Ухвала

від 09.08.2022 по справі 948/984/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 948/984/21

провадження № 61-7607ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у справі за позовом Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Полтавський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі ОСОБА_1 29 308,15 грн неправомірно виплаченої допомоги по безробіттю, оскільки останній, перебуваючи на обліку в службі зайнятості , отримував надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а отже належав до зайнятого населення і не мав права на реєстрацію як безробітній.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, в задоволенні позову Полтавського обласного центру зайнятості відмовлено.

У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Полтавського обласного центру зайнятості на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року.

У касаційній скарзі Полтавський обласний центр зайнятості, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 29 308,15 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес, справа має виняткове значення для заявника.

Заявник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, заявник вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, оскільки кошти, які стягуються з відповідача, були виплачені з Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який уособлює гарантування державою забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг як складових передбаченого статтею 46 Конституції України права на соціальний захист. Окрім цього, відмова у відкритті касаційного провадження з огляду на наявність чисельної негативної практики стосовно протиправного отримання допомоги по безробіттю фактично слугуватиме негативним прикладом (прецедентом) для інших осіб та становитиме небезпеку фінансової стабільності Фонду.

Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про обґрунтованість посилань на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга не містить підтвердження зазначених заявником доводів, а посилання на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з цими рішеннями та не свідчить про те, що є підстави для перегляду вказаних рішень у касаційному порядку.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для його касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки Полтавський обласний центр зайнятості подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавського обласного центру зайнятості на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у справі за позовом Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян