Постанова

від 10.08.2022 по справі 826/10153/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/10153/17

адміністративне провадження № К/9901/543/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №826/10153/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скріптограф" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібні технології" (попередня назва позивача, далі по тексту -ТОВ "Хлібні технології") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 червня 2017 року №0029721404.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходячи із того, що господарські операції по взаємовідносинам з контрагентами мали реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з контрагентами позивача є необґрунтованими. Також посилання відповідача на кримінальні провадження щодо контрагентів позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, оскільки жодного судового рішення стосовно позивача чи його контрагента, який набрав законної сили, відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, що господарські відносини позивача з його контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками ТОВ «Юнівест-Інвест» за період з 1 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року та ТОВ «Трейдер Вікторі» за період з 1 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року, про що складено відповідний Акт від 26 травня 2017 року №240/26-15-14-04-05/40858176.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1. ст. 185., п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 503460,00 грн суми податку на додану вартість, у тому числі на 100780,00 грн за листопад 2016 року та на 402680,00 грн за грудень 2016 року.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форм «Р» від 22 червня 2017 року №0029721404, яким Позивачу збільшено на 829325,00 грн суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 503460,00 грн за податковими зобов`язаннями та на 125865,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно статті 198 Податкового кодексу України, право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентами.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, досліджували та оцінювали виконання умов договору поставки від 1 листопада 2016 року №0111/16-2, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдер Вікторі», як Продавцем, та Позивачем, як Покупцем.

Крім того, дослідженню підлягав договір поставки від 1 грудня 2016 року № 0112/16-1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Інвест», як Продавцем, та Позивачем, як Покупцем.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. зазначених Договорів, Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, приймати та оплачувати цей товар. Найменування товару - клейковина, пробайк (харчова добавка). Загальна кількість товару визначається згідно заявки та за рахунком-фактурою.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, надано рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, Журнал постачання сировини та заїзду на територію Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібні технології», Сертифікати якості.

За наведеного, суди дійшли висновку про здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаними вище контрагентами, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, в тому числі № 32016100060000117 про наявність у контрагента ТОВ «Трейдер Вікторі» ознак фіктивності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги, оскільки доказів наявності рішення суду відносно посадових осіб позивача або його безпосереднього контрагента за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, контролюючим органом не надано.

За даними ЄДРСР (89561270) кримінальне провадження № 32016100060000117 закрито постановою старшого слідчого з особливо важливих справ шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві капітана податкової міліції Лебердюка Д.В. від 07.02.2019.

Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, зокрема, на відсутність у останнього умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій щодо наданих послуг, є необґрунтованими, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/18105/18.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагента, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №826/10153/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва