Ухвала

від 07.04.2021 по справі 200/4400/13-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №200/4400/13-ц

Провадження №6/932/418/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районий суд м.Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Батіщевої К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за поданням державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Чорного В.В. про визначення частки майна боржника у майні яким він володіє спільно з іншими особами, -

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло подання державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Чорного В.В. про визначення частки майна ОСОБА_1 у майні яким він володіє з ОСОБА_2 а саме: земельною ділянкою за кадастровим номером 3220886000:02:001:0068 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 353735432208 адреса Київська область, Бориспільський район, с/рада Процівська площа 0,12 (га)

Подання обґрунтовує тим, що на виконанні перебуває виконавче провадження №62145214 з примусового виконання виконавчого листа №200/4400/13-ц від 20.12.2016 що видав Апеляційний суд Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №030611-КЛТ від 03.06.2011 станом на 30.09.2013 у сумі 4929255,91 грн. та 597 958,69 доларів США, що складається з пені за користування кредитним коштами в сумі 492955,91 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у сумі 306741,45 грн. та відсотків за користування кредитними коштами у сумі 597958,69 доларів США.

У зв`язку з наявністю заборгованості державним виконавцем вжито дії згідноЗакону України «Про виконавче провадження», проте боржником не вчинено жодних дій спрямованих на виконання рішення суду. Таким чином, порушуються законні права стягувачів.

Згідно відповідей отриманих на запити державного виконавця, за боржником зареєстровано лише транспортний засіб Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN НОМЕР_2 , об`єктів нерухомого майна за ним не зареєстровано, до складу засновників юридичних осіб не входить.

Разом з тим в результаті проведення виконавчих дій встановлено, що у власності колишньої дружини боржника перебуває земельна ділянка за кадастровим номером 3220886000:02:001:0068 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 353735432208 адреса Київська область, Бориспільський район, с/рада Процівська площа 0,12 (га), яку вона набула в час коли перебувала у фактичних відносинах з боржником, які не були офіційно зареєстровані. На підставі наведеного просить визначити частку майна боржника у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 для звернення стягнення на неї.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини не явки не повідомили.

Згідно зіст. 443 ЦПК Українипитання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. 6ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок та підстави звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, передбаченіст. 366 ЦК України. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, проводиться згідно зіст. 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Згідно з частиною першоюстатті 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно достатті 357 ЦК Україничастки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Частиною першоюстатті 368 ЦК Українивизначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюєтьсяст. 371 ЦК України, згідно з якою кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленомустаттею 366 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2020 року по справі № 3676231/16-ц зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шостастатті 48 Закону України «Про виконавче провадження»в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу з боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику або заінтересованій особі прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11 квітня 2018 року по справі № 464/2227/17.

Частиною другоюстатті 370 ЦК Українипередбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Крім того, відповідно до статей60,70 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, норми ст.ст.60,70 СК Українисвідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №327/504/17).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові15 січня 2020 року (справа № 367/6231/16-ц, провадження № 14-529цс19) поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостоюстатті 48 Закону України «Про виконавче провадження»передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена; частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об?єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

За зверненням державного виконавця суд визначає частку боржника з метою подальшого звернення стягнення на неї. Натомість частина першастатті 366 ЦК Українирегулює виділ частки із спільного майна в натурі, а не визначення часток у спільному майні (так звані ідеальні частки)

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі№ 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) зазначила, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження

В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядкурозділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження, або залишити заяву (подання) без розгляду.

Так, обґрунтовуючи зазначене подання, державний виконавець посилається на те, що боржник ОСОБА_1 перебував у не зареєстрованих шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 2011 року по 2015 року (фактична реєстрація шлюбу). У період перебування у таких відносинах ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку, що є предметом розгляду даного подання.

На підтвердження факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, виконавець посилається на рішення суду від 26.04.2018 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Разом з тим, слід зазначити, що дана обставина не була предметом спору в цивільній справі про розірвання шлюбу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 належить земельна ділянка за кадастровим номером 3220886000:02:001:0068 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 353735432208 адреса Київська область, Бориспільський район, с/рада Процівська площа 0,12 (га).

Водночас, з матеріалів подання неможливо встановити безспірність виділу такої частки з майна, оскільки спірними є саме питання перебування у шлюбних стосунках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а отже і одночасно та беззаперечно існує спір щодо прав на земельну ділянку.

Відповідно до ч.3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, спір про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 в майні, яким, як вважає виконавець, він володіє спільно з ОСОБА_3 , у разі подання виконавцем відповідного подання, з огляду на суб`єктний склад співвласників спірного майна підлягатиме вирішенню за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження.

За таких обставин, враховуючи, що в рамках даного подання вбачається матеріальний спір щодо земельної ділянки, право власності на яку за боржником не зареєстровано та враховуючи відсутність порушення правил юрисдикції , суд приходить до висновку про залишення подання без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-82,89,353-355,443 ЦПК України, ст.ст.60,70 СК України, ст.ст.356,357,366,368,370,371 ЦК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Чорного В.В. про визначення частки майна боржника у майні яким він володіє спільно з іншими особами, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Апеляційна скарга на судове рішення подаєтьсябезпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено та оголошено 08.04.2021.

Суддя: В.І.Цитульський