Рішення

від 03.08.2022 по справі 910/3501/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2022Справа № 910/3501/22Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Благодійного фонду "Школа здоров`я та радості" до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон", про стягнення 145 360,03 грн,

за участю представників:

Фонду: не з`явився;

Банку: Кобзар Ю.Б.;

третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2022 року Благодійний фонд "Школа здоров`я та радості" (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) про стягнення 169 786,87 грн, з яких: 7 423,09 грн - пеня за порушення строку перерахування грошових коштів, 7 423,09 грн - пеня за безпідставне (помилкове) перерахування грошових коштів, 58 631,19 грн - три проценти річних, 96 309,50 грн - інфляційні втрати, посилаючись за неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором банківського рахунку від 20 серпня 2007 року № SіOB5K.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 травня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

26 травня 2022 року на електронну адресу суду та 30 травня 2022 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог вказаної ухвали подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 травня 2022 року відкрито провадження у справі № 910/3501/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін.

23 червня 2022 року через загальний відділ канцелярії суду від Банку надійшов відзив від 21 червня 2022 року, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 17 листопада 2014 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - Компанія) укладено договір про переведення боргу, за яким було здійснено переведення боргу, зокрема, і за спірним договором банківського рахунку. Тому, на думку Банку, він є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, відповідач подав контррозрахунок заявлених до стягнення сум.

Також 23 червня 2022 року через загальний відділ канцелярії суду від Банку надійшла заява із запереченнями про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій останній просив суд розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження. У цей же день від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29 червня 2022 року в задоволенні заяви Банку про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено, задоволено клопотання останнього про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21 липня 2022 року. Задоволено клопотання Банку про залучення до участі в даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Компанії. Відмовлено у задоволенні клопотання Банку про зупинення провадження у справі.

7 липня 2022 року через загальний відділ діловодства суду позивач подав уточнену позовну заяву від 30 червня 2022 року. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що дана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій Фонд просив стягнути 145 360,03 грн, з яких: 7 423,09 грн - пеня за порушення строку перерахування грошових коштів, 7 423,09 грн - пеня за безпідставне (помилкове) перерахування грошових коштів, 54 964,26 грн - три проценти річних, 75 549,59 грн - інфляційні втрати.

19 липня 2022 року через підсистему "Електронний суд" Фонд подав клопотання про розгляд справи без його участі, в якій підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

21 липня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви Фонду від 30 червня 2022 року та про відкладення судового засідання на 4 серпня 2022 року.

25 липня 2022 року через загальний відділ діловодства суду надійшла уточнена позовна заява Фонду від 22 липня 2022 року, в якій останній просив стягнути 154 080,43 грн, з яких: 8 340,78 грн - пеня за порушення строку перерахування грошових коштів, 8 340,78 грн - пеня за безпідставне (помилкове) перерахування грошових коштів, 61 849,28 грн - три проценти річних, 75 549,59 грн - інфляційні втрати.

28 липня 2022 року на електронну адресу суд від Банку надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач заявив про застосування позовної давності щодо нарахованої пені та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

4 серпня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про залишення уточненої позовної заяви від 22 липня 2022 року без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та про продовження Банку процесуального строку для подачі письмових пояснень до 28 липня 2022 року.

Представник позивача про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача проти задоволення вимог Фонду заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та в додаткових письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2017 року № 904/1139/17, яке набрало законної сили 18 квітня 2017 року, розірвано договір банківського рахунку від 20 серпня 2007 року № SіOB5K, укладений між Фондом та Банком.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2017 року № 910/9443/17 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2017 року, що набрало законної сили, зобов`язано Банк закрити всі рахунки Фонду, відкриті у відповідача згідно вказаного договору. Зобов`язано відповідача перерахувати грошові кошти в розмірі: 385 780,33 грн, 5 038,66 доларів США та 25 600,00 російських рублів, - з відкритих у відповідача рахунків, на банківські рахунки позивача, які відкриті в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Український капітал".

Оскільки за весь час примусового виконання вказаного рішення відповідач виконав його лише в частині закриття всіх рахунків, Фонд звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду. Вказана заява була задоволена ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2021 року № 910/9443/17 (суддя Мельник В.І.). Даною ухвалою змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2017 року шляхом стягнення з відповідача на користь позивача: 385 780,33 грн, 5 038,66 доларів США, 25 600,00 російських рублів.

Спірні грошові кошти надійшли на рахунок позивача лише 28 лютого 2022 року, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку Фонду.

У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду від 7 серпня 2017 року. Фонд звернувся з цим позовом (у редакції уточненої позовної заяви від 30 червня 2022 року) про стягнення 145 360,03 грн, з яких: 7 423,09 грн - пеня за порушення строку перерахування грошових коштів, нарахована в період з 6 листопада 2021 року по 27 лютого 2022 року, 7 423,09 грн - пеня за безпідставне (помилкове) перерахування грошових коштів, нарахована в період з 6 листопада 2021 року по 27 лютого 2022 року, 54 964,26 грн - три проценти річних, нараховані у період з 7 травня 2019 року по 27 лютого 2022 року, та 75 549,59 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 7 травня 2019 року по 27 лютого 2022 року.

Заперечуючи проти позовних вимог Фонду, Банк вказав, що він є неналежним відповідачем у даній справі, так як між Банком та Компанією укладено договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, предметом якого були також зобов`язання за спірним договором банківського рахунку.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За вимогами частини 2 статті 1059 ЦК України, у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу, цей договір є нікчемним.

Проте дані заперечення не беруться судом до уваги в зв`язку з тим, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 9 березня 2021 року в справі № 199/3152/20, яке набрало законної сили 11 серпня 2021 року, договір про переведення боргу, на який посилався Банк, визнано нікчемним.

Крім того, обов`язок Банку повернути вищезазначені кошти Фонду був підтверджений судовими рішеннями у справі № 910/9443/17.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.3. договору в разі порушення Банком установлених строків виконання доручення Фонду на переказ або у разі порушення строків завершення переказу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 0,1 відсотка від суми переказу. У разі безпідставного або помилкового переказу грошей з рахунку Фонду Банк зобов`язався переказати (повернути) позивачу списану суму коштів і сплатити йому пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми переказу за кожен день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.

Згідно з частиною 2 статті 653 ЦК України в разі розірвання договору припиняються зобов`язання сторін, що виникли з такого договору. При цьому, виходячи з норми частини 3 статті 653 ЦК України, якщо договір розривається в судовому порядку, то він припиняється з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Отже, договірні санкції можуть застосовуватися виключно до моменту розірвання договору.

Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2017 року № 904/1139/17, яким було розірвано договір банківського рахунку, набрало законної сили 18 квітня 2017 року, тому вимога Фонду про стягнення 7 423,09 грн пені за порушення строку перерахування грошових коштів та 7 423,09 грн пені за безпідставне (помилкове) перерахування грошових коштів, нарахованих за період з 6 листопада 2021 року по 27 лютого 2022 року, є необґрунтованою, оскільки таке нарахування проведено після закінчення дії договору. За таких обставин, позов у частині стягнення штрафних санкцій за вказаний період задоволенню не підлягає.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цієї вимоги в зв`язку з її необґрунтованістю, тому позовна давність, заявлена Банком, не застосовується.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період дії правочину, яким вони встановлені. Проте стягнення відсотків та інфляційних виплат, передбачених вказаною нормою, відбувається за весь період прострочення в силу закону.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року № 127/15672/16-ц, Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року № 918/117/18, від 30 січня 2019 року № 905/2324/17, від 13 лютого 2019 року № 924/312/18.

Фонд звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 7 травня 2022 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2017 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2017 року встановлено, що 18 квітня 2017 року Банк отримав заяву Фонду від 14 квітня 2017 року № 8, в якій вимагав перерахувати залишок коштів на відповідний рахунок, відкритий в ПАТ "Банк "Український капітал", згідно платіжних доручень від 14 квітня 2017 року №№ 13-18.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 1075 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, визначеним банківськими правилами.

Відповідно до пункту 20.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо). Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов`язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Однак вищенаведені платіжні вимоги Фонду були виконані Банком лише на підставі судових рішень, прийнятих у справі № 910/9443/17.

Заперечуючи проти періоду нарахування інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, у судовому засіданні 4 серпня 2022 року, представник Банку зазначив, що фактично рішення суду від 7 серпня 2017 року в справі № 910/9443/17 було виконане відповідачем 17 лютого 2022 року, а відтак вказані компенсаційні виплати мали б нараховуватися по 16 лютого 2022 року.

Відповідно до приписів статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 5.1-5.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 листопада 2004 року № 22, відповідно до статті 1071 ЦК України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що зазначені дії засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами Державної виконавчої служби, Казначейства, боржником та стягувачем.

Разом із цим, слід врахувати, що в даному випадку виконавець, хоча й від імені держави, однак діє "саме в інтересах стягувача" задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає "отримувачем" таких коштів.

Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Враховуючи наведене, моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі № 910/3692/18.

Як вбачається з виписки по банківському рахунку відповідача, відкритому в Національному Банку України, спірна заборгованість була списана з Банку 17 лютого 2022 року, а відтак останнім днем для нарахування інфляційної складової боргу та трьох процентів річних є 16 лютого 2022 року.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок трьох процентів річних та встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 45 509,73 грн трьох процентів річних, з яких: 32 215,27 грн нараховані за період з 7 травня 2019 року по 16 лютого 2022 року на суму 385 780,00 грн; 12 309,37 грн нараховані за період з 7 травня 2019 року по 16 лютого 2022 року на суму 5 038,66 доларів США, яка станом на 6 травня 2022 року (дата, визначена позивачем) у перерахунку на національну валюту склала 147 405,49 грн; 985,09 грн нараховані за період з 7 травня 2019 року по 16 лютого 2022 року на суму 25 600,00 російських рублів, яка станом на 6 травня 2022 року (дата, визначена позивачем) у перерахунку на національну валюту дорівнювала 11 796,48 грн.

Разом із тим, у задоволенні вимоги Фонду про стягнення з відповідача 9 454,53 грн трьох процентів річних слід відмовити.

Оскільки заявлений Фондом до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача суми цієї компенсаційної виплати підлягає задоволенню в повному обсязі.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин вимоги Фонду підлягають частковому задоволенню.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-249, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Благодійного фонду "Школа здоров`я та радості" (49000, місто Дніпро, вулиця Ж/М Тополя-2, будинок 7, корпус 3, квартира 73; ідентифікаційний код 26538292) 45 509 (сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`ять) грн 73 коп. трьох процентів річних, 75 549 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн 59 коп. інфляційних втрат та 2 066 (дві тисячі шістдесят шість) грн 24 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 серпня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко