Постанова

від 05.12.2022 по справі 910/3501/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2022 р. Справа№ 910/3501/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022

у справі № 910/3501/22 (суддя Є.В. Павленко)

за позовом Благодійного фонду "Школа здоров`я та радості"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"

про стягнення 145 360,03 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Благодійний фонд "Школа здоров`я та радості" (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (у редакції уточненої позовної заяви від 30 червня 2022 року) до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) про стягнення 169 786,87 грн, з яких: 7 423,09 грн - пеня за порушення строку перерахування грошових коштів, 7 423,09 грн - три проценти річних, 96 309,50 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором банківського рахунку від 20.08.2077 №SiOB5K.

07.07.2022 до суду першої інстанції надійшла уточнена позовна заява, у якій Благодійний фонд "Школа здоров`я та радості" просив стягнути з відповідача пеню за порушення строку перерахування грошових коштів у розмірі 7 423,09 грн та пеню за безпідставне (помилкове) перерахування грошових коштів у розмірі 7 423,09 грн, нарахованої за період з 06.11.2021 по 27.02.2022, 3% річних у розмірі 54 964,26 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 75 549,59 грн, нараховані за період з 07.05.2019 по 27.02.2022, а всього 145 360,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення Банком виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі № 910/9443/17, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені за порушення строку перерахування грошових коштів у розмірі 7 423,09 грн та пені за безпідставне (помилкове) перерахування грошових коштів у розмірі 7 423,09 грн, нарахованої за період з 06.11.2021 по 27.02.2022, 3% річних у розмірі 54 964,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 75 549,59 грн, нарахованих за період з 07.05.2019 по 27.02.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/3501/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Благодійний фонд "Школа здоров`я та радості" 45 509,73 грн 3% річних, 75 549,59 грн інфляційних втрат та 2 066,24 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017 у справі №904/1139/17 розірвано договір банківського рахунку від 20.08.2077 №SiOB5K, а рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/9443/17 зобов`язано відповідача перерахувати грошові кошти, належні позивачеві на його поточні рахунки, відкриті у ПАТ «Банк «Український капітал», водночас, ухвалою вищевказаного суду від 17.12.2021 у справі № 910/9443/17 було змінено спосіб виконання рішення та ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти. Оскільки за судовим рішенням від 04.08.2022 у справі № 910/9443/17 зарахування коштів на рахунок позивача відбулось лише 28.02.2022, відповідач не виконав платіжні доручення позивача в установлені договором строки, у зв`язку з чим останній тривалий час був позбавлений можливості вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, відтак вимоги позивача про сплату відповідачем трьох відсотків річних, інфляційних втрат пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є підставними та обґрунтованими, однак враховуючи, що за рішенням суду від 03.04.2017 у справі 904/1139/17, яке набрало законної сили 18.04.2017, договір на банківське обслуговування було розірвано, суд відмовив у задоволенні вимоги Фонду про стягнення пені за порушення строку перерахування грошових коштів та пені за безпідставне їх перерахування, нарахованих за період з 06.11.2021 по 27.02.2022, оскільки нарахування проведено після закінчення строку дії договору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права; викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають встановленим обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт вказував на неправомірність висновку суду першої інстанції про те, що банк є належним відповідачем у справі про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на присуджені до стягнення рішенням суду від 07.08.2017 у справі № 910/9443/17 кошти, оскільки матеріали справи містять належні, достовірні докази на підтвердження як факту укладання між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» договору про переведення боргу від 17.11.2014, так і факту перерахування коштів, належних позивачу на підставі договору на рахунки третьої особи, у зв`язку з чим з означеної дати у скаржника відсутні будь-які зобов`язання по поверненню коштів позивачеві, від якого не надходило письмових заперечень стосовно переведення боргу за договором, що вказує на досягнення «ефекту» переведення боргу, яке фактично, здійснено з «мовчазної» згоди позивача. Також скаржник зауважив, що суд здійснюючи розрахунок та ухвалюючи рішення повинен був застосувати курс валют НБУ, визначений станом на 17.11.2014, який діяв на момент укладання договору про переведення боргу, виходячи з Витягу з електронного додатку «Приложение 1 (Реестр кредиторов) к договору перевода долга №б.н. от 17.11.2014», натомість суд застосував курс, вказаний позивачем станом на 06.05.2022. Крім того, суд безпідставно послався на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09.03.2021 у справі № 199/3152/20, не врахувавши тієї обставини, що дану справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і на момент подачі апеляційної скарги рішення у справі №910/3152/20 касаційною інстанцією не ухвалено.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2022 апеляційну скаргу Банку передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3501/22, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/3501/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.09.2022 матеріали справи № 910/3501/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

19.09.2022 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/3501/22, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У апеляційній скарзі відповідачем було заявлене клопотання про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/3501/22 є вимога про стягнення 145 360,03 грн, згідно положень процесуального закону перегляд судових рішень у цій справі здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення її учасників.

Скаржником не наведено жодних доводів, які могли б бути підставою для здійснення перегляду оскарженого у справі № 910/3501/22 судового рішення у іншому порядку. Право висловити свою позицію надано учасникам справи шляхом подання відповідних заяв, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, які враховуються судом під час розгляду справи. Обставин, які б давали підстави для висновку про необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи судом не встановлено.

З урахуванням зазначеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження було направлено на електронну адресу позивача.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017 у справі № 904/1139/17, яке набрало законної сили 18.04.2017, розірвано договір банківського рахунку від 20.08.2007 № SіOB5K, укладений між Фондом та Банком.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/9443/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017, зобов`язано Банк закрити всі рахунки Фонду, відкриті у відповідача згідно вказаного договору. Зобов`язано відповідача перерахувати грошові кошти в розмірі 385 780,33 грн, 5 038,66 доларів США та 25 600,00 російських рублів, - з відкритих у відповідача рахунків, на банківські рахунки позивача, які відкриті в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Український капітал".

За час примусового виконання вказаного рішення відповідач його виконав лише в частині закриття рахунків, у зв`язку з чим Фонд звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/9443/17 задоволено заяву позивача, змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 385 780,33 грн, 5 038,66 доларів США, 25 600,00 російських рублів.

Як встановлено судом першої інстанції, спірні грошові кошти надійшли на рахунок позивача лише 28.02.2022, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку Фонду.

Звертаючись з даним позовом до суду, Благодійний фонд "Школа здоров`я та радості" обґрунтовує вимоги тривалим невиконанням відповідачем судового рішення від 07.08.2017 у справі №910/9443/17, у зв`язку з чим до останнього мають бути застосовані правові наслідки, встановлені договором та законом.

У редакції уточненої позовної заяви від 30.06.2022 позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 145 360,03 грн, з яких: 7 423,09 грн - пеня за порушення строку перерахування грошових коштів, нарахована в період з 06.11.2021 по 27.02.2022, 7 423,09 грн - пеня за безпідставне (помилкове) перерахування грошових коштів, нарахована в період з 06.11.2021 по 27.02.2022, 54 964,26 грн - три проценти річних, нараховані у період з 07.05.2019 по 27.02.2022, та 75 549,59 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 07.05.2019 по 27.02.2022.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Банк, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував на тому, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" було укладено договір про переведення боргу від 17.11.2014, предметом якого були також зобов`язання за спірним договором банківського рахунку, а на вчинення такого правочину була мовчазна згода позивача.

Втім, відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За вимогами частини 2 статті 1059 ЦК України, у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу, цей договір є нікчемним.

Суд першої інстанції правомірно не визнав переконливими вищенаведені заперечення відповідача з огляду на ухвалене Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська від 09.03.2021 у справі № 199/3152/20 рішення, що набрало законної сили 11.08.2021, яким договір про переведення боргу від 17.11.2014 визнано нікчемним.

Так, згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Для заміни боржника у зобов`язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами статті 520 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №922/1029/16 (провадження № 3-300гс17)).

Відповідно до частини третьої статті 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Верховний Суд неодноразово розглядав це питання та дійшов однозначного висновку, що передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021 у справі №757/64382/17 (провадження № 61-3221св21) та від 02.11.2021 у справі №757/45304/19-ц (провадження № 61-3221св21).

З огляду на викладене, аргументи скаржника стосовно переведення останнім боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» зі згоди клієнта Банку, який не надав своїх заперечень, за принципом мовчазної згоди, відхиляються за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання позивачем згоди на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон", у зв`язку з чим колегія суддів констатує, що саме апелянт є належним відповідачем у справі.

При цьому, колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неврахування місцевим судом тієї обставини, що на момент постановлення оскаржуваного рішення, ухвалене Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська рішення від 09.03.2021 у справі № 199/3152/20 підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки зі змісту ухвали касаційного суду від 15.12.2021 вбачається, що справа містить виключну правову проблему в частині стягнення 3% річних та пені, а не в частині нікчемності договору про переведення боргу.

Як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зобов`язання відповідача повернути позивачеві грошові кошти об`єктивно підтверджується судовими рішеннями у справі № 910/9443/17.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Умовами договору банківського рахунку, а саме, пунктами 5.1., 5.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення Банком установлених строків виконання доручення Фонду на переказ або у разі порушення строків завершення переказу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 0,1 відсотка від суми переказу. У разі безпідставного або помилкового переказу грошей з рахунку Фонду Банк зобов`язався переказати (повернути) позивачу списану суму коштів і сплатити йому пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми переказу за кожен день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.

Частина 2 статті 653 ЦК України передбачає, що в разі розірвання договору припиняються зобов`язання сторін, що виникли з такого договору.

Виходячи з приписів частини 3 статті 653 ЦК України, якщо договір розривається в судовому порядку, то він припиняється з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновку суду першої інстанції стосовно того, що договірні санкції можуть застосовуватися виключно до моменту розірвання договору.

Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017 у справі №904/1139/17, яким було розірвано договір банківського рахунку, набрало законної сили 18.04.2017, вимога Фонду про стягнення 7 423,09 грн пені за порушення строку перерахування грошових коштів та 7 423,09 грн пені за безпідставне (помилкове) перерахування грошових коштів, нарахованих за період з 06.11.2021 по 27.02.2022 обгрунтовано та вмотивовано залишена судом першої інстанції без задоволення, адже, як вірно зазначив суд, нарахування позивачем проведено після закінчення дії договору.

Як встановлено судом першої інстанції, моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі № 910/3692/18.

Як вбачається з виписки по банківському рахунку відповідача, відкритому в Національному Банку України, спірна заборгованість була списана з Банку 17.02.2022, а тому останнім днем для нарахування інфляційної складової боргу та трьох процентів річних є 16.02.2022.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Матеріали справи свідчать, що Фонд звернувся з даним позовом до суду 07.05.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 встановлено, що 18.04.2017 Банком було отримано заяву Фонду від 14.04.2017 № 8 про перерахунок залишку коштів на відповідний рахунок, відкритий у ПАТ "Банк "Український капітал", згідно платіжних доручень від 14.04.2017 №№ 13-18.

У відповідності до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1075 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, визначеним банківськими правилами.

Пунктом 20.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо). Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов`язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, вищенаведені платіжні вимоги Фонду були виконані Банком лише на підставі судових рішень, прийнятих у справі №910/9443/17.

Як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідач, заперечуючи проти періоду нарахування інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, у судовому засіданні наголошував, що фактично рішення суду від 07.08.2017 у справі №910/9443/17 було виконане банком 17.02.2022, а тому вказані компенсаційні виплати мали нараховуватися по 16.02.2022.

Втім, місцевий господарський суд правомірно відхилив дані заперечення як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на законодавчих приписах.

Так, статтею 1071 ЦК України унормовано, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пункт 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надає визначення примусовому списанню, як списанню коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 5.1-5.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.11.2004 № 22, відповідно до статті 1071 ЦК України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Таким чином, зазначені дії засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами Державної виконавчої служби, Казначейства, боржником та стягувачем.

Разом із цим, необхідно зважати на те, що в даному випадку виконавець, хоча й від імені держави, однак діє "саме в інтересах стягувача" задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає "отримувачем" таких коштів.

Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

З огляду на наведене, моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі № 910/3692/18.

Як вбачається з виписки по банківському рахунку відповідача, відкритому в Національному Банку України, спірна заборгованість була списана з Банку 17.02.2022, а тому останнім днем для нарахування інфляційної складової боргу та трьох процентів річних є 16.02.2022.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з проведеним судом перерахунком трьох процентів річних, нарахованих за період з 07.05.2019 по 16.02.2022, яким встановлено, що стягненню з відповідача за вищеозначений період підлягає 45 509,73 грн, з яких: 32 215,27 грн на суму 385 780,00 грн; 12 309,37 грн на суму 5 038,66 доларів США, яка станом на 06.05.2022 у перерахунку на національну валюту складала 147 405,49 грн; 985,09 грн на суму 25 600,00 російських рублів, яка станом на 06.05.2022 у перерахунку на національну валюту дорівнювала 11 796,48 грн, а в іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 454,53 грн трьох процентів річних має бути відмовлено.

Зважаючи на чітке визначення Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моменту, з якого переказ вважається завершеним, а саме, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування судом курсу НБУ, який був вказаний позивачем станом на 06.05.2022.

Оскільки заявлений Фондом до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення у повному обсязі позовної вимоги про стягнення з відповідача суми компенсаційної виплати, яка становить 75 549,59 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково, а саме, стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Благодійного фонду "Школа здоров`я та радості" 45 509,73 грн 3% річних, 75 549,59 грн інфляційних втрат.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/3501/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/3501/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/3501/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3501/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова