Рішення

від 01.08.2022 по справі 333/2421/20

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., за участю секретаря Смаковського О.С.

справа № 333/2421/20

провадження № 2/333/95/22

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач Виконавчий комітет Запорізької міської ради

відповідач Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради

відповідач Управління капітального будівництва м. Запоріжжя

відповідач Комунальне підприємство «Водоканал»

відповідач Садовий кооператив «Залізничник»

відповідач ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу про відшкодування вартості земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка вточнивши та змінивши позовні вимоги в останній редакції звернулася до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, Управління капітального будівництва м. Запоріжжя, Комунального підприємства «Водоканал», Садового кооперативу «Залізничник», ОСОБА_3 , про відшкодування вартості земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

У 1974 році батьком позивачки - ОСОБА_4 було придбано земельну ділянку АДРЕСА_1 .

05.01.1987р. батьком було застраховано цегляний будинок, загальною площею 35 м.кв., про що свідчить страхове свідоцтво №3622/2.

28.07.1988р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №230/25 про переніс земельних садових ділянок садового кооперативу «Залізничник», але батько позивача не отримав ні грошової компенсації за земельну ділянку, ні іншої земельної ділянки.

17.08.1988р. земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 840 м.кв., батьком позивача було передано матері позивача - ОСОБА_5 , згідно виписки з протоколу №56.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_4 помер.

З 1988 року по 1995 рік офіційним користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 840 м.кв., була матір позивача ОСОБА_6 , яка не отримала ні грошової компенсації за земельну ділянку № НОМЕР_1 , ні іншої земельної ділянки, згідно рішення Запорізької міської ради №230/25 від 28.07.1988.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_6 померла.

15.05.1995р. земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 840 м.кв., була передана позивачці офіційно, згідно протоколу №2.

У 1995 році Запорізькою міською радою і підприємством «Управління капітального будівництва» було здійснено відчуження земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 600 м.кв., та передано у користування КП «Водоканал».

У 1995 році позивачка звернулась до підприємства «Управління капітального будівництва» з заявою про незаконне відчуження земельної ділянки АДРЕСА_2 і отримала офіційну відповідь №Б-1044 від 08.06.1995р., в якій було надано неправдиву інформацію про звернення ОСОБА_4 до голови Запорізької міської ради Васильєва В.Ф. 14.07.1988 року про його бажання залишитись на земельній ділянці № НОМЕР_1 після відчуження частини земельної ділянки з відмовою від отримання іншої земельної ділянки.

До офіційної відповіді №Б-1044 від 08.06.1995р. підприємством «Управління капітального будівництва» була додана копія заяви від імені батька позивача ОСОБА_4 на ім`я голови Запорізької міської ради ОСОБА_7 , написана рукою матері позивачки ОСОБА_6 , яку у 1995 році посадові особи Запорізької міської ради, Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області, підприємства «Управління капітального будівництва», садового кооперативу «Залізничник» примусили написати шляхом обману та вимагання.

У 1995 році мати позивачки розповіла їй про написання заяви в кабінеті керівника підприємства «Управління капітального будівництва» ОСОБА_8 , але не сказала їй, що її примусили написати підробну заяву від імені батька позивача ОСОБА_4 .

Офіційним документом на підставі якого земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 600 м.кв., було передано у користування КП «Водоканал», була підробна заява від імені батька позивача від 14.07.1988р. З 1995 року до 2021 року КП «Водоканал» користується земельною ділянкою позивачки тільки на підставі саме цієї підробної заяви.

У 1995 році позивачку було пограбовано незаконним відчуженням земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 600 м.кв., крадіжкою компенсації за знищені насадження, крадіжкою іншої земельної ділянки групою посадових осіб Запорізької міської ради, Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області, підприємства «Управління капітального будівництва», КП «Водоканал», садового кооперативу «Залізничник».

У 2008 році Запорізькою міською радою, Управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області, адміністрацією садового кооперативу «Залізничник» шляхом підробки документів земельну ділянку №21, площею 240м.кв., яка належить позивачці, з її особистим рухомим та нерухомим майном (цегляним будинком площею 35м.кв.) було передано у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення Запорізької міської ради №33/103 від 23.04.2008р., тобто пограбовано повторно у змові групою посадовців.

У зв`язку з вищевикладеним позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом і просить стягнути: з Виконавчого комітету Запорізької міської ради на її користь вартість земельної ділянки і цегляного будинку (нерухомого майна), з урахуванням інфляції 100000000,00грн.; з Виконавчого комітету Запорізької міської ради на її користь шкоду, завдану прийняттям закону про припинення права власності на нерухоме майно, згідно зі ст. 1170 ЦК України, в сумі 10000000,00грн.; у відшкодування моральної шкоди стягнути з Виконавчого комітету Запорізької міської ради на її користь шкоду у розмірі 100000000,00грн.; у відшкодування моральної шкоди стягнути з Управління (Держкомзему) у м. Запоріжжі Запорізької області на її користь шкоду у розмірі 50000000,00грн.; у відшкодування моральної шкоди стягнути з Управління капітального будівництва м. Запоріжжя на її користь шкоду у розмірі 50000000,00грн.; у відшкодування моральної шкоди стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» на її користь шкоду у розмірі 50000000,00грн.; у відшкодування моральної шкоди стягнути з Садового кооперативу «Залізничник» на її користь шкоду у розмірі 50000000,00грн.; у відшкодування моральної шкоди стягнути з ОСОБА_3 на її користь шкоду у розмірі 50000000,00грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2020 року позовна заява залишена без руху.

16 липня 2020 року до суду надійшла апеляційна скарга на позовну заяву.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2020 року скасована.

21 грудня 2020 року до суду надійшов відзив Комунального підприємства «Водоканал» на позовну заяву.

21 грудня 2020 року до суду надійшов відзив Виконавчого комітету Запорізької міської ради на позовну заяву.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2021 року, клопотання позивача про заміну відповідача задоволено, замінено первісного відповідача Управління капітального будівництва м. Запоріжжя на належного відповідача - Запорізьке міське управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради.

11 березня 2021 року до суду надійшов відзив Виконавчого комітету Запорізької міської ради на позовну заяву.

26 квітня 2021 року до суду надійшов відзив КП «Управління капітального будівництва» на позовну заяву.

Ухвалою Комунарськогорайонного судум.Запоріжжя від11серпня 2021року,клопотання представникапозивача прозаміну відповідачазадоволено,замінено первісноговідповідача Запорізьке міськеуправліннязпитань земельнихвідносинЗапорізькоїміської ради на належного - Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради.

01 січня 2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява позивачки.

04 листопада 2021 року до суду надійшов відзив КП «Управління капітального будівництва» на уточнену позовну заяву, в якому представник просить застосувати строк позовної давності, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що доводи позивача відносно вчинення щодо нього та його майна протиправних дій з боку колишнього керівника підприємства ОСОБА_9 нічим не підтверджені, у самій позовній заяві містяться лише не аргументовані припущення та відсутні будь-які докази. Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачу було відомо про порушення своїх прав ще 1995 році, проте до суду вона звернулась у 2020 році, тобто з порушенням строку позовної давності. Поважні причини пропуску строку на звернення до суду відсутні. Позивач обґрунтовує заподіяну йому моральну та матеріальну шкоду виключно словами, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому шкоди. Також позивачем не підтверджена вина, безпосередній зв`язок та протиправність дій КП «УКБ», що є підставою для відмови позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

18 листопада 2021 року до суду надійшов відзив Виконавчого комітету Запорізької міської ради на уточнену позовну заяву, в якому представник посилався на те, що події які позивачка зазначає в своїй позовній заяві відбувалися в 1988 та 2008 роках, тому строк позовної давності пропущено. Про рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №230/25 ОСОБА_1 дізналася ще у 1995 році із відповіді Підприємства «Управління капітального будівництва» №Б-1044 від 08.06.1995. Копію вказаного документу долучено самою ж позивачкою. Про рішення Запорізькоїміської ради№33/103від 23.04.2008 ОСОБА_1 дізналася у2008році ізвідповіді УправлінняДержкомзему умісті Запоріжжя Запорізькоїобласті №01-02/6808від 25.12.2008. Копію вказаного документу долучено самою ж позивачкою. З приводу стягнення з відповідачів по даній справі майнових збитків в сумі вартості земельної ділянки №21 та відшкодування позивачці ОСОБА_1 моральної шкоди, то позивачка не надала жодного належного та допустимого доказу суду, як на підставу своїх вимог або заперечень, тому просив відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

22 лютого 2022 року до суду надійшла заява позивачки про зміну позовних вимог та ціни позову.

04 липня 2022 року ухвалою суду підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в останній редакції, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягала на задоволенні позову про відшкодування вартості земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка підтримала позицію свого представника, позов просила задовольнити.

Представник відповідача, Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, надав відзив на уточнену позовну заяву.

Представник відповідача, Управління капітального будівництва м. Запоріжжя, до суду не з`явився, надав відзив на уточнену позовну заяву, справу просив розглянути за відсутністю представника управління.

Відповідачі, представники Комунального підприємства «Водоканал», Садового кооперативу «Залізничник», та ОСОБА_3 , належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Установлені судом фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 25 серпня 1994 року № НОМЕР_2 відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського району м.Запоріжжя, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (том 2, а.с. 116).

Згідно з протоколом №2 СТ «Залізничник» від 15.05.1995р. було прийнято в члени СТ «Залізничник» ОСОБА_1 , з переоформленням на неї прав її матері ОСОБА_5 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 840 м.кв. (том 1, а.с. 38-40).

Відповідно до страхового свідоцтва №3622/2 від 05.01.1987р. ОСОБА_4 було застраховано цегляний будинок по АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 29).

Згідно з рішенням Запорізької міської ради №230/25 від 28.07.1988р. про переніс земельних садових ділянок вирішено в доповнення до рішення виконавчого комітету міста № 98/13 від 27 березня 1986 року, у зв`язку з необхідністю переносу садових ділянок Запорізького електровозоремонтного заводу та колективу «Залізничник», розмістити на землях радхозу «Кушугумскій» двадцять п`ять садових ділянок (том 1, а.с. 20-21).

Згідно з листом підприємства «Управління капітального будівництва» № Б-1044 від 08 червня 1995 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що власником ділянки № НОМЕР_1 кооперативу «Залізничник-1» є ОСОБА_10 , який виявив бажання залишитися на частині ділянки площею 250 м2, яка залишилася, від отримання нової ділянки відмовився, про що написав письмові заяву, яка долучена до даного листа. ОСОБА_10 дорученням № 13 від 02 листопада 1989 року була виплачена компенсація в розмірі 101 руб. 59коп. за зніс плодово-ягідних насаджень (том 1, а.с. 23-25).

Відповідно до листа виконавчого комітету Запорізької міської ради № Б-495 від 14 травня 1997 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що вилучення земельної ділянки садової ділянки було проведено з дотриманням з вимогами ст. 32 Земельного Кодексу України. Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , у своїй заяві погодився на часткове вилучення садової ділянки та побажав залишитися на ділянці меншою площею (том 1, а.с. 22).

Згідно з листом першого заступника прокурора Запорізької області № 455-97 09 вересня 1997 року, ОСОБА_1 повідомлено, що питання про відшкодування моральної шкоди може вирішити лише суд, як і питання про визнання права власності на садову ділянку (том 2, а.с. 164).

Згідно з рішенням Запорізької міської ради №33/103 від 23.04.2008р. земельні ділянки по АДРЕСА_4 , передано у власність громадянам, членам садівничого кооперативу «Залічничник», згідно з додатком (том 1, а.с. 30-31).

Відповідно до листа Управління Держкомзему у місті Запоріжжі Запорізької області від 25 грудня 2008 року № 01-02/1808 ОСОБА_1 повідомлено про те, що ділянка ОСК «Залічничник» передана у власність ОСОБА_3 (том 1, а.с. 32).

Згідно з листом першого заступника прокурора Запорізької області № 07/1-2819-06 від 24 січня 2006 року, ОСОБА_1 повідомлено, що її батько ОСОБА_10 був членом садівничого кооперативу Залізничник-1 і у нього в користуванні перебувала земельна ділянка № НОМЕР_1 . Виконкомом Запорізької міської ради 27.03.86 прийнято рішення №98\13 Про розширення і реконструкцію центральних очисних споруд Лівобережної частини

міста. Згідно з вказаним рішенням управлінню капітального будівництва відведено

земельну ділянку площею 0,8 га для розширення очисних споруд із частковим

відчуженням садових ділянок кооперативу Залізничник-1. З метою недопущення порушення прав землекористувачів Запорізькою міською радою 25.07.88 прийнято рішення №230\25 Про перенесення садових ділянок у зв`язку з розширенням і реконструкцією очисних споруд Лівобережної частини міста. Зазначеним рішенням передбачалося виділення 25 ділянок замість тих, що були вилучені. Ваш батько 14.07.88 відмовився від отримання нової земельної ділянки, про що свідчить відповідна заява.Окрім цього, йому була виплачена компенсація в розмірі 101,59 крб. за пошкоджені плодові дерева. За таких обставин підстав для прокурорського втручання не вбачається (том 2, а.с. 115).

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачка також надала суду: перелік майна на спірній земельній ділянці на період 1995 року (том 1, а.с. 13-14); лист т.в.о. генерального директора підприємства «Запоріжелектротранс» № 3/1-1023 від 07.05.2015р. про надання заяви про прийняття на роботу ОСОБА_4 з заявою (том 1, а.с. 26-27); довідку про склад сім`ї позивачки від 10 червня 1997 року (том 1, а.с. 28); перелік членів кооперативу ОСК «Залічничник» (том 1, а.с. 33-37); заяву ОСОБА_4 про прийняття його в члени колективного садівництва від 12 липня 1974 року (том 2, а.с. 51); копію дублікату виконавчого листа № 1-88 від 13 червня 2001 року (том 2, а.с. 52); перелік майна на спірній земельній ділянці (том 2, а.с. 109); лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 24/147/21 від 18 січня 2021 року (том 2, а.с. 111); лист Державного архіву Запорізької області № 01-32/Б-0238 від 01 лютого 2021 року (том 2, а.с. 110); лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 24 лютого 2021 року (том 2, а.с. 158); лист виконавчого комітету ЗМР № Б-4961 від 26 вересня 2008 року (том 2, а.с. 159); лист Запорізького міського управління земельних ресурсів від 22 вересня 1997 року (том 2, а.с. 179); заяву ОСОБА_1 від 25 серпня 2008 року (том 2, а.с. 180).

Листами прокурорів Комунарського району м. Запоріжжя від 26 вересня 2002 року, від 08 грудня 2005 року та від 27 лютого 2006 року, прокурорів Запорізької області від 24 січня 2006 року та від 18 квітня 2006 року, прокурора Генеральної прокуратури України від 22 березня 2006 року, начальника УДСБ з економічною злочинністю від 25 червня 2009 року, начальника Комунарського РВ ЗМУ в Запорізькій області від 02 березня 2015 року, керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 від 28 серпня 2017 року, керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 від 13 жовтня 2017 року, заступника начальника ГУНП від 26 березня 2018 року, були розглянуті звернення позивачки (том 2, а.с. 164-178).

Позиція суду та нормативно правове обґрунтування

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка правовою підставою своїх вимог зазначила ст.23 та 1170, 1174ЦК України.

Так, відповідно до положеньст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні

Отже, необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок щодо відшкодування шкоди.

Частиною 1статті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1170 ЦК України, у разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшкодовується державою у повному обсязі.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частинами 3,5 та 6статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка посилаючись на те, що її батька ОСОБА_4 примусили написати шляхом обману та вимагання заяву на ім`я голови Запорізької міської ради ОСОБА_7 про відмову від отримання нової ділянки, жодних доказів на підтвердження цього суду не надає.

Оскільки у власній заяві батько ОСОБА_1 - ОСОБА_10 погодився на часткове вилучення садової ділянки та побажав залишитися на ділянці меншою площею (том 1, а.с. 25), то рішенням Запорізької міської ради №230/25 від 28.07.1988р., законно, з урахуванням інтересів ОСОБА_10 , його волевиявлення, було вирішено про переніс земельних садових ділянок, та за часів життя ОСОБА_10 скарг від нього з цих підстав не надходило, і суду таких доказів не надано.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 впродовж 1997 по 2018 роки зверталась до правоохоронних органів, які проводили перевірку, щодо її заяв по незаконне відчуження спірної земельної ділянки, неправомірних дій посадових осіб, стосовно відчуження, тощо, але не порушили кримінальну справу, за відсутністю складу злочину, мір щодо прокурорського реагування не вбачали.

Однак, слід зазначити, що сам лише факт рішення Запорізької міської ради №230/25 від 28.07.1988р., не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачці моральної шкоди та не звільняє її від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди, будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачці, причинного зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідачів судом не встановлено та позивачкою таких доказів не надано і взагалі не зазначено в чому полягає завдана їй моральна шкода.

Вирішуючи питання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 256 Цивільного кодексу Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу Українипередбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Враховуючи те,що впозовній заяві ОСОБА_1 посилається нате,що у1995році вона отримала від підприємства «Управління капітального будівництва» відповідь №Б-1044 від 08.06.1995р. з заявою ОСОБА_4 до голови Запорізької міської ради Васильєва В.Ф. 14.07.1988 року про його бажанням залишитись на земельній ділянці АДРЕСА_2 , після відчуження частини земельної ділянки, з відмовою від отримання іншої земельної ділянки, яку позивачка долучила до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було відомо про порушення її права у 1995 році, в той час як вона звернулася з даною позовною заявою до суду 18 березня 2020 року, тобто з пропуском позовної давності, на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності позивачка ніяких пояснень та доказів суду не надала.

Як роз`яснено в п. 11Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. З огляду недоведеності позивачем ОСОБА_1 позовних вимог, суд відмовляє в їх задоволенні з підстав недоведеності.

Розподіл судових втрат

Оскільки, суд відмовив у задоволенні позову, тому у відповідності до пункту другого частини другоїстатті 141 ЦПК Українивитрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.141,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, Управління капітального будівництва м. Запоріжжя, Комунального підприємства «Водоканал», Садового кооперативу «Залізничник», ОСОБА_3 , про відшкодування вартості земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 серпня 2022 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва