Рішення

від 27.09.2019 по справі 826/10153/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 вересня 2019 року справа №826/10153/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Скріптограф" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Скріптограф") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС) провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №0029721404 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібні технології" (попередня назва позивача, далі по тексту -ТОВ "Хлібні технології") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходячи із того, що господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ "Юнівест-Інвест" та ТОВ "Трейдер-Вікторі" щодо поставки продукції були реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, складання яких передбачено законодавством, і додатковими доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10153/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в акті перевірки.

В судовому засіданні 15 березня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22 червня 2017 року №0029721404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Хлібні технології" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 629 325,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 503 460,00 грн. та за штрафними санкціями - 125 865,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 26 травня 2018 року №240/26-15-14-04-05/40858176 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Хлібні технології" (код 40858176) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з постачальниками ТОВ "Юнівест-Інвест" (код 40821979) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 та ТОВ "Трейдер Вікторі" (код 40645802) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зафіксовано порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 503 460,00 грн., які мотивовані безпідставним включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ "Юнівест-Інвест" та ТОВ "Трейдер Вікторі", у зв`язку із наступним:

щодо ТОВ "Трейдер Вікторі" - поставлений позивачу товар - пробайк - є імпортним товаром та має бути маркованим кодом УКТ ЗЕД, що не відображено у податкових накладних, виписаних ТОВ "Трейдер Вікторі" для позивача; баланс та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2016 рік не надавались; остання звітність з податку на додану вартість подана у листопаді 2016 року; інформація про імпортні операції відсутня; встановлено невідповідність придбаного товару реалізованому; неможливо підтвердити операції з придбання та реалізації товарів/послуг, оскільки не встановлено, що залучалися інші суб`єкти господарювання для транспортування товару, його зберігання; наявна облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 13 лютого 2017 року; згідно пояснень засновника, керівника та головного бухгалтера в одній особі гр. ОСОБА_1 , останній жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності не мав; позивач використовував у виробництві борошно вищого ґатунку, тому доцільність додавання клейковини до борошна високої якості є сумнівною;

щодо ТОВ "Юнівест-Інвест" - директор, головний бухгалтер та засновник непричетний до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про нереальність господарських операцій; не підтвердження поставки ТМЦ по ланцюгу постачання; неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності; згідно аналізу ЄРПН не встановлено декларування ТОВ "Юнівест-Інвест" будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання, зв`язок, придбання канцелярських засобів, що ймовірно, могло б свідчити про здійснення господарської діяльності; пробайк - є імпортним товаром та має бути маркованим кодом УКТ ЗЕД, що не відображено у податкових накладних, виписаних ТОВ "Юнівест-Інвест" для позивача; позивач використовував у виробництві борошно вищого ґатунку, тому доцільність додавання клейковини до борошна високої якості є сумнівною.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ "Юнівест-Інвест" та ТОВ "Трейдер Вікторі", мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Наявні у справі докази підтверджують, що між ТОВ "Хлібні технології" (покупець) та ТОВ "Трейдер Вікторі" (продавець) укладено договір поставки №0111/16-2 від 01 листопада 2016 року, згідно з яким продавець зобовязується в порядку та на умовах, передбачених договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар. Найменування товару - клейковина, пробайк (харчова добавка). Загальна кількість товару визначається згідно заявки та за рахунком-фактурою. Зазначений договір укладено за результатами розгляду комерційної пропозиції ТОВ "Трейдер Вікторі" від 26 жовтня 2016 року

На підставі рахунків-фактур та видаткових накладних ТОВ "Трейдер Вікторі" поставлено позивачу клейковину та пробайк на загальну суму 604 680,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 100 780,00 грн.

Поставка товару здійснювалась ФОП ОСОБА_2 на підставі товарно-транспортних накладних, який прийнято позивачем відповідно до журналу постачання сировини та заїзду на територію ТОВ "Хлібні технології", копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження належної якості поставленого товару ТОВ "Трейдер Вікторі" надало позивачу сертифікати якості.

Між ТОВ "Хлібні технології" (покупець) та ТОВ "Юнівест-Інвест" (продавець) укладено договір поставки №0111/16-1 від 01 грудня 2016 року, згідно з яким продавець зобовязується в порядку та на умовах, передбачених договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар. Найменування товару - клейковина, пробайк (харчова добавка).

На підставі рахунків-фактур та видаткових накладних ТОВ "Юнівест-Інвест" поставлено позивачу клейковину та пробайк на загальну суму 2 416 080,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 402 680,00 грн.

Поставка товару здійснювалась ФОП ОСОБА_2 на підставі товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження належної якості поставленого товару ТОВ "Юнівест-Інвест" надало позивачу сертифікати якості.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів чи послуг та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відображав відповідні суми податку на додану вартість по господарським операціям, придбаним у ТОВ "Трейдер Вікторі" та ТОВ "Юнівест-Інвест".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Трейдер Вікторі" та ТОВ "Юнівест-Інвест", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії податкових накладних, на підставі яких позивач формував податковий кредит за перевірений період, з урахуванням чого у суду відсутня можливість дослідити їх на відповідність вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Проте, як зазначено в акті перевірки, на виконання договору поставки від 01 листопада 2016 року №0111/16-2, укладеного з ТОВ "Трейдер Вікторі", оформлено податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН. При цьому, в акті перевірки не зафіксовано порушень щодо оформлення виписаних ТОВ "Трейдер Вікторі" податкових накладних позивачу.

Щодо виписаних на адресу позивача податкових накладних від ТОВ "Юнівест-Інвест", як зазначено в акті перевірки, на виконання договору поставки від 01 грудня 2016 року №0111/16-1, укладеного з ТОВ "Юнівест-Інвест", оформлено податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН. При цьому, в акті перевірки не зафіксовано порушень щодо оформлення виписаних ТОВ "Юнівест-Інвест" податкових накладних позивачу.

Тобто, порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Крім того, в акті перевірки зафіксовано факт оплати придбаного у ТОВ "Трейдер Вікторі" та ТОВ "Юнівест-Інвест" товару з переліком платіжних документів на підтвердження оплати.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання послуг і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З акта перевірки вбачається, що у перевіреному періоді позивач здійснював діяльність з виробництва продуктів борошномельно-круп`яної промисловості.

Придбані у ТОВ "Трейдер Вікторі" та ТОВ "Юнівест-Інвест" добавки використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать довідки-розрахунки (калькуляція собівартості продукції, відповідно до яких клейковина використовувалась для виробництва хлібної продукції, про що також свідчать технологічні карти, якими розраховано сировину для виготовлення продукції.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичної поставки продукції вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у ТОВ "Трейдер Вікторі" та ТОВ "Юнівест-Інвест" товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Висновки акта перевірки про не підтвердження поставки товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання, неможливість підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджуються документально і є лише припущенням контролюючого органу.

Суд також звертає увагу, що право позивача на відображення спірних господарських операцій у податковому обліку не ставиться в залежність від ймовірних порушень постачальниками по ланцюгу постачання.

Щодо зазначеної в акті перевірки інформації про наявність відкритих кримінальних проваджень у відношенні ТОВ "Трейдер Вікторі" та ТОВ "Юнівест-Інвест" суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Крім того, відповідно до приписів частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини..

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Трейдер Вікторі" та ТОВ "Юнівест-Інвест", а тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22 червня 2017 року №0029721404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Скріптограф" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 439,88 грн. рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скріптограф" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 червня 2017 року №0029721404.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скріптограф" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 439,88 грн. (дев`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень вісімдесят вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скріптограф" (35360, Рівненська область, Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Габрилівська, 26; ідентифікаційний код 40858176);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко