Постанова

від 26.01.2022 по справі 910/2895/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2022 р. Справа№ 910/2895/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.01.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 (повний текст складено 09.08.2021)

у справі №910/2895/21 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Дочірнього підприємства "Будівельно- інвестиційна група 4"

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки

В судовому засіданні 27.01.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Дочірнє підприємство "Будівельно-інвестиційна група 4" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки у редакції позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наявність передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" підстав для укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №66-6-00201 від 02.11.2004, дія якого закінчилась.

Так, позивач вказує, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №66-6-00201 від 02.11.2004, був змінений рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі №2/33 на новий строк - 15 років, тобто до 02.11.2019, після чого Дочірнє підприємство "Будівельно-інвестиційна група 4" продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, виконує належним чином умови договору оренди та свої обов`язки орендаря, при цьому орендодавець (відповідач) у встановлений законом строк заперечень з приводу продовження дії договору оренди не надав. Водночас, позивач зазначив, що у зв`язку із закінченням строку дії означеного правочину, з метою документального підтвердження триваючих орендних відносин, звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.12.2020 №778532050, однак Київська міська рада у встановлений законодавством строк про прийняте рішення позивача не повідомила, внаслідок чого останній просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки у редакції позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись серед іншого на те, що позивачем порушено умови п.п.8.4, 11.7 укладеного між сторонами договору - земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, зазначена ділянка частково захаращена сміттям, а на частині земельної ділянки розташована стоянка для автомобілів, позивач систематично не сплачував орендну плату та пропустив строк, передбачений п.11.7 договору, на звернення до орендодавця щодо поновлення цього договору.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив про те, що з метою дотримання умов укладеного між сторонами правочину, позивачем 05.09.2019 надіслано на адресу відповідача лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, однак Київська міська рада відповіді на вказаний лист не надала.

Представник відповідача у запереченнях на відповідь на відзив додатково навів заперечення проти заявлених позовних вимог.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/2895/21 у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4" відмовлено. Судовий збір залишено за позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що неналежне виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди, неповідомлення орендарем до закінчення строку дії договору орендодавця в установлені як договором, так і Законом України "Про оренду землі" строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, є недотриманням позивачем процедури поновлення договору на новий строк, передбаченої положеннями ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", та є підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірнє підприємство "Будівельно-інвестиційна група 4" оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та не відповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- заборгованість з орендної плати виникла після дати закінчення строку дії договору оренди, на вимогу відповідача була сплачена в розмірі 58 300,00 грн. після послаблення протиепідеміологічних заходів;

- заперечує порушення п.9.4 договору, а саме: не завершення будівництва у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, оскільки детальний план території був затверджений відповідачем лише 23.07.2015, у зв`язку з чим позивач не міг розпочати будівництво до затвердження детального плану території;

- заперечує розміщення автостоянки на орендованій земельній ділянці, факт паркування автомобілів певними особами не свідчить про те, що це зробив позивач, який не надавав свого дозволу на розміщення автостоянки, вважає розміщення місцевими мешканцями своїх автомобілів на галявині проблемою їх особистого виховання;

- позивач неодноразово повідомляв відповідача про своє бажання скористатися своїм переважним правом на продовження договору оренди, повідомив відповідача про це листом від 22.07.2019 з додаванням проекту додаткової угоди за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, до апеляційної скарги подав докази направлення та вручення цього листа; повторно повідомив відповідача за один місяць до закінчення строку дії договору оренди;

- до листа-повідомлення було додано проект додаткової угоди;

- між сторонами продовжувались орендні відносини протягом всього 2020 року, жодна із сторін не бажала їх припиняти, 30.08.2020 відповідач листом вимагав сплату заборгованості, яку проведено позивачем 09.10.2020;

- відповідачем не направлялась у письмовому вигляді відмова у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує доводи апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 справу №910/2895/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/2895/21.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/581/21 від 25.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2895/21 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 , з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4" передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Будівельно - інвестиційна група 4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/2895/21, розгляд справи призначено на 02.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 оголошено перерву у справі на 27.01.2022.

В судовому засіданні 27.01.2022 відхилено клопотання позивача про прийняття нового доказу, долученого до апеляційної скарги, щодо надіслання відповідачу листа від 22.07.2019 з додаванням проекту додаткової угоди за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, з підстав необґрунтованості та недоведеності суду неможливості його подання суду першої інстанції. Крім того, лист адресований не відповідачу у справі, та до нього не долучено проект додаткової угоди.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2022 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до п.36 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки Дочірньому підприємству "Будівельно-інвестиційна група 4", передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,32 га для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на просп. Возз`єднання, 13-В у Дніпровському районі м.Києва за рахунок земель запасу та громадської забудови.

На виконання вказаного рішення, 28.10.2004 між Дочірнім підприємством "Будівельно-інвестиційна група 4" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №66-6-00201 від 02.11.2004.

Відповідно до умов цього договору орендодавець, на підставі п.36 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі-об`єкт оренди, земельна ділянка), визначену цим договором. Об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - просп. Возз`єднання, 13-В у Дніпровському районі м. Києва, розмір - 3249 кв.м, цільове призначення - для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом, кадастровий номер: 8000000000:63:084:0019, договір укладено на 5 років (п.п.1.1, 2.1, 3.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки.

Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (п.п.6.1, 6.2 договору).

Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (п.8.3 договору).

Орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату (за змістом п.8.4 договору).

Умови поновлення договору передбачені п.11.7 договору, а саме: після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, у разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 02.11.2004, підписаним між сторонами, земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:084:0019 передано позивачу - Дочірньому підприємству "Будівельно-інвестиційна група 4".

У подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі №2/33 за позовом Дочірнього підприємства "Будівельно-інвестиційна група 4" до Київської міської ради внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 року №66-6-00201, вважаючи укладеною угоду (договір про внесення змін) до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 №66-6-00201 в редакції, яка підписана Дочірнім підприємством "Будівельно-інвестиційна група 4" на умовах визначених договором, а саме: внести зміни в пункт 2.1 договору, де слова "для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом" замінити словами "для будівництва та обслуговування адміністративного будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом", внести зміни до п.3.1 договору, виклавши його в новій редакції "Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років", дана угода набуває чинності з дня її державної реєстрації, усі спори, пов`язані з виконанням умов цієї угоди, вирішуються судами України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цієї угоди, ця угода є невід`ємною частиною договору і складена у двох примірниках, один примірник для орендодавця, один -для орендаря, орендодавець - Київська міська рада, орендар - Дочірнє підприємство "Будівельно-інвестиційна група 4", зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду (договір про внесення змін) до договору оренди земельної ділянки між орендодавцем - Київською міською радою та Дочірнім підприємством "Будівельно-інвестиційна група 4", у встановленому порядку.

Отже, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі №2/33, яке набрало законної сили, строк дії договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004 (державна реєстрація 02.11.2004) був змінений на 15 років - до 02.11.2019.

На виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва, сторонами підписано угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 за №66-6-00201, яку зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №66-6-00455 від 03.03.2008.

30.08.2020 відповідач звернувся до орендаря з листом №05708-18492 про сплату заборгованості з орендної плати за землю на суму 58300,00 грн., яка сплачена позивачем згідно платіжного доручення №2 від 09.10.2020.

07.12.2020, тобто після закінчення строку дії договору оренди, позивач, як орендар, звернувся до Київської міської ради з повідомленням №778532050 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №66-6-00201 від 02.11.2004, в якому підтверджував повне виконання умов договору оренди земельної ділянки, відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку станом на сьогоднішній день, надало згоду на приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства.

Як стверджує позивач, разом із вказаним повідомленням, орендарем був наданий проект додаткової угоди про поновлення терміну договору оренди, проте, вказана пропозиція була залишена Київською міською радою без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач посилається на наявність передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" підстав для укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №66-6-00201 від 02.11.2004, дія якого закінчилась.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем порушено умови п.п.8.4, 11.7 укладеного між сторонами договору - земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, зазначена ділянка частково захаращена сміттям, а на частині земельної ділянки розташована стоянка для автомобілів, позивач систематично не сплачував орендну плату та пропустив строк, передбачений п.11.7 договору, на звернення до орендодавця щодо поновлення цього договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні в справіSunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику у даній справі таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.15 ЗаконуУкраїни «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі №2/33, яке набрало законної сили, строк дії договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004 (державна реєстрація 02.11.2004) був змінений на 15 років - до 02.11.2019.

Таким чином, строк дії спірного Договору закінчувався 02.11.2019.

За приписами статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Водночас, розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Отже, під час розгляду спору суд керується положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка мала назву «Поновлення договору оренди землі», у редакції, чинній на момент укладення договору.

Відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 6-8, 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі.

При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаних постановах від 22.09.2020 зазначила, що близький за змістом висновок викладено в тому числі і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Разом з тим, у вказаних постановах від 22.09.2020 у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17, в частині необов`язковості повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на зміст частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України вказані висновки враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

Відтак, господарському суду при вирішенні даного спору про визнання договору поновленим необхідно з`ясовувати наступні обставини: чи повідомляв орендар орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені договором та законом строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди; чи продовжує орендар користуватись виділеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди; чи повідомляв письмово орендодавець орендаря про відмову в поновленні договору оренди у встановлені законом строки; чи належно виконує орендар свої обов`язки за договором оренди.

Отже, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі №2/33, яке набрало законної сили, строк дії договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004 (державна реєстрація 02.11.2004) був змінений на 15 років - до 02.11.2019.

На виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва, сторонами підписано угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 за №66-6-00201, яку зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №66-6-00455 від 03.03.2008.

30.08.2020 відповідач звернувся до орендаря з листом №05708-18492 про сплату заборгованості з орендної плати за землю на суму 58300,00 грн., яка сплачена позивачем згідно платіжного доручення №2 від 09.10.2020.

07.12.2020, тобто після закінчення строку дії договору оренди, позивач, як орендар, звернувся до Київської міської ради з повідомленням №778532050 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №66-6-00201 від 02.11.2004, в якому підтверджував повне виконання умов договору оренди земельної ділянки, відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку станом на сьогоднішній день, надало згоду на приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства.

Як стверджує позивач, разом із вказаним повідомленням, орендарем був наданий проект додаткової угоди про поновлення терміну договору оренди, проте, вказана пропозиція була залишена Київською міською радою без відповіді та задоволення.

Велика Палата Верховного Суду у вищенаведених постановах констатувала необхідність попереднього звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

Таке звернення повинно бути вчинене у строк, встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, оскільки відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №915/1003/20.

Із приводу дотримання вказаних умов для поновлення договору оренди колегія суддів встановила, що 07.12.2020, тобто після закінчення строку дії договору оренди, позивач, як орендар, звернувся до Київської міської ради з повідомленням №778532050 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004, в якій не зазначив про подання проекту додаткової угоди.

При цьому, ні до позовної заяви, ні до будь-якої своєї заяви або клопотання по справі позивач не подав проект додаткової угоди, копію якої мав би подати відповідачу разом з заявою про поновлення терміну дії договору, з викладеними у ній умовами, на яких він просить поновити договір оренди земельної ділянки, з підписом посадової особи позивача та печаткою його підприємства.

Позивач стверджує, що має право на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

При вирішенні справи колегія суддів приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 за касаційною скаргою ФОП Лешика І.І., а саме:

«33. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону N 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

34. Отже, стаття 33 Закону N 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення.Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

35. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

36. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону N 161-XIV).

37. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону N 161-XIV).

38. Частини п`ята та шоста статті 33 Закону N 161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

38.1. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону N 161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

38.2. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону N 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону N 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах N 313/350/16-ц і N 159/5756/18).

39. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

40. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону N 161-XIV). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону N 161-XIV).

41. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону N 161-XIV, є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

42. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону N 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі N 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах N 313/350/16-ц і N 159/5756/18).

43. Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону N 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону N 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою».

Із положень п.11.7 договору вбачається, що позивач взяв на себе обов`язок повідомити Київську міську раду про свій намір скористатися переважним правом укладення договору оренди на новий строк до 02.08.2019 (не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору).

Однак, Дочірнє підприємство "Будівельно-інвестиційна група 4" звернулось до Київської міської ради із повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки 07.12.2020, тобто із порушенням визначеного договором терміну повідомлення про свій намір.

Твердження позивача про направлення на адресу відповідача повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки 05.09.2019 не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, оскільки зі змісту наданої позивачем накладної кур`єрської доставки "Триммер" не вбачається вміст направленого позивачем на адресу Департаменту земельних ресурсів КМДА відправлення. До того ж, зазначене відправлення адресовано не відповідачу у справі, що розглядається, орендодавцю за укладеним між сторонами договором, а іншому адресату (а.с.119, т.1)..

07.12.2020, тобто після закінчення строку дії договору оренди, позивач, як орендар, звернувся до Київської міської ради з повідомленням №778532050 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004 (а.с.22, т.1), в якій не зазначив про подання проекту додаткової угоди, чим не дотримався вимог, встановлених частинами 1-5 та 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у вказаній вище постанові.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, а позивачем не доведено суду подання відповідачу проекту додаткової угоди до договору оренди.

Твердження позивача про ненадання у відповідності до положення частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у місячний термін після звернення та у відповідності до положення частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» протягом місяця після закінчення строку дії Договору, вмотивованої відмови відповідача від поновлення договору оренди на новий строк, не звільняє позивача від обов`язку дотримання законодавчо визначеного алгоритму дій та відповідного звернення до орендодавця у визначені строки із повідомленням про намір продовжити договір в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» та з поданням проекту додаткової угоди.

Як уже зазначалося вище, лише у разі виконання орендарем покладеного на нього обов`язку щодо направлення листа-повідомлення про поновлення договору оренди з відповідним проектом додаткової угоди у визначені строки може мати місце, у разі відсутності висловлених заперечень, наявність «мовчазної згоди» орендодавця на його поновлення.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у зв`язку з не направленням позивачем у встановлені строки разом з листом-повідомленням про поновлення договору оренди - відповідного проекту додаткової угоди.

Крім цього, судом враховано те, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", позивачу необхідно підтвердити належне виконання своїх обов`язків за договором оренди, однак 30.08.2020 відповідач звернувся до орендаря з листом №05708-18492 про сплату заборгованості з орендної плати за землю на суму 58300,00 грн, яку було сплачено орендарем лише 09.10.2020, що не свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за договором.

До обов`язків орендаря віднесено не тільки здійснення своєчасної плати за користування земельною ділянкою, але й (відповідно до п.8.4 договору) завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази виконання Дочірнім підприємством "Будівельно-інвестиційна група 4" визначених договором обов`язків, у тому числі завершення забудови земельної ділянки, розташованої на проспекті Возз`єднання, 13-В у Дніпровському районі м. Києва так, як і використання спірної ділянки за цільовим призначенням.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Будівельно - інвестиційна група 4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/2895/21.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову та апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Будівельно - інвестиційна група 4" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/2895/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/2895/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство "Будівельно - інвестиційна група 4".

4. Матеріали справи №910/2895/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 11.08.2022 після відновлення роботи суду.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська