Ухвала

від 01.08.2022 по справі 369/11905/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 369/11905/20

провадження № 61-6902ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника Громадської організації «Садівницьке товариство «Стави» - адвоката Безпалюк Наталії Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Громадської організації «Садівницьке товариство «Стави», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Київобленерго», ОСОБА_3 , про визнання рішення недійсним, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили визнати недійсним рішення Правління Громадської організації «Садівницьке товариство «Стави» (далі - ГО «СТ «Стави») від 01 березня 2019 року № 09-02/2019 в частині відключення електроустановок, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0086, що належить на праві власності ОСОБА_1 , та на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0253, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; визнати протиправними дії голови та Правління ГО «СТ «Стави» щодо відключення електроустановок, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0086, що належить на праві власності ОСОБА_1 , та на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0253, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; зобов`язати ГО «СТ «Стави» відновити електропостачання вказаних установок на земельних ділянках, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; стягнути з ГО «СТ «Стави» на їх користь по 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивовано тим, що вони є власниками земельних ділянок, розташованих на території ГО «СТ «Стави» в межах Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Протягом 15 років вони були членами ГО «СТ «Стави», сплачували всі необхідні внески, зокрема на електрифікацію та газифікацію, облаштування доріг на території ГО «СТ «Стави», однак у зв`язку з непрозорістю в діяльності керівництва ГО «СТ «Стави» на чолі з головою товариства ОСОБА_3 вони разом з іншими садоводами-членами громадської організації 04 листопада 2018 року подали колективну заяву про добровільний вихід з громадської організації на підставі пунктів 5.5, 5.8.1, 6.1.17 Статуту організації. 24 січня 2019 року вони надіслали відповідачу заяви з проханням заключити з кожним з них договір на право користування спільною сумісною власністю у місячний термін, як зазначено в пункті 5.12 Статуту ГО «СТ «Стави», оскільки Статутом відповідача не передбачено іншого варіанту вирішення питання про участь у витратах об`єктів інфраструктури колишніх членів цієї громадської організації. Однак голова товариства ОСОБА_3 відмовився укласти такі договори. В подальшому вони неодноразово зверталися до голови товариства, правління та голови ревізійної комісії із заявами про укладення з ними договору на користування спільною сумісною власністю, однак голова товариства відмовився укладати такий договір, при тому, що вони не відмовлялися і надалі сплачувати кошти за користування спільною інфраструктурою. 05 квітня 2019 року електроустановки, розміщені на належних їм земельних ділянках, були від`єднані від електромережі згідно з рішенням Правління від 01 березня 2019 року, оформленим протоколом від 01 березня 2019 року № 09-02/2019. При цьому від`єднання здійснювалося в п`ятницю о 18 год. 20 хв., без попереднього припису-попередження із зазначенням дати від`єднання, без особистої присутності, без складання акта із зазначенням показників лічильників на момент від`єднання, незважаючи на те, що на момент відключення ОСОБА_1 мав переплату за користування електричною енергією, і жоден з позивачів не мав заборгованості за спожиту електричну енергію. Крім цього, на території ГО «СТ «Стави» відсутній централізований водопровід, тому в кожного позивача на земельній ділянці облаштована свердловина і внаслідок відключення їх від електропостачання вони не можуть обробляти свої ділянки, так як не мають доступу до води, також на випадок пожежі вони позбавлені можливості її гасіння. Правилами роздрібного ринку електричної енергії визначено можливість, умови та порядок укладення між ними як особами, які припинили членство в ГО «СТ «Стави», відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» тристороннього договору, що надасть їм можливість користуватися електричною енергією та повною мірою відповідатиме нормам чинного законодавства щодо правового статусу відповідача як колективного побутового споживача електричної енергії. Відключення їх від електричної мережі грубо порушує конституційне право власності та носить дискримінаційний характер, оскільки електроустановки, розташовані на їх земельних ділянках, були відключені від електропостачання саме у зв`язку з їх добровільним виходом з членів ГО «СТ «Стави». Відповідач у своєму рішенні від 01 березня 2019 року послався лише на негативні наслідки у взаємовідносинах з Державною фіскальною службою України. Водночас відповідно до положень Правил роздрібного ринку електричної енергії відключення споживачів електричної енергії можливе за умови наявності підстави, передбаченої Правилами, однак відповідач не навів жодної з таких підстав. Також у зв`язку з позбавленням їх права користування електричною мережею, на влаштування та обслуговування якої вони інвестували власні кошти, дискримінацією з боку голови товариства, постійним цькуванням та залякуванням з боку зазначеної посадової особи, що передували відключенню від електромережі, кожному з них (позивачів) була завдана моральна шкода.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГО «СТ «Стави» судові витрати на професійну правничу допомоги в розмірі 16 755 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ГО «СТ «Стави» судові витрати на професійну правничу допомоги в розмірі 16 755 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано дії та рішення Правління ГО «СТ «Стави» від 01 березня 2019 року № 09-02/2019 в частині відключення електроустановок, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0086, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0253, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , неправомірними. Зобов`язано ГО «СТ «Стави» відновити електропостачання електроустановок, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0086, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:221:0253, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2021 року скасовано.

21 липня 2022 року представник ГО «СТ «Стави» - адвокат Безпалюк Н. В. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 24 грудня 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481 грн.

Предметом позову в цій справі є: визнання недійсним рішення Правління ГО «СТ «Стави» від 01 березня 2019 року № 09-02/2019 в частині відключення електроустановок на земельних ділянках позивачів; визнання протиправними дії голови та Правління ГО «СТ «Стави» щодо відключення зазначених електроустановок; зобов`язання ГО «СТ «Стави» відновити електропостачання вказаних установок; стягнення з відповідача на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди по 20 000 грн, тобто сума заявленої позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди - 40 000 грн (20 000 х 2) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2020 року у справі № 707/883/17 не заслуговує на увагу, оскільки: 1) правові висновки, викладені у вказаній постанові Верховного Суду, на які послався заявник стосуються застосування норм Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, які втратили чинність 26 червня 2018 року, тобто до виникнення спірних правовідносин в цій справі, і правові норми вказаних Правил не були застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні; обставини, встановлені судами у справі № 707/883/17, не є подібними до обставин, встановлених судами попередніх інстанцій в цій справі. Так, у справі № 707/883/17 судами встановлено, що після отримання у власність у 2008 році земельної ділянки та у 2012 році - садового будинку позивач не була членом садового товариства, до якого пред`явила вимоги про поновлення електропостачання до її будинку і відшкодування моральної шкоди, а кошти за спожиту електроенергії перераховувала на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго». Натомість в цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивачі були членами садівничого товариства, яке є відповідачем у справі, і припинили своє членство за власною ініціативою, однак тривалий час споживали послуги з електропостачання і сплачували садівничому товариству всі необхідні внески.

Крім цього, посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Громадської організації «Садівницьке товариство «Стави» - адвоката Безпалюк Наталії Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Громадської організації «Садівницьке товариство «Стави», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Київобленерго», ОСОБА_3 , про визнання рішення недійсним, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко