Постанова

від 10.08.2022 по справі 826/7164/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року

м. Київ

справа №826/7164/18

касаційне провадження № К/9901/7044/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Ганечко О.М., Сорочко Є.О.)

у справі № 826/7164/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андре Тан»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Андре Тан» (далі - ТОВ «Андре Тан»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2017 року № 2042615147.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 08 жовтня 2018 року відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року у справі № 757/20606/16-к кримінальне провадження № 32016110200000034, в рамках якого призначено розглядуваний контрольний захід, закрито у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до відповідальності.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову.

ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція Податкового кодексу України (далі - ПК України) містить обмеження лише щодо прийняття податкового повідомлення-рішення щодо платника податків, де в кримінальному провадженні розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи такого платника. І це правило не поширюється на контрагентів зазначених юридичних осіб, яким є позивач.

Верховний Суд ухвалою від 19 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.

06 травня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Андре Тан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікас Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сетаркет», Товариством з обмеженою відповідальністю «І.К.С. КО ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «НТС-Р КО ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Матадор Трейдінг» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 16 лютого 2016 року № 12/26-15-13-07-01/35634542.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікас Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетмаркет», Товариства з обмеженою відповідальністю «І.К.С. КО ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Р КО ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Матадор Трейдінг» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2017 року № 2042615147, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 33300,00 грн за основним платежем та 16650,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДФС у м. Києві названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакцій, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) однією з підстав проведення документальної позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону.

За змістом пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній до 01 вересня 2015 року) у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи), предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

17 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 17 липня 2015 року № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» (далі - Закон № 655-VIII). Вказаним Законом, який набрав чинності 01 вересня 2015 року, виключено, зокрема пункт 86.9 статті 86 ПК України.

Цим же Законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 36, за змістом якого у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Таким чином, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, яка проводилася відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, є отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), однак лише у межах кримінальних проваджень, розпочатих до набрання чинності Законом № 655-VIII, тобто до 01 вересня 2015 року.

Якщо ж перевірка призначена та проведена в межах кримінального провадження, порушеного після 01 вересня 2015 року, то застереження, встановлені пунктом 36 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на такі правовідносини не розповсюджуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 816/2268/16, від 20 лютого 2020 року у справі № 1940/1880/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 804/9151/16.

У розглядуваній справі податкова перевірка позивача, як з`ясовано судом апеляційної інстанції, здійснена в межах кримінального провадження № 32014100000000052, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 березня 2014 року, тобто до набрання чинності Законом № 655-VIII, а не кримінального провадження № 32016110200000034, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Більш того, Шостим апеляційним адміністративним судом встановлено, що кримінальне провадження № 3201611020000034 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 квітня 2016 року, тобто вже після проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Андре Тан», результати якої оформлено актом від 16 лютого 2016 року № 12/26-15-13-07-01/35634542.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є цілком обґрунтованим.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова