Постанова

від 08.08.2022 по справі 820/4334/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 820/4334/17

касаційне провадження № К/9901/54398/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 (суддя Рубан В.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперський колос» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.2017 № 0000371412 та № 0000381412.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 21.08.2017 № 10388/20-40-14-12-11/38492598, на підставі висновків якої Управлінням були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Альт Стандарт», ТОВ «Трейд-Векс» та ТОВ «Бріск-Торг», а також продажу продукції на користь ТОВ «Сеолан», які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що: придбані у зазначених контрагентів товари (роботи, послуги) були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності, з огляду на види діяльності, які здійснює Товариство та реалізовані іншим контрагентам-замовникам; посилання Управління на протокол допиту керівника ТОВ «Сеолан», є безпідставними, оскільки контролюючий орган навіть не зазначив, у рамках якого кримінального провадження був складений цей документ; посилання Управління на відкриті кримінальні провадження щодо контрагента позивача - ТОВ «Альт Стандарт» не можуть братись до уваги як доказ певних юридично значимих обставин, оскільки в силу положень частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 18.01.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення від 06.09.2017 № 0000371412 та № 0000381412.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, господарські операції між позивачем та ТОВ «Альт Стандарт», ТОВ «Трейд-Векс», ТОВ «Бріск-Торг» і ТОВ «Сеолан» були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю; результати придбаних у ТОВ «Альт Стандарт», ТОВ «Трейд-Векс», ТОВ «Бріск-Торг» товарів (робіт, послуг) були використані Товариством в процесі здійснення господарської діяльності, а саме - використані під час збору урожаю та доставки його для зберігання, або ж до покупців-замовників; продаж позивачем ТОВ «Сеолан» власно вирощеної продукції рослинництва - гречки урожаю 2014 року підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, транспортування якої від Товариства до покупця здійснювалось саме покупцем; доводи Управління щодо нереальності господарських операцій, здійснених між позивачем та вказаними вище контрагентами ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 02.08.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: матеріали для проведення десикації Товариством були передані ТОВ «Бріск-Торг» згідно акту приймання-передачі від 08.11.2016, тоді як соняшник, який ніби-то було піддано десикації, був перевезений з полів на елеватори згідно товарно-транспортних накладних, виписаних протягом жовтня 2016 року; згідно інформації ГУ ДФС у Кіровоградській області від 15.11.2016 № 9/11-28-14-04/40142493 у ТОВ «Альт Стандарт» відсутні трудові ресурси, основні фонди та виробничі потужності, які необхідні для виконання різноманітного комплексу робіт та послуг; у мотивувальній частині ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2017 у кримінальній справі № 757/19397/17-к вказано, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42016100000000291 від 24.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частинами третьою, п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що група осіб з метою надання підприємствам реального сектору економіки незаконних послуг з формування технічного податкового кредиту з податку на додану вартість, тобто ухилення від сплати податків, а також незаконної конвертації безготівкових грошових коштів у готівку шляхом укладення нікчемних угод, організувала діяльність низки фіктивних підприємств, що увійшли до складу «конвертаційних центрів», серед яких у тому числі ТОВ «Альт-Стандарт» (код ЄДРПОУ 40142493); відповідно до протоколу допиту свідка від 03.12.2015 громадянка ОСОБА_1 (директор ТОВ «Сеолан») дала пояснення, що ТОВ «Сеолан» було створене фактично для переведення безготівкових коштів підприємств та установ різної форми власності в готівку; Товариство не надало до перевірки товарно-транспортні накладні або інші первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт перевезення вантажів ТОВ «Трейд-Векс».

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.08.2022 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 09.08.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських відносин з ТОВ «Сеолан» за серпень - жовтень 2014 року, ТОВ «Альт Стандарт» за вересень - жовтень 2016 року, ТОВ «Трейд-Векс» за листопад 2016 року та ТОВ «Бріск-Торг» за листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), результати якої оформлені актом від 21.08.2017 № 10388/20-40-14-12-11/38492598, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість 234140,41 грн. (у тому числі: за вересень 2016 рокус - 169874,00 грн., за жовтень 2016 року - 34260,91 грн., за листопад 2016 року - 30005,50 грн.), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 44474,00 грн. за жовтень 2016 року та до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2016 року на суму 151046,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищені податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 39260,80 грн. (у тому числі: за жовтень 2014 року - 640,00 грн., за жовтень 2016 року - 38620,80 грн.).

Зокрема, у акті перевірки вказано, що: Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по господарських операціях, здійснених з ТОВ «Трейд-Векс» (згідно договору надання послуг по перевезенню від 07.10.2016) щодо придбання послуг вантажного транспорту, з ТОВ «Бріск-Торг» (згідно договору про надання послуг зі збирання врожаю та обробітку землі № 10/10 від 10.10.2016) щодо придбання послуг зі збирання врожаю соняшника, оранки, десикації, з ТОВ «Альт-Стандарт» (згідно договору про наданян послуг зі збирання врожаю та обробітку землі № 03/08 від 03.08.2016) щодо придбання робіт зі збирання врожаю озимої пшениці, ячменю, соняшника, сої та десикації, оскільки: надані Товариством до перевірки акти здачі-приймання робіт б/н від 08.11.2016 та № 36/37 від 11.11.2016 не містили детальної інформації щодо земельних ділянок, на яких ТОВ «Бріск-Торг» ніби-то надавались послуги по десикації та збиранню врожаю соняшника, з урахуванням того, що згідно податкової інформації Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23.12.2016 № 306/11-23-12-02/40874250 встановлено невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт, послуг), відсутність ланцюга постачання ідентифікованого товару, з огляду на що взаємовідносини ТОВ «Бріск-Торг» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями не підтверджуються з урахуванням зібраної податкової інформації; згідно інформації ГУ ДФС у Кіровоградській області від 15.11.2016 № 9/11-28-14-04/40142493 у ТОВ «Альт Стандарт» відсутні трудові ресурси, основні фонди та виробничі потужності, які необхідні для виконання різноманітного комплексу робіт та послуг; у мотивувальній частині ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2017 у кримінальній справі № 757/19397/17-к вказано, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42016100000000291 від 24.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частинами третьою, п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що група осіб з метою надання підприємствам реального сектору економіки незаконних послуг з формування технічного податкового кредиту з податку на додану вартість, тобто ухилення від сплати податків, а також незаконної конвертації безготівкових грошових коштів у готівку шляхом укладення нікчемних угод, організувала діяльність низки фіктивних підприємств, що увійшли до складу «конвертаційних центрів», серед яких у тому числі ТОВ «Альт-Стандарт» (код ЄДРПОУ 40142493); Товариство не надало до перевірки товарно-транспортні накладні або інші первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт перевезення вантажів ТОВ «Трейд-Векс», з урахуванням того, що згідно податкової інформації Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 08.12.2016 № 405/11-23-12-01/40806018 встановлено маніпулювання ТОВ «Трейд-Векс» звітністю шляхом зміни номенклатури товару та відображення в реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких відсутнє або не підтверджується по ланцюгу від постачальника; Товариство неправомірно сформувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень 2014 року по господарській операції з продажу гречки ТОВ «Сеолан», оскільки відповідно до протоколу допиту свідка від 03.12.2015 громадянка ОСОБА_1 (директор ТОВ «Сеолан») дала пояснення, що ТОВ «Сеолан» було створене фактично для переведення безготівкових коштів підприємств та установ різної форми власності в готівку. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про нереальність господарських операцій між Товариством та зазначеними контрагентами.

На підставі висновків акта перевірки Управління 06.09.2017 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000371412, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 44474,00 грн. - за основним платежем, на 11118,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0000381412, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2016 року на 151046,00 грн.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацом 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Альт Стандарт», ТОВ «Трейд-Векс», ТОВ «Бріск-Торг» і ТОВ «Сеолан» були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (копії яких наявні в матеріалах справи), операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю; результати придбаних у ТОВ «Альт Стандарт», ТОВ «Трейд-Векс», ТОВ «Бріск-Торг» товарів (робіт, послуг) були використані Товариством в процесі здійснення господарської діяльності, а саме - використані під час збору урожаю та доставки його для зберігання, або ж до покупців-замовників; продаж позивачем ТОВ «Сеолан» власно вирощеної продукції рослинництва - гречки урожаю 2014 року підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, транспортування якої від Товариства до покупця здійснювалось саме покупцем.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки доводам податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ «Альт Стандарт» з огляду на обставини, викладені у мотивувальній частині ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2017 у кримінальній справі № 757/19397/17-к щодо того, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42016100000000291 від 24.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частинами третьою, п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що група осіб з метою надання підприємствам реального сектору економіки незаконних послуг з формування технічного податкового кредиту з податку на додану вартість, тобто ухилення від сплати податків, а також незаконної конвертації безготівкових грошових коштів у готівку шляхом укладення нікчемних угод, організувала діяльність низки фіктивних підприємств, що увійшли до складу «конвертаційних центрів», серед яких у тому числі ТОВ «Альт-Стандарт» (код ЄДРПОУ 40142493), тоді як вказані обставини входять до предмету доказування і підлягають обов`язковому встановленню судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Також, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки доводам податкового органу щодо протоколу допиту свідка від 03.12.2015, у яких громадянка ОСОБА_1 (директор ТОВ «Сеолан») дала пояснення, що ТОВ «Сеолан» було створене фактично для переведення безготівкових коштів підприємств та установ різної форми власності в готівку та, зокрема, доводам Товариства щодо належності та допустимості таких доказів, з огляду на відсутність копії вказаного протоколу допиту та відсутності інформації у рамках якого кримінального провадження був складений цей документ.

За статтею 42 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В свою чергу, стаття 551 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи - підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017). Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі щодо господарських операцій між Товариством та ТОВ «Трейд-Векс» та ТОВ «Бріск-Торг», фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій були перевірені обставини щодо наявності у Товариства товарно-транспортних накладних, складених ТОВ «Трейд-Векс», а також відповідності актів приймання-передачі робіт, складених по операціях з ТОВ «Бріск-Торг», вимогам законодавства щодо оформлення таких документів, з урахуванням того, що умовами договору № 10/10 від 10.10.2016 про надання послуг зі збирання врожаю та обробітку землі ТОВ «Бріск-Торг» надавало Товариству не лише послуги по десикації, а й послуги зі збирання врожаю соняшника та оранки, які можуть не співпадати у часі, з огляду на різні періоди виконання таких сільськогосподарських робіт.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк