Постанова

від 07.08.2022 по справі 910/14549/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2022 р. Справа№ 910/14549/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Звершховській І.А.,

від ТОВ «Екотехнік-Віньківці»: не з`явились;

від ДП «Гарантований покупець» : Прокопів Н.М., Коваль О.С.,

від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: не з`явились;

від ПАТ НАК «Укренерго»: не з`явились;

від КМУ: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 (повний текст складено 17.01.2022)

у справі №910/14549/21 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік-Віньківці»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

2. Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго,

3. Кабінет Міністрів України,

про стягнення 3 034 273,66 грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехнік-Віньківці» (далі - ТОВ «Екотехнік-Віньківці») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») 3034273,66 грн, з яких 2409664,42 грн основного боргу, 129923,80 грн пені, 168676,51 грн штрафу, 74199,04 грн 3% річних та 251809,89 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Екотехнік-Віньківці» вказує, що ДП «Гарантований покупець» в порушення умов укладеного між сторонами Договору №194/01/20 від 10.02.2020 та норм Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом не у повному обсязі оплатило поставлену йому ТОВ «Екотехнік-Віньківці» у липні 2020 року електричну енергію, у зв`язку з чим у ДП «Гарантований покупець» виникла заборгованість у розмірі 2409664,42 грн. Звертаючись з вимогою про стягнення з ДП «Гарантований покупець» 129923,80 грн пені та 168676,51 грн штрафу ТОВ «Екотехнік-Віньківці» посилається на умови п. 4.6 договору; звертаючись з вимогою про стягнення 74199,04 грн 3% річних та 251809,89 грн інфляційних втрат - на ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ДП «Гарантований покупець» суми основного боргу у розмірі 2 409 664,42 грн. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Екотехнік-Віньківці» пеню у розмірі 64 817,97 грн, штраф у розмірі 84 338,26 грн, 3% річних у розмірі 74 199,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 246 508,63 грн та судовий збір у розмірі 9 285,30 грн. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Екотехнік-Віньківці» судовий збір у розмірі 36 144,96 грн, сплачений за платіжним дорученням №310 від 26.08.2021.

Суд встановив, що у липні 2020 року ДП «Гарантований покупець» придбало у ТОВ «Екотехнік-Віньківці» на умовах Договору №194/01/20 від 10.02.2020 електричну енергію на суму 2 495 626,91 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року від 31.07.2020, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками. ДП «Гарантований покупець» було зобов`язане здійснити остаточні розрахунки з ТОВ «Екотехнік-Віньківці» за придбану у липні 2020 року електроенергію у строк до 21.08.2020 включно. 24.07.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 40 439,34 грн, 15.07.2020 - у розмірі 45 523,15 грн. Таким чином, станом на дату звернення ТОВ «Екотехнік-Віньківці» до суду з позовом у цій справі у ДП «Гарантований покупець» виникла заборгованість у розмірі 2409664,42 грн.

Оскільки 12.11.2021, тобто після звернення ТОВ «Екотехнік-Віньківці» з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, ДП «Гарантований покупець» сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 2409664,42 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/14549/21 в частині позовних вимог про стягнення з ДП «Гарантований покупець» суми основного боргу у розмірі 2409664,42 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Перевіривши наданий ТОВ «Екотехнік-Віньківці» розрахунок пені за період з 11.09.2020 по 21.02.2021, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) та встановив, що обґрунтованим розміром пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) є 129635,93 грн. Суд також зазначив, що з наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував пеню з урахуванням норм п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, тобто в межах 1 року до дати звернення з даним позовом до суду (02.09.2021), з огляду на що підстави для застосування позовної давності відсутні.

Оскільки відповідач прострочив оплату вартості електричної енергії понад 30 днів за липень 2020 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованого на підставі п. 4.6 договору штрафу є обґрунтованими. Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Розглянувши заявлене ДП «Гарантований покупець» клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог в частині стягнення штрафу, суд зазначив, що ТОВ «Екотехнік-Віньківці» звернулось з даним позовом 02.09.2021, право на стягнення з ДП «Гарантований покупець» передбаченого п. 4.6 Договору №194/01/20 від 10.02.2020 штрафу виникло у ТОВ «Екотехнік-Віньківці» з 21.09.2020 (30 днів з дня настання строку оплати - 21.08.2020), а тому позивач в межах строку позовної давності звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 168676,51 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Екотехнік-Віньківці» в частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» 3% річних у розмірі 74199,04 грн були задоволені у повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого правильним розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 246508,63 грн та задовольнив вказану вимогу частково.

Розглянувши клопотання ДП «Гарантований покупець» про зменшення розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, суд, з огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, на 50%. Підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, суд не встановив.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченого ним при поданні позовної заяви судового збору у розмірі 36144,96 грн (в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження у справі). В іншій частині позову щодо судового збору суд керувався ст. 129 ГПК України та відзначив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2022, ДП «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» вказує, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Зокрема, на думку скаржника, оскаржуване рішення ухвалено з неповним дотриманням норм матеріального права ст. т. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. ст. 525, 526, 614 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 196 ГК України, ч. 1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, ст. ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та процесуального права - ст. ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, § 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті ГПК України.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував недоведеність обставин, що мають значення для справи, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує власні позовні вимоги, не врахував специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначає джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в т.ч. позивачем.

Щодо неврахування судом першої інстанції строків виникнення зобов`язання у Гарантованого покупця скаржник вказує, що суд першої інстанції не дослідив належним чином умови укладеного між сторонами у справі договору щодо встановленого в договорі та порядку здійснення оплати товару. Задовольняючи позовні вимоги, суд взяв до уваги наявність в матеріалах справи підписаних між сторонами актів купівлі-продажу електричної енергії, проте не звернув увагу на положення п. 10.4 Порядку купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у продавців за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), що встановлює момент виникнення зобов`язання Гарантованого покупця з оплати електричної енергії. Апелянт вважає, що термін оплати за електричну енергію розрахункових місяців спірного періоду 2020 року не міг виникнути раніше двох днів з дати затвердження Регулятором вартості Послуги у разі, якщо дата отримання акту купівлі - продажу електричної енергії даного розрахункового періоду Гарантованим покупцем від Позивача передує вищевказаній даті. Наявність в матеріалах справи підписаних актів купівлі-продажу жодним чином не підтверджує виникнення зобов`язання ДП «Гарантований покупець» з оплати, оскільки такий акт складається та підписується ДП «Гарантований покупець», в подальшому направляється позивачеві для підписання з його сторони та підлягає поверненню. Надалі, лише після отримання Гарантованим покупцем акта з підписом продавця (позивача), виникає зобов`язання з оплати, тоді як доказів їх отримання Гарантованим покупцем позивач не надав. Наведене, на думку скаржника, свідчить, що позивач не довів належними та допустимими доказами дати настання виникнення зобов`язання та дати початку його прострочення, що має наслідком недоведеність позовних вимог.

Щодо незастосування норм п. 5 ч. 1 ст.92 Конституції України, ст. ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 196 ГК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин та неправильного застосування ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 174,193,196 ГК України ДП «Гарантований покупець» вказує на таке.

З 01.07.2019 запроваджено нову модель ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон). Цей Закон на сьогодні є тим нормативним актом, виключно яким у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначаються засади організації та експлуатації енергосистем. ПАТ НЕК «Укренерго», не будучи стороною за договором, бере участь в спірному зобов`язанні шляхом його безпосереднього виконання у зв`язку з покладенням на нього спеціальних обов`язків, що передбачені Законом. На виконання Закону в порядку, передбаченому Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, 26.06.2019 Гарантований покупець (Постачальник послуг) та ДП НЕК «Укренерго» (далі також замовник) уклали договір №0414- 09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, що відповідає типовій формі, затвердженій вказаною Постановою НКРЕКП. Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 №321 ДП «НЕК «Укренерго» перетворено на Приватне акціонерне товариство (ПАТ), 100% акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. При цьому цим Наказом визначено, що новоутворене ПАТ НЕК «Укренерго» є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків ДП НЕК «Укренерго». Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК «Укренерго» послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Одночасно змістом зазначених послуг є забезпечення виконання наведених спеціальних обов`язків НЕК «Укренерго» та Гарантованим покупцем. НЕК «Укренерго» є таким же учасником спірних правовідносин, як і Гарантований покупець, бере участь у спірному зобов`язанні, в т.ч. у його виконанні, є його учасником, хоча обсяг прав і обов`язків вказаних учасників різний. Витрати на виконання НЕК «Укренерго» цих спеціальних обов`язків передбачені в структурі тарифу останнього на послуги з передачі електричної енергії на 2020 рік, що встановлений Постановою НКРЕКП від 10.12.2019 №2668.

На думку скаржника, суд проігнорував, що в силу ч. 1 ст.196 ГК України у разі, якщо в господарському зобов`язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов`язаних суб`єктів, кожний з управнених суб`єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов`язаних суб`єктів повинен виконати зобов`язання відповідно до частки цього суб`єкта, визначеної зобов`язанням. Таким чином спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що зводяться до оплати виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом, та виконання яких є змістом грошового зобов`язання за Договором, покладені Законом та постановою НКРЕКП на Гарантованого покупця та на НЕК «Укренерго». На НЕК «Укренерго» покладено обов`язок забезпечити надходження грошових коштів Гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом в повному обсязі (Розділ 12 Порядку), тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями з урахуванням сплачених НЕК «Укренерго» грошових коштів для забезпечення Гарантованому покупцю здійснення вказаної оплати. НЕК «Укренерго» є таким же учасником спірних відносин, як і Гарантований покупець.

Апелянт вказує, що будь-яких доказів того, що ДП «Гарантований покупець» не здійснило позивачу своєчасної оплати електричної енергії, в т.ч. із забезпеченням йому її остаточної оплати (п. 10.4 Порядку) за рахунок повної та своєчасної оплати НЕК «Укренерго» розмірів вартості Послуги (п. 12.6 Порядку) спірного періоду, що затверджена Регулятором, позовні матеріали не містять. Одночасно забезпечити повну оплату електричної енергії відповідно до п. 10.4 Порядку Гарантований покупець може лише у разі виконання НЕК «Укренерго» зазначених спеціальних обов`язків, тоді як матеріалами справи підтверджується, що вказаних зобов`язань у спірний період НЕК «Укренерго» не виконало.

ДП «Гарантований покупець» також вказує на необхідність застосування ст. 614 ЦК України як підстави для звільнення його від відповідальності. Зазначає, що обсяг виконання зобов`язання Гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться Законом та вказаним Порядком в залежність від виконання зазначених спеціальних обов`язків НЕК «Укренерго»; з урахуванням характеру діяльності Гарантованого покупця для вирішення питання про притягнення його до відповідальності необхідно врахувати джерела фінансування відповідача, пов`язаного із виконанням цих обов`язків. У разі недостатності фінансування для оплати відповідачем електричної енергії та належного виконання зазначених спеціальних обов`язків, Гарантований покупець також не може бути визнаний винним у несвоєчасній сплаті платежів спірного періоду. Основним джерелом оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом є кошти, що надходять від ПAT НЕК «Укренерго» в оплату послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії (ст. 65 Закону). Всі направлені Гарантованим покупцем на адресу ПАТ НЕК «Укренерго» претензії про сплату коштів за спірний розрахунковий період, а також претензії за інші розрахункові періоди, залишені без реагування. Вказане, на думку скаржника, спростовує висновки суду про недоведення відповідачем неможливості оплати вартості електроенергії без отримання коштів від НЕК «Укренерго».

ДП «Гарантований покупець» вважає, що суд не застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 2 ст. 233 ГК України. Скаржник зазначає, що довів обставини, які свідчать про наявність підстав для зменшення неустойки до 1 грн, проте суд не врахував ці обставини при винесенні оскаржуваного рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14549/21; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 до надходження матеріалів справи №910/14549/21.

16.02.2022 до апеляційної інстанції надійшов лист від Господарського суду міста Києва у відповідь на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 про те, що справа №910/14549/21 була направлена до Північного апеляційного господарського суду судді Шапрану В.В., у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2021.

04.05.2022 матеріали справи №910/14549/21 були передані судді Євсікову О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ДП «Гарантований покупець» про відстрочку сплати судового збору; апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/14549/21 залишено без руху; надано ДП «Гарантований покупець» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 13 927,95 грн у встановленому порядку; попереджено ДП «Гарантований покупець», що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/14549/21. Розгляд справи призначено на 27.07.2022. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 в п. 2 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 у справі №910/14549/21 слова: «Розгляд справи призначити на 27.07.2022. Судове засідання відбудеться о 12 год 20 хв» виправлено на слова «Розгляд справи призначити на 27.06.2022. Судове засідання відбудеться о 12 год 20 хв».

Судове засідання 27.06.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Євсікова О.О. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 призначено судове засідання на 18.07.2022.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Владимиренко С.В., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Попікової О.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 прийнято апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/14549/21 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 відкладено судове засідання на 01.08.2022.

У судовому засіданні 01.08.2022 оголошено у розгляді справи перерву до 08.08.2022.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Екотехнік-Віньківці» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошує на тому, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим згідно з нормами матеріального та процесуального права і фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Щодо моменту виникнення зобов`язань Гарантованого покупця із оплати за електроенергію позивач зазначає, що, керуючись ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, відповідач мав би довести отримання актів купівлі-продажу після прийняття постанов НКРЕКП та обґрунтувати проставлення на підписаних сторонами актах невірних дат, якщо зазначені обставини мали б місце. Ненадання Гарантованим покупцем суду доказів на підтвердження отримання актів в більш пізні періоди та ненадання обґрунтування невірного обрахунку строків здійснення остаточного розрахунку є підтвердженням того, що позивач надав вірну інформація, якою і мав керуватись суд при винесенні рішення.

Щодо неможливості участі НЕК «Укренерго» у правовідносинах, які виникли між Гарантованим покупцем та виробниками за «зеленим» тарифом, зокрема позивачем, ТОВ «Екотехнік-Віньківці» вказує, що зобов`язання Гарантованого покупця перед позивачем виникли та існують в рамках договірного зобов`язання, відповідно до якого саме Гарантований покупець є боржником у зобов`язанні. Тобто тільки на відповідача покладений обов`язок оплачувати придбану електричну енергію та нести відповідальність за порушення цього зобов`язання шляхом сплати пені та штрафів за прострочення внесення платежів. НЕК «Укренерго» не є стороною договору, а отже не є зобов`язаним суб`єктом (боржником) за договірним зобов`язанням, в рамках якого позивачем заявлені свої вимоги. Так, договором не передбачається повне або часткове покладення обов`язку з оплати за електричну енергію на НЕК «Укренерго». Натомість було визначено, що саме Гарантований покупець сплачує за придбану електроенергію та несе відповідальність перед виробником за «зеленим» тарифом. Таким чином, у позивача немає підстав вимагати сплати грошових коштів у НЕК «Укренерго», а у НЕК «Укренерго» немає зобов`язань перед позивачем. Крім цього, ані договором, ані законодавством, що розповсюджується на правовідносини позивача та відповідача, не визначені підстави або умови, за яких Гарантований покупець звільняється від виконання свого зобов`язання перед виробниками за «зеленим» тарифом або від відповідальності за їх виконання. Зокрема, законодавство не передбачає, що недофінансування ДП «Гарантований покупець» або недостатність грошових коштів у кошторисі відповідача чи іншого державного підприємства, видатки та фінансування яких передбачено у кошторисі, є підставою для звільнення таких суб`єктів від виконання зобов`язань або від відповідальності за їх порушення.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для застосування ст. 614 ЦК України як підстави для звільнення від відповідальності Гарантованого покупця позивач вказує, що при створенні ДП «Гарантований покупець» на нього покладалась функція гарантування покупки електричної енергії за «зеленим» тарифом та підтримка державної політики та інвесторів у розвитку «зеленої» енергетики. При цьому для прибутковості підприємства було закладено різні інструменти для наповнення його бюджету та економічної доцільності, але головною функцією все ж залишається купівля всієї виробної «зеленої» енергії. Вказані положення повністю спростовують твердження Гарантованого покупця щодо неприбутковості його діяльності чи визнання державою неможливості своєчасного виконання зобов`язань таким підприємством. При цьому позивач зазначає, що ані законодавство, ані суди не звільняють державних підприємств - боржників від своїх зобов`язань на підставі того, що їх фінансування залежить від відповідних рішень або дій органів влади чи інших чинників, непідконтрольних державному підприємству. Крім цього, ані договором, ані законодавством, що розповсюджується на правовідносини позивача та відповідача, не визначені підстави або умови, за яких Гарантований покупець звільняється від виконання свого зобов`язання перед виробниками за «зеленим» тарифом або від відповідальності за їх виконання.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн та застосування положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України позивач зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення уже визнав та врахував виключні обставини, зменшуючи пеню та штраф до 50%, а аргументи Гарантованого покупця є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Кабінет Міністрів України надав пояснення на апеляційну скаргу, у якому просить суд врахувати доводи щодо порядку виконання спеціальних обов`язків, покладених на учасників ринку електричної енергії, порядку розрахунку за електричну енергію за «зеленим» тарифом, визначеному в Законі України «Про ринок електричної енергії» та у Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом; скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Від ТОВ «Екотехнік-Віньківці» надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій позивач просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, але за необхідності участі його представника у розгляді справи по суті - повідомити представника позивача та позивача за контактними даними, наведеними у цій заяві.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

10.02.2020 ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Екотехнік-Віньківці» (продавець за «зеленим» тарифом) уклали договір №194/01/20 (далі - договір), за умовами якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804.

Відповідно до п. 2.3 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП, для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом (п. 2.5 договору).

Згідно з п. 3.1 договору обсяг фактичного проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

За умовами з п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати (п. 4.6 договору).

У липні 2020 року ДП «Гарантований покупець» придбало у позивача на умовах договору електричну енергію на суму 2 495 626,91 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року від 31.07.2020, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками сторін.

19.08.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято Постанову №1600, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2020 року.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний здійснити остаточні розрахунки з позивачем за придбану у липні 2020 електроенергію у строк до 21.08.2020 включно.

Відповідач 15.07.2020 сплатив грошові кошти у розмірі 45523,15 грн (призначення платежу: за електроенергію, відпущену у липні 2020 року згідно з Договором №194/01/20 від 10.02.2020), 24.07.2020 ДП «Гарантований покупець» сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 40439,34 грн (призначення платежу: за електроенергію, відпущену у липні 2020 року згідно з Договором №194/01/20 від 10.02.2020), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Оскільки у липні 2020 року ДП «Гарантований покупець» на умовах договору придбало у позивача електричну енергію на суму 2495626,91 грн, а сплатило грошові кошти у загальній сумі 85962,49 грн, у ДП «Гарантований покупець» виникла заборгованість у розмірі 2409664,42 грн, про стягнення якої позивач звернувся з позовом у цій справі. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 129923,80 грн пені, 168676,51 грн штрафу, 74199,04 грн 3% річних та 251809,89 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, ДП «Гарантований покупець» вказує на неможливість виконання зобов`язань перед позивачем, оскільки в даному випадку спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на Приватну акціонерну компанію НЕК «Укренерго» (далі - ПАТ НЕК «Укренерго»). Оскільки ПАТ НЕК «Укренерго» не здійснює своєчасних розрахунків з ДП «Гарантований покупець», відповідач вважає, що це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем. Крім того, ДП «Гарантований покупець» вважає необґрунтованим наданий позивачем розрахунок пені, та заявив про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Також ДП «Гарантований покупець» звернулось до Господарського суду міста Києва з клопотанням про зменшення розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн. В обґрунтування вказаного клопотання ДП «Гарантований покупець» вказує на неспіврозмірність та/або відсутність збитків у ТОВ «Екотехнік-Віньківці»; відсутність доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значний розмір неустойки; скрутний фінансовий стан боржника; значну кількістю фінансових зобов`язань боржника перед третіми особами; систематичне нездійснення НЕК «Укренерго» оплат ДП «Гарантований Покупець» та вжиттям відповідачем заходів для виконання зобов`язань перед позивачем; неприбутковість діяльності ДП «Гарантований Покупець».

12.11.2021, після звернення позивача з позовом у справі, що розглядається, та відкриття провадження у справі ДП «Гарантований покупець» сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 2409664,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням №178816 (призначення платежу: за електроенергію, відпущену у липні 2020 року згідно з Договором №194/01/20 від 10.02.2020).

Враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу у розмірі 2409664,42 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про стягнення з ДП «Гарантований покупець» суми основного боргу у розмірі 2409664,42 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

В цій частині ДП «Гарантований покупець» рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржує.

24.11.2021 ДП «Гарантований покупець» звернулось до Господарського суду міста Києва з клопотаннями про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України, ПАТ «НЕК «Укренерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ПАТ «НЕК «Укренерго» та Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України надав письмові пояснення, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно з приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, установленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1 ст. 691, ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі. Відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 вказаного Закону договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії «зеленого» тарифу, встановленого Законом України «Про альтернативні джерела».

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Відповідно до п. 1.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, виробник за «зеленим» тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами (ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до ч. 3 вказаної статті купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з главою 7 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за «зеленим» тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за «зеленим» тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Фактичний обсяг відпущеної/відібраної виробником за «зеленим» тарифом електричної енергії визначається в кожному розрахунковому періоді, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (п. 8.3. глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії).

Відповідно до п. 8.4 глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, у кожному розрахунковому місяці обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробника за «зеленим» тарифом, визначаються за алгоритмом:

1) на основі даних, що надаються гарантованому покупцю відповідно до п. 8.3 цієї глави, визначається значення сальдо перетоків електричної енергії для генеруючої одиниці виробника за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць;

2) якщо сальдо перетоків електричної енергії має додатне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за «зеленим» тарифом та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії, а обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці, за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю;

3) якщо сальдо перетоків електричної енергії має від`ємне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за «зеленим» тарифом, та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю, а обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці виробника за «зеленим» тарифом, за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії.

Частиною 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно з п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Згідно з п. п. 12.3, 12.6 вказаного Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових платежі та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 «Про ринок електричної енергії» позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Суд встановив, що у липні 2020 року відповідач придбав у позивача на умовах договору електричну енергію на суму 2 495 626,91 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року від 31.07.2020.

19.08.2020 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийняла Постанову №1600, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у липні 2020 року.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за придбану у липні 2020 електроенергію у строк до 21.08.2020 включно.

15.07.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 45523,15 грн (призначення платежу: за електроенергію, відпущену у липні 2020 року згідно з Договором №194/01/20 від 10.02.2020), 24.07.2020 - 40439,34 грн (призначення платежу: за електроенергію, відпущену у липні 2020 року згідно з Договором №194/01/20 від 10.02.2020).

ДП «Гарантований покупець» у встановлені строки оплату відпущеної йому електричної енергії за «зеленим» тарифом належним чином не здійснило.

12.11.2021, тобто після звернення позивача з позовом та відкриття провадження у цій справі, ДП «Гарантований покупець» сплатило на користь позивача грошові кошти у розмірі 2409664,42 грн (платіжне доручення №178816, призначення платежу: за електроенергію, відпущену у липні 2020 року згідно з Договором №194/01/20 від 10.02.2020).

Колегія суддів, з огляду на відповідні доводи апеляційної скарги, зазначає, що господарський суд першої інстанції надав оцінку запереченням відповідача щодо обов`язку відповідача за договором купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.

Суд зазначив, що саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за «зеленим тарифом».

Суд обґрунтовано відхилив твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Таким, чином, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань ДП «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком.

Посилання ДП «Гарантований покупець» на те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від ПАТ «НАК «Укренерго», яке, за твердженням відповідача, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, не беруться до уваги, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач узяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку. Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не спростовують правильного висновку суду першої інстанції, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ДП «Гарантований покупець» у цій справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у т.ч. в частині здійснення оплати вартості електроенергії за «зеленим» тарифом, отриманої від позивача.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам ч. ч. 2 та 4 ст. 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також приписами ст. 546 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як встановлено вище, у визначені договором строки оплату відпущеної йому електричної енергії за «зеленим» тарифом ДП «Гарантований покупець» належним чином не здійснило.

Звертаючись з вимогою про стягнення з ДП «Гарантований покупець» 129923,80 грн пені та 168676,51 грн штрафу, ТОВ «Екотехнік-Віньківці» посилається на умови п. 4.6 договору.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 129923,80 грн за період з 11.09.2020 по 21.02.2021.

За визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею з вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Умовами п. 4.6 договору сторони погодили, що Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.

У п. 4.6 глави 4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зазначено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованим є розмір пені 129 635,93 грн.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Наданий позивачем розрахунок пені свідчить про нарахування пені з урахуванням норм п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, тобто в межах 1 року до дати звернення позивача з даним позовом до суду (02.09.2021), з огляду на що підстави для застосування позовної давності відсутні.

Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 168676,51 грн.

Умовами п. 4.6 договору сторони погодили, що з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до Порядку оплати.

Пунктом 4.6 глави 4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, встановлено, що з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.

Оскільки відповідач прострочив оплату вартості електричної енергії понад 30 днів за липень 2020 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 4.6 договору, є обґрунтованими.

Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що штраф у розмірі 168 676,51 грн є обґрунтованим.

ДП «Гарантований покупець» заявило про застосування позовної давності до позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу. Враховуючи дату звернення позивача з даним позовом до суду (02.09.2021) та дату виникнення у позивача права на стягнення з відповідача передбаченого п. 4.6 договору штрафу (з 21.09.2020 - 30 днів з дня настання строку оплати 21.08.2020), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивач в межах строку позовної давності звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 168676,51 грн.

Щодо вимог про стягнення 74199,04 грн 3% річних та 251809,89 грн інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у справі №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога про стягнення 3% у розмірі 74 199,04 грн є обґрунтованою.

Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованим є розмір інфляційних нарахувань 246508,63 грн.

Щодо клопотання ДП «Гарантований покупець» про зменшення розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

В обґрунтування вказаного клопотання ДП «Гарантований покупець» вказує на неспіврозмірність та/або відсутність збитків у ТОВ «Екотехнік-Віньківці»; відсутність доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значний розмір неустойки; скрутний фінансовий стан боржника; значну кількістю фінансових зобов`язань боржника перед третіми особами; систематичне нездійснення НЕК «Укренерго» оплат ДП «Гарантований Покупець» та вжиттям відповідачем заходів для виконання зобов`язань перед позивачем; неприбутковість діяльності ДП «Гарантований Покупець».

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як свідчать встановлені у справі обставини, сторони у договорі погодили, що у разі прострочення гарантованим покупцем оплати за цим договором останній зобов`язаний сплатити пеню у визначеному розмірі.

Відповідач допустив порушення грошового зобов`язання з оплати електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом, у зв`язку з чим позивач нарахував на суму боргу штрафні санкції, які відповідач просив зменшити.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Разом з тим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру пені та штрафу, колегія суддів звертається при цьому до позиції Верховного Суду, який вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Разом з цим, в постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

При цьому відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/471/18, а саме встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі відсотки річних розраховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Під час розгляду заяви відповідача про зменшення 3% річних місцевий господарський суд не враховував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала вдвічі суму простроченої заборгованості. Колегія суддів погоджується з такою позицією господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.

За наведених підстав, за результатами розгляду вказаного клопотання до стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Екотехнік-Віньківці» підлягає 64817,97 грн пені (50% від 129635,93 грн), 84338,26 грн штрафу (50% від 168676,51 грн), у розмірі 74199,04 грн 3% річних та 246508,63 грн інфляційних втрат.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд не застосував ст. 614 ЦК України як підставу звільнення його від відповідальності, колегія суддів зазначає таке. Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. При цьому згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на наведені положення ч. 1 ст. 625, ст. 617 ЦК України доводи апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» про те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від ПАТ «НЕК «Укренерго», яке, на думку ДП «Гарантований покупець», неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, колегією суддів відхиляються, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач узяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку.

Відтак, колегією суддів відхиляються доводи скаржника щодо безпідставного незастосування господарським судом першої інстанції положень ст. 614 ЦК України щодо звільнення ДП «Гарантований покупець» від відповідальності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/14549/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/14549/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Справу №910/14549/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.08.2022.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.В. Владимиренко

В.А. Корсак