Постанова

від 10.08.2022 по справі 127/11495/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/11495/21

Провадження № 22-ц/801/1368/2022

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Оніщука В.В., Сопруна В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника відповідача Приватного малого підприємства «Автотранспортний перевізник» адвоката Саюка Бориса Олександровича

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року, ухвалене суддею Вохміновою О.С., повний текст якого складено 14 червня 2022 року

у справі №127/11495/21

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Приватного малого підприємства «Автотранспортний перевізник», (відповідач)

за участі ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору)

про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрМП «Автотранспортний перевізник» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого посилався на те, що 20.02.2021 приблизно о 10.43 год в м. Вінниці по вул. Академіка Янгеля, 73, водій ОСОБА_2 перебуваючи в трудових відносинах із ПрМП «Автотранспортний перевізник» та виконуючи свої трудові обов`язки, керував транспортним засобом ПАЗ 3205 державний номер НОМЕР_1 .

Керуючи вказаним транспортним засобом, ОСОБА_2 не вибравши безпечної швидкості руху та не дотримавшись безпечної дистанції допустив зіткнення в задню частину транспортного засобу марки «Mitsubishi Outlander» державний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності. Внаслідок інерційного руху його (позивача) автомобіль зіткнувся з транспортним засобом марки «ОреlМоvano», державний номер НОМЕР_3 , який стояв попереду.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2021 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено стягнення у виді штрафу.

Згідно звіту N 21-60 від 13.02.2021 вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу належного позивачеві транспортного засобу, складає 215 343,07 грн.

На датуДТП цивільно-правовавідповідальність водія ОСОБА_2 була застрахованазгідно полісуNЕР-201888724від 21.11.2020року вУСГ «ВієннаІншуранс Груп»,якою 19.04.2021 було виплачене страхове відшкодування в максимальному розмірі 130 000 грн.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки, заподіяні пошкодженням майна, в розмірі 116 954,83 грн, із яких 67 862,83 грн це різниця, сплачена позивачем на рахунок ФОП та 49 092 грн - ремонт стелі та переднього бампера автомобіля, які ще потрібно здійснити.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПМП «Автотранспортний перевізник» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 89 369 (вісімдесят дев`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 50 коп., а також судові витрати в сумі 11846,98 грн.

В решті вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

05 липня 2022 року представник відповідача ПрМП «Автотранспортний перевізник» адвокат Саюк Б.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 47050, 18 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивачем завищено розмір матеріальних збитків. На переконання апелянта вартість матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню становить 177 050,18 грн, що підтверджується висновком експерта. Вважає неправильним висновок суду про те, що відшкодуванню підлягає сума, визначена актом виконаних робіт.

Порушеннями норм процесуального права вважає те, заява позивача про збільшення позовних вимог підлягала залишенню без розгляду, оскільки подана в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України. Крім того, позивач не подав всіх доказів встановлений законом строк (тобто не разом з позовом), проте суд першої інстанції в порушення вказаних норм прийняв їх.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 25 липня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому колегією суддів вирішено, що справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України та накладено стягнення у виді штрафу.

Згідно звіту N 21-60 від 13.02.2021, складеного оцінювачем, що був замовлений позивачем, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, станом на дату оцінки, становить 215 343,07 грн з ПДВ.

На дату ДТП цивільна-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована УСГ «Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу N ЕР-201888724 від 21.11.2020 року.

19.04.2021 року УСГ «Вієнна Іншуранс Груп» був складений страховий акт про відшкодування шкоди, згідно полісу N ЕР-201888724 від 21.11.2020 року, в максимальному розмірі 130 000 грн, і дана сума була перерахована на рахунок ФОП ОСОБА_3 .

Згідно акту виконаних робіт N Ф-00000489 від 22.10.2021 року до наряд-замовлення N Ф-00000489 від 22.10.2021 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту ФОП ОСОБА_3 були проведені ремонтні роботи транспортного засобу позивача згідно переліку на загальну суму 197 862,83 грн.

Решта суми витрат в розмірі 67 862,83 грн по акту виконаних робіт, була сплачена позивачем 23.10.2021 року згідно квитанції N 1284.

Крім того, ремонт транспортного засобу був проведений також і в ТОВ «Автомир Колор», і згідно рахунку на оплату N АК 0000882 від 18.11.2021 року вартість даного ремонту становить 49 092 грн, проте позивачем фактично не оплачена.

Відповідно довисновку експерта№5417/21-21від 08.10.2021,зробленого зарезультатами проведеннясудової авто-товарознавчоїекспертизи напідставі ухвалисуду,розмір матеріальногозбитку,завданого власникуавтомобіля марки«MitsubishiOutlander»державний номернийзнак НОМЕР_2 ,2013року випуску,в результатіпошкодження станомна часпроведення експертизискладає 177050,18грн. Вартість відновлювального ремонту цього автомобіля станом на час проведення експертизи складає величину 324 525,07 грн.

Позиція апеляційного суду

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає цим вимогам.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що страховиком була частково виплачена сума страхового відшкодування, решта суми майнової шкоди, яка пов`язана з відновлювальним ремонтом транспортного засобу позивача підлягає стягненню з ПМП «Автотранспортний перевізник» як з особи, відповідальної за завдані збитки, з якою водій ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах.

Рішення суду оскаржується в частині розміру відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції прийняв за основу акт виконаних робіт N Ф- 00000489 від 22.10.2021 року на суму 197 862,83 грн, врахувавши також висновок експерта, за яким передній бампер підлягає ремонту, а не заміні, що і було виконано ФОП, а повторний ремонт і повна його заміна та фарбування у ТОВ «Автомир Колор» здійснені виключно з власної ініціативи позивача.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК).

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі N 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку в страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно зі статтями 29, 32 Закону N 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик також не відшкодовує.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно допункту 22.1статті 22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» принастанні страховоговипадку страховику межахстрахових сум,зазначених устраховому полісі,відшкодовує увстановленому цимЗаконом порядкуоцінену шкоду,заподіяну внаслідокДТП життю,здоров`ю,майну третьоїособи.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2020 року у справі N 755/5374/18 (провадження N 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі N 756/2632/17 (провадження N 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі N 755/7666/19 (провадження N 61-10010св20), від 22 квітня 2021 року у справі N 759/7787/18 (провадження N 61-10773св20).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за повідомленням позивача ОСОБА_1 УСГ «Вієнна Іншуранс Груп» виплатила йому в максимальному розмірі страхове відшкодування на суму 130 000 грн.

Отже, страховик належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив йому суму страхового відшкодування у порядку та у спосіб, визначені Законом N 1961-IV.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказане свідчить, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди, а відтак стягнув з відповідача на користь позивача різницю між фактичною вартістю ремонту автомобіля (згідно акту виконаних робіт) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Системний аналіз статті 22 ЦК України, частини 2 статті 1192 ЦК України, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що під реальними збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Обґрунтовуючи розмір збитків, позивач посилався на акт виконаних робіт N Ф- 00000489 від 22.10.2021 року складеного на його замовлення, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 були проведені ремонтні роботи транспортного засобу позивача згідно переліку на загальну суму 197 862,83 грн, із яких 67 862,83 грн було сплачено позивачем 23.10.2021, що підтверджується квитанцією N 1284.

Вказаний акт є письмовим доказом, який встановлює розмір витрат, які позивач фактично поніс для проведення відновлювального ремонту автомобіля.

А тому доводи апеляційної скарги про неврахування судом саме висновку експерта щодо розміру матеріального збитку, який є меншим за розмір збитку згідно акту виконаних робіт, не заслуговують на увагу, оскільки позивач просив стягнути вартість вже проведеного за власні кошти ремонту, а не кошти для проведення відновлювального ремонту і таке право позивача захищене відповідно нормами чинного законодавства, а саме частини 2 статті 1192 ЦК України).

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке, на думку останнього, полягає у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог разом із доказами, які подані поза межами процесуального строку, колегія суддів зазначає наступне.

У статті 43 ЦПК України визначені права та обов`язки учасників справи.

Відповідно до статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправізбільшити або зменшитирозмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 частини 2).

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина 3).

Із матеріалів цивільної справи слідує, що ухвалою Вінницького міського суду від 20.05.2021 відкрито провадження у справі та визначено, що вона буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників справи.

Цією ж ухвалою суд призначив судове засідання на 12 год 00 хв 13.07.2021, про що повідомив сторони.

Ухвалою суду від 13.07.2021, за клопотаннями обох сторін, призначено судову авто-товарознавчу експертизу, а провадження у справі зупинене на час її проведення.

19 жовтня 2021 року судом поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням висновку експерта, її розгляд призначено на 23.11.2021, про що постановлено відповідну ухвалу та повідомлено сторони у справі.

18 листопада 2021 року позивачем ОСОБА_1 суду подано заяву про збільшення суми позовних вимог, до якої додано відповідні докази, яку прийнято судом.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Зміст поданої ОСОБА_1 заяви про збільшення позовних вимог свідчить, що позивач не змінює ні предмета, ні підстав позову, але просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у більшому розмірі, ніж заявлено у позові, оскільки на відновлювальний ремонт ним витрачено також власні кошти у сумі 67862,83 грн, а для його завершення необхідно сплатити ще 49092 грн.

Докази, додані до заяви про збільшення позовних вимог підтверджують вказаний розмір шкоди. Посилання на те, що вказані докази позивач приховував і свідомо не подав разом із позовною заявою не заслуговують на увагу, оскільки, у акті виконаних робіт №Ф-00000489 ФОП ОСОБА_5 зазначено, що вони (ремонтні роботи) проведені 22.10.2021, що також підтверджується квитанцією про їх оплату від 22.10.2021.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення й доводи апеляційної скарги про те, що прийнявши заяву про збільшення суми позовних вимог, суд першої інстанції не постановив окремої процесуальної ухвали.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є, серед іншого, ухвали.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Усталена судова практика свідчить про постановлення судами в нарадчій кімнаті та оформлення окремими процесуальними документами лише тих ухвал, які мають виконуватися за межами суду.

Отже, протокольна форма ухвалипро прийняття заяви про збільшення суми позовних вимогне є істотним порушенням, що тягне скасування рішення суду відповідно до вимог процесуального законодавства.

Після прийняття судом відповідної заяви про збільшення позовних вимог і додаткових доказів на її обґрунтування відповідач мав достатньо часу для ознайомлення з нею і подання своїх заперечень, а також доказів на спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, N 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду ("Perez de Rada Cavanilles v. Spain", § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободвизначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Апеляційний суд приходить до переконання, що надмірний формалізм у разі повернення заяви про збільшення суми позовних вимог може спонукати позивача також і до пред`явлення нового позову, що суперечить принципу пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою, пов`язаною із завданням цивільного судочинства щодо справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача та процесуальної економії.

Таким чином, прийнявши заяву про збільшення суми позовних вимог суд першої інстанції забезпечив позивачу можливість реалізувати всі свої процесуальні права та розглянути усі позовні вимоги по суті спору і з метою процесуальної економії попередити виникнення нового спору.

Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно дослідивши обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача Приватного малого підприємства «Автотранспортний перевізник» адвоката Саюка Бориса Олександровича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий: І.М. Стадник Судді: В.В. Оніщук В.В. Сопрун