Постанова

від 09.08.2022 по справі 357/10397/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 357/10397/19 Головуючий у суді першої інстанції - Ярмола О.Я.

Номер провадження № 22-ц/824/2792/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», поданою його представником Тетерею Світланою Ігорівною на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчивської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі, у якому з урахуванням уточнень просило:

- визнати недійсним договір оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033, загальною площею 1,2 га, індексний номер 44576494 від 13 грудня 2018 року, та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га, яке виникло на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га, індексний номер: 44576380 від 13 грудня 2018 року, та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 загальною площею 1,2 га, яке виникло на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин»;

- витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» зазначені земельні ділянки; внести зміни до договору оренди землі від 05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, тобто із зміною ідентифікації об`єкта оренди, зазначивши, що в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033, загальною площею 1,2 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району, із зазначенням нормативно - грошової оцінки цих земельних ділянок.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з договором оренди від 05 червня 2013 року ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Договір зареєстрований 24 січня 2015 року, термін його дії 10 років.

За скаргою власника земельної ділянки, ОСОБА_1 . Міністерство юстиції України наказом від 15 березня 2018 року скасувало державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за ТОВ «Олійникова Слобода».

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем - ТОВ «Агрокомплекс «Узин».

Позивач вказував, що у зв`язку з неможливістю відновити державну реєстрацію права оренди через укладений 05 березня 2018 року договір оренди землі з іншим орендарем, ТОВ «Олійникова Слобода» зверталося до суду з позовом про визнання недійсним цього договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 за ТОВ «Агрокомплекс «Узин».

Однак 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснила поділ своєї земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021.

07 грудня 2018 року на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 державним кадастровим реєстратором прийняті рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 та рішення про державну реєстрацію вже двох земельних ділянок із кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га і з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 загальною площею 1,2 га.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду передала обидві спірні земельні ділянки. 12 грудня 2018 року державний реєстратор зареєструвала право оренди за ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:006:0033 та 3220484400:01:006:0034.

12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу нові земельні ділянки за ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що такі дії відповідачів призвели до незаконного позбавлення ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди земельної ділянки, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року ТОВ «Олійникова Слобода» в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року ТОВ «Агрокомплекс «Узин» відмовлено в задоволенні заяви про стягнення з ТОВ «Олійникова Слобода» витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «Олійникова Слобода» - Тетеря С.І. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову та змінити розподіл судових витрат, стягнувши солідарно з відповідачів понесені апелянтом судові витрати у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 40 971,51 грн.

Вимоги апеляційної скарги представник апелянта , Тетеря С.І. мотивувала тим, що державна реєстрація права оренди на земельну ділянку не є державною реєстрацією правочину у розумінні ч. 1 ст. 210 ЦК України, норми ч. 1 ст. 210 ЦК України не підлягають застосуванню для визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним після 01 січня 2013 року.

Суд першої інстанції всупереч висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №696/1693/15-ц помилково ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до помилкового застосування ним норм ч. 1 ст. 210 ЦК України, і, відповідно, до помилкового висновку про те, що цей договір не набрав чинності у зв`язку зі скасуванням державної реєстрації права оренди позивача на земельну ділянку, помилкового врахування висновку Верховного Суду у справі №322/1178/17, також висновків у справі № 357/7734/18.

Договір оренди землі належить до консенсуальних договорів, які вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору. Закон України «Про оренду землі» у редакції, що діє з 01 січня 2013 року, не передбачає, що договір оренди землі набирає чинності після державної реєстрації права оренди за цим договором. Договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року, починають свій перебіг з моменту їх укладення, тобто, підписання сторонами. Саме по собі скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку не призводить до скасування підстави її проведення, тобто до недійсності договору оренди землі.

НА думку апелянта судом неправильно витлумачено п. 37 договору оренди землі. Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17, згідно з якими відсутність у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем. Чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, щодо якої ним вже укладено договір оренди землі, передавати її у користування іншій особі шляхом укладення з нею договору оренди землі.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди, що суперечить нормалі ст. ст. 2, 3 Закону № 1952-ІУ, ст. 11 ЦК України, ст. 124 ЗК України. Право оренди на земельну ділянку набувається на підставі договору оренди землі, що набрав чинності, а не його державної реєстрації у ДРРПНМ.

Висновок суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, яка була передана в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав, не відповідає приписам ч. 3 ст. 110 ЗК України і, не узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у справах № 367/2022/15-ц, № 922/2723/17. Поділ земельної ділянки не припиняє права оренди, що виникло у її землекористувача до її поділу.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування спірних рішень державного реєстратора є неналежним. Належним нині способом судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Суд не взяв до уваги ту обставину, що позивач у цій справі не є власником спірних земельних ділянок, а є їх орендарем на підставі договору оренди землі. Тобто, обставини у цій справі і в справі № 357/2022/15-ц не є подібними, що виключало можливість врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у справі №357/2022/15-ц під час розгляду цієї справи.

Крім того, в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про зупинення апеляційного провадження у вказаній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №357/9440/20.

05 лютого 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ТОВ Агрокомплекс «Узин» - Косяка В.М. у якому вказує, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не спростовує законність рішення суду першої інстанції, а тому просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ «Олійникова Слобода», залишивши рішення районного суду без змін, виходячи з наступного.

Представник Косяк В.М. вказує, що судження апелянта щодо чинності договору оренди землі між ним та ОСОБА_1 є хибним, оскільки сторони погодили дві умови за яких даний договір вважається укладеним, а саме: підписання його сторонами та його державна реєстрація.

Разом з тим, умови договору суперечили актам цивільного законодавства в частині державної реєстрації договору, адже з 01 січня 2013 року така необхідність відпала і реєстрації підлягало лише право оренди, а не договір оренди, а тому у ОСОБА_1 не виникло обов`язків за договором щодо передачі земельної ділянки, який не спрямований на реальне настання наслідків

У відзиві зазначає, що на час розгляду справи був чинним наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за позивачем.

Вказує, що висновки суду щодо відсутності порушених прав позивача оспорюваним договором оренди не спростовані аргументами, викладеними в апеляційній скарзі. Апелянт не довів викладене у позовній заяві судження, що він добросовісно виконував усі умови договору.

У відзиві представник Косяк В.М. приводить розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 17 000, які просить стягнути з ТОВ «Олійникова Слобода», а у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, у відзиві Косяк В.М. заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі № 357/10397/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.

В подальшому, 22 лютого 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - Марценюк Л.А. у якому зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що договір оренди землі є нечинним/неукладеним, відповідно, і не створює прав та обов`язків для його сторін.

Суд також вірно зазначив, що права позивача, за захистом яких він звернувся, не можуть бути поновлені в обраний ним спосіб захисту. У позивача відсутні права, свободи або охоронювані законом інтереси, які порушено відповідачами, так як у нього відсутнє право оренди, а скасування рішення державного реєстратора щодо права оренди позбавляє орендаря права оспорювати договори оренди, які є предметом спору у справі.

Вказує, що наведена в апеляційній скарзі позивачем судова практика не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Державний реєстратор не є належним відповідачем у справі.

У відзиві Марценюк Л.А. приводить розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн, які просить за результатом апеляційного перегляду стягнути з ТОВ «Олійникова Слобода», а у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року клопотання ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено та зупинено провадження у справі № 357/10397/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року ухвалу Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

При апеляційному розгляді справи представник ТОВ «Олійникова Слобода» - Тетеря С.І. підтримала доводи, викладенні в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Представник відповідача у справі ОСОБА_1 , адвокат Марценюк Л.А., заперечила щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Стягнути з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті правничої допомоги.

Представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» Косяк В.М. при апеляційному розгляді справи заперечив щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Стягнути з позивача на користь відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» понесені витрати по оплаті правничої допомоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, які з`явилися на апеляційний розгляд справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була власником земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, розташованої в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Наведене підтверджено копією Державного акту на право приватної власності на землю та витягом з Державного земельного кадастру (а.с.24-25, т.1).

Встановленим є те, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ім. Котовського», яке з 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі № б/н, за яким ОСОБА_1 передала позивачу в оренду, строком на 10 років, земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Наведене підтверджено копією договору оренди землі та Актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.20-21, т.1).

24 січня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімська Н.І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 18835090, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 за позивачем, на підтвердження чого надано суду копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди (а.с.31, т.1).

Встановлено, що за скаргою ОСОБА_1 та інших осіб, наказом № 727/5 від 15 березня 2018 року Міністерство юстиції України скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 за позивачем (а.с.48, т.1).

Встановлено, що 05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем - ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди № б/н, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, і державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на неї за ТОВ Агрокомплекс «Узин» з індексним номером 40134971 (а.с.37, зворотній бік, т.1).

Зі змісту позовної заяви слідує, що в зв`язку з вищенаведеними обставинами та порушенням прав позивача щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 та неможливістю відновити державну реєстрацію свого права оренди на неї в ДРРПНМ, із-за укладеного 05 березня 2018 року договору оренду землі з іншим орендарем, позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсним цього договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 за ТОВ Агрокомплекс «Узин». Однак, 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснила поділ своєї земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 (а.с.37, зворотній бік, т.1).

Встановлено, що 30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021. На підставі звернення ОСОБА_1 07 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області були прийняті наступні рішення : про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 загальною площею 1,2 га, які утворилися внаслідок поділу. Наведене підтверджено інформаційною довідкою ГУ Держгеокадастру в Київській області та інформацією з Державного реєстру речових прав (а.с.36-38, 56-58, т.1).

Встановлено, що 12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу вказані земельні ділянки за ОСОБА_1 .

Також, встановленим є те, що 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду було передано обидві спірні земельні ділянки (а.с.5-7, т.2), а 12 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин»: на земельну ділянку кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 з індексним номером: 44567805 від 12.12.2018 15:30:24 та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 з індексним номером: 44567540 від 12.12.2018 15:24:48 (а.с.8-9, т.2).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений 05 червня 2013 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 договір оренди землі № б/н було у встановленому законом порядку зареєстровано 24.01.2015 року, однак наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано. Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру, втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права. Скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди позивача, держава офіційно не визнає і не підтверджує факт набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , оскільки відповідні відомості були виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення місцевого суду відповідає з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України (тут і в подальшому норми матеріального права наводяться в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з ч. 4 ст. 3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) і підтримана постановами Верховного Суду, прийнятими пізніше, зокрема 10 вересня 2021 року в справі № 535/1095/20 (провадження № 61-9347св21), 06 вересня 2021 року в справі № 278/3528/19 (провадження № 61-1536св21) та інших.

У даній справі судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 за позивачем (а.с.38, 48, т.1).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19) та наступних постановах, зокрема від 11 травня 2021 року у справі №357/7999/18 (провадження № 61-10444св20), зазначено, що зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку, та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що враховуючи дію презумпції правомірності правочину, встановленої у ст. 204 ЦК України, скасування наказом Міністерства юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, що виникло на підставі договору оренди землі, не припинило дію цього договору та жодним чином не вплинуло на його дійсність.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «державної реєстрації договору» із поняттям «державної реєстрації права оренди», апеляційний суд вважає, що у даних правовідносинах відбулося скасування державної реєстрації права оренди, а тому, незважаючи на наявність підписаного договору оренди, таке право не вважається набутим за відсутності його державної реєстрації, що прямо вбачається з вищенаведених норм законодавства у сфері оренди землі, а, відтак, такі доводи позивача є безпідставними.

Зі скасуванням рішень державних реєстраторів про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.

Отже, встановивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода», оскільки на момент початку перебігу строку дії оскаржуваних останнім договорів оренди землі, права та інтереси позивача порушені не були, оскільки права на вказаний об`єкт нерухомого майна у нього вже були відсутні.

Викладене у повній мірі узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у пунктах 47, 48 постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430 цс 19).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач вказує на те, що 25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №727/5 від 15 березня 2018 року, який став підставою для відмови у позову. 04 травня 2022 Верховний Суд у справі №357/9440/20 прийняв постанову, якою залишив без змін постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.

Позивач вказує, що скасування зазначеного наказу підтверджує наявність у ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди за договором оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021.

Однак, апеляційний суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. У зазначеній справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції. Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Посилаючись на скасування судом зазначеного наказу Міністерства юстиції України, позивач не звернув увагу, що ним заявлено вимогу про визнання правочину недійсним.

За загальним правилом обставини, з яким позивач пов`язував недійсність правочину, повинні були існувати на момент його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення оспорюваного договору оренди землі, а саме 10 грудня 2018 року, наказ Міністерства юстиції України №727/5 від 15 березня 2018 року був чинний, а відтак, обставини, на які посилається апелянт в своїх додаткових поясненнях, а саме, скасування зазначеного наказу в подальшому, не можуть бути підставою до визнання оспорюваного договору недійсним.

Заявляючи свої вимоги до державних реєстраторів, позивач не звернув уваги, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16. Зазначене є окремою та достатньою підставою до відмови у задоволенні позову до державного реєстратора.

За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення позову, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення судового рішення без змін, а скарги без задоволення.

У відзивах на апеляційну скаргу позивача відповідачі просили суд стягнути з позивача судові витрати понесені в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, а саме, витрати на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн на користь відповідача ОСОБА_1 та 17 000 грн на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечень щодо не співмірності зазначених витрат складності справи чи обсягу виконаної роботи представник позивача не подавав.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав до зменшення заявлених витрат, з огляду на відсутність заперечень позивача в частині їх співмірності із складністю справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Марценюк Л.А. на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги 03/21 від 04 січня 2021 року й додатку № 1 до нього. У п. 4.3 договору сторони визначили, що загальний розмір винагороди за надані послуги визначається в акті виконаних робіт, в якому сторони визначили конкретний обсяг наданої допомоги, детальний опис робіт та їх вартість (а.с.95,99-100 т.3).

У п. 4.3 договору сторони визначили, що у разі, якщо буде досягнуто мету представництва клієнта в судах України (прийнято судове рішення на користь клієнта), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5 000 грн (гонорар успіху).

Крім того, відповідно до п.3 додатку №1 до договору про надання правової допомоги 03/21 від 04 січня 2021 року передбачено, що договором про надання правової допомоги 03/21 від 04 січня 2021 року та додатком №1 до нього не передбачена погодинна тарифікація, а встановлений фіксований розмір винагороди, у відповідності до ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

При цьому, вартість виконаної роботи була узгоджена в сумі 7 500 грн, яка була сплачена відповідачем у відповідності до товарного чеку (а.с.103, т.3) та 5 000 грн як гонорар успіху.

Також в матеріалах справи міститься акт виконаних робіт (наданих послуг) №2 до договору про надання правової допомоги 03/21 від 04 січня 2021 року, де зазначена, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні роботи (послуги): аналіз апеляційної скарги ТОВ «Олійникова Слобода» та підготовка правової позиції - 3 год., 500 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу 5 год. 5 000 грн; участь в апеляційному розгляді справи - 1 год., 2 000 грн (а.с.102, т.3).

Під час розгляду справи у суді інтереси ТОВ Агрокомплекс «Узин» представляв адвокат Косяк В.М. на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги (а.с.43, 38 т.3)

У п. 2.1 договору сторони визначили загальний розмір винагороди за надані конкретний обсяг наданої допомоги, детальний опис робіт та їх вартість. При цьому, вартість виконаної роботи була узгоджена в сумі 10 000 грн.

У п. 2.2 договору сторони визначили, що за виграну справу в апеляційній інстанції клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 7 000 грн.

В матеріалах справи міститься також акт приймання-передачі правничої допомоги від 05 лютого 2021 року, відповідно до якого ТОВ Агрокомплекс «Узин» була надана наступна професійна правнича допомога: надання правової інформації та консультації - 5 год., аналіз наданих клієнтом документів - 2 год., аналіз судової практики - 3 год., складення відзиву на апеляційну скаргу - 6 год., представництво інтересів клієнта в Київському апеляційному суді - 2 год. Вказано, що на час підписання акту клієнт сплатив адвокату 10 000 грн, а гонорар успіху становить 7 000 грн (а.с.39, т.3).

ТОВ Агрокомплекс «Узин» здійснило оплату правничої допомоги у розмірі 10 000 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1217 від 19 лютого 2021 року (а.с.20, т.3).

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 викладено правову позицію, що висновки судів про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Отже, гонорар успіху у даній справі обумовлений сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Позивач не навів доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх не співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому, загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 500 грн та 17 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог відповідачів про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, в тому числі і гонорару успіху.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (ЄДРПОУ 03755360, 09137, Київська область, Білоцерківський район, с. Олійникова Слобода, вул. Центральна,1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (ЄДРПОУ 03755360, 09137, Київська область, Білоцерківський район, с. Олійникова Слобода, вул. Центральна,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (ЄДРПОУ 32638214, 09138, Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Антонівка, вул. Олексія Цмокна, 1-А) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення мотивованого тексту постанови до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2022 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв