯ (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 1А, офіс 10, код ЄДРПОУ 41223117),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 72, код ЄДРПОУ 42020375).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 10.08.2022 (після відновлення за розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області).

Суддя В.О.Ржепецький