Рішення

від 09.08.2022 по справі 911/325/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

(додаткова)

"10" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/325/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши заяву представника державного підприємства «Київське лісове господарство» про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/325/22 за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 67-Б, код: 33629567)

до

державного підприємства «Київське лісове господарство» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, село Стоянка, вул. Лісова, будинок 15, код: 00991373)

про стягнення 1574178,11 гривень

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області 31.01.2022 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» про стягнення з державного підприємства «Київське лісове господарство» грошових коштів в порядку реституції у розмірі 1574178,11 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2022 у справі № 911/325/22 позов ТОВ «Київщина-Житло» до ДП «Київське лісове господарство» про стягнення 1574178,11 гривень залишено без розгляду.

До суду 25.07.2022 звернувся представник ДП «Київське лісове господарство» із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з ТОВ «Київщина-Житло» понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 24000 гривень.

На адресу суду 28.07.2022 від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо судових витрат, в яких викладено додаткове обгрунтування поданої заяви з посиланням на підтвердження необґрунтованості дій позивача, внаслідок чого відповідач був змушений понести відповідні витрати.

Ухвалою суду від 01.08.2022 заяву відповідача призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2022.

До суду 10.08.2022 від представника позивача надійшли заперечення щодо заяви відповідача. В обгрунтування своїх заперечень, представник позивача посилався на те, що необхідною передумовою для відшкодування витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду є встановлення судом необґрунтованості дій позивача та оскільки такої необґрунтованості судом в ухвалі про залишення позову без розгляду не встановлено, підстави для покладення витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу не має. Також представник позивача посилався на те, що заявлена відповідачем сума витрат не є співмірною зі складністю справи, оскільки всі дії та документи вчинені представником відповідача дублюють його ж дії, вчинені раніше в межах справи № 911/1783/21. Крім того, представник позивача посилався на те, що договором про надання правової допомоги, станом на час вирішення справи не було визначено розміру оплати послуг (не погоджено ціну договору). Таке погодження відбулося лише у спосіб підписання сторонами додаткової угоди № 1 від 25.07.2022, тобто вже після закінчення розгляду справи. Та, оскільки, згідно положень ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання є неможливою, а зі змісту пунктів 2.1., 3.1. та 3.3. договору про надання правової допомоги вбачається, що адвокат не мав приступати до надання послуг до узгодження усіх умов, зокрема розміру оплати наданих послуг, понесені відповідачем витрати відшкодуванню не підлягають.

В судове засідання 10.08.2022 з`явились представники сторін. Представник відповідача наполягав на задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 24000 гривень. Представник позивача проти задоволення заяви заперечував, з мотивів викладених ним у запереченнях.

Розглянувши в судовому засіданні заяву представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно приписів ч.ч. 5, 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених вище норм вбачається, що необхідною передумовою для відшкодування витрат відповідача у разі залишення позову без розгляду, є встановлення судом того, що такі витрати понесені саме внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Судом встановлено, що підставою для залишення позову без розгляду став той факт, що в провадженні іншого суду (Північний апеляційний господарський суд) перебуває справа між тими сторонами, про той же предмет та з тих же підстав (справа № 911/1783/21).

Тобто, будучі обізнаним про подання відповідачем апеляційної скарги у справі № 911/1783/21, що, з огляду на зміст ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі законної сили не набрало, позивач звернувся до суду із новим позовом, хоча сторони, предмет та підстави за ним є тотожними позову, що розглядається у справі № 911/1783/21.

Навіть якщо припустити, що станом на час звернення з новим позовом позивач не був обізнаний про подання відповідачем апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/1783/21, то довідавшись про факт подання такої скарги в подальшому мав скористатися правом на подання заяви про залишення позову без розгляду з власної ініціативи.

Про факт обізнаності позивача щодо надходження апеляційної скарги можуть свідчити відомості комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», з яких вбачається, що суд, на звернення позивача про видачу наказу по справі № 911/1783/21, листом від 09.02.2022 повідомив позивача про неможливість видачі наказу, оскільки матеріали справи № 911/1783/21 за запитом Північного апеляційного господарського суду скеровані до апеляційної інстанції.

Та, оскільки провадження у справі № 911/325/22 було відкрите лише 26.04.2022 позивач міг скористатися правом на відкликання позовної заяви, що, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, було б підставою для повернення позовної заяви, або, як вже зазначалося, в перебігу розгляду справи подати власну заяву про залишення позову без розгляду.

Вчинення таких дій могли б завадити виникненню необґрунтованого спору, необхідності звернення відповідача по правничу допомогу та понесення ним витрат на її оплату.

Наведене зумовлює висновки суду про наявність в діях позивача ознак необґрунтованості, що призвело до виникнення у відповідача необхідності у несенні витрат на правничу допомогу, а тому, суд вбачає підставним його звернення із розглядуваною заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу та наявність підстав для їх відшкодування, що визначені ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розміру заявлених відповідачем до відшкодування витрат, то як вбачається відповідач вимагає стягнення 24000 гривень.

З наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставиною, яка також має бути врахована та оцінена судом, є те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 17.05.2022, укладений між адвокатом Семко Володимиром Юрійовичем та ДП «Київське лісове господарство», додаткову угоду № 1-1 до договору від 25.07.2022; акт приймання-передачі правової допомоги від 25.07.2022 на загальну суму 24000 гривень, рахунок № 2022/07/25-1 на суму 24000 гривень, а також виписку по рахунку адвоката за 26.07.2022 про зарахування на його користь від відповідача 24000 гривень.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цієї справи становить 24000 гривень.

У постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Приймаючи до уваги сутність розглядуваних правовідносин, той факт, що визначення правової позиції відповідача вже було вчинено в межах справи № 911/1783/21, враховуючи заперечення позивача в цій частині, суд вважає, що покладення на позивача по справі усіх витрат понесених відповідачем на оплату послуг адвоката не є розумним та необхідним.

Здійснивши аналіз доказів поданих представником відповідача в обґрунтування витрат на правову допомогу та враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню та, відповідно, стягненню з позивача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає сума у розмірі 10000 гривень, та у відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу суд відмовляє.

Заперечення позивача проти задоволення заяви, з огляду на неузгодженість в договорі про надання правової допомоги ціни (вартості послуг) станом до 25.07.2022, судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно п. 3.1. договору про надання правової допомоги від 17.05.2022 сторони домовились, що розмір оплати послуг виконавця в кожному конкретному випадку буде обговорюватися та погоджуватися окремо. Детальний перелік юридичних послуг, а також розмір оплати виконавця його винагороди (гонорару), окремо обумовлюється сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до п. 3.3. договору вартість юридичних послуг погоджується сторонами в додаткових угодах, які після їх підписання сторонами є невід`ємною частиною цього договору. Сумарна вартість вказаних у додаткових угодах послуг становить ціну цього договору.

Додатковою угодою № 1-1 від 25.07.2022 до договору про надання правової допомоги від 17.05.2022 сторони погодили, що виконавець відповідно до умов договору надав замовнику юридичні послуги із розрахунку 1500 гривень за 1 годину наданих послуг за період з 17.05.2022 по 25.07.2022 по справі № 911/325/22 за позовом ТОВ «Київщина Житло» про стягнення з ДП «Київський лісгосп» грошових коштів порядку реституції у розмірі 1574178,11 гривень. Пунктом 2 цієї додаткової угоди сторони погодили, що розмір винагороди за надані послуги становить 24000 гривень.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна в договорі не встановлена вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися.

Згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже судом вбачається, що сторони Адвокат Семко В.Ю. та ДП «Київське лісове господарство» в договорі про надання правової допомоги від 17.05.2022 погоди порядок визначення вартості надаваних послуг та визначили, що розмір винагороди буде визначено в окремих додаткових угод до договору.

Угодою від 25.07.2022 сторони погодили таку вартість наданих послуг за період з 17.05.2022 по 25.07.2022, тобто застосували положення договору до правовідносин що виникли починаючи з 17.05.2022, що вбачається судом цілком можливим та допустимим з огляду на свободу сторін у вільному визначенні умов договору.

З огляду на викладене вище, твердження позивача про те, що погодження сторонами за договором про надання правової допомоги ціни вартості наданих послуг вже після того як такі послуги були надані не відповідає приписам ст.ст. 632, 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України судом відхиляються та керуючись положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України про презумпцію правомірності правочину суд виходить із того, що долучені до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 17.05.2022, додаткова угода № 1-1 від 25..07.2022 у сукупності із іншими доказами, долученими відповідачем на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу є цілком прийнятними, належними та достатніми для вирішення питання про відшкодування витрат на користь заявника.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача 10000 гривень у якості відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника державного підприємства «Київське лісове господарство» про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/325/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 67-Б, код: 33629567) на користь державного підприємства «Київське лісове господарство» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, село Стоянка, вул. Лісова, будинок 15, код: 00991373) 10000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ на виконання цієї додаткової ухвали.

Додаткова ухвала складена та підписана 12.08.2022, набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.М. Колесник