Рішення
від 11.08.2022 по справі 947/16501/22
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ


Справа № 947/16501/22

Провадження № 2-о/947/275/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2022 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя та встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

01 серпня 2022 року заявники звернулись до суду з заявою, в якій просять: розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), 23 січня 2014 року, який був зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, про що було складено відповідний актовий запис № 21. Встановити факт, що відповідно до нотаріально посвідченого договору «Про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину» від 22.07.2022 року місце проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлюється з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу Заявнику № 2 залишити прізвище « ОСОБА_2 ».

Зазначають, що 23 січня 2014 року між ними був укладений шлюб. В період даного шлюбу народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявники у спільній заяві вказують, що хоча вони і проживають разом, однак за спільною згодою вирішили, що вони не мають бажання продовжувати подружнє життя, вести спільне господарство та спільний бюджет, оскільки це призводить лише до непорозумінь та сварок, що негативно відображається на вихованні спільної дитини.

Заявники вказують, що їх син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час, проживає разом з батьком, мати не заперечує проти того, щоб їх спільна дитина в майбутньому продовжувала проживати разом з батьком та виплату аліментів ОСОБА_2 у розмірі мінімального розміру аліментів, який встановлений ч. 2 ст. 182 СК України, що безпосередньо зазначено в договорі «Про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину» від 22 липня 2022 року.

Ухвалою судді від 02.08.2022 року було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, надали до канцелярії суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності, спільну заяву подружжя про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає спільну заяву подружжя про розірвання шлюбу такою, що підлягає задоволенню, тому що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених заявниками, у заявників відсутні які-небудь почуття один до одного, їх шлюбний союз розпався, на примирення сторони категорично не згодні, оскільки сторін по справі нічого не об`єднує, а також той факт, що один з подружжя або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї.

Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім`ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Як вбачається з поданої заяви, зазначеної вільної згоди між сторонами по справі немає.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.

Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.

В ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, суд переконався у дійсному волевиявленні сторін по справі.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, оскільки було встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

В судовому засіданні встановлено, що сім`я розпалася остаточно, і шлюб носить формальний характер, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їх дитини.

Щодо вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що відповідно до нотаріально посвідченого договору Про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину» від 22.07.2022 року місце проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлюється з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Як вбачається із матеріалів справи, 22 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., зареєстрований в реєстрі за № 114.

Відповідно до п.1.1.-1.3. договору, цей договір укладено стосовно місця проживання спільної дитини: малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 22 жовтня 2015 року, актовий запис № 2245. Відповідно до цього договору батьки домовились про місце проживання дитини та про порядок здійснення своїх прав матір`ю, яка мешкатиме окремо від дитини. Місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання батька.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що мати має право безперешкодно відвідувати дитину, за місцем його проживання, завчасно попередивши про приїзд по телефону або за допомогою іншого засобу зв`язку, а також має право за попередньою домовленістю із батьком брати дитину, за його бажанням та з урахуванням стану здоров`я, до себе на суботу та неділю.

Пунктами 4.1.-4.5. договору встановлені розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту досягнення ним повноліття або у разі навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі, до його закінчення.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в сімейне життя, крім випадків встановлених Конституцією України.

Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (789-12) від 27.02.1991 року та яка набула чинності 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст.9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй з прав дитини держава повинна забезпечувати, щоб дитина не розлучалась з батьками проти її бажанню.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року - дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Разом з цим, при вирішенні питання про визначення місця проживання, наприклад, малолітньої дитини, за Сімейним кодексом України поняття місця проживання має інший зміст. Це - не конкретна адреса і не конкретний населений пункт із вказівкою на будинок, а саме особа, з якою має проживати дитина.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України це може бути один із батьків, баба, дід або інші родичі дитини, а також орган опіки та піклування.

У судовій практиці переважним чином саме так визначається місце проживання дитини, без зазначення у рішенні про визначення місця проживання дитини з одним із батьків конкретної адреси.

Дана позиція узгоджується також зі змістом статті 33 Конституції України та статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за якими кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання на її території, а «прив`язування» одного з батьків, з яким вирішено залишити проживати дитину, до проживання за конкретною адресою безпосередньо суперечить вищевказаному конституційному принципу вільного вибору місця проживання.

Також, судом встановлено, що дане питання стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки дійшли спільного рішення, і суд при розгляді справи надає першочергове значення саме якнайкращим інтересам дітей.

Визначення місця проживання малолітнього сина разом з батьком не впливатиме на взаємовідносини матері із дитиною, оскільки не позбавляє мати батьківських прав та не звільняє її від виконання своїх батьківських обов`язків. Мати не обмежена у можливості реалізації належного їй права на спілкування із дитиною.

Визначення місця проживання малолітнього сина разом з батьком було узгоджено між батьками та викладено у договорі між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., зареєстрований в реєстрі за № 114.

Ст. 293 ЦПК України встановлює, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов, суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

З урахуванням викладеного, спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині встановлення факту, що відповідно до нотаріально посвідченого договору «Про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину» від 22.07.2022 року місце проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлюється з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 268, 293, 315 ЦПК України, ст.ст. 109, 112, 113 СК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя та встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 23 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 21.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_2 ».

Встановити факт, що відповідно до нотаріально посвідченого договору «Про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину» від 22.07.2022 року місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлюється з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Дата ухвалення рішення11.08.2022
Оприлюднено16.08.2022

Судовий реєстр по справі —947/16501/22

Рішення від 11.08.2022

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Куриленко О. М.

Ухвала від 03.08.2022

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Куриленко О. М.

Ухвала від 01.08.2022

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Куриленко О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні