Рішення

від 09.08.2022 по справі 910/2395/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2022Справа № 910/2395/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАКАН"

до 1) Державної митної служби України

2) Державної казначейської служби України

про стягнення 116 910,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВАКАН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України та Державної казначейської служби України) про стягнення 116 910,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача 1 позивач не мав змоги виконати умови договору поставки від 29.11.2019 №291119к, укладеного з ТОВ «Бомком», у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з рахунків Державного бюджету України матеріальну шкоду у розмірі 116 910,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 (суддя Капцова Т.П.) позовну заяву залишено без руху.

23.02.2022 електронною поштою до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 №05-23/305/22, в зв`язку з відпусткою судді Капцової Т.П., у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/2395/22 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/2395/22 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачам подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачам строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

02.06.2022 електронною поштою до суду від відповідача 1 надійшов відзив.

06.06.2022 електронною поштою до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У встановлений строк відповідачем 2 не було подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем 1 у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВАКАН» та фірмою «StrowantradingLP» (Сполучене Королівство Великобританія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1, відповідно до умов якого ТОВ «ІВАКАН» придбало водогрійні котли NWK-5000, рік виробництва - 2013 у кількості 2 шт., на загальну вартість 68 500 дол. США .

Дані котли ввезено на митну територію України та задекларовано до митного режиму митний склад, що підтверджується митними деклараціями типу ІМ 74 ДЕ від 05.06.2015 року № 125130012/2015/478438 та № 125130012/2015/478439 зі строком зберігання до 04.06.2018 року.

У зв`язку із закінченням терміну зберігання товару, декларантом подано до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Вишневе» Київської митниці ДФС електронні митні декларації типу ІМ 40 АА № 125190/2018/654649 та № 125190/2018/654650.

За результатами розгляду поданих документів митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товару 18.06.2018 року № UA 125000/2018/000074/2 та № UA 125000/2018/000073/2.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2022 у справі № 320/1290/19 адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товару від 18 червня 2018 року № UA 125000/2018/000074/2 та № UA 125000/2018/000073/2; визнано протиправними та скасовано картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 18 червня 2018 року № UA 125190/2018/00004 та № UA 125190/2018/00003.

Поряд з цим, 29.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомком» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Івакан» (далі - постачальник) укладено договір поставки №291119к, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити й передати у власність, а покупець прийняти й оплатити водогрійні котли та відповідні комплектуючі до них, що визначені специфікацією до цього договору. Вартість комплектуючих до кожного водогрійного котла входить до загальної вартості такого водогрійного котла.

Пунктом 2.3. договору поставки №291119к передбачено, що товар, визначений у специфікації до цього договору, має бути поставлений покупцю не пізніше 29 січня 2020 року.

У відповідності до пунктів 2.4. та 2.5. договору поставки №291119к передача товару від постачальника до покупця здійснюється на підставі акту приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками постачальника та покупця в момент передачі товару. Приймання-передача товару здійснюється на території складу ТзОВ «Топ Сіті» за адресою: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 2-А, який на договірних засадах використовується постачальником для зберігання товару.

Постачальник несе відповідальність за своєчасність поставки (передачі) товару. У разі порушення постачальником встановленого п. 2.3. цього договору терміну поставки товару, постачальник має сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10% від ціни непоставленого вчасно товару (п. 5.3. договору).

Між сторонами підписано специфікацію №1 до цього договору, відповідно до якої постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти наступний товар:

1) водогрійний котел BBS GmbH (Germany) HWK5000, рік виготовлення 2013, заводський номер 35120, об`єм 12500 літрів, який у розібраному вигляді поставляється у наступному комплекті (комплектності): водонагрійний котел потужністю 5 000 кВт, 2013 р.в.; економайзер 35120/1, об`єм 67 літрів - 1шт; насос - 1 шт; пальник і шафа управління - 1 шт; газова рампа - 1шт;

2) водогрійний котел BBS GmbH (Germany) HWK5000, рік виготовлення 2013, заводський номер 35119, об`єм 12 500 літрів, який у розібраному вигляді поставляється у наступному комплекті (комплектності): водонагрійний котел потужністю 5 000 кВт, 2013 р.в.; економайзер №35119/1, об`єм 67 літрів - 1 шт; насос - 1 шт; пальник і шафа управління - 1 шт; газова рампа - 1 шт; запобіжний клапан ДУ 20 РУ 16 - 4 шт; запірний вентиль ДУ 40 РУ 16 - 2 шт; запірна засувка ДУ 200 РУ 16 - 4 шт; трьохходовий регулюючий вентиль з сервомотором ДУ 65 РУ 16 - 2 шт; зворотній клапан ДУ 50 РУ 40 - 2 шт; запірний вентиль ДУ 50 РУ 16 - 4 шт; датчик температури РТ 100 - 6 шт.

Як зазначає позивач, з метою виконання умов вищезазначеного договору (передачі ТОВ «Бомком» товару, визначеного специфікацію №1 до цього договору) ТОВ «ІВАКАН» звернулось до Київської митниці ДФС із заявою №44 щодо непроведення обрахунку витрат митниці за зберігання, прийнятого на склад митного органу товару, по акту прийому-передачі від 26.06.2018 №30 та надання дозволу на його видачу.

Київська митниця ДФС листом від 04 грудня 2019 року №14678/3/10-70-03-47 відмовила у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС.

У зазначеному листі Київська митниця ДФС зазначила, що, відповідно до статті 242 Митного кодексу України та Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. №627 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 р. за № 1097/21409, видача здійснюється лише після митного оформлення товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Також, в листі Київська митниця ДФС наголосила на тому, що в рамках відшкодування витрат Київської митниці ДФС за зберігання товарів на складі митного органу не передбачено застосування норм пунктів 8 та 9 Порядку №731.

Не погоджуючись із рішенням Київської митниці ДФС, яке оформлене у формі листа від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 про відмову у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2021 у справі № 320/2617/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Івакан» задоволено у повному обсязі; визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС, яке оформлене у формі листа від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 про відмову у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС; зобов`язано Київську митницю Держмитслужби видати зі складу товар, що належить ТОВ «Івакан», митне оформлення якого завершено за митними деклараціями від 27.11.2019 №UA125190/2019/665856, №UA125190/2019/665864 без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС; встановити для Київської митниці Держмитслужби строк виконання рішення суду - протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 у справі № 910/10864/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомком» задоволено; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Івакан» виконати умови договору поставки №291119к від 29.11.2019, а саме, передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Бомком»: 1) водогрійний котел BBS GmbH (Germany) HWK5000, рік виготовлення 2013, заводський номер 35120, об`єм 12500 літрів, у розібраному вигляді у наступному комплекті (комплектність): водонагрійний котел потужністю 5 000 кВт, 2013 р.в.; економайзер 35120/1, об`єм 67 літрів - 1шт; насос - 1 шт; пальник і шафа управління - 1 шт; газова рампа - 1шт.; 2) водогрійний котел BBS GmbH (Germany) HWK5000, рік виготовлення 2013, заводський номер 35119, об`єм 12 500 літрів, у розібраному вигляді у наступному комплекті (комплектність): водонагрійний котел потужністю 5 000 кВт, 2013 р.в.; економайзер №35119/1, об`єм 67 літрів - 1 шт; насос - 1 шт; пальник і шафа управління - 1 шт; газова рампа - 1 шт; запобіжний клапан ДУ 20 РУ 16 - 4 шт; запірний вентиль ДУ 40 РУ 16 - 2 шт; запірна засувка ДУ 200 РУ 16 - 4 шт; трьохходовий регулюючий вентиль з сервомотором ДУ 65 РУ 16 - 2 шт; зворотній клапан ДУ 50 РУ 40 - 2 шт; запірний вентиль ДУ 50 РУ 16 - 4 шт; датчик температури РТ 100 - 6 шт, які знаходяться за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 2-А; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івакан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомком» штраф у розмірі 108 000 (сто вісім тисяч) грн та 8 910 (вісім тисяч дев`ятсот десять) грн 00 коп. - судового збору.

Позовні вимоги у справі № 910/2395/22 обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача 1 позивач не мав змоги виконати умови договору поставки від 29.11.2019 №291119к, укладеного з ТОВ «Бомком», у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з рахунків Державного бюджету України матеріальну шкоду у розмірі 116 910,00 грн, яка складається з суми штрафу (108 000,00 грн), стягнутого на підставі п. 2.3 договору поставки №291119к та суми судового збору (8 910 грн), стягнутого з позивача в межах розгляду справи № 910/10864/21.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивач міг скористатися правом, наданим статтею 55 Митного кодексу України та вивезти товар за межі митної території або розмістити його на складі тимчасового зберігання. У такому випадку спорів щодо необхідності відшкодовувати митниці витрат на зберігання товару не виникало б, а позивач мав можливість передати товар своєму контрагенту в строк, передбачений договором. Більше того, укладаючи договір з ТОВ «Бомком» позивач усвідомлював про наявність певних обмежень щодо можливості передачі товару контрагенту, оскільки, такий товар станом на момент укладання договору ще перебував на складі митниці, при цьому в разі відсутності вини позивача в порушенні строку поставки (наявність обставин, передбачених п. 7.1 договору від 29.11.2019 №291119к), позивач взагалі мав бути звільнений від відповідальності та не платити штрафні санкції, однак, в межах розгляду судової справи № 910/10864/21 ТОВ «Івакан» визнало позовні вимоги в повному обсязі. Також, позивачем не надано суду доказів сплати на користь ТОВ «Бомком» спірної суми коштів. Зазначені обставини, на переконання відповідача 1, виключають можливість застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Приписами статті 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 у справі № 910/10864/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомком» задоволено та, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івакан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомком» штраф у розмірі 108 000,00 грн та судовий збір у розмірі 8 910,00 грн.

У межах розгляду даної справи, судом було встановлено, що 29.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомком» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Івакан» (постачальник) укладено договір поставки №291119к, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити й передати у власність, а покупець прийняти й оплатити водогрійні котли та відповідні комплектуючі до них, що визначені специфікацією до цього договору. Вартість комплектуючих до кожного водогрійного котла входить до загальної вартості такого водогрійного котла.

Судом було встановлено, що 28.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав поставити товар у тридцятиденний строк з дня отримання цієї претензії. Проте, відповідач, викладені у претензії вимоги не виконав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи № 910/10864/21 документи та приймаючи до уваги заяву відповідача про визнання позовних вимог у повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомком» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, у силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України вищезазначені обставини є встановленими та повторному доказуванню не підлягають.

Суд звертає увагу, що підставою для задоволення позову у справі № 910/10864/21 слугував сам факт прострочення поставки товару, однак судом не досліджувались та не встановлювались причини виникнення затримки в постачанні.

Так, зі змісту статті 55 Митного кодексу України слідує, що в разі прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, у декларанта або уповноваженої ним особи наявне право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються. Таке право може бути реалізовано, зокрема, і в разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Частиною 9 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що в разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів урегульовано положеннями ст. 301 Митного кодексу України, а також бюджетним та податковим законодавством.

Відтак, після прийняття відповідачем 1 рішень про коригування митної вартості товарів та про відмову в митному оформленні (випуску) товарів за поданими позивачем митними деклараціями, з якими останній не погодився та оскаржив до суду, позивач мав право на випуск цього товару у вільний обіг, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши фінансову гарантію, яка в разі скасування рішення митного органу могла бути позивачу повернена.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача 1 про те, що у випадку, якби позивач скористався правом, наданим статтею 55 Митного кодексу України спорів щодо необхідності відшкодовувати митниці витрат на зберігання товару не виникало б, а позивач мав можливість передати товар своєму контрагенту в строк, передбачений договором.

Поряд з цим, як вбачається з листа від 04 грудня 2019 року №14678/3/10-70-03-47, підставою для відмови у видачі митницею спірного товару позивачу стала обставина не відшкодування позивачем витрат Київської митниці ДФС за зберігання товарів на складі митного органу, що в свою чергу свідчить про те, що позивач не був позбавлений права сплатити митниці відповідну суму коштів з метою отримання спірного товару з подальшим оскарженням рішення митниці про відмову у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару та поверненням сплаченої суми коштів у встановленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу норм чинного законодавства щодо стягнення збитків, відшкодуванню підлягають не будь-які витрати сторони, які складають реальну шкоду, а лише вимушені та необхідні витрати, тобто, які є дійсно необхідними та мінімальними в даній ситуації.

Так, позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин об`єктивної неможливості вчинення вищезазначених дій, які б в свою чергу виключити порушення строку поставки товару за договором №291119к та застосування до позивача штрафних санкцій.

Таким чином, позивачем не доведено, що понесені ним витрати були необхідними та прямо залежали від протиправної поведінки відповідача 1, оскільки позивач мав законодавчо закріплену можливість на реалізацію спірного товару (а відтак, належне виконання умов договору №291119к), що в той же час не позбавляло його права на оскарження рішення та дій відповідача 1, відтак, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем всіх елементів, необхідних для застосування ст. 1173 ЦК України та покладення відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача 1 та втратами позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги останнього про стягнення з рахунків Державного бюджету України матеріальної шкоди у розмірі 116 910,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева