Постанова

від 12.09.2022 по справі 911/325/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2022 р. Справа №911/325/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Ткаченка Б.О.

Алданової С.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Карпухін Я.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-житло"

на додаткову

ухвалу Господарського суду Київської області

від 10.08.2022

у справі №911/325/22 (суддя - Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло"

до Державного підприємства "Київське лісове господарство"

про стягнення 1 574 178,11 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" (далі - ТОВ "Київщина-Житло") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство") грошових коштів в порядку реституції у розмірі 1 574 178,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2022 у справі №911/325/22 позов ТОВ "Київщина-Житло" до ДП "Київське лісове господарство" про стягнення 1 574 178,11 грн. залишено без розгляду.

25.07.2022 представник ДП "Київське лісове господарство" звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з ТОВ "Київщина-Житло" понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

Додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2022 задоволено заяву представника ДП "Київське лісове господарство" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/325/22.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Київщина-Житло" на користь ДП "Київське лісове господарство" 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ТОВ "Київщина-житло" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2022 та відмовити у задоволенні заяви ДП "Київське лісове господарство" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що додаткова ухвала місцевого господарського суду від 10.08.2022 у справі №911/325/22 підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції при її постановленні було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки викладені у ній ґрунтуються на припущеннях, що не відповідають дійсності.

Апелянт, зокрема зазначає, що оскільки ані в ухвалі Господарського суду Київської області від 20.07.2022 у справі №911/325/22, ані в заяві відповідача про ухвалення додаткового рішення від 25.07.2022 не містяться жодних згадок про те в чому саме є необґрунтованість дій позивача, то ухвалення додаткового рішення у справі №911/325/22 від 10.08.2022 є таким, що порушує вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Київщина-житло" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Ткаченка Б.О., Алданової С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №911/325/22 за апеляційною скаргою ТОВ "Київщина-житло" на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2022 та призначено до розгляду на 06.09.2022.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 розгляд справи відкладено на 13.09.2022.

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У судове засідання 13.09.2022 з`явився представник позивача, відповідач представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частин 12, 13 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§66, §69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 13.09.2022 представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оскаржувану додаткову ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2022 задоволено заяву представника ДП "Київське лісове господарство" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/325/22. Присуджено до стягнення з ТОВ "Київщина-Житло" на користь ДП "Київське лісове господарство" 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 5, 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

З наведених вище норм вбачається, що необхідною передумовою для відшкодування витрат відповідача у разі залишення позову без розгляду, є встановлення судом того, що такі витрати понесені саме внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для залишення позову без розгляду став той факт, що в провадженні іншого суду (Північний апеляційний господарський суд) перебуває справа між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав (справа №911/1783/21).

Тобто, будучі обізнаним про подання відповідачем апеляційної скарги у справі №911/1783/21, що, з огляду на зміст частини 1 статті 241 ГПК України, свідчить про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі законної сили не набрало, позивач звернувся до суду з новим позовом, хоча сторони, предмет та підстави за ним є тотожними позову, що розглядається у справі №911/1783/21.

Про факт обізнаності позивача щодо надходження апеляційної скарги можуть свідчити відомості комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", з яких вбачається, що суд, на звернення позивача про видачу наказу по справі №911/1783/21, листом від 09.02.2022 повідомив позивача про неможливість видачі наказу, оскільки матеріали справи №911/1783/21 за запитом Північного апеляційного господарського суду скеровані до апеляційної інстанції.

Крім того, оскільки провадження у справі №911/325/22 було відкрите лише 26.04.2022 позивач міг скористатися правом на відкликання позовної заяви, що, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 174 ГПК України, було б підставою для повернення позовної заяви, або, як вже зазначалося, в перебігу розгляду справи подати власну заяву про залишення позову без розгляду.

Вчинення таких дій могли б завадити виникненню необґрунтованого спору, необхідності звернення відповідача по правничу допомогу та понесення ним витрат на її оплату.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність в діях позивача ознак необґрунтованості, що призвело до виникнення у відповідача необхідності у несенні витрат на правничу допомогу, а тому, відповідач правомірно звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу з підстав для їх відшкодування, що визначені частиною 5 статті 130 ГПК України.

Щодо розміру заявлених відповідачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач, на виконання вимог процесуального закону, зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що поніс відповідач і очікує понести, у зв`язку із розглядом справи, витрати на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставиною, яка також має бути врахована та оцінена судом, є те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано до суду:

- копію договору про надання правової допомоги від 17.05.2022, укладеного між адвокатом Семко Володимиром Юрійовичем та ДП "Київське лісове господарство" (далі - договір);

- копію додаткової угоди №1-1 до договору від 25.07.2022;

- копію акта приймання-передачі правової допомоги від 25.07.2022 на загальну суму 24 000,00 грн.;

- копію рахунку-фактури від 25.07.2022 №2022/07/25-1 на суму 24 000,00 грн.;

- виписку по рахунку адвоката за 26.07.2022 про зарахування на його користь від відповідача 24 000,00 грн.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цієї справи становить 24 000,00 грн.

У постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/16322/18.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Приймаючи до уваги сутність розглядуваних правовідносин, той факт, що визначення правової позиції відповідача вже було вчинено в межах справи №911/1783/21, враховуючи заперечення позивача в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно зазначив, що покладення на позивача по справі усіх витрат понесених відповідачем на оплату послуг адвоката не є розумним та необхідним, з чим погоджується колегія суддів.

Здійснивши аналіз доказів поданих представником відповідача в обґрунтування витрат на правову допомогу та враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню та, відповідно, стягненню з позивача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає сума у розмірі 10 000,00 грн.

Колегією суддів також відхиляються заперечення позивача проти задоволення заяви, з огляду на неузгодженість в договорі про надання правової допомоги ціни (вартості послуг) станом до 25.07.2022.

У пункті 3.1 договору сторони домовились, що розмір оплати послуг виконавця в кожному конкретному випадку буде обговорюватися та погоджуватися окремо. Детальний перелік юридичних послуг, а також розмір оплати виконавця його винагороди (гонорару), окремо обумовлюється сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Згідно з пунктом 3.3 договору вартість юридичних послуг погоджується сторонами в додаткових угодах, які після їх підписання сторонами є невід`ємною частиною цього договору. Сумарна вартість вказаних у додаткових угодах послуг становить ціну цього договору.

Додатковою угодою від 25.07.2022 №1-1 до договору сторони погодили, що виконавець відповідно до умов договору надав замовнику юридичні послуги із розрахунку 1 500,00 грн. за 1 год. наданих послуг за період з 17.05.2022 по 25.07.2022 по справі №911/325/22 за позовом ТОВ "Київщина-Житло» про стягнення з ДП "Київське лісове господарство" грошових коштів порядку реституції у розмірі 1 574 178,11 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що розмір винагороди за надані послуги становить 24 000,00 грн.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна в договорі не встановлена вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися.

Відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже, адвокат Семко В.Ю. та ДП "Київське лісове господарство" в договорі про надання правової допомоги від 17.05.2022 погодили порядок визначення вартості надаваних послуг та визначили, що розмір винагороди буде визначено в окремих додаткових угод до договору.

Угодою від 25.07.2022 сторони погодили таку вартість наданих послуг за період з 17.05.2022 по 25.07.2022, тобто застосували положення договору до правовідносин що виникли починаючи з 17.05.2022, що вбачається судом цілком можливим та допустимим з огляду на свободу сторін у вільному визначенні умов договору.

Враховуючи вищевикладене, а також наявність заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені Північним апеляційним господарським судом без задоволення, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі №911/325/22.

Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Київщина-житло" не підлягає задоволенню, а додаткова ухвала Господарського суду Київської області від 10.08.2022 у справі №911/325/22 має бути залишена без змін.

Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-житло" на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2022 у справі №911/325/22 залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2022 у справі №911/325/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київщина-житло".

4. Матеріали справи №911/325/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 19.09.2022.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Б.О. Ткаченко

С.О. Алданова