Постанова

від 09.08.2022 по справі 140/1563/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 140/1563/20

адміністративне провадження № К/9901/426/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у складі головуючого судді: Мачульського В.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у складі колегії суддів: Бруновської Н.В., Кузьмича С.М., Матковської З.М. у справі № 140/1563/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вілєнта» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

27 лютого 2020 року Приватне підприємство «Вілєнта» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007741401 від 16.07.2019.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16.07.2019 №0007741401; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь ПП «Вілєнта» судові витрати в сумі 21 020 грн.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким частково погодився і суд апеляційної інстанції(вже є нижче частково скасовуючи, можливо не треба), виходив із того, що матеріали справи містять документи щодо отримання спірного товару, які оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій, а доводи скаржника не підтверджують їх безтоварність.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення № 0007741401 від 16.07.2019 у розмірі 67 500 грн (сума грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток - 54 000 грн та сума штрафних санкцій - 13 500 грн) та в цій частині ухвалено нове рішення яким в позові відмовлено; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції указав про те, що з огляду на наявність вироку щодо фіктивності контрагента ТОВ «Борд-Сервіс», операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами. В іншій частині суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

ПП «Вілєнта» з 27.03.2015 зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області як юридична особа. Видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (основний); 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

24 червня 2019 року контролюючий орган провів планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт перевірки №13172/14-01/39715347 від 24.06.2019, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення п.14.1.36, п.14.1, ст.14, п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1, ст.135 Податкового кодексу України (далі - ПК), абз.8 ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5, 7, 21 ПсБО 15 «Дохід», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 8 580 878 грн, у тому числі за 2016 рік - 1 757 808 грн, за 2017 рік - 4 310 330 грн, за 2018 рік - 2 512 740 грн.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 16.07.2019 №0007741401, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок із прибутку приватних підприємств на загальну суму 10 726 097,50 грн, в тому числі за основним зобов`язанням - 8 580 878 грн та 2 145 219,50 грн за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням контролюючого органу від 26.09.2019 за №3439/6/99-00-08-05-01 податкове повідомлення-рішення №0007741401 від 16.07.2019 залишено без змін, а скаргу ПП «Вілєнта» - без задоволення.

Незгода позивача із указаним податковим повідомленням-рішенням, зумовила його звернення до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Волинській області у касаційній скарзі просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 в частині задоволеного позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «Вілєнта» відмовити.

Доводи скаржника зводяться до того, що суди не надали належної оцінки доводам контролюючого органу та не застосували до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, які стосуються оподаткування безтоварних операцій.

З огляду на зміст касаційної скарги, касаційне провадження у справі відкрито з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченими пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування показників податкової звітності наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги стосуються, зокрема, незгоди контролюючого органу щодо позовних вимог в частині збільшення позивачу грошових зобов`язань згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за результатами оподаткування господарських операцій з ТОВ «Вектортрейд», ТОВ «Оптіма Бізнес Плюс»/ТОВ «Коінс Груп», ТОВ «Оптмясторг К»/ТОВ «Альдо Груп», ТОВ «Літія Груп», ТОВ «Фактор Прайм»/ТОВ «Свенс ЛТД», ТОВ «Астра Старвей», ТОВ «Селм ЛТД», ТОВ «Агросегмент»/ТОВ «Акротрейд Груп», ТОВ «Прінцес» ТОВ «Адаман Голд», ТОВ «Екстра Бізнес Плюс»/ТОВ «Альфа Трейд Юкрейн», ТОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Буролайт»/ТОВ «Брамтекс», ТОВ Грант ЛМС, ТОВ «Зернотрейд Експрес».

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що факт отримання товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, витягів з Реєстру податкових накладних, Реєстру товарно-транспортних накладних, Реєстру оплати. Суди вказали, що надані документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

При цьому, посилаючись на відповідні правові позиції Верховного Суду, суди вказали, що наявність в окремих документах недоліків при оформленні, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у встановлену порядку, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями; позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів; відсутність у контрагентів матеріальних, трудових та інших ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції; податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій; до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту свідків та інші документи, зібрані в рамках певного досудового розслідування, не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.

Суд касаційної інстанції зазначає, що за повно та належним чином встановлених обставин справи, наявності достатніх та достовірних доказів реальності господарських операцій, наведені мотиви судів, дійсно можуть мати місце.

Водночас, вирішуючи спори у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постановах від 27.02.2020 у справах № 813/7081/14, № 814/120/15, від 03.10.2019 у справі № 813/4079/15, від 10.09.2019 у справі №814/2412/17 та ін., неодноразово наголошував на тому, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Проте, з оскаржуваних рішень вбачається, що судами питання змісту (характеру) спірних господарських операцій позивача з його контрагентами та фактичного руху активів не досліджувалося, хоч встановлення цих обставин є першочерговим при вирішенні спорів даної категорії. Суди обмежились виключно загальним посиланням на перелік певних документів, вказівкою про їх відповідність вимогам законодавства, а також навели спростування окремих доводів відповідача.

Згідно частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Не зважаючи на викладене, суди належним чином не дослідили суть спірних господарських операцій, не встановили належними та достовірними доказами їх реального характеру для цілей вирішення питання правомірності відображення таких операцій у податковому обліку позивача.

Також суд касаційної інстанції додатково звертає увагу, що сам лише факт відсутності вироку щодо посадових осіб позивача або його контрагентів не є безумовною підставою для висновку про реальність господарських операцій.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

За змістом частини другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на підставі повно і всебічно з`ясованих обставинах справи.

Щодо клопотання податкового органу про залишення позову без розгляду, Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, на яку посилається податковий орган, зауважено на тому, що:

- суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;

- зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;

- задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У контексті викладених у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 висновків необхідно звернути увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

Отже, з огляду на те, що з позовом у цій справі позивач звернувся до суду першої інстанції до прийняття 26.11.2020 постанови Верховного Суду, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень після їх адміністративного оскарження, то з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, Суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід до вирішення заявленого клопотання застосовано у постанові Верховного Суду від 13.12.2021 у справі № 520/8438/19.

Відтак, клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення адміністративного позову без розгляду задоволенню не підлягає.

У контексті оцінки інших доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, то такі рішення підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а справу в цій частині відповідно до правил статті 353 КАС України - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, якою залишено без змін рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 в частині задоволених позовних вимог та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 в цій частині - скасувати.

Справу №140/1563/20 у цій частині направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко