Постанова

від 13.03.2023 по справі 910/19942/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2023 р. Справа№ 910/19942/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Гибало В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 (повний текст рішення складено 10.08.2022)

у справі №910/19942/21 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе"

про стягнення 1 203 929,51 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт агро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" (далі - відповідач) про стягнення 1 203 929,51 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору №01/0421 від 01.04.2021 зі зберігання майна, у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 174 565,38 грн та пеню за неналежне виконанням зобов`язань позивачем у розмірі 29 364,13 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт агро" 174 565,38 грн основної заборгованості, 29 364,13 грн пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 058,94 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку своє зобов`язання щодо оплати за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наполе" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилається на ст. 623 ЦК України та вважає, що позивач зобов`язаний надати суду належні докази, що підтверджували б вартість неповернутого майна, визначеного на час пред`явлення позову. Позивач таких доказів не надав, а суд прийняв до уваги вартість майна, визначену позивачем самостійно. Таким чином, вважає, що позивачем не підтверджено розмір збитків, а тому суд помилково задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Також апелянт зазначає, що оскільки природні властивості майна (пестицидів та агрохімікатов) змінюються з часом, що безперечно впливає на їх ринкову ціну, то вартість майна, заявленого у позові має бути визначена експертним висновком.

Скаржник також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не дав оцінку як доказу товаро-траспортним накладним, якими підтверджується приймання-передача від позивача до відповідача на відповідальне зберігання майна та наявність в них обов`язкових реквізитів.

Крім того, апелянт вказує, що дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди. Отже, пеня також, на його думку, не підлягає задоволенню, оскільки нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 23.09.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що позиція позивача підтверджена належними і допустимими доказами, а саме: відповідно до п.2.1.19 договору, якщо зберігач по вимозі поклажодавця не повертає в повному обсязі майно, здане на зберігання, то він повинен протягом трьох днів з дня отримання письмової вимоги про повернення майна, перерахувати на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто, за цінами вказаними в базовому прайсі поклажодавця на дату отримання письмової вимоги про повернення майна зі зберігання. Відповідач, підписуючи договір, погодився на всі умови, що викладені у договорі та відповідно був обізнаний про наслідки втрати майна.

Також позивач зазначає, що відповідач не заперечував розмір вартості майна ні після отримання вимоги від позивача, ні в суді першої інстанції, оскарження в суді розміру вартості майна, на думку позивача, є затягуванням процесу та відтермінуванням виконання рішення суду.

Позивач також звертає увагу, що на зберігання було передано майно тривалого зберігання, пестициди та агрохімікати не псуються швидко та мають тривалий строк придатності. Зазначив, що майно, було передано на зберігання у квітні 2021 року, а вимога повернути назад товар була надіслана зберігачу через 5 місяців, то майно не могло так швидко втратити свої властивості.

Крім того, позивач зауважує, що судом першої інстанції досліджені всі подані позивачем докази, в тому числі товаро-транспортні накладні, відповідно до яких передано майно на зберігання ТОВ Наполе» містять всі обов`язкові реквізити, в тому числі реквізити договору зберігання.

Стосовно нарахування пені, позивач зазначає, що відповідач при укладенні договору був обізнаний з наслідками неповернення/втрати майна, що було передано на зберігання, також відповідач погодився з порядком визначення розміру вартості майна у разі йото втрати та взяв на себе зобов`язання сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості майна, у випадку порушення строків повернення товару позивачу, у зв`язку з чим, позивачем вірно нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 справу №910/19942/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Ткаченко О.Б., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 07.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 у зв`язку з ненадходженням матеріалів справи відкладено на 12.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи через хворобу відкладено на 23.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 у зв`язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи через хворобу відкладено на 20.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. з 20.02.2023 по 05.03.2023 у відпустці призначено на 13.03.2023.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 13.03.2023 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Позивач повідомлений засобами електронного зв`язку, що підтверджується отриманням судом 16.02.2023 повідомлення від представника позивача про доставлення ухвали суду від 15.02.2023 на офіційну електронну адресу позивача. Відповідач повідомлений засобами поштового зв`язку, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення 19.02.2023 (0200253958129).

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та беручи до уваги, що явка позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наполе" (зберігач) укладено договір зберігання № 01/0421, відповідно до умов пункту 1.1 якого зберігач зобов`язується надавати послуги по прийманню, відповідальному зберіганню і відвантаженню майна поклажодавця.

Відповідно до пункту 1.3 договору розпорядження поклажодавця направляються на електронну адресу зберігача: zakaz.napole@gmail.com. Поклажодавець та зберігач надають виключний перелік електронних поштових скриньок, з яких уповноважені особи зі сторони поклажодавця і зберігача на роботу з розпорядженнями, можуть відправляти і отримувати розпорядження по прийому і відвантаженню майна. Перелік електронних скриньок уповноважених осіб визначається додатковою угодою до цього договору.

За умовами договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання пестициди та агрохімікати (далі - майно) або інше майно за товарно-транспортними накладними та (або) реєстрами та (або) іншими підтверджуючими документами, що підтверджують приймання/передачу майна, які обов`язково містять назву, номер та дату договору, найменування сторін договору, підтверджені розпорядженнями поклажодавця та засвідчені в обов`язковому порядку підписами уповноважених осіб сторін даного договору (пункт 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору сторони визначили, що за умовами договору зберігач повертає, а поклажодавець приймає з відповідального зберігання майно (далі - майно) за товарно-транспортними накладними та (або) реєстрами та (або) іншими підтверджуючими документами, що по своїй суті підтверджують приймання/передачу майна, які обов`язково містять назву, номер та дату договору, найменування сторін договору, підтверджені розпорядженнями поклажодавця та засвідчені в обов`язковому порядку підписами уповноважених осіб сторін договору.

Згідно з пунктом 1.7 договору право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача, але може бути передане ним третім особам, за письмовим розпорядженням (вимогою) поклажодавця, підписаного уповноваженою особою із зазначенням всіх необхідних даних та належним чином оформленої довіреності отримувача.

За пунктом 1.8 договору строк зберігання майна до - 31 грудня 2021 року. Поклажодавець має право, а зберігач зобов`язаний повернути майно за письмовою вимогою (розпорядженням) поклажодавця (майно повинно бути повернене на протязі робочого дня в день отримання такої вимоги (розпорядження), підписаної уповноваженою особою поклажодавця.

Відповідно до пункту 2.1.6 договору зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю майно у кількості, яка перебуває по даних обліку поклажодавця на зберігання зберігача та відповідної якості. майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей, які можуть бути визначені його особливими характеристиками.

У пункті 2.1.14 договору встановлено, що зберігач повертає майно поклажодавцю повністю за письмовою вимогою (розпорядження) останнього не пізніше 2-х днів з дня отримання такої вимоги.

Пунктом 4.3 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення зберігачем строків повернення майна поклажодавцеві або третій особі, вказаній поклажодавцем, зберігач зобов`язаний сплатити поклажодавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості майна за кожний день прострочення повернення майна.

Відповідно до пункту 7.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та закінчується у відповідності до пункту 1.8. договору.

Звертаючись з позовними вимогами позивач вказав, що відповідачем порушено умови договору №01/0421 від 01/0421, у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 174 565,38 грн та пеню за неналежне виконанням зобов`язань позивачем у розмірі 29 364,13 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.pворі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1 статті 949 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору №01/04-21, відповідно до підписаних між сторонами акту приймання передачі № 01/21 від 01.04.2021, товаро-транспортних накладних № УАЦБ-004413 від 06.04.2021, № УАЦБ-004414 від 06.04.2021, № УАЦБ-004768 від 07.04.2021, № УАЦБ-005273 від 09.04.2021, № УАЦБ-006882 від 16.04.2021, № УАЦБ-007786 від 21.04.2021, № УАЦБ-010225 від 05.05.2021, № УАЦБ-012297 від 13.05.2021, № УАЦБ-014458 від 24.05.2021, № УАЦБ-016029 від 31.05.2021, № УАЦБ-017204 від 03.06.2021, № УАЦБ-018355 від 09.06.2021, № УАЦБ-019529 від 15.06.2021 позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання майно згідно з переліком.

15.07.2021 під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що знаходилися на відповідальному зберігання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро", позивачем було виявлено недостачу майна, що підтверджується інвентаризаційним описом від 15.17.2021.

Позивач, у відповідності до умов договору, засобами електронного зв`язку, направив на адресу відповідача розпорядження про дострокове повернення всього товару.

На виконання вказаних розпоряджень, відповідач повернув позивачу частину товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними № УАЦБ-026363 від 01.08.2021, № УАЦБ-026226 від 31.08.2021, № УАЦБ-026400 від 01.09.2021, № УАЦБ-026481 від 02.09.2021 та актами пошкодження/недостачі при прийомі продукції № 15 від 01.09.2021, № 16 від 02.09.2021, № 17 від 02.09.2021 та № 18 03.09.2021.

Як зазначалось вище, пунктом 2.1.19 договору сторони погодили, що якщо зберігач по вимозі поклажодавця не повертає в повному обсязі майно, здане на зберігання (в тому числі в разі пошкодження, втрати, нестачі, знищення)то він зобов`язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення майна, перерахувати на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто (надалі - компенсація), за цінами вказаними в базовому прайсі поклажодавця на дату отримання письмової вимоги про повернення май назв зберігання. підставою оплати компенсації зберігачем є письмова вимога про повернення майна.

Статтею 950 Цивільного кодексу України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

17.09.2021 позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою за вих. № 339 від 17.09.2021 про повернення майна, переданого на зберігання за договором зберігання від 01.04.2021 № 01/04-21, або перерахування на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто.

26.10.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою № 394 про повернення майна або перерахування на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто.

Зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивачем виконані умови договору зберігання від 01.04.2021 № 01/04-21, проте відповідач в порушення умов договору та ст. 610 Цивільного кодексу України не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення позивачеві в повному обсязі майна, переданого на зберігання або щодо перерахування на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто, у зв`язку з чим, відповідачем завдані збитки позивачу в розмірі вартості майна, яке не може бути повернуто на суму 1 174 565,38 грн.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 174 565,38 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 29 364,16 грн, нараховану за період прострочення з 09.11.2021 по 03.12.2021.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 4.3 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення зберігачем строків повернення майна поклажодавцеві або третій особі, вказаній поклажодавцем, зберігач зобов`язаний сплатити поклажодавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості майна за кожний день прострочення повернення майна.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 4.3. договору.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем та судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 29 364,16 грн є арифметично правильною.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання зобов`язань щодо повернення в повному обсязі майна, переданого на зберігання за договором зберігання від 01.04.2021 № 01/04-21 та факту наявності заборгованості з відшкодування збитків в розмірі вартості майна, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 29 36,16 грн, нарахованої за період прострочення з 09.11.2021 по 03.12.2021, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки відповідач не виконав зобов`язання за договором, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача суд апеляційної інстанції вважає необгрутованими, оскільки ТОВ «Наполе» підписуючи договір погодилося на всі умови, що викладені у договорі та відповідно було обізнане про наслідки втрати/неповернення майна, що було передано на зберігання, а також погодилось з порядком визначення розміру вартості майна, у разі його втрати і взяло на себе зобов`язання сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості майна, у випадку порушення строків повернення товару позивачу.

Таким чином, на переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наполе" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/19942/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Наполе".

4. Матеріали справи №910/19942/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.03.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко