Рішення

від 31.07.2022 по справі 902/151/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2022 р.Справа № 902/151/22

за позовом:Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

до:Комунального некомерційного підприємства "Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної ради" (вул. Мічуріна, 32, м. Вінниця, 21010)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька обласна рада (вул. Соборна,70, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька обласна військова адміністрація (код ЄДПОУ 20089290, місцезнаходження 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент фінансів Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця)

про стягнення 211 749,18 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Манзюк Х.О.

за участю представників:

позивача: Добровольська А.О.

відповідача: Прудиус П.Г.

третіх осіб: Сенів А.М., Квіт В.А.

В С Т А Н О В И В :

16.02.2021 р. Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом Комунального некомерційного підприємства "Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної ради" про стягнення 211 749,18 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/151/22) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 17.02.2022 р. відкрито провадження у справі № 902/151/22. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 16.03.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином не повідомлений ухвалою суду від 17.02.2022 р.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 16.03.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 12.04.2022 р.

За наслідками розгляду справи 12.04.2022 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницьку обласну раду, дійшов висновку про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та як наслідок продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів з власної ініціативи та відкладено розгляду справи на 04.05.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи не з`явився, причини неявки суду невідомі.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 04.05.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 08.06.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи.

За наслідками розгляду справи 08.06.2022 р. суд дійшов висновку про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницьку обласну військову адміністрацію (код ЄДПОУ 20089290, місцезнаходження 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70) та відкладення розгляду справи на 29.06.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 08.06.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 29.06.2022 р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницьку обласну військову адміністрацію (код ЄДПОУ 20089290, місцезнаходження 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70). Зобов`язано позивача направити третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницькій обласній військовій адміністрації (код ЄДПОУ 20089290, місцезнаходження 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70) позовну заяву з додатками до неї.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницьку обласну військову адміністрацію. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька обласна рада не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 08.06.2022 р.

За наслідками розгляду справи 29.06.2022 р. суд дійшов висновку про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент фінансів Вінницької обласної державної адміністрації та відкладення розгляду справи на 07.07.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 29.06.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 07.07.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька обласної ради та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент фінансів Вінницької обласної державної адміністрації.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницької обласної військової адміністрації не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 29.06.2022 р.

За наслідками розгляду справи 07.07.2022 р. суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 01.08.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 07.07.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 01.08.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача, відповідача та третіх осіб.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Представники третіх осіб в судовому засіданні поклались розсуд суду.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначається, що між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та Комунального некомерційного підприємства "Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендикринологічний центр Вінницької обласної ради" укладено договір оренди № 420 від 01.03.2017 р. З урахуванням умов договору відповідач взяв в тимчасове володіння та користування реконструйовану систему опалення із встановленими теплолічильниками з регуляторами: СВТУ 10М, 0 20 мм - 4 шт., СВТУ 10М, 0 32 мм 4 шт за відповідну орендну плату. За доводами позивача відповідач не виконує належним чином умови договору, в частині оплати, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 194 966,18 грн., що і стало підставою позову.

Позиція відповідача зводиться до того, що за 2020-2021 роки заклад відповідача недоотримав коштів на суму 2 943,3 тис. грн., що привело до збільшення заборгованостей КНП «ВОКВЕЦ ВОР», в тому числі й перед позивачем. Тарифи НСЗУ, за якими заклад відповідача отримує кошти, не покривають його витрати як високоспеціалізованого закладу (частка забезпеченості від потреби складає 60%), що призвело до дефіциту бюджету закладу у розмірі 5 млн. грн., значну частину якого вдалося погасити за рахунок власних надходжень, а тому КНП «ВОКВЕЦ ВОР» сплачував першочергові статті витрат, такі як заробітна плата працівників та закупівля медикаментів. Недофінансування КНП «ВОКВЕЦ ВОР» стали виникати ще в кінці 2020 року, а як вбачається з матеріалів справи, заборгованість почала виникати з листопада 2020 року, до цього періоду відповідач вчасно сплачував орендну плату згідно договору оренди № 420 від 01.03.2017 року.

Крім того представником відповідача зазначається, що Вінницька обласна Рада являється Органом управління майном як Позивача, так і Відповідача, а комунальна організація «Фонд сприяння інвестиціям та будівництву» згідно свого Статуту звітує перед Органом управління майном щодо ефективності використання закріпленого за ним майна, дане питання із заборгованості між установами, потрібно було вирішувати відповідними зверненнями до Вінницької обласної Ради, як до Органу управління майном зокрема, звітуючи перед ним, тому договором не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання спорів, які можуть виникнути під час виконання договору оренди, але такі наслідки, як подання позову до суду вважаємо бездіяльністю Позивача, не дотримання свого Статуту, що спричинило виникнення заборгованості.

Представником відповідача зокрема заперечується проти нарахування позивачем штрафних санкцій, оскільки відповідно до п. 3.5. договору визначена орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю у повному обсязі щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, отже порушення зобов`язання яке мало бути виконано, слід розраховувати з 11.12.2020 року, а період нарахування штрафних санкцій згідно ч. 6 ст. 232 ГК України не повинен перевищувати шість місяців від дати 11.12.2020 р., тому вважаємо наданий позивачем розрахунок невірним та необґрунтованим.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено, між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та Комунального некомерційного підприємства "Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної ради" укладено договір оренди № 420 від 01.03.2017 р.

Умовами договору між сторонами було погоджено, що Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння та користування наступне майно (далі за текстом - "об`єкт оренди"):реконструйовану систему опалення із встановленими теплолічильниками з регуляторами: СВТУ 10М, 0 20 мм - 4 шт., та СВТУ 10М, 0 32 мм - 4 шт. (п.1.1. договору).

Об`єкт оренди знаходиться в корпусах Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру по вул. Мічуріна, 32 в м. Вінниця.

Стан об`єкту, що орендується, на момент передачі в оренду: відмінний.

Повна вартість орендованого об`єкту становить 662 542,44 гри. з ПДВ.

Орендодавець гарантує, що на момент укладення цього договору об`єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності, не закладено, не заарештовано, не обтяжене правами третіх осіб ( п.п. 1.2.,1.3.,1.4. договору).

Вступ Орендаря у володіння та користування об`єктом оренди настає одночасно із підписанням сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди, який складається на протязі десяти днів з моменту підписання сторонами цього договору (Додаток № 1).

Передача об`єкта в оренду не спричиняє передачу права власності на нього. Об`єкт залишається власністю Комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву», а Орендар володіє і користується ним протягом строку оренди (п.п. 2.1.,2.2. договору).

Як слідує з матеріалів справи, приймання-передача майна підтверджується актом (додаток № 1 до договору), підписаним Сторонами договору та який є невід`ємною його частиною.

За користування майном, згідно п.3.1. договору, сплачується орендна плата, яка зазначена в додатку № 2 до договору, а саме в 2020 році - 13 342,87 грн в 2021 році - 12 238,63 грн, та 2021 році - 11 134,39 грн за місяць без врахування індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць, коригується на індекс інфляції за попередній місяць (п. 3.2. договору).

Враховуючи погоджені умови договору з листопада 2020 р. по січень 2022 р. відповідачу була нарахована орендна плата в сумі 194 966,18 грн.

Відповідно до п. 3.7. договору Орендодавець до 31 числа кожного місяця підготовлює рахунки по орендній платі, а Орендар зобов`язаний протягом двох робочих днів отримати зазначені рахунки.

Пунктом 3.9. договору передбачено, що в разі якщо Орендар в термін, передбачений п.3.7. - 3.8. договору, не з`явився для отримання рахунку або своєчасно не надав свої письмові заперечення щодо загальної суми виставленої в рахунку - загальна сума виставлена в рахунку до сплати є безспірною.

Згідно п. 3.5. договору визначена договором орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Між сторонами умовами договору було погоджено, що об`єкт оренди вважається переданим Орендареві з моменту підписання акту приймання об`єкту оренди.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2017 року. Згідно ст. 631 ЦК України умови договору застосовується до відносин, які виникли з 01.02.2017 р.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона в термін 10 днів до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на невизначений термін.

Водночас між сторонами договору було укладено додаток № 2 до договору оренди № 420 від 01.03.2017 р., яким погоджено розрахунок плати за оренду за період з лютого 2017 р. по січень 2022 р.

Крім того в матеріалах справи міститься додаткова угода № 7 до договору № 420 від 01.03.2017 р. якою реквізити Замовника викладені в новій редакції.

Як встановлено судом, свої зобов`язання по внесенню орендної плати з листопада 2020 р. по січень 2022 р. відповідачем не виконуються, при цьому в матеріалах справи містяться рахунки за вказаний період.

З врахуванням чого станом на день розгляду справи в суді рахується заборгованість по орендній платі в сумі 194 966,18 грн. (з листопада 2020 по січень 2022 р.).

За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди нерухомого майна №420 від 01.03.2017.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов`язання за договором найму (оренди) в силу ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Так судом встановлено, що договором передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 3.9. договору передбачено, що в разі якщо Орендар в термін, передбачений п.3.7. - 3.8. договору, не з`явився для отримання рахунку або своєчасно не надав свої письмові заперечення щодо загальної суми виставленої в рахунку - загальна сума виставлена в рахунку до сплати є безспірною.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди №420 від 01.03.2017 р. станом на момент пред`явлення позову складає в сумі 194 966,18 грн. (з листопада 2020 по січень 2022 р.).

У зв`язку з викладеним, враховуючи погоджені умови договору та вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості орендної плати є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами та не спростовані відповідачем.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього 10 367,00 грн пені, 4 468,00 грн інфляційних втрат та 1 948,00 грн 3 % річних. (період з 11.02.2020-14.02.2022)

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.1. договору було встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок Орендодавця нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати відповідача перед Позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов договору за розрахунком позивача складає 10 367,00 грн.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення зобов`язання.

З огляду на вищенаведене нарахування пені здійснено позивачем у відповідності до договору та Закону.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд зазначає, що норми частини три статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України передбачають можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені).

Як слідує із п. 3.4 Статуту відповідача підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого Органом управління майном.

Разом з тим, як видно із листів головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області (а.с. 76,77) по одержувачу бюджетних коштів Комунальному некомерційному підприємству "Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної ради" зняті з обліку по загальному фонду КЕКВ 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам" по КПКВК 0712020 "Спеціавлізована стаціонарна медична допомога населенню" бюджетні зобов`язання на загальну суму 387 062,74 грн та бюджетні фінансові зобов`язання в загальній сумі 386 065,62 грн. та по КПКВК 0712020 на суму 1 350 563,83 грн та бюджетні фінансові зобов`язання на загальну суму 1 350 563,83 грн.

Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх позицій, з огляду на відсутність підстав для висновку про те, що порушення відповідачем зобов`язання за договором мало наслідком значні збитки для позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення розміру належної до сплати пені на 80 %, що за обставин цієї справи не призводить до нівелювання значення неустойки як відповідальності за порушення виконання зобов`язання.

При цьому суд враховує те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 80% від заявленої суми 10 367,00 грн., та стягнути її в сумі 2 073,40 грн, а в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8 293,60 грн - відмовити.

Окрім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 4 468,00 грн інфляційних втрат та 1 948,00 грн 3 % річних.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що надані розрахунки позивача є арифметично вірними, відповідають положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 4 468,00 грн інфляційних втрат та 1 948,00 грн 3 % річних підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановленого позов підлягає частковому задоволенню.

Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної ради" (вул. Мічуріна, 32, м. Вінниця, 21010, код ЄДРПОУ 05484178) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 24893824) 194 966,18 грн боргу, 2073,40 грн пені, 4 468,00 грн інфляційних втрат, 1948,00 грн 3 % річних та 3 176,24 грн відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 серпня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

3 - відповідачу (вул. Мічуріна, 32, м. Вінниця, 21010)

4,5,6 - третім особам (вул. Соборна,70, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050) (21050, м.

Вінниця, вул. Соборна, 70) (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця)