Рішення

від 11.08.2022 по справі 400/13074/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2022 р. № 400/13074/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до відповідача:Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, вул. Одеська,18,Прибужани,Вознесенський район, Миколаївська область,56523, про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області з вимогами визнати протиправною бездіяльність Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області щодо неприйняття рішення за його заявою від 16.04.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; зобов`язати Прибужанівську сільську раду Вознесенського району Миколаївської області повторно розглянути його заяву від 16.04.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 16.04.2021 він звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно до ст.118 Земельного кодексу України відповідач повинен був розглянути заява та прийняти рішення протягом місяця, але відповідач лише 24.06.2021 повідомив, що рішення так і не прийнято.

Відповідач позов не визнав, просив закрити провадження у справі з підстав передбачених п.8 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки 18.02.2022 ним прийнято рішення за заявою позивача, про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 12.08.2022 в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Суд розглянув справу 12.08.2022 в порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Суд встановив наступне.

20.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до Прибужанівської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 4822083400:08:000:0252, що розташована на території Новосілківської сільської ради Вознесенського району для ведення особистого селянського господарства.

24.06.2021 Прибужанської сільською радою повідомлено ОСОБА_1 про те, що 18.06.2021 на пленарне засідання було винесено проект рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, але за результатами голосування рішення не прийнято.

11.02.2022 Прибужанська сільська рада прийняла рішення №13 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав оренди на них на земельних торгах та надання дозволу на складання проектів землеустрою», яким земельну ділянку з кадастровим номером 4822083400:08:000:0252 орієнтовною площею 42,2300 га, включила до Переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах.

18.02.2022 Прибужанська сільська рада прийняла рішення №13 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства», яким окрім іншого, відмовила в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки о у власність ОСОБА_1 .

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.6,7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Стаття 118 Земельного кодексу України, чітко визначає, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повинно бути вирішено протягом одного місяця.

У цьому випадку з моменту прийняття відповідачем заяви позивача до ухвалення ним рішення про відмову пройшло майже десять місяців, що в декілька разів перевищує передбачений законом строк.

Суд не знаходить аргументів для виправдання зволіканню відповідача у вирішення питання позивача.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.03.2019 по справі №800/369/17 право особи на розгляд його питання суб`єктом владних повноважень, включає у тому числі, право на своєчасність розгляду його питання.

Тому не розглянув протягом передбаченого строку заяву позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

В цій частині позов належить задовольнити.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цьому випадку, хоча саме рішення відповідача №13 від 18.02.2022 не містить мотивів прийняття, разом з тим, з пояснень наданих по справі та доданих документів, зрозуміло, що підставою відмови позивачу стало саме вирішення власником долі зазначеної земельної ділянки на користь її передачі в оренду та включення до переліку для продажу на земельних торгах відповідно до ст.136 Земельного кодексу України.

Щодо земельних ділянок, які включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, додатково ч.4 ст.136 Земельного кодексу України, додатково передбачена пряма норма щодо заборони відчужування, передання в заставу, надання в користування до завершення торгів.

Відповідно до сталої судової практики, яка викладена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №815/3059/17 та від 17 жовтня 2019 року у справі №823/1120/16, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19, від 23 січня 2020 року у справі № 620/1058/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №819/1976/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №815/7279/16, від 13 квітня 2021 року у справі №818/1470/18, від 29 жовтня 2021 у справі №340/1039/20 та ін., приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача були законні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту, у зв`язку з чим у суду немає підстав для визнання протиправним цього рішення та виходу за межи позовних вимог.

В задоволенні позову в частині Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області повторно розглянути його заяву від 16.04.2021, - відмовити.

Сума сплаченого позивачем судового збору підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 454 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 2500 гривень.

Представником позивача надані докази понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу в сумі 2500 грн: договір від 10.10.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Боднарук В.В., згідно якого за надання правничої допомоги оплата проводиться за фіксованою ціною, ордер про надання правничої допомоги, квитанція від 10.10.2021 про оплату послуг на суму 2500 грн.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи надані представником позивача документи, судом встановлено, що відповідно до договору адвокатом надано послуги ОСОБА_1 всього на суму 2500 грн, що підтвержується квитанцією від 10.10.2021 року.

Як вже зазначалось вище, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Виходячи з наданих документів, адвокатом надано послуги позивачу на загальну суму 2500 грн, проте перелік наданих послуг , а також вартість години наданих послуг адвокатом взагалі не визначена. До того ж, предметом спору в даній справі є неприйняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, що не відноситься до категорії складних справ, неодноразово суди висловлювали свої позиції щодо подібних правовідносин. Крім того, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

З системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн є неспівмірними зі складністю справи, встановлення їхньої дійсності та необхідності, розумності гонорару адвоката з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності, у розмірі 1000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (вул. Одеська,18, Прибужани, Вознесенський район, Миколаївська область,56523 04376245) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 16.04.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, протягом строку визначеного ст.118 Земельного кодексу України.

3. В задоволенні позову в частині зобов`язання Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (вул. Одеська,18,Прибужани,Вознесенський район, Миколаївська область,56523 04376245) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1454 (одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири) гривень.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 12.08.2022