Рішення

від 08.08.2022 по справі 925/18/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року Справа № 925/18/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від позивача представник не з`явився,

від відповідача Мовчанюк М.М. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт

про ухвалення додаткового рішення

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Млин,

м. Шпола, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт,

м. Шпола, Черкаської області

про стягнення 137 424 грн. 00 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28 червня 2022 року в позові відмовлено повністю.

04 липня 2022 року до суду від товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт надійшла заява про стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 05 липня 2022 року розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт про ухвалення додаткового рішення призначено на 11 год. 30 хв. 19 липня 2022 року.

Судове засідання призначене на 11 год. 30 хв. 19 липня 2022 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 19 липня 2022 року розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт про ухвалення додаткового рішення призначено на 10 год. 00 хв. 29 липня 2022 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 29 липня 2022 року також не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 29 липня 2022 року розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт про ухвалення додаткового рішення призначено на 11 год. 30 хв. 09 серпня 2022 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Водночас, у своєму запереченні на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення позивач вказував, що разом з першою заявою по суті спору (з відзивом) відповідачем не було надано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу.

Відповідачем не було додано до відзиву договору про надання правничої допомоги.

При цьому позивач вказував, що відповідачем було порушено вимоги ч. 1 ст. 124, п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України.

Також позивач вказував, що відповідачем не додано до заяви про ухвалення додаткового рішення доказів надсилання цієї заяви з додатками позивачу.

Тобто, відповідачем порушено встановлений ч. 9 ст. 80 ГПК України порядок подання доказів, а тому подані відповідачем докази не можуть братися судом до уваги.

Відповідачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), що є порушенням вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Оскільки розгляд цієї справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, однак, із повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання, то відповідач повинен був до початку судового засідання виконати вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України і звернутися із заявою про надання доказів після ухвалення судом рішення.

Щодо самого розміру заявлених до відшкодування судових витрат, позивач вважає, що їх розмір не співмірний із складністю даного спору та реального об`єму послуг, які зазвичай могли б бути надані адвокатом у відповідній категорії спору та фактично наданими послугами.

Оскільки в поданих відповідачем документах не зазначено часу, затраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг), а тому відсутні вихідні дані для формування вартості таких послуг адвоката, та як наслідок вказані суми гонорару за такі послуги завищені в рази.

У заяві не конкретизовано перелік заяв, клопотань та інших процесуальних документів чи інших процесуальних документів, які готувалися адвокатом.

Представник відповідача фактично прийняв участь лише в одному судовому засіданні, а тому заявлена до стягнення сума витрат на представництво відповідача в судовому засіданні є безпідставною та необґрунтованою як по часу, так і по вартості цієї послуги.

Таким чином позивач вважає, що розмір заявлених до стягнення із позивача судових витрат на правничу допомогу є неспівмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічних інтересом до справи.

В зв`язку з чим позивач просив суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт у відшкодуванні та стягненні із товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Млин витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги викладені в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтримав та просив стягнути з позивача 20 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні, яке відбулося 09 серпня 2022 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/18/22.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідний правовий висновок вказано в постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №922/376/20.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачем норм ч. 8 ст. 129 ГПК України суд відхиляє.

Рішення зі справи прийнято 28 червня 2022.

Відповідач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та надав докази щодо розміру понесених судових витрат 30 червня 2022 року, про що свідчить поштова накладна на конверті (а.с.18, т.2).

Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27 січня 2022 року справу №925/18/22 вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, в зв`язку з чим розгляд заяви відповідача здійснюється в тому самому порядку.

Відповідач просить стягнути з позивача 20 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Відповідну заяву було підписано в.о. директора товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт Луцик Валентиною.

Згідно наказу №4-к від 17 травня 2022 року Про виконання обов`язків директора виконуючого обов`язки директора товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт покладено на фінансового директора Луцик Валентину Станіславівну з 18 травня 2022 року.

У відзиві на позовну заяву (а. с. 51, т. 1) відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та які очікує понести, (вартість наданих адвокатських послуг) орієнтовно становлять 20 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про ухвалення додаткового рішення було надіслано товариству з обмеженою відповідальністю Шпола-Млин за адресою: м Черкаси, вул. Чехова, 39, кв. 28, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною від 30 червня 2022 року (а.с. 9, т. 2).

Під час розгляду справи представник позивача у своїй заяві (а.с. 93 т. 1) просив всю кореспонденцію, ухвали, виклики та листування по справі надсилати на поштову адресу представника товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Млин Смаглія В.М. м АДРЕСА_1 .

Із заперечення на заяву відповідача вбачається, що позивач завчасно був обізнаним про розгляд даної заяви судом.

Крім того, представник позивача 14 липня 2022 року ознайомився із матеріалами справи та зняв фотокопії (т. 2 а.с. 22).

Отже, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що заяву про ухвалення додаткового рішення не було направлено товариству з обмеженою відповідальністю Шпола-Млин.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VIпредставництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід / Захід Альянс Лімітед проти України(заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Крім того, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, зокрема за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження витрат, які підлягають сплаті за надання професійної правничої допомоги адвокатом Мовчанюком Мксимом Миколайовичем відповідачу, останнім до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено наступні документи:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 24 січня 2022 року №24/01/22;

- акт приймання передачі наданих юридичних послуг (правової допомоги) від 29 червня 2022 року.

Судом встановлено, що 24 січня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт (клієнт) та адвокатом Мовчанюком Максимом Миколайовичем (адвокат) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №24/01/22.

Згідно п. 4.1. договору за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 20 000 грн. 00 коп. Розмір гонорару складається за наступних складових:

- ознайомлення, правовий аналіз матеріалів позовної заяви про стягнення боргу, вироблення стратегії, опитування працівників клієнта 2 000 грн. 00 коп.;

- підготовка відзиву на позовну заяву до Господарського суду Черкаської області про стягнення боргу у справі №925/18/22 5 000 грн. 00 коп.;

- підготовка будь-яких заяв, клопотань по справі в суді першої інстанції (Господарського суду Черкаської області) у справі №925/18/22 5 000 грн. 00 коп.;

- участь в судових засіданнях у справі №925/18/22 8 000 грн. 00 коп.

Всього 20 000 грн. 000 коп.

Згідно п. 4.3. договору гонорар за надання правової допомоги визначеної в цьому договорі, сплачується клієнтом протягом 10-ти календарних днів з дня підписання акту приймання передання наданих послуг.

Судом враховано, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі №910/4201/19).

В даному випадку гонорар визначений стронами у договорі у фіксованому розмірі, хоча і наведено вартість кожної окремої послуги (робіт).

Таким чином посилання позивача на те, що в розрахунку не зазначено часу, затраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг), а тому відсутні вихідні дані для формування вартості таких послуг адвоката, суд до уваги не приймає.

При зверненні позивача до суду, відповідач мав право на професійний захист, а тому уклав договір з адвокатом.

Витрати відповідача безпосередньо пов`язані з розглядом справи і враховуючи зміст позовних вимог суд вважає, що укладання відповідачем договору та понесення витрат на адвоката були справді необхідними.

З акту приймання передачі наданих юридичних послуг (правової допомоги) від 29 червня 2022 року вбачається, що відповідно до умов про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року адвокатом клієнту надані в повному обсязі наступні юридичні послуги:

- ознайомлення, правовий аналіз матеріалів позовної заяви про стягнення боргу, вироблення стратегії, опитування працівників клієнта 2 000 грн. 00 коп.;

- підготовка відзиву на позовну заяву до Господарського суду Черкаської області про стягнення боргу у справі №925/18/22 5 000 грн. 00 коп.;

- підготовка заяв, клопотань по справі в суді першої інстанції (Господарського суду Черкаської області) у справі №925/18/22 5 000 грн. 00 коп.;

- участь в судових засіданнях у справі №925/18/22 в інтересах і на стороні клієнта 8 000 грн. 00 коп.

Надання вказаних у акті послуг підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, поданням суду адвокатом відповідних заяв, клопотань, а також участю в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Вартість участі адвоката в судових засіданнях по договору не залежала від часу та кількості судових засідань, як і вартість послуг не залежала від кількісті поданих адвокатом заяв до суду. Вартість підготовки та подання відзиву оцінювалося окремо.

Будь-яких зауважень від сторони щодо якості та професійності наданих адвокатом послуг в акті не вазано.

Дії та поведінка відповідача не була недобросовісною і під час розгляду справи відповідач та його представник не зловживав процесуальними правами.

У своїх запереченнях позивач вказав, що розмір гонорару за послуги завищений в рази, проте, не надав суду доказів, що підтверджують вартість відповідних адвокатських послуг на ринку у даному регіоні.

Тобто, неспіврозмірність фіксованого гонорару у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг позивачем документально не підтверджено.

При цьому заперечуючи в цілому проти ухвалення судом додаткового рішення, позивач у своїх запереченнях не просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, та не вказує на скільки саме.

З урахуванням ціни позову 137 424 грн. суд вважає, що в даному випадку розмір гонорару не є нерозумним та явно завищеним по відношенню до ціни позову, та інших критеріїв.

Розмір понесених відповідачем витрат відповідає договірній ціні.

Також, суд не вбачає підстав відходити від загальних правил розподілу судових витрат встановлених у ч.4 ст.129 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 ГПК України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на позивача в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Отже, з урахуванням положень ст. 244 ГПК України суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення у справі №925/18/22.

Керуючись ст. 86, 126, 129, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Млин, вул. Івана Піддубного, 10, м. Шпола, Черкаської області, ідентифікаційний код 40841995 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Шпола-Продукт, вул. Івана Піддубного, 10, м. Шпола, Черкаської області, ідентифікаційний код 43687274 20 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку та строки визначені ст. 241 ГПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 10 серпня 2022 року.

Суддя А.В.Васянович