Рішення

від 27.07.2022 по справі 910/19942/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2022Справа № 910/19942/21

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт агро" (вулиця Дегтярівська, будинок 25/1, місто Київ, 04119)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" (вулиця Маршала Гречка, будинок 13, місто Київ, 04136)простягнення 1 203 929 грн 51 коп.Представники сторін:від позивача: Портянко Т.А. - представник за довіреністю

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт агро" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" про стягнення 1 203 929 грн 51 коп. заборгованості за договором зберігання від 01.04.2021 № 01/04-21, в тому числі: 1 174 565 грн 38 коп. вартості майна та 29 364 грн 13 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання зі зберігання майна, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 1 174 565 грн 38 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 29 364 грн 13 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/19942/21, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.01.2022.

Підготовче засідання призначене на 10.01.2022 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Н.Плотницької на лікарняному.

Ухвалою від 07.02.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про призначення підготовчого засідання на 14.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 03.03.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 описку у справі № 910/19942/21.

В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшло, сформоване 06.04.2022, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався двічі на той самий строк Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 та № 259/2022 від 18.04.2022.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Підготовче засідання, призначене на 03.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 підготовче призначено на 30.06.2022.

У підготовчому засіданні 30.06.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.07.2022.

У судове засідання 28.07.2022 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зв`язався вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а саме на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вулиця Дегтярівська, будинок 25/1, місто Київ, 04119) судом були направлені ухвали, проте поштові відправлення повернуті із зазначенням причин: адресат відсутній.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт агро" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 28.07.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (позивач у справі, поклажодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наполе" (відповідач у справі, зберігач за договором) укладено договір зберігання № 01/0421, відповідно до умов пункту 1.1 якого зберігач зобов`язується надавати послуги по прийманню, відповідальному зберіганню і відвантаженню майна поклажодавця.

Згідно з пунктом 1.3 договору розпорядження поклажодавця направляються на електронну адресу Зберігача: zakaz.napole@gmail.com. Поклажодавець та зберігач надають виключний перелік електронних поштових скриньок, з яких уповноважені особи зі сторони поклажодавця і зберігача на роботу з розпорядженнями, можуть відправляти і отримувати розпорядження по прийому і відвантаженню майна. Перелік електронних скриньок уповноважених осіб визначається додатковою угодою до цього договору.

За умовами договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання пестициди та агрохімікати (далі - майно) або інше майно за товарно-транспортними накладними та (або) реєстрами та (або) іншими підтверджуючими документами, що підтверджують приймання/передачу майна, які обов`язково містять назву, номер та дату договору, найменування сторін договору, підтверджені розпорядженнями поклажодавця та засвідчені в обов`язковому порядку підписами уповноважених осіб сторін даного договору (пункт 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору сторони визначили, що за умовами договору зберігач повертає, а поклажодавець приймає з відповідального зберігання майно (далі - майно) за товарно-транспортними накладними та (або) реєстрами та (або) іншими підтверджуючими документами, що по своїй суті підтверджують приймання/передачу майна, які обов`язково містять назву, номер та дату договору, найменування сторін договору, підтверджені розпорядженнями поклажодавця та засвідчені в обов`язковому порядку підписами уповноважених осіб сторін договору.

Відповідно до пункту 1.7 договору право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача, але може бути передане ним третім особам, за письмовим розпорядженням (вимогою) поклажодавця, підписаного уповноваженою особою із зазначенням всіх необхідних даних та належним чином оформленої довіреності отримувача.

За пунктом 1.8 договору строк зберігання майна до - 31 грудня 2021 року. Поклажодавець має право, а зберігач зобов`язаний повернути майно за письмовою вимогою (розпорядженням) поклажодавця (майно повинно бути повернене на протязі робочого дня в день отримання такої вимоги (розпорядження), підписаної уповноваженою особою поклажодавця.

Відповідно до пункту 2.1.6 договору зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю майно у кількості, яка перебуває по даних обліку поклажодавця на зберігання зберігача та відповідної якості. майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей, які можуть бути визначені його особливими характеристиками.

У відповідності до пункту 2.1.14 договору зберігач повертає майно поклажодавцю повністю за письмовою вимогою (розпорядження) останнього не пізніше 2-х днів з дня отримання такої вимоги.

Відповідно до пункту 7.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та закінчується у відповідності до пункту 1.8. договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договором зберігання.

За змістом частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1 статті 949 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору, відповідно до підписаних між сторонами акту приймання передачі № 01/21 від 01.04.2021, товаротранспортних накладних № УАЦБ-004413 від 06.04.2021, № УАЦБ-004414 від 06.04.2021, № УАЦБ-004768 від 07.04.2021, № УАЦБ-005273 від 09.04.2021, № УАЦБ-006882 від 16.04.2021, № УАЦБ-007786 від 21.04.2021, № УАЦБ-010225 від 05.05.2021, № УАЦБ-012297 від 13.05.2021, № УАЦБ-014458 від 24.05.2021, № УАЦБ-016029 від 31.05.2021, № УАЦБ-017204 від 03.06.2021, № УАЦБ-018355 від 09.06.2021, № УАЦБ-019529 від 15.06.2021 позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання майно згідно переліку.

15.07.2021 під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що знаходилися на відповідальному зберігання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро", позивачем було виявлено недостачу майна, що підтверджується інвентаризаційним описом від 15.17.2021.

Позивач, у відповідності до умов договору, засобами електронного зв`язку, направив на адресу відповідача розпорядження про дострокове повернення всього товару.

На виконання вказаних розпоряджень, відповідач повернув позивачу частину товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними № УАЦБ-026363 від 01.08.2021, № УАЦБ-026226 від 31.08.2021, № УАЦБ-026400 від 01.09.2021, № УАЦБ-026481 від 02.09.2021 та актами пошкодження/недостачі при прийомі продукції № 15 від 01.09.2021, № 16 від 02.09.2021, № 17 від 02.09.2021 та № 18 03.09.2021.

Пунктом 2.1.19 договору сторони погодили, що якщо зберігач по вимозі поклажодавця не повертає в повному обсязі майно, здане на зберігання (в тому числі в разі пошкодження, втрати, нестачі, знищення)то він зобов`язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення майна, перерахувати на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто (надалі - компенсація), за цінами вказаними в базовому прайсі поклажодавця на дату отримання письмової вимоги про повернення май назв зберігання. підставою оплати компенсації зберігачем є письмова вимога про повернення майна.

За змістом статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

17.09.2021, відповідно до наявних в матеріалах справи копій опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чеку, позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 339 від 17.09.2021 про повернення майна, переданого на зберігання за договором зберігання від 01.04.2021 № 01/04-21, або перерахування на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто.

Також, відповідно до наявних в матеріалах справи копій опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чеку, позивач повторно звертався до відповідача з вимогою № 394 від 26.10.2021 про повернення майна або перерахування на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто.

Зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом, відповідач в порушення умов договору зберігання від 01.04.2021 № 01/04-21 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення позивачеві в повному обсязі майна, переданого на зберігання або щодо перерахування на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто, у зв`язку з чим відповідачем завдані збитки позивачу в розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто на суму 1 174 565 грн 38 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення позивачеві в повному обсязі майна, переданого на зберігання за договором зберігання від 01.04.2021 № 01/04-21 та факту наявності заборгованості з відшкодування збитків в розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто на суму 1 174 565 грн 38 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 29 364 грн 16 коп., нараховану за період прострочення з 09.11.2021 по 03.12.2021.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 4.3 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення зберігачем строків повернення майна поклажодавцеві або третій особі, вказаній поклажодавцем, зберігач зобов`язаний сплатити поклажодавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості майна за кожний день прострочення повернення майна.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 4.3. договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання зобов`язань щодо повернення в повному обсязі майна, переданого на зберігання за договором зберігання від 01.04.2021 № 01/04-21 та факту наявності заборгованості з відшкодування збитків в розмірі вартості майна, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 29 364 грн 16 коп., нарахованої за період прострочення з 09.11.2021 по 03.12.2021, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" (04136, місто Київ, вулиця Маршала Гречка, будинок 13, ідентифікаційний код 43234581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт агро" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 25/1, ідентифікаційний код 38463127) 1 174 565 (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 38 коп. основної заборгованості, 29 364 (двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят чотири) грн 13 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 058 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят вісім) грн 94 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 10.08.2022

Суддя Н.Плотницька