Постанова

від 31.07.2022 по справі 914/1113/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2022 р. Справа №914/1113/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКордюк Г.Т.

суддівОрищин Г.В.

Плотніцького Б.Д.

Секретар судового засідання Залуцький Д.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брок , вих. б/н від 31.01.2022 (вх. №01-05/427/22 від 03.02.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2021 (повний текст рішення складено 28.12.2021)

у справі №914/1113/21 (суддя Коссак С.М.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Брок, м. Львів

до відповідача: Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого в особі Львівської філії Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого, смт. Магерів, Жовківський р-н, Львівська обл.

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Стир-Агротех, Львівська обл., Буський р-н, с. Туря;

за участю третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця Гавришків Тараса Володимировича, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Бужок,

про стягнення 1 781 420,19 грн. заборгованості

за участю представників від:

позивача Скочипець А.Б

відповідача Закусило Р.В.

третьої особи-1 не з`явився;

третьої особи-2 не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

26.04.2021 у Господарський суд Львівської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Брок» (далі по тексту ТОВ «Брок») з позовом до Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого в особі Львівської філії Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого (далі по тексту ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого» в особі Львівської філії) про стягнення вартості матеріалів для виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції на загальну суму 1 781 420,19 грн., які були передані відповідачу для виконання ним договору підряду №2Г від 07.03.2018, однак після невиконання цього договору не повернуті позивачу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач, як підрядник, не вчинив жодних дій для реалізації договору підряду №2Г від 07.03.2018, оскільки не підписав додатка в якому мало бути визначено перелік матеріалів для виконання робіт та не надав позивачеві, як замовнику, кошторису витрат щодо виконання робіт, а тому позивач вважає договір підряду №2Г від 07.03.2018 неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору: предмету, ціни та строку. З огляду на неукладеність договору, позивач стверджує, що передав відповідачеві матеріали для виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції на загальну суму 1 781 420,19 грн. без належної правової підстави, а тому на підставі ст. 1212 ЦК України просить повернути вартість цих матеріалів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2021 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено. Встановивши, що відповідач виконав роботи за договором підряду №2Г від 07.03.2018 та надіслав позивачу підписані акти приймання-передачі виконаних робіт, які останній не підписав та не вказав про наявність недоліків цих робіт, суд на підставі ч. 4 ст. 882 ЦК України дійшов до висновку, що відповідачем виконано роботи, використовуючи передані позивачем матеріали, відтак відсутні правові підстави для повернення вартості цих матеріалів. Суд зазначив, що посилаючись на ст.1212 ЦК України, позивач не назвав правову підставу, яка у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена чи відсутня.

Не погодившись з вказаним рішенням першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:

1)суд першої інстанції порушив строки розгляду справи, які передбачені в ч. 3 ст. 177 та ч. 2 ст. 195 ГПК України, внаслідок чого порушено принцип розумних строків розгляду справи;

2)місцевим господарським судом не враховано преюдиційні обставини, які встановлені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі №914/2117/19, яким відмовлено в задоволенні позову ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого» в особі Львівської філії до ТОВ «Брок» про стягнення заборгованості у розмірі 1 181 715,78 грн., яка виникла внаслідок неоплати робіт, які виконані в межах договору підряду №2Г від 07.03.2018;

3)висновок суду про те, що умовами договору не визначено обов`язку складання кошторису перед підписанням договору не відповідає пункту 3.3 договору підряду №2Г від 07.03.2018 за змістом якого в разі необхідності перевищити кошторис підрядник зобов`язаний повідомити замовника протягом 5 днів, тобто складення кошторису передує виконанню договору;

4)дійшовши до висновку про те, що позивач не виконував пункти 3.4 та 4.1 договору підряду №2Г від 07.03.2018 у частині сплати щомісячних авансових платежів, суд не врахував, що виконанню цього обов`язку передує подання відповідачем відповідних заявок з обґрунтуванням необхідної потреби, які ним не подавались, а не було об`єктивної необхідності здійснювати авансові платежі;

5)висновок суду про те, що згідно п. 2.8 договору підряду №2Г від 07.03.2018 позивач повинен був скласти та надіслати відповідачу додаток з переліком матеріалів, які передаються останньому, не відповідає звичаям ділового обороту, оскільки позивач об`єктивно не міг скласти перелік матеріалів, які необхідні відповідачу, без наявності попередньої інформації про те, які матеріали наявні у відповідача;

6)місцевий господарський суд залишив поза увагою обставину щодо невиконання відповідачем п. 4.3 договору підряду №2Г від 07.03.2018 щодо письмового повідомлення, яким відповідач повідомив позивача про готовність предмета підряду, що має значення для вирішення спору в даній справі;

7)суд визнав встановленими факти щодо виконання відповідачем робіт за договором підряду №2Г від 07.03.2018, а також їх прийняття позивачем, без наявності належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені акти приймання-передачі, які в строки визначені договором надсилались позивачу та підписувались ним;

8)в порушення презумпції невинуватості, який передбачений ст. 62 Конституції України, суд, під час розгляду даної справи, не мав ураховувати матеріали кримінального провадження №12021141240000357, серед іншого, містять акти приймання-передачі з іншими: датою складання, найменуванням робіт, об`ємами (кількістю) робіт та загальною вартістю робіт;

9)суд не врахував звіт про фактичні результати аудиторської фірми «Вест аудит» від 24.09.2021 за висновками якого ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого» в особі Львівської філії не виконало зобов`язань за договором підряду №2Г від 07.03.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками місцевого господарського суду, а тому просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема зазначає, що порушення строків розгляду справи в суді першої інстанції зумовлена поведінкою позивача, яка проявилась у невиконанні ухвалу суду в частині неподання відповіді на відзив та його несвоєчасне направлення учасникам справи, а тому ці обставини об`єктивно не залежали від суду першої інстанції. Стверджуючи про те, що відповідач, як підрядник, у встановленому договором та законом порядку не здав виконані ним роботи, апелянт залишив поза своєю увагою положення ст. 853 та ч. 4 ст. 882 ЦК України щодо правових наслідків невиконання замовником обов`язку прийняти роботу, виконану підрядником.

В судове засідання 01.08.2022 з`явились представники позивача та відповідача. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ЦК України суд розглядає справу без їх участі.

В ході заслуховування пояснень сторін з приводу того чи виконувався договір, стягнення за яким є предметом позову в даній справі, постало питання про достовірність акта приймання-передачі № 1 Г від 31.05.2018 (а.с. 248,т.2).

З огляду на це суд дійшов до висновку про необхідність огляду оригіналу цього доказу в судовому засіданні, а тому ухвалами від 20.06.2022 та від 04.07.2022 зобов`язував відповідача пред`явити оригінал цього доказу для огляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 01.08.2022 судом оглянуто оригінал цього акта приймання-передачі № 1 Г від 31.05.2018 (а.с. 248,т.2).

У судових засіданнях позивач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги просив рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між Львівською філією Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробовування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» (у договорі іменується як підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брок» (у договорі іменується як замовник) підписано та скріплено печатками договір №2Г від 07.03.2018 (далі по тексту - договір) за умовами пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботи з вирощування сільськогосподарської продукції задля отримання врожаю зернових культур та бобових (підготовка посівних площ-земельних ділянок сільськогосподарського призначення, вирощування врожаю), а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 1.4 договору підрядник виконує передбачені у п. 1.1 договору роботи на земельних ділянках, що належать йому на правах користування і які розташовані в адміністративних межах Магерівської селищної ради Жовківського району Львівської обасті загальною площею 375 га.

Роботи з вирощування врожаю сільськогосподарської продукції здійснюються підрядником із використанням сільськогосподарської техніки, обладнання, інструменту та матеріалів підрядника, за винятком тих матеріалів та сільськогосподарської техніки, які надає замовник (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору замовник для виконання робіт надає матеріали, перелічені в додатку до даного договору. Даний додаток є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.2.3 договору замовник для виконання робіт надає оприскувач польовий штанговий ОПШ -24-21.6 (п. 2.3).

Матеріали, зазначені у п. 2.2 цього договору, передаються підряднику для виконання робіт за актом після підписання цього договору (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 2.8 договору підрядник використовує для виконання робіт власні матеріали, перелічені в додатку до договору, який є невід`ємною його частиною.

Розмір винагороди підрядника визначається згідно із кошторисом після виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції і становить 17% від понесених підрядником витрат (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору витрати щодо виконання робіт визначаються відповідно до кошторису.

У п. 3.4 сторони передбачили термін оплати. Зокрема, після а)підписання договору замовник щомісячно перераховує підряднику кошти на витрати, пов`язані з виконанням робіт, згідно з поданої заявки з обгрунтуванням такої потреби; б) протягом 10 календарних днів з моменту підписання акта здавання-приймання робіт-остаточний розрахунок.

Згідно п. 3.5. договору оплата проводиться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт після підписання договору, перерахування авансу та надання необхідних матеріалів. Підрядник зобов`язується виконати роботи згідно агротехнічних термінів. Після закінчення виконання робіт підрядник зобов`язаний письмово повідомити замовника про готовність предмету підряду до здачі протягом 3 календарних днів.

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 договору підрядник зобов`язується інформувати замовника про перебіг виконання робіт. Підрядник та замовник узгоджують процес виконання роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання.

Відповідно до п. 6.2 договору роботи за договором вважаються виконаними, а продукція - переданою підрядником і прийнятою замовником після її передачі у незібраному виді, готовою до збору, та підписання кошторису та акта передачі-приймання виконаних робіт і продукції, що підтверджує виконання робіт і свідчить про відсутність претензій з боку замовника щодо якості та кількості прийнятої продукції і виконаних робіт.

У термін 5 календарних днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання підрядник зобов`язаний надати замовнику звіт про використання матеріалу (п. 6.3 договору).

Умовами п. 7.1 передбачені зобов`язання підрядника, зокрема: своїми силами виконати всі роботи, передбачені в п. 1.1 договору, в обсягах та в строки, передбачені календарним планом; у термін до 5 календарних днів з моменту завершення робіт, визначених в п.1.1 договору, подати замовнику на підписання кошторис та у термін до 10 календарних днів акт здавання-приймання; вести бухгалтерський та податковий облік.

Згідно з п. 7.3. договору замовник зобов`язаний надати підряднику необхідні матеріали для вирощування сільськогосподарської продукції відповідно до п. 2.2 договору, прийняти надані виконавцем роботи та підписати акт здавання-приймання та кошторис протягом 3 (трьох) календарних днів з дати одержання названого акта та кошторису від виконавця та оплатити виконавцю роботи, визначені у п. 1.1 цього договору, в розмірах і в строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, лише після досягнення згоди щодо всіх істотних умов слід вважати, що сторони уклали договір, внаслідок чого між ними виникли взаємні права та обов`язки, а відповідний договір набрав чинності.

Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, позивач стверджує, що внаслідок підписання договору №2Г від 07.03.2018 між ним та відповідачем не виникло договірних правовідносин, оскільки сторони не погодили між собою всіх істотних умов договору, а саме: предмету, ціни та строку.

Згідно із ч.1-3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проаналізувавши умови договору №2Г від 07.03.2018, який був підписаний між сторонами, що ними, не заперечується, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема: предмет договору визначений у п. 1.1 за змістом якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботи з вирощування сільськогосподарської продукції задля отримання врожаю зернових культур та бобових (підготовка посівних площ-земельних ділянок сільськогосподарського призначення, вирощування врожаю), а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх; ціна договору визначена у п. 3.1 згідно з яким розмір винагороди підрядника визначається згідно із кошторисом після виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції і становить 17% від понесених підрядником витрат; строк визначений у п. 4.2 відповідо до якого підрядник зобов`язується виконати роботи згідно агротехнічних термінів.

Відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини.

З огляду на це доводи апелянта про неукладеність підписаного між сторонами договору №2Г від 07.03.2018 через те, що відповідач не підписав додатка в якому мало бути визначено перелік матеріалів для виконання робіт та не надав позивачеві, як замовнику, кошторису витрат щодо виконання робіт, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки додаток в якому мало бути визначено перелік матеріалів для виконання робіт та кошторис про вартість виконаних робіт може впливати на виконання договору, а не на його укладеність чи неукладеність.

Тобто у випадку недосягнення згоди щодо всіх істотних умов між сторонами не виникають жодні правовідносити зобов?язального характеру (відсутні як зобов?язана, так і управнена сторона). Натомість у випадку, якщо сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, між ними виникають зобов?язально-правові відносини, кожна зі сторін несе одна перед одною взаємокореспондуючі права та обов?язки, а відтак управнена сторона може вимагати від зобов?язаної виконання взятого на себе обов?язку. Сам факт невиконання однією зі сторін якого-небудь обов?язку за договором дозволяє управненій стороні вимагати виконання цього обов?язку, однак жодним чином не свідчить про відсутність договірних (зобов?язально-правових) відносин між сторонами.

У п. 46 постанови від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин.

Отже, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, а тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 911/106/20).

Частиною першою статті 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту умов укладеного сторонами договору вбачається, що зобов`язанню замовника оплатити виконані підрядником роботи кореспондує обов`язок підрядника виконати належним чином та відповідно до передбачених договором умов - роботи.

Згідно із ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою упредметнений (матеріалізований) результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі.

Виконуючи взяту на себе роботу за договором підряду, підрядник зберігає певну самостійність, яка виражається в тому, що він сам організовує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість виконання окремих операцій.

Юридичним завершенням договору підряду є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, яка врегульована чинним законодавством.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначене, договір №2Г від 07.03.2018 за своєю правовою природою є договором підряду, що правильно кваліфіковано судом першої інстанції.

Суд зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Відтак місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що до предмету доказування в даній справі, зокрема, входять обставини щодо виконання чи невиконання умов договору та наявності чи відсутності підстав для стягнення грошових коштів, що еквівалентна вартості переданих замовником (позивачем) підряднику (відповідачу) матеріалів в розмірі 1 781 420,19 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. За приписами частин 1, 2 статті 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Згідно з п. 2.1 підписаного сторонами договору роботи з вирощування врожаю сільськогосподарської продукції здійснюються підрядником із використанням сільськогосподарської техніки, обладнання, інструменту та матеріалів підрядника, за винятком тих матеріалів та сільськогосподарської техніки, які надає замовник (п.2.1 договору).

Тобто виконання робіт за договором не повинно було здійснюватись виключно з матеріалів замовника, а тому відхиляються доводи апелянта про те, що підрядник (відповідач) не міг приступити до виконання робіт за договором без матеріалів замовника.

Замовник для виконання робіт надає матеріали, перелічені в додатку до даного договору. Даний додаток є невід`ємною частиною договору. Матеріали, зазначені у п.2.2 цього договору, передаються підряднику для виконання робіт за актом після підписання цього договору (п.п.2.2, 2.6 договору).

Згідно з п.2.8 договору підрядник використовує для виконання робіт власні матеріали, перелічені в додатку до договору, який є невід`ємною його частиною.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу матеріали, а саме: - 22 тонни Sіаrkороl-Таrnоgran РK на суму 252 680,10 грн.; - 40 тон сульфату амонію Pulsar на суму 386 390,00 грн.; - 25 тон карбаміду на суму 275 000,00 грн.; - 33 тонни Pulan Аміачної селітри 34,4% N на суму 295 350,00 грн.; 22 тонни насіння сої Султана на суму 572 000,09 грн. Ця обставина підтверджується актами приймання-передачі №1 від 18.04.2018 та №2 від 20.04.2018.

Відповідно до п.7.3.1. договору позивач (замовник) зобов`язаний надати підряднику необхідні матеріали для вирощування сільськогосподарської продукції згідно п.2.2. Згідно п.2.2. договору замовник для виконання робіт надає матеріали, перелічені в додатку до даного договору. Даний додаток до договору є невід`ємною частиною до договору.

Судами встановлено, що матеріали справи не містять додаток до договору, його направлення відповідачу для підписання, а відтак і відмову від підписання відповідачем цього додатку. Зміст договору не передбачає обов`язок складання додатку до договору саме відповідачем. При цьому згідно з п.2.6. договору матеріали, зазначені у п.2.2. (а п.2.2. не містить переліку матеріалів, а відсилає до додатку до договору) передаються підрядником для виконання робіт за актом після підписання цього договору.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що аргументи апелянта про те, що він об`єктивно не міг скласти перелік матеріалів, які необхідні відповідачу, без наявності попередньої інформації про те, які матеріали наявні у відповідача, не спростовують того факту, що сторони здійснили приймання-передачу чітко визначеного переліку товарів, які були необхідні для виконання робіт за договором. Підписавши акти приймання-передачі №1 від 18.04.2018 та №2 від 20.04.2018 сторони фактично вчинили конклюдентні дії, якими визнали, що погодили перелік матеріалів, які необхідні відповідачу, без відповідного оформлення, як це визначено п.7.3.1. договору. Однак таке формальне недотримання умов договору не спростовує її фактичного виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Зі змісту п.4.1 договору вбачається, що зобов`язання підрядника розпочати виконання робіт виникає з моменту після підписання договору, перерахування авансу та надання необхідних матеріалів.

Тобто початок виконання умов договору не залежав від наявності складеного кошторису, а залежав від підписання договору, перерахування авансу та надання необхідних матеріалів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що умовами договору не визначено обов`язок складання кошторису перед підписанням договору саме відповідачем. Аналогічно таких приписів не встановлено нормами ЦК України, які регулюють ці відносини. Суд зауважує, що згідно з п. 7.1.4. та 7.3.2. договору сторони домовилися про підписання кошторису після завершення робіт.

Покликання апелянта на пункт 3.3 договору підряду №2Г від 07.03.2018 про те, що в разі необхідності перевищити кошторис підрядник зобов`язаний повідомити замовника протягом 5 днів, а тому складення кошторису передує виконанню договору, не спростовує факту існування між сторонами договірних правовідносин та виконання відповідачем умов договору підряду.

Твердження апелянта про те, що ним не перераховувався аванс відповідно до п. 3.4. та 4.1. договору, оскільки виконанню цього обов`язку передує подання відповідачем відповідних заявок з обґрунтуванням необхідної потреби, які ним не подавались, а не було об`єктивної необхідності здійснювати авансові платежі, не спростовує факт виконання відповідачем робіт з власних матеріалів, а також з матеріалів, які були передані позивачем згідно з актами приймання-передачі №1 від 18.04.2018 та №2 від 20.04.2018, що встановлено вище.

Щодо твердження апелянта про невчинення відповідачем дій з приводу виконання умов договору після його підписання, суд апеляної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про недоведеність цієї обставини відповідними доказами. Окрім того позивач не вчиняв дії щодо належного виконання умов договору, контролю за його виконанням, що передбачені, зокрема розділом 5 договору.

Порядок та термін здійснення оплати виконаних підрядником робіт сторони встановили у п.3.4 договору, а саме, що після підписання договору замовник щомісячно перераховує підряднику кошти на витрати, пов`язані з виконанням робіт, згідно поданої заявки з обгрунтуванням такої потреби; протягом 10 календарних днів з моменту підписання акта здавання-приймання робіт-остаточний розрахунок.

Оплата проводиться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.5 договору). Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Так, згідно з пунктом 6.1 договору встановлено, що здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 10 календарних днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання.

Відповідно до п.7.1 договору підрядник зобов`язаний у термін до 5 календарних днів з моменту завершення робіт, визначених в п.1.1 договору, подати замовнику на підписання кошторис та у термін до 10 календарних днів акт здавання-приймання.

Згідно з п. 6.2 договору роботи за договором вважаються виконаними, а продукція - переданою підрядником і прийнятою замовником після її передачі у незібраному виді, готовою до збору, та підписання кошторису та акта передачі-приймання виконаних робіт і продукції, що підтверджує виконання робіт і свідчить про відсутність претензій з боку замовника щодо якості та кількості прийнятої продукції і виконаних робіт.

У термін 5 календарних днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання підрядник зобов`язаний надати замовнику звіт про використання матеріалу (п.6.3 договору).

Згідно з п. 7.3. договору замовник зобов`язаний прийняти надані виконавцем роботи та підписати акт здавання-приймання та кошторис протягом 3 календарних днів з дати одержання названого акта та кошторису від виконавця та оплатити виконавцю роботи, визначені у п. 1.1 цього договору, в розмірах і в строки, встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт:

№1-Г від 05.05.2018 на суму 189 576,90 грн., згідно з яким проведено роботи по дискуванню поля під сою трактором Т-150К+БДВ-36 площею 100 га, на підставі договору №29-05/18 з ТОВ «Вам Агро» площею 120 га, витрачено паливо на дискування в кількості 2345 л;

№2-Г від 11.05.2018 на суму 71 620,54 грн., згідно з яким проведено роботи по культивації поля під сою трактором МТЗ-82+КСП-4 площею 241 га та витрачено паливо на культивацію в кількості 1395 л;

№3-Г від 18.05.2018 на суму 56 704,20 грн., згідно з яким проведено роботи по внесенню добрив під сою трактором МТЗ-82+МВД -900 площею 257 га та витрачено паливо на внесення добрив в кількості 766л;

№4-Г від 24.05.2018 на суму 98 487,08 грн., згідно з яким проведено роботи по передпосівному обробітку ґрунту під сою трактором Т-150+РВК-5,4 площею 229 га та витрачено паливо по передпосівному обробітку ґрунту в кількості 1740л;

№5-Г від 30.05.2018 на суму 161 142,53 грн., згідно з яким проведено роботи по посіву сої трактором МТЗ-82+С3-3,6А площею 368 га та витрачено паливо на посів в кількості 1520 л;

№6-Г від 31.05.2018 на суму 56 679,00 грн, згідно з яким проведено роботи по обприскуванню сої досходовими гербіцидами трактор МТЗ-82+ОП 2000 площею 368 га, підвезено трактором МТЗ-82+2ПТС води-99год та витрачено палива по обприскуванню сої досходовими гербіцидами в кількості 550 л;

№7-Г від 02.07.2018 на суму 111 743,40 грн., згідно з яким проведено роботи по обприскуванню сої трактор МТЗ-82+ОП 2000 площею 736 га, підвезено трактором МТЗ-82+2ПТС води-150 год та витрачено палива по обприскуванню сої в кількості 1 202 л;

№8-Г від 30.07.2018 на суму 105 601,50 грн., згідно з яким проведено роботи по обприскуванню сої трактор МТЗ-82+ОП 2000 площею 736 га, підвезено трактором МТЗ-82+2ПТС води-124год та витрачено палива по обприскуванню сої в кількості 1305л.

Зазначені акти були надіслані відповідачу 07.03.2019 разом із претензією їх підписати та провести розрахунок за виконані роботи.

Поряд з тим, незважаючи про обізнаність таких актів, позивачем не вчинено жодних дій щодо їх підписання чи відмову у підписанні із зазначенням причин чи недоліків.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відтак спростовуються доводи апелянта про те, що суд визнав встановленими факти щодо виконання відповідачем робіт за договором підряду №2Г від 07.03.2018, а також їх прийняття позивачем, без наявності належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин. Недотримання відповідачем строку надсилання цих актів не спростовує обов`язку позивача прийняти виконані роботи або відмовитись від їх прийняття з відповідним обґрунтуванням, чого вчинено не було. Факт відсутності письмового повідомлення, яким відповідач повідомив позивача про готовність предмета підряду також не спростовує факт виконання робіт за договором, а тому спростовуються доводи апелянта в цій частині.

Позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення коштів, зазначаючи при цьому загальні положення ст. 174 ГК України, ч.1 ст.509 ЦК України, ст.610 ЦК України, ч.1 ст.629 ЦК України та спеціальні норми, що регулюють підрядні відносини, а саме ч.1 ст.840 ЦК України, ч.1 ст.841 ЦК України посилається на ст.1212 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Відповідно до ч.1 ст.841 ЦК України підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Однак позивач не надав суду докази того, що на переданий ним матеріал закінчився термін зберігання. Позиція про те, що цей матеріал позивачу не потрібний судом відхиляється як не аргументований та суперечить суті договору підряду, оскільки ч.2 ст.840 ЦК України встановлює правило, що якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Зокрема у надісланій претензії від 18.10.2019 року позивач наголошував на поверненні саме матеріалів, що були надані відповідачу або перерахування коштів.

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Позивач у підставі позову, посилаючись на ст.1212 ЦК України, не називає правову підставу, яка у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена чи відсутня.

Згідно з п.4.2. договору підрядник зобов`язується виконати роботу згідно агротехнічних термінів. Більш детальної інформації з приводу агротехнічних термінів виконання робіт щодо сільськогосподарської продукції, що складає предмет договору останній не містить.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Обов`язок з повернення матеріалів, який наданий підряднику, врегульований нормами Глави 61 ЦК України «Підряд».

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач обґрунтовує вимогу невиконанням договору зі сторони відповідача (підрядника).

Натомість, обґрунтовуючи факт виконання умов договору, відповідачем надано копію протоколу допиту свідка заступника директора Львівської філії Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» ОСОБА_1 від 07 грудня 2021 року, в порядку досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021141240000357 та акт №1-Г від 31 травня 2018 року здачі-приймання робіт за квітень-травень 2018 року по договору підряду №2»Г» від 07.03.2018 підписаного від підрядника (відповідача у справі) ОСОБА_1 та від замовника (позивача у справі) директором ТОВ «БРОК» Хомляком В.М. на суму 140 742,00грн., скріплений печатками.

Згідно з цим актом сторони погодили факт виконання підрядником таких робіт: витрати палива на внесення добрив МВД-900 л 766 19,75 15128,50; витрати палива на обприскування сої до сходовими гербіцидами ОП-2000 л 550 19,75 10862,50; витрати палива на посів сої С3- 3,6 л 1520 19,75 30020,00; оплата праці працівників при виконанні даних робіт грн. 57787,00; амортизація грн. 3487,00. Всього витрат 117285,00 ПДВ-20% 23457,00 Разом 140742,00. Загальна вартість робіт (послуг) склала: 140742,00 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має.

У матеріалах справи також наявна подана відповідачем заява свідка ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідка.

Відповідно до ч.1 ст.87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Відтак подана відповідачем заява свідка відповідає вимогам ст.88 ГПК України.

У цій заяві свідок ОСОБА_2 зазначив, що «в період вересня-жовтня 2018 року, Львівською філією УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого було передано ТзОВ «БРОК» на полі врожай сої, на виконання договору підряду №2-Г від 07 березня 2018 року. ТзОВ «БРОК» за допомого ТзОВ «СТИР-АГРОТЕХ» зібрало врожай сої з поля площею 346 га в моїй особистій присутності, оскільки контроль по збору врожаю я здійснював щоденно. 22 га площі засіяної сої було зібрано власними силами ТзОВ «БРОК».».

Судом проаналізовано також протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 21.09.2021 у справі №914/1113/21 його залучено як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача у рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021141240000357. Свідок зазначив, що будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, уклав договір з ТОВ «Брок» на перевезення сої і приблизно у вересні-жовтні 2018 року разом зі своїм водієм ОСОБА_4 здійснював таке перевезення з полів інституту (назву інституту не зазначено).

Доказів на спростування цих обставин позивачем суду не надано.

Покликання апелянта на те, що суд першої інстанції, під час розгляду даної справи, не мав ураховувати матеріали кримінального провадження №12021141240000357, відхиляються апеляційним судом, оскільки дослідження цих документів, як доказів у межах господарського судочинства не впливає на доведеність факту винуватості чи невинуватості в межах кримінального судочинства, а відтак відхиляються покликання скаржника на порушення презумпції невинуватості, яка передбачена ст. 62 Конституції України.

Окрім того в матеріалах справи наявний висновок №1 судово-економічної експертизи від 27.01.2020 (а.с.161-166,т.1) на вирішення якої поставлено питання: «Чи підтверджується документально розрахунок розміру понесених Львівською філією УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого витрат та нарахованої винагороди у зв`язку з виконанням умов договору підряду №2Г від 07.03.2018 на загальні суми 842 402,10 грн. та 143 208,35 грн. відповідно?». Цей висновок складений судовим експертом Бурдьо І.М., яка діяла на підставі свідоцтва №1858 від 23.12.2016, виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. У висновку зазначено про те, що судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність передбачену ст. 384 КК України, а тому даний висновок відповідає вимогам ст. 98 ГПК України.

Зі змісту цього висновку вбачається, що в результаті проведених досліджень підтверджується документально розрахунок розміру понесених Львівською філією УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого витрат та нарахованої винагороди у зв`язку з виконанням договору підряду №2Г від 07.03.2018 на загальну суму 842 402,10 грн. та 143 208,35 грн. відповідно.

Що стосується звіту про фактичні результати аудиторської фірми «Вест аудит» від 24.09.2021 за висновками якого ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого» в особі Львівської філії не виконало зобов`язань за договором підряду №2Г від 07.03.2018, то суд його не враховує як доказ, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 98 ГПК України.

Окрім того, з`ясовуючи питання виконання відповідачем умов договору підряду №2Г від 07.03.2018 судом встановлено, що до пред`явлення позову в даній справі ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого» в особі Львівської філії (відповідач у даній справі) пред`являвся позов до ТОВ «Брок» (позивач у даній справі) про стягнення заборгованості у розмірі 1 181 715,78 грн., яка виникла внаслідок неоплати робіт, які виконані в межах договору підряду №2Г від 07.03.2018. Цій справі було присвоєно №914/2117/19.

Тобто в предмет доказування по справі №914/2117/19 також входила обставина щодо виконання договору підряду №2Г від 07.03.2018, що має значення і в даній справі за №914/1113/21.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі №914/2117/19 у задоволенні позову ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого» в особі Львівської філії відмовлено через недоведеність позовних вимог, однак через ряд неточностей, які містились в матеріалах цієї справи, судом не встановлено ані факт повного виконання договору підряду №2Г від 07.03.2018, ані факт його невиконання, що має значення для вирішення спору в даній справі №914/1113/21.

З огляду на це безпідставними є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував обставини, які встановлені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі №914/2117/19. Більше того в апеляційній скарзі не вказано, які саме преюдиційні обставини не були враховані місцевим господарським судом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Враховуючи наведене вище, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що аргументи апелянта про невиконання умов договору відповідачем, а відтак і вимога про стягнення коштів, що еквівалентна вартості переданого матеріалу, є необґрунтованими та недоведеними, що підтверджує відсутність порушеного суб`єктивного права позивача, яке встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволені позову.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції порушив строки розгляду справи, які передбачені в ч. 3 ст. 177 та ч. 2 ст. 195 ГПК України, внаслідок чого порушено принцип розумних строків розгляду справи, то суд відхиляє ці твердження оскільки погоджується з запереченнями відповідача, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що порушення строків розгляду справи в суді першої інстанції зумовлена поведінкою позивача, яка проявилась у невиконанні ухвалу суду в частині неподання відповіді на відзив та його несвоєчасне направлення учасникам справи, а тому ці обставини об`єктивно не залежали від суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брок , вих. б/н від 31.01.2022 (вх. №01-05/427/22 від 03.02.2022) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2021 у справі №914/1113/21 - залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 40 081,95 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Орищин Г.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови складено 11.08.2022.