Постанова

від 02.12.2020 по справі 140/1563/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Мачульський В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1563/20 пров. № А/857/8500/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.

представника апелянта: Грицишин І.О.

представника позивача: Шевчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 140/1563/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства Вілєнта до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

27.02.2020р. позивач Приватне підприємство Вілєнта звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007741401 від 16.07.2019р.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Волинській області від 16.07.2019р. №0007741401.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Державної податкової служби у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник апелянта Грицишин І.О. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник позивача Шевчук В.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ПП Вілєнта з 27.03.2015р. зареєстрований Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області як юридична особа. Видами економічної діяльності згідно КВЕД є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (основний); 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

24.06.2019р. контролюючий орган провів планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016р. - 31.12.2018р., валютного за період з 01.01.2016р. - 31.12.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016р. - 31.12.2018р.

За результатами перевірки складено акт перевірки №13172/14-01/39715347 від 24.06.2019р. в якому зазначено порушення виявлені в ході перевірки, а саме п.п.14.1.36, п.14.1, ст.14, п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1, ст.135 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, абз.8 ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.5, 7, 21 ПсБО 15 Дохід , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 8 580 878,00 грн. в тому числі за 2016 рік - 1 757 808,00 грн., за 2017 рік - 4 310 330,00 грн., за 2018 рік - 2 512 740,00 грн. (т.1, а.с.10-42).

Контролюючий орган дійшов висновку, що ПП Вілєнта відображає реалізацію товарно-матеріальних цінностей (м`ясопродукція) в адресу сумнівних контрагентів ТОВ Вектортрейд , ТОВ Оптіма Бізнес Плюс /ТОВ Коінс Груп , ТОВ Оптмясторг К /ТОВ Альдо Груп , ТОВ Літія Груп , ТОВ Фактор Прайм /ТОВ Свенс ЛТД , ТОВ Астра Старвей , ТОВ Селм ЛТД , ТОВ Агросегмент /ТОВ Акротрейд Груп , ТОВ Прінцес ТОВ Адаман Голд , ТОВ Екстра Бізнес Плюс /ТОВ Альфа Трейд Юкрейн , ТОВ Сінтра Голд , ТОВ Буролайт /ТОВ Брамтекс , ТОВ Грант ЛМС, ТОВ Зернотрейд Експрес , ТОВ Борд-Сервіс та фактичність здійснення операцій з якими підтвердити неможливо.

На підставі вказаного акту перевірки, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 16.07.2019р. №0007741401, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок із прибутку приватних підприємств на загальну суму 10 726 097,50 грн. в тому числі за основним зобов`язанням - 8 580 878 грн. та 2 145 219,50грн. за штрафними санкціями (т.1, а.с.43).

Так, за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.07.2019р. №0007741401, рішенням контролюючого органу від 26.09.2019р. за №3439/6/99-00-08-05-01 податкове повідомлення-рішення №0007741401 від 16.07.2019р. залишено без змін, а скаргу ПП Вілєнта без задоволення (т.1, а.с.162-168).

Як видно з матеріалів справи позивач відобразив реалізацію продукції в декларації по ПДВ як зобов`язання, а в декларації по прибутку як дохід. Проте, податковий орган донараховує дохід ще раз, у зв`язку з тим, що вважає покупців (контрагентів) продукції фіктивними підприємствами та фактичність здійснення операцій з продажу продукції підтвердити неможливо.

п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та /або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

В п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із змісту пп. 134.1.1 ті. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України видно, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 нього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно ст.135 нього Кодексу.

В п.135.1, п.135.2 ст.135 цього Кодексу передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї ст. та у ст. 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до даної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали господарські операції реальний характер, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, останній має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В акті перевірки, є покликання податкового органу на те, що деякі документи підписані особами яких неможливо ідентифікувати, без зазначення їх П.І.Б., посад та повноважень.

З цього приводу колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність у окремих документах недоліків при оформленні, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018р. (справи №826/15653, № 805/2316/16-а), від 19.09.2018р. (справа №2а-2104/12/1370), від 29.09.2019 року (справа №823/1436/13-а), від 06.05.2020р. (справа №2а-11967/12/2670) та в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видно, що основними видами діяльності ПП Вілєнта за КВЕД є: 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами .

Судом першої інстанції встановлено що ПП Вілєнта в перевіряємий податковим органом період уклав ряд договорів купівлі-продажу з контрагентами-покупцями, а саме: ТОВ Вектортрейд , ТОВ Оптіма Бізнес Плюс /ТОВ Коінс Груп , ТОВ Оптмясторг К /ТОВ Альдо Груп , ТОВ Літія Груп , ТОВ Фактор Прайм /ТОВ Свенс ЛТД , ТОВ Астра Старвей , ТОВ Селм ЛТД , ТОВ Агросегмент /ТОВ Акротрейд Груп , ТОВ Прінцес ТОВ Адаман Голд , ТОВ Екстра Бізнес Плюс /ТОВ Альфа Трейд Юкрейн , ТОВ Сінтра Голд , ТОВ Буролайт /ТОВ Брамтекс , ТОВ Грант ЛМС, ТОВ Зернотрейд Експрес , ТОВ Борд-Сервіс , відповідно до умов яких, позивач зобов`язується продати, а покупець оплатити наступний товар (продукцію): м`ясо свине, куряче, індиче, яловиче морожене, сало морожене, субпродукти курячі, індичі, яловичі, свині морожені.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2018р. у справі № 359/2415/18 встановлено, що ОСОБА_1 у квітні 2017р. вступила в злочинну змову з невстановленими досудовим слідством особами, дії яких направлені на придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Борд-Сервіс з метою прикриття його незаконної діяльності та визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України.

При цьому, контролюючий орган проводив перевірку позивача в період з 01.01.2016р. - 31.12.2018р. тобто, в період фіктивної діяльності контрагента ТОВ Борд-Сервіс .

Щодо господарських взаємовідносин ПП Вілєнта з контрагентом ТОВ Борд-Сервіс , колегія суддів зазначає наступне.

Протягом жовтня 2016р. позивач відобразив реалізацію товарно-матеріальних цінностей (морожені м`ясопродукти) для ТОВ Борд-Сервіс , на загальну суму - 300000 грн., в т.ч. ПДВ - 50000 грн.

Із змісту договору купівлі-продажу №16 від 27.10.2016р. який укладений ПП Вілєнта з ТОВ Борд-Сервіс з терміном дії - до 31.12.2017р. видно, що термін дії даного договору охоплений періодом злочинної діяльності ТОВ Борд-Сервіс відповідно до ч.1 ст.205 КК України.

На вимогу апеляційного суду апелянт надав розрахунок податкових зобов`язань з податку на прибуток та штрафних санкцій ПП Вілєнта , що є предметом розгляду даної справи.

Зокрема, як видно з розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток та штрафних санкцій щодо контрагента ТОВ Борд-Сервіс сума грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток - 54000 грн. та сума штрафних санкцій - 13500 грн., а всього на загальну суму - 67500 грн.

Як видно із правової позиції Верховного Суду України від 12.11.2019р. у справі № 826/17813/18 вирок за ст.205 КК України повинен враховуватись судом при розгляді справи між податковим органом та судом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення № 0007741401 від 16 липня 2019 року в розмірі - 67500 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення яким в позові відмовити. Оскільки, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції такого підприємства не може бути легалізоване навіть за формального підтвердження документами

При цьому, висновки суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів постановлення судом вироків колегія суддів вважає помилковими, оскільки вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2018р. у справі № 359/2415/18 знаходиться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з іншими контрагентом ТОВ Вектортрейд , ТОВ Оптіма Бізнес Плюс /ТОВ Коінс Груп , ТОВ Оптмясторг К /ТОВ Альдо Груп , ТОВ Літія Груп , ТОВ Фактор Прайм /ТОВ Свенс ЛТД , ТОВ Астра Старвей , ТОВ Селм ЛТД , ТОВ Агросегмент /ТОВ Акротрейд Груп , ТОВ Прінцес ТОВ Адаман Голд , ТОВ Екстра Бізнес Плюс /ТОВ Альфа Трейд Юкрейн , ТОВ Сінтра Голд , ТОВ Буролайт /ТОВ Брамтекс , ТОВ Грант ЛМС, ТОВ Зернотрейд Експрес , колегія суддів зазначає наступне

На підтвердження факту отримання товарів суду надано від Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Волинській області копії видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, витяги з Реєстру податкових накладних, Реєстру товарно-транспортних накладних, Реєстру оплати з вище переліченими контрагентами (т.1, а.с.110-157, т.2, а.с.1-273, т.3, а.с.1-274).

Оцінивши подані докази за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Апелянт, у свою чергу, не надав суду переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, підтверджені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Із змісту п.5 наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами видно, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган протиправно не прийняв до уваги належним чином оформлені первинні та податкові документи, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з контрагентами.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про те, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки у останніх відсутні необхідні умови для здійснення повноцінної фінансово-господарської діяльності.

Апеляційний суд звертаю увагу на ту обставину, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну виконання правочину.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу які зазначені в акті перевірки. Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину що під час розгляду справи податковий орган відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України не спростував достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків позивачем по справі на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Доводи апелянта щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Крім того, доводи апелянта про неможливість надання вказаними товариствами послуг позивачеві в силу відсутності у контрагентів за місцезнаходженням, відсутності у нього необхідного персоналу, яким могли надаватися послуги, та основних засобів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі твердження гуртуються виключно з посиланням на дані податкової інформації, складеної самим податковим органом

Разом з тим, відомості податкової інформації не можуть бути взяті до уваги, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Доводи апелянта та покликання на інформацію баз даних податкового органу щодо відсутності у контрагентів можливості виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №818/418/17.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагента по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018р. у справі №813/1497/17.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02 квітня 2019 року у справі №826/6245/18.

Не приймає також до уваги апеляційний суд доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги протоколи допиту свідків, виходячи з наступних підстав.

ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Із змісту ст.23 Кримінального процесуального кодексу України видно, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

ч.4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, протоколи допиту свідків, отримані на стадії досудового розслідування, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінального провадження в суді.

ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, протокол огляду місця події, на стадії досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

У даному випадку сам факт отримання свідчень посадових осіб- контрагентів в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та такими особами. Оскільки, лише в ході розгляду кримінальної справи судом може надаватися належна правова оцінка показанням свідка. До цього, кримінальне процесуальне законодавство надає можливість свідку змінити свої покази, в тому числі і безпосередньо в суді, а тому всі свідчення, отримані під час досудового розслідування не є остаточним та належним доказом.

Протоколи допиту свідка, здобуті під час досудового розслідування, не можна вважати документом, що встановлює факт підписання чи не підписання первинних чи інших документів під час здійснення господарської операції та підставою для тверджень про неможливість прийняття таких документів та їх врахування при визначенні складу витрат, оскільки такі є всього лише протоколами слідчої дії, які фіксують виключно її проведення.

Аналогічна позиція із цього приводу викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі N 822/551/18 (адміністративне провадження N К/9901/61751/18), від 19.03.2019р. у справі № 826/9534/17 (адміністративне провадження N К/9901/50915/18).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 16.07.2019р. №0007741401, а саме грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток - 8526878,06 грн. та штрафних санкцій - 2131719,55 грн, а всього на загальну суму - 10658 597,6 грн., оскільки податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений Законом та Конституцією України. Господарські операції здійснено на підставі даних про реальні господарські операції які підтверджуються усіма первинними та обліковими документами та є правомірним. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватись на податковій інформації по контрагентах що не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів які спростовують такі доводи.

Щодо доводів апелянта про залишення позову без розгляду колегія суддів зазначає наступне.

Системний аналіз правових норм ст.122 КАС України, п.56.1 ст.56 абз. 1-3 п. 56.18 ст. 56, ст.102 Податкового кодексу України дають підстави для висновків, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів ( 2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.

Аналогічний висновок наведено в ухвалі Верховного Суду від 11.03.2019р. у справі № 1240/2739/18. Зокрема, суд вказав, що при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати п. 56.18 ст.56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду ( 1095 днів) ніж п. 56.19 цієї ж статті ( один місяць).

Інші Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення № 0007741401 від 16 липня 2019 року в розмірі - 67500 грн. ( сума грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток - 54000 грн. та сума штрафних санкцій - 13500 грн.) та в цій частині ухвалити нове рішення яким в позові відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.243, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 140/1563/20 - скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення № 0007741401 від 16 липня 2019 року в розмірі - 67500 ( шістдесят сім тисяч п`ятсот ) грн. ( сума грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток - 54000 грн. та сума штрафних санкцій - 13500 грн.) та в цій частині ухвалити нове рішення яким в позові відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя С.М. Кузьмич

Суддя З.М. Матковська

У зв`язку із перебуванням судді Кузьмича С.М. в період з 16.12.2020р. по 17.12.2020р. включно згідно наказу в.о. голови суду № 706-к/тм від 09.12.2020р. на відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідний день та перебуванням судді Матковської З.М. 18.12.2020р. згідно наказу № 726- к/тм від 10.12.2020р. на відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідний день, постанова в повному обсязі складена 21.12.2020р.