Рішення

від 10.08.2022 по справі 621/2410/21

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/2410/21

2/621/244/22

РІШЕННЯ

іменем України

11 серпня 2022 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області :

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Горобець Н. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРІКА",

представники відповідача - Борисенко В. М., Сахань В. О.,

розглянувши за відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІКА" про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ "БОРІКА" з наступними вимогами: поновити її на посаді виконавчого директора ТОВ "БОРІКА"; стягнути з ТОВ "БОРІКА" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з ТОВ "БОРІКА" на її користь в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 50 000 грн 00 коп.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона працювала на посаді виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА". 22.07.2021 наказом за № 42 К її було звільнено з посади виконавчого директора за здійснений прогул без поважних причин (була відсутня на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021) за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вказане звільнення її з посади виконавчого директора вважала незаконним та безпідставним виходячи з наступного.

По-перше, відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, яким є звільнення. Відповідачем не було складено відповідний акт, яким він мав зафіксувати її відсутність на робочому місці понад три години без поважної причини. Крім того, відповідач не надав їй можливості надати свої пояснення щодо причин її відсутності на робочому місці у вказаний період. Крім того, відповідно до ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку, чого зроблено відповідачем не було.

По-друге, відповідач не ознайомив її з наказом про звільнення з роботи в порядку, передбаченому ст. 47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов`язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

По-третє, слід зазначити, що причини її звільнення, наведені в наказі № 42 К від 22.07.2021 (саме: п. 4 ст. 40 КЗпП України), не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначила, що починаючи з жовтня 2020 року їй, як виконавчому директору ТОВ "БОРІКА", чинили перешкоди у доступі до свого робочого місця, а взимку взагалі її робоче місце було зайнято іншим працівником.

Таким чином, вважала причини її невиходу на роботу поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення її з цієї підстави є незаконним.

Стверджувала, що відповідач звільнив її без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України, зобов`язаний поновити її на попередній роботі.

Враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення їй не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні її на раніше займаній посаді зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також зазначила, що вказані дії з боку відповідача є порушенням її законних прав на працю, які завдали їй моральних страждань. Моральна шкода, завдана їй в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному.

Відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй дитині на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до її моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані. Всі зазначені моральні страждання, нанесені їй незаконними діями відповідача, можуть негативно відобразитись на її здоров`ї.

Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, вимагала відшкодування відповідачем моральної шкоди, яку вона оцінила в 50 000 грн 00 коп. (а. с. 1-3).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.08.2021 позовна заява була залишена без руху через не відповідність ст. 175 ЦПК України, а саме через не сплату судового збору за позовною вимогою майнового характеру - про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

В установлений судом строк позивач ОСОБА_1 надала квитанцію про сплату судового збору виходячи з ціни позову - 51 742 грн 00 коп.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 25.08.2021 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду на 22.09.2021.

22.09.2021 за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 судовий розгляд справи відкладений до 04.11.2021.

08.10.2021 від представника відповідача Борисенка В. М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені наступні заперечення проти позову.

Наказом № 19 К від 22.05.2017 ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ТОВ "БОРІКА" на посаду заступника директора з загальних питань за сумісництвом, з робочим часом 2 години на день.

Наказом № 57 К від 12.10.2018 ОСОБА_1 , заступника директора з загальних питань ТОВ "БОРІКА" за сумісництвом було переведено, за її згодою, постійно на посаду виконавчого директора за сумісництвом з 12.10.2018 з робочим часом 2 години на день.

Позивачу було достеменно відомо місцезнаходження свого робочого місця та місця роботи за адресою: вул. Короленка, 18, офіс 8, м. Харків, оскільки вона працювала у цьому приміщенні тривалий час з моменту прийняття на роботу у ТОВ "БОРІКА" та є власником цього приміщення, на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. за реєстровим № 2076.

Позивач сама зазначає у позові, що їй чинили перешкоди у доступі до робочого місця, а взимку, взагалі, її робоче місце було зайняте іншим працівником, тобто не заперечує факт відсутності на роботі протягом 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 року по 09.07.2021 включно, 12.07.2021 та тим фактом, що їй було повідомлено керівництвом відповідача про робоче місце, а тільки посилається на існування поважних причин відсутності на роботі, але про їх наявність вона керівництво ТОВ "БОРІКА" не повідомила та доказів на підтвердження цих тверджень не надала.

У зв`язку із відсутністю на роботі ОСОБА_1 , виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", 01.07.2021, 02.07.2021, 05.07.2021, наказом директора ТОВ "БОРІКА" № 40 К від 05.07.2021 було створено комісію у складі: голова - ОСОБА_4 , головний бухгалтер; член - ОСОБА_5 , головний економіст; член - ОСОБА_6 , менеджер з постачання, для розслідування причин відсутності на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, 05.07.2021 ОСОБА_1 , виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА".

Згідно із п. 2 вищевказаного наказу, комісії було наказано доповісти про результат розслідування причин відсутності на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, 05.07.2021 ОСОБА_1 , виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", до 17:00 годин 12.07.2021.

На виконання наказу № 40 К від 05.07.2021, комісією 12.07.2021 було складено Акт та надано його на затвердження директору ТОВ "БОРІКА", який затвердив його у той же день. Відповідно до вищевказаного Акта, ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", була відсутня на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021 без поважних причин.

Про причину неявки на роботу 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021 ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", не повідомила.

Члени комісії виїжджали за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , 09.07.2021 о 15:00 годині, на дзвінки у будинок ніхто не відповів.

Тобто, факт відсутності позивача як на робочому місці, так і на роботі в цілому без поважних причин, засвідчено підписами членів вищевказаної комісії.

Відсутність позивача на виробництві ТОВ "БОРІКА", хоча це не було робочим місцем виконавчого директора, підтверджується докладною запискою Власенко О. О. , директора з виробництва ТОВ "БОРІКА" від 12.07.2021, згідно якої ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", була відсутня на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021 на території виробництва, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, відповідно до облікової політики ТОВ "БОРІКА" облік робочого часу на підприємстві ведеться методом безперервної реєстрації, у кінці липня 2021 року в табелі обліку використання робочого часу за липень місяць було підраховано загальну кількість відпрацьованих та невідпрацьованих днів, згідно з яким ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом, з 01.07.2021 по 22.07.2021 здійснила прогули.

Підтвердженням відсутності на роботі позивача у вказаний період є також фіксація відеокамерою, що була розташована у вхідному приміщенні офісу ТОВ "БОРІКА" за адресою: вул. Короленка, 18, офіс 8, м. Харків, зйомки цілодобово за 01.07.2021 по 16.07.2021 включно.

Позивач також не заперечує факту відсутності на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021.

ОСОБА_1 тільки зазначає, що починаючи з жовтня 2020 року, позивачу, як виконавчому директору ТОВ "БОРІКА", чинили перешкоди у доступі до робочого місця, а взимку, взагалі, її робоче місце було зайняте іншим працівником. У зв`язку із вищевикладеним, позивач робить висновок, що причини її невиходу на роботу є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення позивача з цієї підстави є незаконним.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності на роботі у вказані дні ОСОБА_1 суду не надала.

Наказом № 42 К від 22.07.2021 ОСОБА_1 , виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", було звільнено з роботи 22.07.2021 за здійснений прогул без поважних причин (була відсутня на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021) за п. 4 ст. 40 КЗпП України та наказано виплатити ОСОБА_1 , виконавчому директору за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 21.05.2020 по день звільнення тривалістю 28 (двадцять вісім) календарних днів, та 5 (п`ять) календарних днів додаткової відпустки.

У той же день копію вищевказаного наказу було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання позивача поштовим відправленням з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 27.07.2021 копію вищевказаного поштового відправлення було отримано позивачем особисто.

Крім того, у день звільнення з позивачем було проведено повний розрахунок, що підтверджується довідкою про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 22.07.2021 вих. № Б-00-000006 від 23.09.2021.

Таким чином, звільнення відбулось з дотриманням норм трудового законодавства. Позивач ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021 жодного разу не вийшла на роботу, без поважних на це причин, чим допустила порушення трудової дисципліни та умисну відсутність позивача на роботі протягом вищевказаного періоду.

Позивач зазначає у позовній заяві, що звільнення з посади виконавчого директора ОСОБА_1 є незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, яким є звільнення. Відповідачем не було складено відповідний акт, яким він мав зафіксувати відсутність позивача на робочому місці понад три години без поважної причини. Крім того, відповідач не надав ОСОБА_1 можливості надати свої пояснення щодо причин її відсутності на робочому місці у вказаний період. Крім того, стягнення, відповідно до ст. 149 КЗпП України, оголошується в наказі і повідомляється робітникові під розписку, чого зроблено відповідачем не було.

Але, позивач, зазначаючи у позові про відсутність складеного відповідачем акту, який він мав зафіксувати відсутність позивача на робочому місці понад три години без поважної причини, сама у прохальній частині позовної заяви просить суд витребувати у відповідача копію Акта комісії від 12.07.2021, який вказаний у наказі № 42 К від 22.07.2021 про звільнення, як підстава.

Що стосується того, що відповідач не надав позивачу можливості надати свої пояснення щодо причин її відсутності на робочому місці у вказаний період, то ОСОБА_1 , як працівник зобов`язана була повідомити керівника ТОВ "БОРІКА" про поважність причин відсутності на роботі тривалий час. Крім того, наказ про звільнення позивача був виданий тільки 22.07.2021, тобто через 10 днів після встановленого комісією факту тривалої відсутності позивача на роботі, але і протягом вищевказаного часу виконавчий директор за сумісництвом ОСОБА_1 не повідомила адміністрацію підприємства про поважність причин відсутності на роботі та була відсутня на роботі по день звільнення включно, що також підтверджується фіксацією відеокамерою, що була розташована у вхідному приміщенні офісу ТОВ "БОРІКА" за адресою: вул. Короленка, 18, офіс 8, м. Харків, зйомки цілодобово за 13.07.2021 по 16.07.2021 включно.

Як зазналось вище, ознайомити директора за сумісництвом, ОСОБА_1 у день звільнення відповідач не мав можливості, оскільки вона була відсутня на роботі у день звільнення, тому копію наказу про звільнення позивача було направлено на адресу її місця реєстрації у день звільнення поштовим відправленням з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 27.07.2021 копію вищевказаного поштового відправлення було отримано позивачем особисто.

Таким чином, твердження позивача про те, що звільнення є незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, є такими, що не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, та не відповідають дійсним обставинам справи.

В позові ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач не ознайомив її з наказом про звільнення з роботи в порядку, передбаченому ст. 47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов`язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Але, як зазначалось вище, позивач була відсутня на роботі і у день звільнення, а копію наказу про звільнення позивача було направлено на адресу її місця реєстрації у день звільнення поштовим відправленням.

Доводи позивача про те, що її не було своєчасно ознайомлено з наказом про звільнення, не надано можливості надати пояснення щодо причин її відсутності на робочому місці у вказаний період не впливають на наявність факту порушення трудової дисципліни позивачем, за що до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Позивач вказує у позові, що причини її звільнення, наведені у наказі № 42 К від 22.07.2021 (а саме п. 4 ст. 40 КЗпП України), не відповідають дійсним обставинам справи. Так відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Тобто, відповідно до вказаної норми чинного законодавства України про працю, прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин. Також ОСОБА_1 зазначає, що починаючи з жовтня 2020 року, позивачу, як виконавчому директору ТОВ "БОРІКА", чинили перешкоди у доступі до робочого місця, а взимку, взагалі, її робоче місце було зайняте іншим працівником. У зв`язку із вищевикладеним, позивач робить висновок, що причини її невиходу на роботу є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення позивача з цієї підстави є незаконним.

Але, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження будь-яких перешкоджань з боку відповідача у доступі до роботи чи робочого місця позивачу ОСОБА_1 суду не надано. Не зверталась позивач з цього приводу ні до директора ТОВ "БОРІКА", ні до суду із відповідними заявами, скаргами, позовними заявами про усунення перешкод у доступі до робочого місця, роботи.

Крім того, позивач взагалі не вказує хто та яким чином тривалий час з жовтня 2020 року по липень 2021 року, тобто майже рік чинив їй такі перешкоди.

Оскільки позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставини, які б давали підстави вважати дїї відповідача щодо її звільнення незаконними, то у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також і відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позивачем допущено прогул без поважних причин у період 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021, доказів на підтвердження поважності причин відсутності ОСОБА_1 , виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА" на роботі суду не надано, а її посилання на перешкоди у доступі до робочого місця з боку відповідача зазначених обставин не спростовує. Відповідач діяв у межах чинного законодавства про працю, а позивач не довела суду обставини, які б давали підстави вважати дії відповідача щодо її звільнення незаконними.

Використання дисциплінарної відповідальності є цивілізованим способом забезпечення належного виконання працівниками своїх трудових обов`язків. Проте цей механізм потребує удосконалення і, щонайменше, розширення переліку дисциплінарних стягнень. Оскільки Конституцією України проголошено принцип свободи праці, роботодавець не має більш ефективного засобу для підтримання порядку на виробництві, ніж звільнення недисциплінованих працівників (а. с. 43-51).

04.11.2021 за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 відкладено судовий розгляд.

20.12.2021 за клопотанням представника відповідача Сахань В. О. відкладено судовий розгляд.

16.02.2022 за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні оголошено перерву.

04.04.2022, 26.05.2022 судовий розгляд відкладено, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

05.08.2022 представник позивач ОСОБА_2 із застосуванням засобів електронного зв`язку, подала заяву, в якій просила розглянути справу за її та позивача відсутності, в зв`язку із воєнним станом на території України, відсутності технічної можливості у учасників процесу та неможливістю прибути до суду для участі у судових засіданнях.

10.08.2022 представник відповідача Сахань В. О. із застосуванням засобів електронного зв`язку, подав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням доказів, викладених у відзиві на позовну заяву, та винести рішення по справі за його відсутності, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю, передбачених ст. 5-1 КЗпП України є, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення.

За правилами ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 від 22.06.1982 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" (ратифікована 04.02.1994) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, суд вважає необхідним встановити, чи мало місце вчинення позивачем прогулу без поважних причин, чи додержаний роботодавцем порядок звільнення та чи є підстави для поновлення на роботі.

На підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. за реєстровим № 2076 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення 2-го поверху, загальною площею 153,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 53).

Згідно Трудової книжки Серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 09.09.2008 по 08.07.2009 перебувала в трудових відносинах з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРІКА", 09.07.2009 зарахована до ПП "Аліка" на посаду директора (а. с. 5-7),

Крім того, позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРІКА", була прийнята на роботу на посаду заступника директора з загальних питань за сумісництвом, з робочим часом 2 години на день, що підтверджується наказом ТОВ "БОРІКА" № 19-к від 22.05.2017 (а. с. 52).

Наказом директора ТОВ "БОРІКА" № 40 К від 05.07.2021 створено комісію у складі: голови - ОСОБА_4, головного бухгалтера; члена - ОСОБА_5 , головного економіста; члена - ОСОБА_6 , менеджера з постачання, для розслідування причин відсутності на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, 05.07.2021 ОСОБА_1 , виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА" та наказано, комісії доповісти про результат розслідування причин відсутності на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, 05.07.2021 ОСОБА_1 , виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", до 17:00 годин 12.07.2021 (а. с. 54).

З докладної записки директора з виробництва ТОВ "БОРІКА" Власенко О. О. від 12.07.2021 вбачається, що ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", була відсутня на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021 на території виробництва, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 55).

На виконання наказу № 40 К від 05.07.2021, комісією 12.07.2021 було складено Акт, який затверджено директором ТОВ "БОРІКА" у той же день, згідно до якого комісія у складі: голови - ОСОБА_4, головного бухгалтера; члена - ОСОБА_5 , головного економіста; члена - ОСОБА_6 , менеджера з постачання, встановили, що ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", була відсутня на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021 без поважних причин, про причину неявки на роботу 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021 ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", не повідомила. Члени комісії виїжджали за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , 09.07.2021 о 15:00 годині, на дзвінки у будинок ніхто не відповів. Факт відсутності позивача як на робочому місці, так і на роботі в цілому без поважних причин, засвідчено підписами членів вищевказаної комісії (а. с. 56).

Згідно табелю обліку використання робочого часу від 06.08.2021 за період з 01.07.2021 по 31.07.2021 ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом, з 01.07.2021 по 22.07.2021 здійснила прогули (а. с. 57-62).

З копії відеофайлів на цифровому носії USB 320GB WD Elements Portable Black з відеокамери , що розташована у вхідному приміщенні офісу ТОВ "БОРІКА" за адресою: вул. Короленка, 18, офіс 8, м. Харків, та Акта від 15.11.2021 складеного головою - Борисенко В. М. , директором ТОВ "БОРІКА"; членом - ОСОБА_4 , головним бухгалтером ТОВ "БОРІКА", вбачається, що при перегляді відеозапису було встановлено, що ОСОБА_1 , виконавчий директор за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021, не перебувала на роботі у приміщенні офісу ТОВ "БОРІКА" за адресою: вул. Короленка, 18, офіс 8, м. Харків, тобто була відсутня на роботі без поважних причин, про що свідчить запис камери спостереження. Камера відеоспостереження не була прихованою, працівники ТОВ "БОРІКА" були обізнані про наявність такої камери відеонагляду, яка була видимою. Такий запис здійснювався відкрито та в громадському місці, тому не порушував прав ОСОБА_1 на повагу до приватного і сімейного життя (а. с. 70, 93).

Наказом директора ТОВ "БОРІКА" № 42 К від 22.07.2021 звільнено ОСОБА_1 , виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", з роботи 22.07.2021 за здійснений прогул без поважних причин (була відсутня на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021) за п. 4 ст. 40 КЗпП України, з виплатою ОСОБА_1 , виконавчому директору за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 21.05.2020 по день звільнення, тривалістю 28 (двадцять вісім) календарних днів, та 5 (п`ять) календарних днів додаткової відпустки (а. с. 4, 63).

22.07.2021 з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок, що підтверджується довідкою про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 22.07.2021 вих. № Б-00-000006 від 23.09.2021 (а. с. 65).

22.07.2021 копія наказу директора ТОВ "БОРІКА" № 42 К від 22.07.2021 була направлена на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 поштовим відправленням з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 27.07.2021 поштове відправлення було отримано ОСОБА_1 особисто (а. с. 64).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 № 11 дав судам роз`яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 221 і ст. 222 цього Кодексу.

У пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для встановлення факту прогулу суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики, причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Отже, на підставі відомостей, повідомлених сторонами у заявах по суті, а також доказів, досліджених під час судового розгляду, поза будь-яким розумним сумнівом встановлено, що позивач звільнена з посади виконавчого директора за сумісництвом ТОВ "БОРІКА", з 22.07.2021 за здійснений прогул без поважних причин (була відсутня на роботі 01.07.2021, 02.07.2021, з 05.07.2021 по 09.07.2021 включно, 12.07.2021) за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Факт відсутності у вказані числа на роботі позивачем не заперечувався. Доказів поважності причин відсутності на роботі, в тому і через перешкоджання їй у доступі до робочого місця, позивач не надала. Факт відсутності позивача без поважних причин на робочому місці зафіксовано у акті, складеному комісією, яка створена відповідачем на підставі відповідного наказу. Відомості вказаного акта підтверджуються даними табелю обліку робочого часу та записів на камеру відеоспостереження.

Копія наказу відповідача про звільнення позивача у день його видання направлена позивачеві поштою та отримана адресатом 27.07.2021.

Неможливість отримання пояснень ОСОБА_1 щодо причин її відсутності на роботі, а також і неможливість вручення їй копії наказу в день звільнення, за твердженнями відповідача, обумовлена відсутністю позивача на роботі і в день звільнення, і в день роботи комісії, що склала акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі. Ці твердження відповідача позивачем не спростовані. Тому, неотримання відповідачем письмового пояснення від позивача не є підставою для скасування наказу про звільнення, оскільки факт відсутності позивача на роботі без поважних причин підтверджений представленими суду доказами.

За таких обставин, оскільки позов не підтверджений належними і допустимими доказами, у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі належить відмовити.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди пов`язані з вимогою про поновлення на роботі.

Оскільки позивачем не доведено, що її було звільнено з порушенням вимог трудового законодавства і суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про поновлення на роботі, не підлягають задоволенню і пов`язані з нею вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

У зв`язку з відмовою у позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 142, 206, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІКА" про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРІКА", місцезнаходження: вул. Зміївська, буд. 36, с. Лиман, Чугуївський (колишній Зміївський) район, Харківська область, 63463; код ЄДРПОУ: 35260470.

Повний текст рішення складено - 11.08.2022.

Головуючий: В. В. Овдієнко